Я люблю Киев

КИЕВСКИЙ ФОРУМ
КУЛЬТУРНОГО ОБЩЕНИЯ
FORUMKIEV.COM
Регистрация Правила Новые сообщения Идея Группы Вопросы Админ. FAQ
КИЕВ КАРТА ПОГОДА ССЫЛКИ ИСТОРИЯ ТУРИСТУ ОБЪЯВЛЕНИЯ
N-728-MI-2
Вернуться   Форум Киев | ForumKiev.com > Общий > Украина (лучшие темы раздела)

Ментальность галичан - запретная тема?

Ответ
 
Опции темы Оценить тему Опции просмотра
Старый 20.04.2012, 03:34   #481
nsk
Заблокирован
 Аватар для nsk
IP:
Сообщений: 18,084
"Спасибок": 19,139
Очки репутации: 125,014
Мнения: -2419
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
Рученьки галичан все зробили яка історія?
це Львiвське мытро?
nsk вне форума  

Ответить с цитированием Вверх


Старый 20.04.2012, 07:41   #482
Страх улюлюка
 Аватар для Poloz
IP:
Сообщений: 815
"Спасибок": 629
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

лесана,
Цитата:
Рученьки галичан все зробили
Где и что?
Цитата:
Він сполучав Львів з Тернополем менш, як за дві години.[1] Вагон було збудовано у 1936 році на Польській фабриці локомотивів для сполучення Кракова з курортним Закопане, проте згодом, у тому ж році, його зняли з цього маршруту та направили у Галичину. Тут «Люкс-торпеда» працювала до Другої світової війни.
Расскажи, может и Польша часть Галычины?
___________
Когда украинец родился - еврей заплакал. И думаю то были не слёзы радости и умиления.
Poloz вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 08:19   #483
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP: Словакия
Сообщений: 3,923
"Спасибок": 4,527
Очки репутации: 0
Мнения: 5031
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Poloz Посмотреть сообщение
лесана, Где и что? Расскажи, может и Польша часть Галычины?
Галичина в той час була в складі Польщі
___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 08:36   #484
Страх улюлюка
 Аватар для Poloz
IP:
Сообщений: 815
"Спасибок": 629
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

лесана,
Цитата:
Галичина в той час була в складі Польщі
Когда войной пойдём польских гальцев вызволять из польского рабства? История же однако? Я так понимаю Гагарин тоже галец, ведь Галычина была в составе СССР на тот момент?
___________
Когда украинец родился - еврей заплакал. И думаю то были не слёзы радости и умиления.
Poloz вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 10:12   #485
Старожил
 Аватар для BONZA
IP:
Сообщений: 1,884
"Спасибок": 4,688
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Turkul Посмотреть сообщение
Я не сужу, а лишь делаю выводы. Да мне плевать, хоть клоуном в цирке...слава Богу, что не читал твои книжки, а пользовался литературой образованного совка.

Блажен, кто верует. Я отвественно заявляю, что город Львов в широком восприятии по совокупности сравнительных характеристик уступает городу Донецку и Харькову, если говорить о востоке.
как то невежественно
а вторая часть, как ответственного заявителя очень смешная...
___________
LONG LIVE ROCKROLL
BONZA вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 10:40   #486
Страх улюлюка
 Аватар для Poloz
IP:
Сообщений: 815
"Спасибок": 629
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

