Я люблю Киев

КИЕВСКИЙ ФОРУМ
КУЛЬТУРНОГО ОБЩЕНИЯ
FORUMKIEV.COM
Регистрация Правила Новые сообщения Идея Группы Вопросы Админ. FAQ
КИЕВ КАРТА ПОГОДА ССЫЛКИ ИСТОРИЯ ТУРИСТУ ОБЪЯВЛЕНИЯ

N-728-MI-2
ПОИСК ПО ТЕМАМ:
Вернуться   Форум Киев | ForumKiev.com > Политический форум > Политика Украины (лучшие темы раздела)

Куда движется Украина

Результаты опроса: Если бы выборы Президента состоялись сегодня, за кого бы Вы голосовали?
Голосовал бы за Тимошенко, как и на прошлых выборах 1 33.33%
Яценюк - наш Президент 1 33.33%
Надо было оставить в Президентах Ющенко 0 0%
Снова поддержал бы Януковича 0 0%
Против всех 1 33.33%
Голосовавшие: 3. Вы ещё не голосовали в этом опросе

Ответ
 
Опции темы Рейтинг: Рейтинг темы: голосов - 1, средняя оценка - 3.00. Опции просмотра
Старый 06.07.2010, 15:39   #1
 Аватар для Alex LM
IP:
Сообщений: 5,964
Получено "спасибо": 9,707
Очки репутации: 309,224
Мнения: 2640
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию Куда движется Украина



Новые знакомства, полезные, интересные дискуссии...
РЕГИСТРИРОВАТЬСЯ СЕЙЧАС
Данная тема продолжение - Куда движется Украина
___________
Alex Life Mix – путешествия
Alex LM вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 07.07.2010, 21:22   #2
Основа форума
 Аватар для роман степанович
IP:
Сообщений: 2,132
киевлянин
Получено "спасибо": 1,596
Очки репутации: 0
Мнения: 3475
Доп. информация
По умолчанию re: Куда движется Украина

Згадаємо опубліковану тут раніше книжку уривком на цю тему.



ВИСНОВКИ ПОПЕРЕДНЬОГО
Якщо проаналізувати все попереднє, то можна уявити криву відносних злетів та падінь життя українського народу, а також виловити причини нашої цивілізаційної відсталості. Відкинемо об'єктивні чинники, на які наш народ не міг вплинути, та зупинимося лиш на нашій недолугості. Виклик, який кинув нам Бог та історія, ми подолали десь на "трієчку з мінусом". Те, що наш народ вижив в цих жорнах історії, запишемо до достоїнств його імунної системи. Але є різниця між просто життям і творчим життям. Так ось з "творчістю" у нас на "двійку". Як були ми ліниві думати, такими й залишилися. Ми не з творців цивілізацій, а є лиш примітивними споживачами даного Богом та земними творцями з інших народів (хай простять мене наші національні винятки типу П.Прокоповича з його винаходом рамкового вулика та багато інших "білих ворон"). Ми ментально виросли в "пристосуванців" до земного життя, а не в його «будівничих». В нас за історичний процес не хватило розуму й енергії для очистки від внутрішніх та зовнішніх паразитів, хоча ми весь час плачемо про те, що вони нам заважають жити. Нам історія підсунула момент зайнятися самостійно організацією свого життя, звільнитися від зовнішніх паразитів. Але ми за століття рабства вже привикли до цього стану, скучаємо за тим паном, який придумував для нас роботу, годував, вирішував де і на кому женити-ся, періодично лупцював. Ми продовжуємо покірно вислуховувати хамські настанови цього зовнішнього паразита, а інколи навіть цілувати йому руки (десь 70% росіян причисляють Україну до ворожого стану, а 70% українців записують росіян в брати).
Отже, починаючи будувати свою державу, ми ні на «йоту» не змінили філософію свого життя. Ми просто перенесли всі негативи з прошлого в нове і дивуємося чому немає ніяких покращень в цьому житті. А починати потрібно в 1991 році це нове зі справжніх засуджень цього бувшого негативу, що ми не зуміли зробити. Розумний німець в 1945 році по реальному проаналізував свої помилки і не допустив навіть сліди їх в майбутнє. У них законом було заборонено навіть певні згадки про Гітлера, а у нас же пройдисвіта Лєніна зачисляють до когорти «найвидатніших українців». Подібну духовну очистку зробили чехи та поляки, а ми свої реп’яхів занесли в нову хату і дивуємося відстороненню від нас цивілізованих сусідів. І це є народ, який пробує себе зачислити до європейських. Сором і в тому, що ми по прикладу німців не визнали свої прошлі гріхи в складі імперії перед постраждалими від нас народами і не вибачились перед ними. А ми ж були поплічниками злодіянь москалів в їхньому «жандармстві», починаючи з кінця ХVІІІ століття. Українець ходив в такі ж розбійницькі походи в війську москалів, як останній «звершував подвиги» в складі війська монгольського хана. Свою європейську цивілізованість потрібно було починати хоча би з вибачень перед мад’ярами за 1956 рік і багатьма іншими народами, в відношенні яких ми теж прикладали руку методами москальського «інтернаціоналізму». Ми навіть не зуміли оцінити злочинний режим більшовиків, по сей день зберігаючи їхні пам’ятники, прикриваючи це невігластво «збереженням культурного надбання». Якщо німці не можуть собі дозволити і згадку про нацистів, то ми навіть в парламент допускаємо Грачів, видаючи це за «українську демократію». Ось такі ми є – «очумілі від світла волі», вирвавшись з темних катакомб російської імперії. З цього виходить два напрямки нашого подальшого руху – починати напружувати мозок і набиратися енергії для ривка в напрямку до лідерів чи продовжувати плентатися вмираючи з "завумним" виглядом і в реп’яхах в хвості цивілізаційної колони. Відносно "плентання" не будемо аналізувати, тут ми і так "майстри". А "ривок", я впевнений, ми здатні зробити. І не показушним "Мистецьким арсеналом" чи "Євро-2012", а справжньою позитивною зміною в своїй культурі. З досвіду історії та навіть і недавнього Майдану у нас проглядується ота зжата пружина потенціалу, яка може ви-вести нас на якісно новий рівень. Ми вагітні цим «ривком» і хоч знаходимося в тяжких гігієнічних умовах нашої культури ми зобов'язані ним розродитися. Потрібно лиш терпіння без впадання в відчай та яскравовиражене бажання. А маятник історії після нашої невпинної деградації ХХ століття повинен повернутися в інший бік і допомогти нам в цих зусиллях. Спроби народити щось у нас вже були. Проаналізуємо дві останні. Перша в 1991 році дала нам замість очікуваної демократії теперішню жлобократію. Одна з причин того неуспіху - накладка по часу необхідності створення державності та первинне накопичення капіталу на базі «прихватизації» вирвавшогося на волю жлоба. Очухавшись трохи від відчаю, народ розродився вдруге в 2004 році. Але і на цей раз нас чекало розчарування - появився викидень в вигляді Ющенка. Не знаю скільки чекати нових родів і чи відбудеться взагалі запліднення, але, на мою думку, нинішня політична та економічна кризи зроблять і своє позитивне, давши нам лінивим поштовх в одне місце для нових конструктивних дій. До того ж історія свідчить, що корінні позитивні зміни в суспільстві робляться лише після подолання якихось суттєвих перешкод. А у нас їх предостатньо в вигляді криз політичного, фінансового і культурного планів. Отже, надіючись на краще, подумаємо про те, що ми хочемо народити. Для цього підсумуємо наступне.
1. Україна - це слабенька на даний час держава, сформована з Петренків, Петросянів, Петрових, Петрівих. Попри недолугості її постколоніального державного апарату, навколишній світ, в силу необхідної стабільності, збереже цю країну в існуючих рамках навіть всупереч невігластву її мешканців. Повернення в колоніальне минуле чи розкол по типу Конго ніколи не відбудеться.
2. За 17 років Україна остаточно не визначила шлях свого розвитку - з прив'язкою до російської культури чи переходу на європейські рейки. Хоча тенденція вибору збільшується на користь Європи, довго одночасно бути і білим і негром абсурдно.
3. Відрізає нас від культури Європи перш за все наше жлобство, виросле на дріжджах культури Російської імперії, з занедбаною християнською мораллю.
4. На даний момент Україна є постколоніальною спільнотою, яка не змогла очиститися від зовнішнього та внутрішнього паразитів, тому назва-ти її зоною влади народу (демократії) неможливо.
5. За останні 40 років наш народ впевнено деградує в пошуках шляху після сталінського рабства - він помилково зараховує пострабське жлобство до завершених цивілізаційних здобутків. 6. Доки ми, від Петренків до Петросянів, не відчуємо себе по справжньому громадянами України, будуть будувати для нас державу внутрішні безконтрольні самозванці під свої задачі або черговий Рюрикович з Москви чи Вашингтона. Тому доля і відповідальність у нас спільні - нащадки наше невігластво не будуть поділяти на мовне чи партійне.
7. Боротьба за свої права по принципу "коли терпець лопне" періодичними акціями типу Хмельниччини чи Майдану не виправдала себе. Для цього потрібна постійна цілеспрямована робота по очистці культури суспільства від додушуючого нас жлобства і прививки достойних зразків європейської культури, в тому числі і громадянської.
8. Просте перенесення закордонного досвіду на наші терени може привести до грубих помилок. В державотворенні потрібна постійна прив'язка до реальної нашої дійсності, яка у нас дещо унікальна по суті нашої історії та сьогодення.
9. Доки до нас не дійде оте горбачовське "починай перестройку кожен з себе", то довго ще будемо конати в цій культурно-соціальній багнюці кожен з думкою - "я класний, а винні всі інші, то нехай і змінюються". Наша тупість вкупі з перебільшеним гонором - це головний чинник нашої відсталості і подальшої гіпотетичної загибелі.
10. Наявність позитивного прихованого потенціалу в нас доведена. Для його вивільнення потрібна лиш зміна правил гри в нашому суспільстві.


