птичка

Є у парку Слави одна гірка, на якій я обожнюю сидіти і дивитися на Дніпро, на лівий берег...Сидячи там ніби переносишся у інший світ кращий, щиріший, добріший, тихий... Люблю уявляти ті схили, панорама яких так ласкаво відкривається оку з цієї гірки, ще незабудованими, вкритими деревами. Такими пухкими та ніжними... І тоді усе безмежжя простору поглинає тебе. Тобі здається, що ти вільний, абсолютно вільний...(таке відчуття виникає під час їзди верхи...)
Також, одним з найчарівніших місць є лиса гора на Видубичах. Вона просто чарує своєю тишею та незайманістю... Там гарно думати про усе насвіті. Коли мені треба вирішити якесь важливе питання, від якого буде залежати все моє подальше життя, я йду на лису гору. Вона допомагає, надає сил...

__________________
Вот так сидим и говорим...а крылья-то вот они!

• No Pasaran!

Dum spiro, spero. (Ovidiy)

А якщо немає обличчя, то звідкіля ж йому взятися?