лесана, Ну и вдогонку про моторису...
Цитата:
Персонал РКР майже винятково складали залізничники поляки. Робота на залізниці, або як казали в народі "на колєї" рахувалась престижною і шанованою. Основним джерелом прибутку для польських залізниць традиційно залишалось перевезення продовольства. Вагони, вантажені зерном, м`ясом, молочними продуктами, медом справно перевозились в Європу. Польща продовжувала залишатись аграрно-сировинним районом Європи.
и
Цитата:
Незважаючи на це, ліцензію на побудову залізниці Австро-Угорський уряд надав лише у 60-их роках XIX сторіччя. З 1868 по 1870 роки акціонерне товариство “Галицька залізниця імені Карла Людовіка”, використовуючи місцеве населення як дешеву робочу силу, проклало колію до Тернополя.
и
Цитата:
25 грудня 1870 року була відкрита залізнична колія Золочів-Тернопіль. У тому ж році був побудований і перший вокзал. Восени ж 1903 року почали будівництво нового приміщення. Проект розробило технічне бюро міністерства залізниць у Відні. Навесні 1905 будівельники закінчили спорудження правого крила, а в серпні 1906 новий вокзал ввели у дію.
и
Цитата:
В рух “торпеда” запускалась з допомогою двох шестициліндрових дизельних двигунів. Будувався чудо-потяг на першій польській фабриці локомотивів за ліцензією австрійської компанії Даймлер
и
Цитата:
На жаль, хвиля Другої світової війни зупинила тріумф “люкс-торпеди”. Хоча про рівень її класу говорить один промовистий факт. Під час німецької окупації вагони “люкс-торпеди” були призначені винятково для проїзду німців та “фольксдойчів”.
Поэтому будь сдержанней в оценке заслуг галычан...
А вот где была и фабрика
Цитата:
Pierwsza Fabryka Lokomotyw w Polsce «FABLOK» Spółka Akcyjna
Тип
Публичная компания
Год основания
1919
Прежние названия
Pierwsza Fabryka Lokomotyw w Polsce Sp. Akc.
Расположение
Хшанув (Польша)
Ключевые фигуры
Пётр Майхерчик (главный управляющий)
Отрасль
Конгломерат: электротехника, машиностроение
___________
Когда украинец родился - еврей заплакал. И думаю то были не слёзы радости и умиления.
Poloz вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 12:10   #487
Почетный житель
 Аватар для Jolka
IP:
Сообщений: 520
"Спасибок": 862
Очки репутации: 0
Мнения: 1012
Доп. информация
По умолчанию

Так Львов реально был польским с польским населением. Обмен населения произошел в конце 40-х.
И отсчет украинского Львова можно считать только с этого периода. Коренного населения в городе на пальцах посчитать. То что было до войны, некорректно приписывать нынешним львовянам. И я рада, что современные львовяне ведут себя как европейцы, а не националисты, вылезшие с землянок.
___________
Можно просто пройти весь Киев и не увидеть и половины того, что покажу Вам я. Elkinkiev.com
Jolka вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 12:46   #488
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP: Словакия
Сообщений: 3,923
"Спасибок": 4,527
Очки репутации: 0
Мнения: 5031
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Jolka Посмотреть сообщение
Так Львов реально был польским с польским населением. Обмен населения произошел в конце 40-х.
И отсчет украинского Львова можно считать только с этого периода. Коренного населения в городе на пальцах посчитать. То что было до войны, некорректно приписывать нынешним львовянам. И я рада, что современные львовяне ведут себя как европейцы, а не националисты, вылезшие с землянок.
А що скажуть вам ті, що з діда-прадіда живуть у Львові і завжди були українцями? Польський період Львова був доволі коротким, а перед тим два століття Австро-Угорщини, яка на відміну від царської Росії підтримувала нац. меншини.
1772-1914: у складі Австрійської (згодом Австро-Угорської) імперії


Цитата:
У 1783 р. було відновлено Львівський університет, як світський заклад, у складі 4-ох факультетів (філософського, юридичного, медичного і богословського), з німецькою мовою навчання. При ньому у 1784 відкрито німецькомовну гімназію (оскільки вона існувала при Академії, її називали Академічною); для цього обом закладам віддали приміщення колишнього католицького монастиря тринитарів у Середмісті.
Нова влада також робить кроки назустріч русинам. У 1783 р. відкрито греко-католицьку духовну семінарію у Львові, а у 1787 р. при університеті відкрито окремий Руський інститут спеціально для навчання греко-католицьких священиків, який проіснував до 1809 року. Архаїчне Братство було перетворене на музейно-бібліотечну установу Ставропігійський інститут. У зв'язку із закриттям Київської греко-католицької митрополії російською владою, австрійський уряд посприяв у тому, що галицьку греко-католицьку єпархію у Львові було перетворено у 1805 р. в Галицьку греко-католицьку митрополію. Митрополитом став антін Ангелович. Значну роль у цьому відіграв тодішній провідник галицьких русинів Михайло Гарасевич. Відтепер Львів став осідком трьох митрополитів (архієпископів) — вірменського, римо-католицького і греко-католицького.
___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 12:55   #489
Почетный житель
 Аватар для Jolka
IP:
Сообщений: 520
"Спасибок": 862
Очки репутации: 0
Мнения: 1012
Доп. информация
По умолчанию