роман степанович вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 08.07.2010, 06:42   #3
Почетный легион
 Аватар для boroda
IP:
Сообщений: 12,290
украинец
Получено "спасибо": 15,008
Очки репутации: 0
Мнения: 664
Доп. информация
По умолчанию re: Куда движется Украина

Оффтоп:
.........................
___________
жмем и делаем....http://button.dekel.ru/
boroda вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 08.07.2010, 12:30   #4
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,923
киевлянка
Получено "спасибо": 4,522
Очки репутации: 0
Мнения: 3521
Доп. информация
По умолчанию re: Куда движется Украина

Із десяток років тому західні засоби масової інформації в один голос стверджували: якби політико-управлінська верхівка України хоча б третину своїх зусиль, спрямованих на вигадування схем по розкраданню державного майна, скеровувала на модернізацію економіки та підвищення відповідальності держапарату, то в особі нашої країни світ мав би справу з надзвичайно потужним ”східноєвропейським тигром”.

Але оскільки у представників тодішньої влади були, м’яко кажучи, дещо інші пріоритети, то блискучі перспективи України довелося відкласти на невизначений термін.

Точніше кажучи, пріоритети були настільки іншими, що західні аналітики взагалі дивувалися існуванню України як суверенної держави. Їх можна зрозуміти, якщо взяти до уваги особливості тодішньої приватизації держмайна: за підприємствами, які коштували сотні мільйонів доларів, закріплювали фіктивний статус банкротів, на підставі чого їх за безцінь віддавали представникам кількох наближених до влади кланів. Україна виявилася унікумом: окрім неї, жодна інша держава, яка практикувала подібні приватизаційні ”методи”, не зуміла втримати свій суверенітет.

Особливим шиком у середовищі тодішніх ”прихватизаторів” вважалося навіть не придбати підприємство за копійки, а зробити таке приватизаційне ”обгрунтування”, яке зобов’язувало державу ”відшкодувати новому власнику збитки, пов’язані з утилізацією шкідливого виробництва тощо”. Іншими словами, держава не лише віддавала своє майно, а й ще доплачувала тим, хто розкрадав її активи.

Подібний абсурд можливий лише за однієї умови — якщо державна влада повністю узурпована або поділена обмеженим колом осіб, які без зайвих комплексів ставлять знак рівності між власними та державними інтересами, а суспільство не має можливості стати на заваді цій вакханалії цинічного злодійства.

У ті часи абсолютна більшість громадян цілком слушно сприймала ”велику приватизацію” як національну трагедію. Тепер ситуація повторюється, але вже як відвертий фарс: державного майна практично не залишилося, тому ”великі комбінатори” змушені вдаватися до екзотичніших шахрайських схем за принципом — чим більша брехня, тим більше шансів, що в неї повірять.