лесана, не важно в составе какой страны был Львов, населяли город в основном поляки.
Цитата:
Национальный состав Львова
по состоянию на 1931 год

Украинцы 24.245 (7,8 %)
Русины 10.892 (3,5 %)
Евреи 75.316 (24,1 %)
Поляки 198.212 (63,5 %)
Прочие 3.566 (0,7 %)
А после войны тех украинцев осталось и того меньше. Пришли украинцы из Польши, которые сейчас и составляют основное население нынешнего Львова вместе со своими детьми и внуками.
___________
Можно просто пройти весь Киев и не увидеть и половины того, что покажу Вам я. Elkinkiev.com
Jolka вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 14:00   #490
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP: Словакия
Сообщений: 3,923
"Спасибок": 4,527
Очки репутации: 0
Мнения: 5031
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Jolka Посмотреть сообщение
лесана, не важно в составе какой страны был Львов, населяли город в основном поляки.


А после войны тех украинцев осталось и того меньше. Пришли украинцы из Польши, которые сейчас и составляют основное население нынешнего Львова вместе со своими детьми и внуками.
Звідки такі цифри? Можна посилання? Наскільки я знаю населення рахували за приналежністю до церкви, греко-католики 100% були українці, але також великий відсоток українців були католиками. Я знаю на прикладі своєї родини: вони були католиками-українцями, проте в церковних книгах моя бабуся значилась Йоганна(полька) але насправді була Іванкою- українкою.

добавлено через 4 минуты
Дещо з цікавої історії Львова
Цитата:
Першодрукар Федоров

Надзвичайну роль у розвитку української культури і боротьбі українців за свої права відіграло книгодрукування. У Львові була надрукована перша українська книжка, і зробив це першодрукар Іван Федоров, або як його ще називали у Львові – Федорович.
Він, найімовірніше, походив з українсько-білоруського пограниччя, а освіту і фах набув у європейських університетах. Опинившись у Москві, Федоров надрукував тут 1564 року першу в Росії книгу «Апостол», але змушений був утікати від московських переслідувань. І вибір його зупинився на Львові «…все лихе і найгірше з гіршого супроводжувало мене. Але з ласки Божої я до богоспасенного міста, що називається Львів, прийшов. І, помолившись, почав присвячене Богові діло, щоб боговдохновенні догмати поширювати».
1574 року перша українська книжка побачила світ. Це були Дії і Послання Святих Апостолів. Друкар писав: «Видрукував я цю корисну для душі книгу «Апостол» у славнозвісному місті Львові на славу всемогутньої і живоначальної Трійці, Отця і Сина, і Святого Духа, амінь…»
Федоров вважався друкарем «книг перед тим небачених», але теж наголошував, що він «занедбане друкування у Львові відновив». Таким чином можна вважати, що ще до нього тут друкувалися книги. Перша книга «Апостол» вийшла накладом 1200 примірників, досить великим як на теперішні часи, а згодом його «Острозька Біблія» мала наклад півтори тисячі примірників.



Найбільший розквіт Львова

Вже на початку XVII століття Львів стає найбільшим за кількістю населення містом України, вдвічі більшим від Києва. Відновлюється його торговельна могутність.
Ґданський купець Мартин Грюневег 1606 року таким чином описав Львів: «Вся худоба, що її женуть з Поділля і Молдавії до Італії, проходить через це місто. Я об’їздив пів-Європи, побував у найславетніших містах світу, але в жодному не бачив стільки хліба. Тут величезна кількість пива і меду, не тільки місцевого, а й привезеного. Вино привозять з Молдавії, Угорщини, Греції. Інколи на Ринку можна побачити в стосах більше тисячі бочок вина. У цьому місті, як і у Венеції, на Ринку зустрінеш людей з усіх країн світу в своєму вбранні: козаків у великих кучмах, росіян у білих шапках, турків у білих чалмах, німців, італійців, іспанців – у короткому одязі. Кожен, якою б мовою він не розмовляв, знайде тут і свою мову. Місто віддалене на багато миль від моря, але коли побачиш, як на Ринку при бочках малмазії вирує натовп критян, турків, греків, італійців, зодягнених ще по корабельному, видається, неначе тут порт відразу за брамами міста».

Львівський радник Йоган Альнпек писав про тогочасний Львів: «Це місто в достатній кількості постачає цілому польському королівству різні шовкові тканини, килими і пахуче коріння. Тут є все, що тільки потрібно для людського ужитку, до того ж тут незрівнянно низькі ціни на продукти, що притягає до міста велику кількість людей різних національностей…»

Львів вважався найбільшим складом вина у Європі. Вина грецькі, кіпрські, сицилійські, іспанські, які тоді мали збірну назву малмазії, тисячами бочок складувалися на Ринку і в інших місцях. Потім вино розходилося країнами Європи та Сходу. Тогочасний хроніст відзначає, що будь-який львів’янин: купець, лікар, аптекар чи ремісник або гендлює малмазією, або шинкує малмазією.

Але за часами добрими ідуть часи не дуже вдалі. Наприкінці XVII століття, особливо на початку XVIII, Львів знову занепадає. Облоги, війни, розвал польської держави і вимоги нової історичної епохи знову на певний час ставлять Львів у розряд міст незначних і маловпливових.




Облоги Львова

Серед своїх багатьох історичних досягнень Львів може похвалитися ще й тим, що протягом трьох з половиною століть жоден неприятель не зміг узяти міста. За цей час Львів пережив близько сотні облог.
Львів пережив облоги від турків, татар, молдаван, козаків і російських військ, коли сили ворогів у десятки, а то й у сотні разів, переважали сили захисників, але все ж нападники не змогли здобути твердині королівського міста.

Одна з перших відомих львівських облог сталася 1286 року. Татарський хан Телебуга оточив місто і вислав до Львова на переговори про капітуляцію своїх послів. Як розповідає стара львівська легенда, перед тим, як показати місто татарським послам, жінки повикочували на вулиці безліч пустих діжок і поперевертали їх догори дном. Потім повимітали з комірок усі залишки зерна, муки і крупи, які там ще були, і засипали цими рештками вершечки пустих діжок, аби склалося враження, що вони повні. До того ж повипускали з хлівів усю пташину і худобу, яка ще залишилася, котра з криком і вереском бігала вулицями.

Коли це все побачили татарські посли, вони з сумом розповіли Телебузі, що місто має стільки живності, що легко зможе витримати навіть дуже довготривалу облогу. Розлючений цим повідомленням хан, як пише літописець, ще «два тижні стояв під стінами не воюючи, і людей, які наважились виходити з обложеного міста, роздягав на голо і так відпускав. І багато людей позамерзало, бо люта тоді зима була».




Козаки Хмельницького під мурами міста

Однією з найжорстокіших і найконтроверсійніших облог Львова була перша облога Богдана Хмельницького 1648 року.
До цього часу в інтелектуальних середовищах точиться суперечка, ким же насправді був для Львова Хмельницький: визволителем від польського панування, чи диким загарбником зі Сходу, який хотів сплюндрувати європейське місто і знищити його мешканців.

Ішов 1648 рік. Визвольна війна українського народу проти польського панування набирала обертів. Польська шляхта щойно зазнала нищівної поразки під Пилявцями. Сила силенна козацького і татарського війська, а також озброєних селян, котрі з’явилися під мурами міста, були рішуче налаштовані сплюндрувати Львів. Деякі татари і козаки навіть привели зі собою по десятку коней, аби навантажити на них омріяну здобич.