Окрім величини обману, вирішальне значення мають ще два фактори — контроль влади і ЗМІ. Лише за таких умов можна спробувати пограбувати держбюджет на $5 млрд, а на додаток ще й звинуватити уряд попередників у ”некомпетентності”, яка нібито й привела до таких тяжких наслідків. Ідеться про програну Україною у Стокгольмському арбітражному суді справу за позовом компанії ”РосУкрЕнерго”.

Шахрайська пікантність ситуації полягає в тому, що як Україну, так і ”РосУкрЕнерго” у цьому випадку представляють тісно пов’язані один з одним люди, які минулого року щедро профінансували прихід до влади Віктора Януковича, а тепер сподіваються на відшкодування своїх затрат у будь-який спосіб. Схоже на те, що президент такі надії готовий виправдати за рахунок навмисно програного процесу в Стокгольмі.

Ці події справили настільки сильне враження на керівництво французького видавництва, що те навіть призупинило підготовку до друку розрекламованої ”Хрестоматії шахрайства” з метою доповнення її фактажу безпрецедентним українським прикладом. Видавництво не пошкодує, бо такому ефективному розкраданню казни позаздрять навіть найдосвідченіші злодії.

Суть справи полягає ось у чому: після приходу до влади президента Януковича і нового уряду було змінено керівництво компанії ”Нафтогаз України”, яке відмовилося від послуг авторитетної юридичної фірми ”Магістерс”, котра раніше успішно захищала інтереси України у Стокгольмському арбітражному суді за позовом компанії ”РосУкрЕнерго”.

Такий крок можна було б привітати, адже ”Нафтогаз” нібито вирішив благородно заощадити державні кошти, вдаючись до послуг лише власної юридичної служби. Проблема в тому, що адвокати ”Нафтогазу” в Стокгольмі не проронили на захист України ані слова. За таких обставин суддям не залишилося нічого, окрім винесення вердикту на користь ”РосУкрЕнерго”.

За результатами цього судового процесу один із суддів у коментарях акредитованим ЗМІ зазначив, що за 30-річну юридичну практику вперше мав справу з настільки дивним випадком, коли відповідач навіть не намагався спростувати аргументи позивача, а після програшу справи відмовився подавати апеляцію, хоча йдеться не про мізерну суму, а про мільярди доларів.

Із цього приводу давня мудрість говорить: якби ми більше знали, то менше дивувалися б. Якби стокгольмські судді знали, що позивач (власник ”РосУкрЕнерго”) та відповідач (голова правління ”Нафтогазу” і міністр палива та енергетики України) є людьми з однієї бізнесової структури, то вони зрозуміли б логіку перебігу судового процесу саме за таким сценарієм. А якби шведські люди в мантіях хоча б приблизно уявляли, скільки ця бізнес-структура виділила коштів на президентську кампанію Януковича, то вони легко збагнули б, чому президент відмовився подавати апеляцію на рішення Стокгольмського арбітражного суду.

Припускаю, що шведська Феміда не обізнана з національними особливостями української політики. Але ж пересічний українець на власні очі бачив фотокопію документа, яким Фірташ надав теперішньому міністру палива та енергетики Бойку право управляти та розпоряджатися всім рухомим і нерухомим майном ”РосУкрЕнерго”. Симптоматично, що цю інформацію ніхто навіть не намагається спростувати в судовому порядку.

Та попри таке викриття, Бойко продовжує влаштовувати театр одного актора: занепокоєним, але рішучим виглядом він дає інтерв’ю про небажання чи то неготовність української влади віддати ”РосУкрЕнерго” газ або його доларовий еквівалент. Просто національний герой та й годі! Але можете не сумніватися: через декілька днів чи тижнів наш епічний захисник національних інтересів розгублено розведе перед камерами руками, мовляв, ми чинили мужній супротив, але міжнародне право — річ серйозна, а Україна не може дозволити собі невдячну місію скласти компанію ізгоям на кшталт Північної Кореї чи Ірану. Тому — як би цього не хотілося — гроші ”РосУкрЕнерго” доведеться все-таки віддати.

Зрештою, ця ситуація містить потенціал перетворення театру одного актора в театр кількох акторів: приміром, Бойко може розіграти з Фірташем комедію під назвою ”мирова угода”, за результатами якої Україна віддасть ”РосУкрЕнерго” не $5,4 млрд, а $4–4,4 млрд, що дасть змогу першому отримати приз ”рятівника для України мільярда доларів”, а другому — приміряти на себе німб святого, котрий робить гроші з повітря і віддає їх багатостраждальній Україні. Як сказав би в такому випадку поет, ”бывали хуже времена, но не было времен подлее”.

Щоправда, цим елегантним шахрайським комбінаціям можуть завадити оприлюднені Юлією Тимошенко документи, що засвідчують факт купівлі Україною в Росії тих 11 млрд куб. м газу, на які претендує ”РосУкрЕнерго” і які стали предметом позову в Стокгольмському арбітражному суді.

Навіть якщо поставити під сумнів юридичну бездоганність цього акту купівлі-продажу, все одно відповідачем за позовом має бути не Україна, а Україна з Росією. Але такий варіант вочевидь не влаштовує ні Януковича, ні Фірташа, ні Бойка, бо вони чудово розуміють, що перспективи обібрати північно-східного сусіда неправдоподібні. Щодо Росії в цьому випадку цілком спрацьовує народна мудрість: де сядеш, там і злізеш.

Афера з грою в піддавки теперішньої влади структурі Фірташа зайшла так далеко, що важко уявити обставини, за яких її спустять на гальмах, не довівши до розв’язки. Та навіть якщо з якихось неймовірних причин цим клептоманам цього разу не вдасться поживитися держбюджетом, можете не сумніватися: вони не облишать свої спроби заробити, точніше вкрасти, швидко і багато.

Їх може надихнути досвід шахрайства київської влади, яка за підтримки фракції Партії регіонів спочатку виділила десятки мільйонів гривень на запуск швидкісного трамваю до Борщагівки, а згодом з’ясувалося, що отриманих коштів не вистачає навіть на половину шляху. За кадром чомусь опинилося найцікавіше: хто складав кошторис і як освоювалися кошти?
лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 4 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 08.07.2010, 21:19   #5
Основа форума
 Аватар для роман степанович
IP:
Сообщений: 2,132
киевлянин
Получено "спасибо": 1,596
Очки репутации: 0
Мнения: 3475
Доп. информация
По умолчанию Відповідь: Re: Куда движется Украина - 2

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
Припускаю, що шведська Феміда не обізнана з національними особливостями української політики.
Задача Феміди не знати фігурантів справи, а розглядувати суть позову. А відносно "національні особливості української політики", то суду достатньо документа, засвідчуючого представника держави. Чи ви хочете, щоб стокгольмський суд був адвокатом України?
роман степанович вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 09.07.2010, 00:41   #6
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,923
киевлянка
Получено "спасибо": 4,522
Очки репутации: 0
Мнения: 3521
Доп. информация
По умолчанию Re: Відповідь: Re: Куда движется Украина - 2

Цитата:
Сообщение от роман степанович Посмотреть сообщение
Задача Феміди не знати фігурантів справи, а розглядувати суть позову. А відносно "національні особливості української політики", то суду достатньо документа, засвідчуючого представника держави. Чи ви хочете, щоб стокгольмський суд був адвокатом України?
Нічого не хочу, лишень констатую факт. Ніякі шведи нам не поможуть, поки ми будемо терпіти бандитів при владі.
лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 5 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 09.07.2010, 03:17   #7
мишень модера
 Аватар для стасюся
IP:
Сообщений: 11,419
киевлянин
Получено "спасибо": 14,625
Очки репутации: 0
Мнения: 5448
Доп. информация
По умолчанию re: Куда движется Украина

+10! Возвращаются кучмовские беспредельные времена... И действующие лица те же! Только закалились в боях за власть...
...
Что ж... Каждый народ выбирает себе лидера, которого он достоин....
...Икнется еще не раз...
...Уголовник- есть уголовник...
"сколько волка не корми..."..
___________
Ф.Ницше: Никогда не выживает тот народ, который воспринимает трактовку своей истории глазами соседа.
стасюся вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 10.07.2010, 12:04   #8
Почетный легион
 Аватар для boroda
IP:
Сообщений: 12,290
украинец
Получено "спасибо": 15,008
Очки репутации: 0
Мнения: 664
Доп. информация
По умолчанию re: Куда движется Украина

Цитата:
Нардепи відмовилися врізати свої повноваження

Народні депутати не підтримали поправки до законопроекту «Про всеукраїнський референдум», які звужують повноваження парламенту.

Як передає кореспондент УНІАН, ці поправки запропонував внести у проект закону народний депутат Дмитро ШПЕНОВ (фракція Партії регіонів).

Однією з цих поправок пропонувалося встановити, що на законодавчий референдум може виноситись питання щодо прийняття чи скасування закону України, а також щодо втрати чинності чи визнання не чинним закону України. Депутати відхили цю пропозицію.

Також вони не погодилися ще з однією поправкою Д.ШПЕНОВА, якою передбачалося, що закони, в тому числі щодо внесення змін до Конституції, рішення стосовно якого було прийнято на всеукраїнському референдумі, можуть бути змінені, скасовані, визнані такими, що втратили чинність або визнані не чинним на всеукраїнському референдумі, а Верховною Радою – не раніше як через 5 років після офіційного оголошення результатів відповідного всеукраїнського референдуму.

Як передає кореспондент УНІАН, за підтримку таких поправок не голосували не тільки народні депутати із опозиційних фракцій, але й депутати із фракцій КПУ та Блоку Литвина.

На даний час парламент розглянув близько 80 із 926 поправок до законопроекту.
Ну этого и следовало ожидать.....что оранжевые, что белоголубые....они одинаковы в одном, никто не даст потерять свои полномочия....
___________
жмем и делаем....http://button.dekel.ru/
boroda вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 10.07.2010, 20:18   #9
Основа форума
 Аватар для роман степанович
IP:
Сообщений: 2,132
киевлянин
Получено "спасибо": 1,596
Очки репутации: 0
Мнения: 3475
Доп. информация
По умолчанию Відповідь: Re: Відповідь: Re: Куда движется Украина - 2

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
Нічого не хочу, лишень констатую факт. Ніякі шведи нам не поможуть, поки ми будемо терпіти бандитів при владі.
А як ви їх "не терпите"?
Хочете реально своє "фе" їм довести та ще й дітям-сиротам допомогти?

добавлено через 5 минут
НАСЛІДКИ КОЛОНІАЛІЗМУ В УКРАЇНІ
Частково розвалившася (процес остаточного розпаду ще не завершився) Російська імперія залишила по собі катастрофічні наслідки в Україні. Зруйнована екологія колись квітучого краю. Донбас, Дніпро, виснажений і засипаний дустами чорнозем, розриті Кривбас та Кіровоградщина, знівечене бездумною меліорацією Полісся, Чорнобиль, чорні від смогу примітивних підприємств Запоріжжя та Маріуполь, викачаний газ Слобожанщини і Галичини (ще відносно недавно Україна "годувала" газом Москву), знищені сотні річок - ось неповний перелік господарювання московських зайд. Але найбільшу шкоду було нанесено національній культурі. Ізольована від цивілізованого світу, вона застигла в розвитку, обвішана як реп'яхами недолугої російщини та залишками архаїчної шароварщини з далекого минулого. Яскравий доказ цьому є стан нашої пісні. Колись один із саме співучих народів Європи (видатні композитори Європи в ХІХ столітті не соромилися живитися цим арсеналом) живе зараз в полоні чужої недолугої "попси", не взмозі продукувати щось якісне для себе і навколишнього світу.