Передміщани тікали за мури міста, жінки з дітьми ховалися у храмах і монастирях, а решта львів’ян, які залишилися у місті, вирішили боронити його до останнього. Козаки і татари палили і грабували околиці Львова. Козаки, використовуючи передміські будівлі, влучно обстрілювали місто, тож аби позбавити неприятеля такої можливості, оборонці вирішили піти на відчайдушний крок – спалити передмістя. Коли вночі запалали сотні будинків під мурами, здавалося, що люди потрапили до пекла. На ранок на всі чотири боки від міських стін було суцільне згарище. Хмельницький починав розуміти, що легко він узяти Львів не зможе. Не допомогло навіть те, що хтось із передміщан показав козакам водогін, який ішов від Полтви до міста. Його було перекрито, і як згадує хроніст, люди, заховані за міськими мурами, «були вимушені пити воду з нечистотами».

Хмельницький від облоги перейшов до розсудливої тактики переговорів. Декілька днів Львів гостив послів українського полковника Головацького і татарського обозного Піріс-Агу. Львів’яни обсипали експертів подарунками: срібними шаблями, оздобленими рубінами, золотими пасами і декількома тисячами злотих. Після такого прийому посли, звичайно, доводили Хмельницькому і Тугай-Бею, що місто дуже бідне і не може багато заплатити. Викуп обійшовся Львову у суму, яка була у декілька разів меншою від тої, яку Львів міг заплатити грішми і товарами.

Ще раз козаки опинилися під мурами міста 1655 року, коли Хмельницький вже з допомогою великого російського війська вдруге так і не зміг здобути Львова.





Турки, татари та шведи під містом

1672 року турецький султан Мехмет IV, захопивши все Поділля, доручив своєму васалові Капудан-паші і його союзникові гетьманові Петру Дорошенку взяти Львів.
Восени цього року найбільша кількість військ за всю його історію – 230 тисяч – оточила місто. Регулярні польські війська – драгуни, які за наказом короля прибули для оборони, швидко втекли подалі від небезпеки, не вірячи у можливість протистояти такій величезній військовій потузі.

Практично усі знатні і багаті громадяни залишили місто, але бургомістр Львова – Бартоломей Зиморович привів до присяги решту міщан. Вони поклялися, що в жодному разі не залишать міста і стоятимуть до кінця. Їх було трохи більше однієї тисячі. І сталося диво – маючи перевагу у 230 разів, ворогу все ж не вдалося вдертися до Львова. Капудан-паша погодився на викуп у 80 тисяч талерів, з яких місто могло сплатити лише 5 тисяч. До моменту повної виплати турки взяли десятьох заручників, серед яких було і два українці. Все місто зі сльозами подяки проводжало їх у неволю. До заручників з власного бажання пристав міщанин Яків Нирка. Цілих сім років перебували заручники у турецькій неволі, аж поки місто не виплатило всі гроші, але повернулися додому живими не всі.

1675 року, через три роки після невдалої облоги міста військами турецького султана, під Львів рушило велике татарське військо. Король Ян III Собєський також поспішив зі своїм військом до Львова, сюди ж прибула і королева Марисенька з усім двором. Вона довго навколішки молилася за порятунок міста у Катедрі та Єзуїтському костелі. І не даремно. За свідченням англійського історика Коннора і французького Сальванді, під Львовом на Лисеницьких полях відбулася така блискавична військова перемога, яка навряд чи була до цього часу відома у світовій історії. Талановитий воєначальник Ян Собєський, маючи всього сім тисяч вояків, наголову розбив майже 50 тисяч добре озброєних татар і турків. Рештки татарського війська з ганьбою втікали додому. А 1695 року гетьман Станіслав Яблоновський остаточно розбив неподалік Львова татар, котрі вже жодного разу після цього не наважувалися з’являтися під мурами міста.

Та врешті-решт уперше за багато століть Львів таки був узятий неприятелем, і сталася ця подія 1704 року. Вбраний в мундир рядового вояка 23-річний король Швеції Карл XII на чолі декількох сот своїх вояків досяг того, чого не вдавалося протягом століть зробити сотням тисяч татар, турків, молдаван і козаків.