Крім пісні майже знищена колись жива і розвинута мова. Москаль печеться зараз долею своєї в Україні, але в нього немає шляхетності вибачитися за довготривале нищення ним місцевої, яку вони продовжують називати діалектом. Тільки цьому невігласу ніколи не зрозуміти – чому цей «діалект» зберіг перед поНЕДІЛКОМ НЕДІЛЮ, а «сирники» по ньому роблять з «сиру», чи чому в ньому зберігся спільний корінь слів «прапор» та «прапорщик», а російське призвіще Ковальов знаходить свій корінь не в російській, а в українській мові. І цьому «лінгвіністу» недостає розуму розібратися в походженні слів «творог» чи «папа», бо до суті мови йому «по барабану», а він просто хоче продовжувати бути в центрі уваги і жити скрізь по «своїм понятиям». Яскравим прикладом колоніального спадку в цьому відношенні може слугувати підмічена мною чиновницька нарада в Харкові, де державною мовою користувалися лиш два освічених нацмени – бурят Єхануров і ректор ХДУ, який теж неслов’янського коріння. А місцевим українцям-яничарам було «удобнее пользоваться общепонятным для них языком». Отже з гострою проблемою української мови все досить ясно, а ось хто і як піднімає загальне «мовне питання» розглянемо трохи далі.
Соціально-культурний спектр населення України має на даний час менший шар інтелігенції ніж, навіть, сто років назад. Ще в цьому спектрі є невелика частина постсталінських рабів, а основу складає примітивне міщанство (основна частина цих сучасних Голохвастових помилково вважає себе за достатньо цивілізованих людей) та вирвавшийся на волю жлоб, який мріє стати вказаним Голохвастовим. Цей малоцивілізований стан українського суспільства штучно контролювався бувшою метрополією, яка нещадно глушила паростки нашої інтелігенції і підтримувала "сірість" нашого культурного середовища. Так для цього був зміщений П.Шелест, який спробував реанімувати нашу культуру, і замість нього поставлений "сіренький" В.Щербицький. Українські таланти Москва навіть не завжди вбивала напряму як Курбаса в 30-х роках, а також глушила по єзуітськи, наприклад, простим переводом в Москву, відірвавши від національного середовища (О.Довженко, Ф.Прокопович та багато інших). Я навіть не уявляю масштаб таланту того ж Тичини, який був змарнований в вгамівній сорочці від тієї ж метрополії.
Але Москва робила подібне не тільки в галузі культури. Маса талановитих вчених, інженерів, господарників прямо виривалися з України навіть для штучного занепаду за її межами. Приклад цьому - зачахання в Москві так потрібного для свого народу П.Шелеста, який вимушений пройти стежкою примусового забуття в Нечорнозем'ї слідом за П.Дорошенком. Якщо останній лишив по собі хоч примітивний слід в вигляді Н. Гончарової (дружини А. Пушкіна), яка була нащадком великого гетьмана, то П.Шелест просто зник в московській ізоляції. Подібними прикладами ми лишній раз вкажемо на справжнього «надкушувача яблук», згадуваного раніше, бо вказані особи були насильно законсервовані в Московії для перешкоди їх діяльності на благо України. Навіть в наш час ми маємо масу прикладів, коли українець служить розвитку чужої культури, тому що в свій час імперія створювала умови для розкриття таланту лиш в Москві, а в Україні залишалася полова. Ось така “полова” і брала участь в фальсифікації твору М.В.Гоголя на користь Росії, яку геній не дуже полюбляв. Йдеться про свіжий фільм “Тарас Бульба”, в якому цей завершений яничар Бортко (він вже стовідсотковий Бортков) набрався нахабства додавати до думок Гоголя його міфічну любов до російських культури та народу. Але що з яничара візьмеш, а ось з наших “великих” типу обох Ступок, О. Сумської та Сердюка потрібно здирати за жлобство три шкури, бо вони за гроші і свої оголені сідниці готові показувати. Цим горе-артистикам так і не дійшла суть зрадництва Андрія. А це був свій персонаж, то чи зрозуміє ця фахова та духовна полова тонкощі психології якогось принца датського.
Отже наш народ не знайшов в собі сили захистити свою еліту, тому й був вихований імперською "сірістю", яка зробила з нас те, що на цивілізованому Заході в цей час зневажливо називають "рашен". Так ми "русские" по своїй відсталій, аморальній культурі, від таджика до білоруса, тому що без масового опору варилися в тому багні, яке цивілізованому світу до цих пір "умом не понять". Тому, не маючи достойної еліти, ми "маємо те, що маємо". А далі трохи розшифруємо суть свого теперішнього”я”. РАБ. Законсервовані залишки російського кріпосного ладу, включаючого і сталінський період, все ще сумують за тим часом, коли "пан" придумував для них роботу, встановлював режим життя і інколи забеспечував ковбасою за 2 рублі. Цих людей досить радикально охарактеризував Ніцше, як недостойних уваги. І нам, я думаю, потрібно залишити їх без особливого розгляду.
ЖЛОБ. Є такий вираз - "Із грязі та в князі". Цим сам народ показав майже неможливість швидкої культурної трансформації людини з низів. Життя показало нам лиш унікальні винятки, коли генна жадоба до знань та благодійне навколишнє середовище прискорювало цей процес. Але прикладів типу Т.Шевченка чи М.Щепкіна історія нам надала мало. Тому, щоб з раба перетворитися в цивілізовану людину зазвичай потрібно пройти проміжкові етапи. На них можна застрягти протягом багатьох поколінь (і ніякі бірки типу "коренной киевлянин" не прикриють цього), а можна (при наявності хорошого оточення і впертості в досягненні мети) пройти цей шлях прискорено. І ніякі нинішні дипломи не прикриють цього статусу, бо вихованням в ВУЗах нікому займатися. Тому серед робітників можна зустріти більш цивілізованих людей ніж власники дипломів. Все залежить від самого пацієнта – ким він хоче бути. Яскравий приклад цього нам надала англійська література в образі продавщиці квітів, яку талановиті й наполегливі вчителі досить швидко вивели в леді. Але проблема в тому, де найти такого сумлінного учня, а ще більше - таких вчителів.