Шостого вересня 1704 року серед темної ночі шведи здобули монастир кармелітів босих. Комендант міста Францішек Галецький у цей час солодко спав за декілька десятків метрів від подій у Пороховій вежі. Зачувши галас і постріли, він дав наказ оборонятися, а сам утік на другий кінець міста в Єзуїтський колеґіум.

Усього декілька сот шведських драгунів під проводом генерала Стенбока, не чекаючи підходу артилерії і піхоти, вдарили на браму міських укріплень, яка опинилася незамкненою і без охорони. Легко подолавши на мурах опір угорців з найманої королівської піхоти, за декілька хвилин шведи були вже у Ратуші, годинник якої показував восьму ранку. При штурмі міста оборонець на вежі Корнякта пострілом збив капелюха з голови шведського короля. Але втіха від цього була невелика – Львів уперше за майже чотириста років був узятий ворогом, що стало передвісником початку нових, не зовсім сприятливих, для Львова часів.





Перехід під владу Австрії

Загальна криза Польської держави у XVIII столітті не могла не відбитися на становищі Львова. Постійні облоги, часті епідемії та пожежі призвели до значного зменшення населення міста.
Остаточна втрата панівного становища великого торговельного міста, що стояло на перетині важливих стратегічних шляхів, призвела Львів до фактичної руїни. Польща як держава настільки ослабла, що три могутні європейські країни – Австрія, Прусія і Росіявирішили просто поділити її територію між собою. У вересні 1772 року війська Австрійської імперії вступили до Львова, місто на півтори століття потрапило під владу однієї з європейських потуг.

Реформи нової влади призвели до позитивних змін у державному строї, освіті та культурі. Імператор Йосиф II, дотримуючись засад освіченого абсолютизму, провів церковну реформу. Усі львівські монастирі, які не змогли реально довести, що плідно займаються освітньою, соціальною, медичною чи харитативною діяльністю, були зліквідовані. У їхніх приміщеннях розмістили казарми, шпиталі, в’язниці, заклади освіти. Під час йосифінської реформи було знищено ряд українських храмів старої частини міста Підзамча.

1777 року розпочалася ліквідація міських оборонних мурів, які вже давно відіграли свою історичну роль. Місто розширювалося, зводились нові будівлі, облаштовувалися нові вулиці і площі. У кінці XVIII – у першій половині XIX століття у житловому та цивільному будівництві запановує архітектурний стиль класицизму.

За час панування Австрійської імперії у Львові потужно вирувало культурне життя. Було збудовано два театри європейського значення: Скарбківський (ім. М. Заньковецької) і Великий міський (Опери та балету), реорганізовано університет; у місті розвивалася видавнича справа. 1870 року Львів одержав місцеве самоврядування. Місто стало цілковито європейським. Австрійський журналіст, відвідавши Львів, не знайшов тут жодної відмінності з великим містами Європи: ті ж будинки, ті ж крамниці і кав’ярні, той самий уклад життя, побуту, ті ж традиції. У австрійському Львові народжувалися технічні і наукові винаходи, впроваджувалися передові на той час технології. Тут започаткували одне з перших в імперії газове, а згодом і електричне освітлення вулиць, автомобільний транспорт, телефонний зв’язок. 1894 року у Львові вперше побіг по рейках електричний трамвай, задовго до того, як це сталося у Відні. Згодом тут збудували найкращий в імперії залізничний вокзал.

Утім, незважаючи на лібералізацію політичного і суспільного життя під скіпетром Габсбургів, українці й далі виборювали свою духовну і політичну свободу. Передові молоді вчені Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький 1837 року видали збірку «Русалка Дністрова», написану мовою простого народу. Це було сміливим викликом і виступом проти національного гноблення українців. Книгу заборонили цензори, майже увесь її наклад знищили, а проти авторів розпочалися переслідування. Під час Весни народів 1848 року Головна Руська рада у Львові проголосила про відродження і соборність українського народу. У цілому відносно ліберальна політика Австрійської імперії не без домішку одвічного принципу divide et impera (поділяй і володарюй) усе ж сприяла тому збереженню української ідентичності, якого не зазнав жоден з інших регіонів України під пануванням різних влад у різні часи.
Виставка крайова 1894р.




Повернення до Польщі

Після першої світової війни, після поразки у ній Австро-Угорської імперії Львів волею європейських держав-переможців знову потрапив під панування Польщі.
Листопадовий (1918 року) виступ українців за незалежність, утворення Західноукраїнської Народної республіки, об’єднання з Великою Україною, хоча у підсумку таки закінчились поразкою, все ж заклали підвалини української незалежності й соборності. Панування польського авторитарного режиму у Львові у 1919-1939 роках посилювало спротив українців, консолідувало їх у боротьбі за свої права.
На зміну «золотому вікові» австрійської сецесії початку XX століття у місцевому будівництві прийшов прагматичний і строгий конструктивізм. Територіально Львів значно розширився за рахунок ряду приміських районів. Якщо населення Львова у 1910 році складало 210 тисяч, то напередодні Другої світової війни вже понад 300 тисяч.




Під владою радянського тоталітаризму

У вересні 1939 року внаслідок змови Сталіна з гітлерівською Німеччиною Львів потрапив до складу Радянської імперії. Десятки тисяч галичан було знищено, сотні тисяч вивезли у концтабори та вигнання у Сибір.
Об’єднання українського народу у єдиній державі і часткова українізація освіти та культури зводилася нанівець масовими і небаченими в історії тоталітарними репресіями проти західних українців. Десятки тисяч галичан було знищено, сотні тисяч вивезли у концтабори та вигнання у Сибір.

Опір Української повстанської армії радянському режимові тривав до другої половини 50-х років. У 60-і та 70-і роки гучними були процеси у Львові над дисидентами В’ячеславом Чорноволом, Богданом Горинем, Іваном Гелем, Іриною та Ігорем Калинцями. Всі вони спричинилися до подальшого здобуття Україною незалежності.





Часи української незалежності

Львів, який є незаперечною столицею української культури, духовності і національної ідентичності, завжди відгравав чільну роль у розвитку процесів демократії та здобуття української незалежності
Усі державотворчі процеси становлення і утвердження української незалежності ініціювалися зі Львова. Тут відбувалися перші масові акції на підтримку незалежності, учасників, яких переслідували і били спецзагони міліції.
17 вересня 1989 року у Львові відбулася найбільша на той час стотисячна демонстрація за відродження української незалежності і Греко-Католицької Церкви. Живий ланцюг соборності між Львовом і Києвом 21 січня 1990 року, коли одночасно взялися за руки мільйони українців, став віхою на шляху відновлення української держави. 3 квітня 1990 року над львівською Ратушею замайорів синьо-жовтий державний стяг. На святкування ухвалення Акта про державну незалежність України 24 серпня 1991 року наступного дня на вулиці міста вийшли сотні тисяч львів’ян.

У 1999 році Львів виступив своєрідною столицею Центрально-Східної Європи. Він став єдиним містом в історії України, яке приймало одночасно дев’ятьох керівників держав під час саміту глав держав Східної та Центральної Європи.
Львів завжди був і є детонатором націотворчих і демократичних процесів в українській державі. Наше місто стало головним оплотом Помаранчевої революції листопада-грудня 2004 року, коли про Україну заговорив увесь світ. 70% усіх львів’ян брали участь у акціях відстоювання демократії у Львові і щотретій львів’янин побував на Майдані Незалежності у Києві. Восени 2006 року Львів урочисто святкував своє 750-річчя.