Отже йдеться про черговий щабель виходу з рабства. Цей соціально-культурний прототип мало чим по суті відрізняється від свого аналога ХІХ століття. На відміну від раба він вже пробує сам побудувати своє життя. Але, маючи мізерний світогляд, він по мавп'ячому просто старається лиш копіювати більш "просунутих". Своє невігластво наш герой пробує прикрити прибамбасами типу вживання малознайомого йому іноземного суржика, на яке він проміняв рідну мову. Він вже відгороджується від свого рабського прошлого з батьками чи дідами та їх культурою, соромиться цього. Хоча при цьому у першого покоління жлобів часто виникає туга за рабським дитинством з вишневим садочком. Не маючи достатнього розуму, він не може знати суть шляхетного способу життя та оцінити його ефективність, тому замінює його хитрістю, підлістю та іншими рисами своєї моралі. Звідси в нього весь час напоготові гострі і енергійні лікті.
Якщо в раба життєве кредо "вижити", то в цього нашого "героя" інше завдання на життя - пробитися любим шляхом хоч трошки "наверх" (подивіться склад наших "керівників"). Хоч він і любить напитися на Великдень чи Різдво, але в нього відсутнє навіть уявлення про християнську мораль. Жлоб любить показуху в вигляді нового жупана, подачки на церкву чи щеголяння в "мерседесі". Дітей своїх він хоче "вивести в люди", маючи для прикладу досвід сусідського міщанина. При цьому він все ж приділяє їм менше уваги ніж собачці, яку він замав, щоб "було як і у людей". Ремесло його відносно обмежене: десь щось вкрасти; купити дешевше – дорож-че продати; якщо і виробляти продукцію, то по злодійськи фальсифіковану. Він не погребує і вбивством для потреб свого "его", а також марить грошовитою посадою з тим, щоб його боялись і "поважали". Ради грошей він готовий принижуватися, поміняти свою релігійну віру чи, навіть, знову повернутися до вживання рідної мови, хоча йому і далі "удобно думать на суржике".
Любиме його культурне середовище - це так звана "поп"(жлобська) культура, хоча "для понта" через силу він може відвідати музей чи театр. А ще він обожнює показушні "тусовки" подібних собі. Рабів і шляхетних людей він називає "лохами" за їх невміння жити по його правилах. Цей сурогатний індивідуум, не створивши нічого корисного за своє життя, користуючись збудованим німцем "мерседесом" чи американцем Інтернетом, вже причисляє і себе до цивілізованих людей, але в силу свого обмеженого інтелекту не може оцінити свою справжню нішу в сучасному світовому суспільстві. Це все тому, що в школі його намагалися вчити, а не він сам вчився (мається на увазі пасивний і активний спосіб сприйняття інформації) , а оцінювали його знання через витвір його культури - шпаргалку. Хоча він може вже вникнути в якийсь підрозділ знань людства, але обширність інтелекту його не цікавить. Тому, щось знаючи з якогось правового кодексу, яким його напихнули в університеті, він абсолютно не цікавиться роллю професійної етики в суспільстві. Тому основне його чтиво – детективи та останні історії з життя подібної йому Пугачової. До Шекспіра чи історії Давнього Риму у нього "руки не доходять", хоча він уже може мати "для показухи" на полиці подібні видання. Далі "дванадцяти страв на різдвяному столі" вивчення основ християнства у цього "віруючого" справа не пішла. Тому, видаючи себе за православного, він хреститься, вибігаючи на футбольне поле, як його бабушка вчила (справа – наліво), але потім по мавпячому (так модно) цілує по-католицьки собі руку. Він, як і його давній попередник (плебей) з Риму, взяв для життя тільки дві складові - хліба та розваг, не цікавлячись багажем, залишеним давніми греками чи італійським Відродженням. Не знаючи своєї вітчизняної історії та культури частина з них живе під скопійованою назвою "новый русский", не розуміючи свого справжнього імення –УКРАЇНСЬКИЙ ЖЛОБ. Ще його можна назвати старим грецьким словом "ідіот", що 2500 років назад означало - "той, хто живе не для суспільства, а виключно навколо себе і для себе". Ось такий наймасовіший в Україні герой і створив далі описувану сурогатну державу під свої "понятия", бо йому так "удобнее жить".
Єдиний шлях оцивілізувати цього культурного недоросля - це через його любиме мавпування привити йому моду "бути шляхетним" і вдовбачити в його голову, що крім моди шляхетність ще й може бути ВИГІДНА, як йому особисто так і суспільству.
МІЩАНИН - це вже "просунутий" жлоб. Цю категорію автору найбільш складно оцінювати, тому що, в великій мірі, він відноситься до неї. А з самоаналізом у нас слов'ян "не густо". Тим не паче, попробуємо. Це слово пішло від назви «житель міста». А місто наше майже завжди було колонізоване чужою культурою, тому в рідкі часи спромогалося породжувати щось достойне своє. В такому стані наш “житель міста” відмежовувався і залишав в занепаді “своє”, але при цьому по багатьох причинах не овоював в повній мірі “чуже”. Після попадання під «опіку» Москви цей наш «герой» вже майже не мав достойної освіти і був ізольований від європейської культури, а також не мав достатньо прикладів більш цивілізованого життя. Тому далі поверхневого аналізу нашого людського буття у нього справи не йшли. На даний час цей "герой" вже пробує читати більш серйозні ніж детективи книжки, але ментальна відсутність аналізу не дає йому в цьому відсіяти полову від зерна. Тому він вірить часто всьому, що написано, нерідко діаметрально протилежному. Міщанин пробує вже зрозуміти суть французького балету, але вперто обходить тему історії виникнення гопака. Ще можна сказати, що деякі з цих наших героїв мріяли з дитинства стати шляхетними, навіть деякий час старалися бути ними, але сил виявилося замало для плаву проти течії жлобсько-міщанської річки. Цей період життя вони потім називають "дитячою романтикою", не розуміючи велич щастя подовше зберегти оту дитячу моральну чистоту.
Він, як і його попередник - жлоб, падкий на моду, але вже щось починає аналізувати в ній, тому інколи навіть обходить хибні її течії. По цій причині він вже може стати на захист рідної мови, хоча продовжує жити іноземною. У сучасного Голохвастова мрія, щоб його сприймали за справді цивілізовану людину. Але для цього у нього немає достатнього світогляду, тому оті розрізнені кусочки останнього не дають змоги йому вирости до омріяного ідеалу, до того ж для шляхетності потрібно мати ще й певну мораль, з якою у нашого міщанина не дуже густо. А це все тому, що у цього культурного недоросля немає по кількості і якості достойного вчителя, про якого мова піде далі.
ШЛЯХЕТНА СУЧАСНА ЛЮДИНА. Тут потрібно було автору вже давно пояснити суть згадуваного пропольського слова "шляхетний". Йдеться про тотожність більш відомого моєму земляку слова - інтелігентний чи аристократичний. В даному розгляді йдеться про суто теоретичні припущення, тому що ми достойних представників цього класу просто на даний час не маємо. "Сірість" нашого буття останнього століття просто знищила цю породу людей. Можливо і проросли одинокі паростки, але вони десь сидять забиті в глухий куток нашим теперішнім невіглаством. Ця категорія людей крім інтелекту має ще й таку забуту категорію як скромність і совість, тому ми їх не бачимо на недолугих екранах і не маємо уяви про їх наявність та кількість. З попереднього ви змогли оцінити стан нашого суспільства, а також повинні прийти до висновку, що Україна в культурі має зараз жлобсько-міщанську основу. В цьому відношенні ми відстали навіть від сусідньої Білорусі, де Москва не так нав'язувала через Щербицьких "сірість", тому Машерову і вдалося зберегти суспільство від такої масової культурної деградації, особливо серед керівних кадрів. Виходячи з цього - не дефіцит енергоносіїв повинен нас в першу чергу турбувати, а нестача розумних і порядних людей і вміння їх оберігати. Інакше ми будемо продовжувати жити по згадуваних "понятиям" чи, навіть, «беспределу», які приведуть нас до руїн і повного краху.
Крім дефіциту професійних і патріотичних керівних кадрів імперія залишила також незбалансовану промисловість. Москва в "союзе братних народов" все робила, щоб контроль у вигляді кінцевого продукту залишався в метрополії. Хай на 80% комплектуючих робив білорус чи таджик, але продаж кінцевої продукції йшов через Росію. Прикладом цього можуть бути газові задвижки трубопроводу в Європу, які Москва розмістила ще в 70-х роках біля самого кордону України, але не в ній. До цього ще можна додати малоефективне по енергозатратах та застаріле (Москва вперто не йшла на модернізацію наших виробництв, вкладаючи кошти в свої) виробництво. Для прикладу останнього можна привести кинутий фактично напризволяще висмоктаний Донбас, який на мою думку є ще більш масштабним лихом ніж Чорнобиль. Комунальне господарство теж залишилось після «планової» економіки примітивним і суперенергозатратним, що до цих пір тримає нас, як наркоманів, "на голці" залежності від імпортованого газу. Село після кріпацтв ХVIII і ХІХ століть і подібного їм колгоспного ладу залишилося без справжніх господарів. На даний час ще залишився постарівший бувший колгоспний наймит, який доживає на натуральному господарстві, а також вже ожлобившийся більш молодий невіглас, який не проти просто поживитися на виснаженні землі. До того ж і бувші наймити вимирають, а їх діти масово виїжджають в місто, щоб далі там продовжити трансформуватися в «просунутих». Автентична культура українського села майже повністю знищена, тому вона заміщується отим сурогатом псевдоцивілізованості з міста. Яскравий приклад цього процесу деградації в ХХ столітті - як дід Щукарь («Поднятая целина» М.Шолохова) виклянчував "керівного портфеля", спотворюючи гідність селянина, чи персонажі Часника і Галушки з корнійчуківських "В степах України". Якщо століття назад український селянин освоював Кубань, Далекий схід чи Канаду, то зараз нікому професійно господарювати навіть на своїй землі.
Єдине, що на момент розпаду Союзу мене особисто тішило - це непоганий науковий потенціал (крім гуманітарної сфери) та розвинуту інженерну школу, які могли б витягти застаріле виробництво. Українець непогано зарекомендував себе в цих галузях, хоча більшовики і не дуже жалували зарплатнею цю братву. Як кажуть москалі - "голь на выдумки ...", а це здорово могло поправити ситуацію в промисловості. Тому в цьому я був згоден з експертами з Заходу, які непогано оцінювали потенціал України. Єдине, що вони не могли знати - це стан нашого організаційно-керую-чого кадрового потенціалу та нашу вперто анархічну ментальність. Якби це було в нас в кращому стані, то були б ми вже в справжній Європі. Але "якби" не відноситься до реального життя. Ще на нашому тілі Москва залишила чергову виразку в вигляді своєї "5-ї колони", яку вперто і наполегливо будувала в часи колонізації. Йдеться не просто про росіян, багато з яких досить толерантно прижились на цій землі, але й про своїх манкуртів. Москва виявилася достойним партнером туркам-османам по спадкоємництву від Золотої Орди. Турків – османів називали "пастухами рабів", вирощених ними ж. Йдеться про загальновідомих яничар, яких ці турки готували для служби своїй імперії. Для цих майбутніх гвинтиків держапарату за рахунок зради своїй батьківщині не було обмежень в подальшій кар’єрі на службі Османській імперії. Таким чином і Москва готувала собі подібних. Вона брала молоденького раба з якогось добитого Сталіним села, одягала на нього обмежуючі світогляд шори, дозволяла дивитися на світ тільки через свою скривлену лінзу і виховувала для своїх імперських потреб в якомусь, наприклад, військовому училищі. Так з'являлися тисячі сучасних яничар, в яких через "политзанятия" вибили навіть той мізерний український культурний багаж, який їм встигла дати обездолена мати. Ці культурні перевертні до цих пір ностальгують за тим часом, коли імперія дозволила їм вирватись з рабства і стати імперським "охвицером" (парт-секретарем чи іншим "начальником" при партійному квитку) завдяки відмові від своєї мови та інших атрибутів національної культури. Ці Симоненки, Коновалюки, Колісніченки, відірвані від свого родового коріння, стоять, як справжні яничари, на сторожі чужої імперії в шкоду своїй батьківщині. І поки в Україні не відбудеться загальнонародне освідомлення і осуд злодіянь на її теренах імперії, доки в нашій хаті будуть діяти безкарно зальотні Азарови та їх місцеві поплічники-яничари типу жлоба з Вінничини Грача, які є відкритими ворогами нашого національного відродження.
роман степанович вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.07.2010, 12:39   #10
Заблокирован
 Аватар для nsk
IP:
Сообщений: 18,013
иностранец
Получено "спасибо": 19,116
Очки репутации: 129,345
Мнения: -1768
Доп. информация
По умолчанию re: Куда движется Украина

Цитата:
Сообщение от стасюся Посмотреть сообщение
"сколько волка не корми..."..
укрнационалисты все равно в лес (схроны) смотрят ...хи-хи
nsk вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.07.2010, 20:46   #11
Основа форума
 Аватар для роман степанович
IP:
Сообщений: 2,132
киевлянин
Получено "спасибо": 1,596
Очки репутации: 0
Мнения: 3475
Доп. информация
По умолчанию Відповідь: Re: Куда движется Украина - 2

Цитата:
Сообщение от nsk Посмотреть сообщение
укрнационалисты все равно в лес (схроны) смотрят ...хи-хи
А рос. шовіністи з тайги так і не вилазять.

добавлено через 9 минут
роман степанович вне форума  

Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.07.2010, 21:13   #12
Заблокирован
 Аватар для PRAVED
IP:
Сообщений: 3,820
украинец
Получено "спасибо": 2,949
Очки репутации: 0
Мнения: -3503
Доп. информация
По умолчанию re: Куда движется Украина

Через столько лет националистического мракобесия на Украине , сейчас вроде бы положение выправляется , вектор направлен правильно.
PRAVED вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.07.2010, 21:47   #13
Почетный легион
 Аватар для Gidra2009
IP:
Сообщений: 22,044
киевлянин
Получено "спасибо": 30,739
Очки репутации: 0
Мнения: 8847
Доп. информация
По умолчанию re: Куда движется Украина

Вот интересно.....когда экономика даст сбой....ибо эта " команда " созидать не умеет, а умеет лишь дерибанить......
Коммунисты возьмут на себя хотя бы часть ответственности...?
Gidra2009 вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 12.07.2010, 18:04   #14
Житель
 Аватар для Фон Клюге
IP:
Сообщений: 182
киевлянин
Получено "спасибо": 96
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию re: Куда движется Украина

Цитата:
Сообщение от Alex LM Посмотреть сообщение
Данная тема продолжение - Куда движется Украина
Назад в вонючий совок,уря тофарисчи,уря!

добавлено через 1 минуту
Цитата:
Сообщение от PRAVED Посмотреть сообщение
Через столько лет националистического мракобесия на Украине , сейчас вроде бы положение выправляется , вектор направлен правильно.
Маркобесие у вас только начинается,удачи гомосоветикусы!
Фон Клюге вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 12.07.2010, 20:32   #15
Основа форума
 Аватар для роман степанович
IP:
Сообщений: 2,132
киевлянин
Получено "спасибо": 1,596
Очки репутации: 0
Мнения: 3475
Доп. информация
По умолчанию Відповідь: Re: Куда движется Украина - 2

Цитата:
Сообщение от PRAVED Посмотреть сообщение
Через столько лет националистического мракобесия на Украине
Націоналістичний дух України ось таким "аналітикам" ще лиш належить побачити в майбутньому. Скоро "терпець лопне".
Цікаво, скільки йому років? По розмаху "аналітики" - десь за 80?
роман степанович вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 12.07.2010, 22:50   #16
...Я не люблю...
 Аватар для Полковник
IP:
Сообщений: 7,184
украинец
Получено "спасибо": 11,085
Очки репутации: 0
Мнения: -296
Доп. информация
По умолчанию re: Куда движется Украина

Цитата:
Сообщение от роман степанович Посмотреть сообщение
Скоро "терпець лопне".
Що лопнэ? Роман Степанович?
___________
Все болезни от нервов и только гонорея и сифилис от удовольствия.
Украина, Россия, Беларусь это и есть Святая Русь!
Полковник вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 13.07.2010, 21:34   #17
Основа форума
 Аватар для роман степанович
IP:
Сообщений: 2,132
киевлянин
Получено "спасибо": 1,596
Очки репутации: 0
Мнения: 3475
Доп. информация
По умолчанию Відповідь: Re: Куда движется Украина - 2

Цитата:
Сообщение от Полковник Посмотреть сообщение
Що лопнэ? Роман Степанович?
Та ні! Надія на побудову "3-го Риму". Вискочивша грижа показала неспроможність культури "рашен" це зробити.
роман степанович вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 13.07.2010, 21:41   #18
Основа форума
 Аватар для golem
IP:
Сообщений: 2,459
иностранец
Получено "спасибо": 2,836
Очки репутации: 0
Мнения: -1682
Доп. информация
Восклицание Re: Відповідь: Re: Куда движется Украина - 2

Цитата:
Сообщение от роман степанович Посмотреть сообщение
Націоналістичний дух України ось таким "аналітикам" ще лиш належить побачити в майбутньому. Скоро "терпець лопне".
..опять по лесам разбредётесь?
golem вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 13.07.2010, 21:42   #19
Почетный легион
 Аватар для Gidra2009
IP:
Сообщений: 22,044
киевлянин
Получено "спасибо": 30,739
Очки репутации: 0
Мнения: 8847
Доп. информация
По умолчанию re: Куда движется Украина

Куда движется...? Наверное, надо несколько иначе-куда ее пытается завести шайка веселых бандюжат...?

А ответ, кстати, на поверхности - пенсионерам уже несколько месяцев выдают пенсию еще горячими двух и пятисотенными купюрами.....
Вы себе представляете...какой вброс пустопорожней денежной массы....
У нас 15 миллионов пенсов...пенсия в среднем - 1200 гривен...
18 миллиардов в месяц....
И это при том..что дорвавшиеся до корыта выяснили..что дерибан не прходит...ибо дерибанить нечего.....
Gidra2009 вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 13.07.2010, 23:51   #20
Почетный легион
 Аватар для Веталь
IP:
Сообщений: 4,744
киевлянин
Получено "спасибо": 4,903
Очки репутации: 14,948
Мнения: 2174
Доп. информация
По умолчанию re: Куда движется Украина

Плюс поднятие ком услуг на 17-20%, налог на депозиты и землю, а там ещё че-нить новое придумают. Да здравствует стабильность и реформы! Полна Жёпа...
___________
http://podkovka.net/
Кованые изделия ручной работы. Форумчанам скидка
Веталь вне форума  

Ответить с цитированием Вверх

Ответ


Метки
украина

Опции темы
Опции просмотра Оценка этой теме
Оценка этой теме:

Ваши права в разделе

Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Вкл.
Pingbacks are Вкл.
Refbacks are Выкл.

Похожие темы
Тема Автор Раздел Ответов Последнее сообщение
Куда движется Россия? (2) zloybarbos Мировая политика 582 10.09.2013 10:45
Куда движется Россия? Big Stone Мировая политика 3831 20.11.2010 10:09
Куда движется Украина Виола Политика Украины 3373 06.07.2010 15:39
Куда движется Израиль? Kerk Мировая политика 200 25.03.2009 18:30


Часовой пояс GMT +3, время: 14:25.


Работает на vBulletin® Версия форума 3.х.х. Copyright ©2000 - 2009, Jelsoft Enterprises Ltd.

© ForumKiev.com 2007 - 2017