___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 14:11   #491
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP: Словакия
Сообщений: 3,923
"Спасибок": 4,527
Очки репутации: 0
Мнения: 5031
Доп. информация
По умолчанию

Взагалі некоректно говорити про національність прикордонних областей будь-якої держави: візьмемо Ельзас у Франції (німецьке населення), або Німецьку Саксонію(чехи),Схід Словаччини(українці яскравим представником є Андрій Варгола),Польща з лемківським населенням на сході і так само Львівська область, де частково проживали поляки. Насправді все було значно складніше, бо шлюби були змішаними і часто-густо батько українець і мама полька записували дітей українцями, і навпаки-поляками.
___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 15:01   #492
Почетный житель
 Аватар для Jolka
IP:
Сообщений: 520
"Спасибок": 862
Очки репутации: 0
Мнения: 1012
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
Вже на початку XVII століття Львів стає найбільшим за кількістю населення містом України, вдвічі більшим від Києва.
Украины? И Львов, и Киев на этот период были городами Речи Посполитой...

Цифры переписи 1931 года взяты отсюда http://ukrstor.com/ukrstor/sokolov_lvovua.html
___________
Можно просто пройти весь Киев и не увидеть и половины того, что покажу Вам я. Elkinkiev.com
Jolka вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 15:06   #493
майстер легіону
 Аватар для st.gans
IP:
Сообщений: 6,280
"Спасибок": 10,774
Очки репутации: 24,619
Мнения: 3244
Доп. информация
По умолчанию

___________
Київска ХУНТА.
st.gans вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 16:51   #494
Страх улюлюка
 Аватар для Poloz
IP:
Сообщений: 815
"Спасибок": 629
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

лесана, Лесаночко, не перескакуй, відповіси мені?
___________
Когда украинец родился - еврей заплакал. И думаю то были не слёзы радости и умиления.
Poloz вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 18:18   #495
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP: Словакия
Сообщений: 3,923
"Спасибок": 4,527
Очки репутации: 0
Мнения: 5031
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Jolka Посмотреть сообщение
Украины? И Львов, и Киев на этот период были городами Речи Посполитой...

Цифры переписи 1931 года взяты отсюда http://ukrstor.com/ukrstor/sokolov_lvovua.html
О-ва , хіба Україна не була частиною Речі посполитої!? В перекладі -мови народу. Взагалі-то існувало III Речі посполиті:
Держава Ягелонів. Залізною засадою держави Ягеллонів, а пізніше також й виборних королів, була тореранція щодо усіх віровизнань та національностей.
Перша Річпосполита на тлі релігійних воєн в Західній Європі (наприклад, Ніч Святого Варфоломія уві Франції чи Тридцятирічна Війна в Німеччині), - а, також, на тлі переслідування Жидів в багатьох країнах чи християн в османської імперії, - була оазою свободи і толеранції (терпимості ).

В історії Польщі є багато переломних дат. Однією з них, хоча й поза належною увагою, є 1340 рік. Бо ж бо у цьому році польський король Казимир Великий розпочав процес приєднання до своєї держави дорогою – й це належить виразно підкреслити – миру земель на схід від ріки Буг, почавши з Галицької Руси та Поділля.
На відміну від князівств, якими тогочасно володіли Пястові, це були території, замешкані різними національностями та релігійним визнанням. Черговим етапом цього процесу була польсько-литовська унія, яка зумовила, що до тих часів однорідна монархія стала конгломератом різних суспільств.

На тих теренах мешкали не тільки Поляки та Литвини, але також Русини, Жиди та Німці, а, також, й Вірмени, Татари, Латиші, Естонці, Караїми, Волохи (Румуни), та представники кількох інших національних меншостей. Така була велика різноманітність.

Край цієї засаді поклали розбори та чергові програні народні повстання. До ягеллонської традиції тяжила також Друга Річпосполита, шануючи права меншостей.
Вже третя так звана Річ посполита не відповідала своїй назві і служила для ополячення нац. меншин.
Тому українців записували поляками проти їх волі і переписи населення не відповідають дійсності.
___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 19:12   #496
Почетный житель
 Аватар для Jolka
IP:
Сообщений: 520
"Спасибок": 862
Очки репутации: 0
Мнения: 1012
Доп. информация
По умолчанию

Это все хорошо, но это история Речи Посполитой, Польши, а где там Украина?

Если даже допустить, что перепись не соответствовала действительности, то после войны во Львове осталось 5% из довоенного населения, остальные пришлые. И к достижениям тех поляков, которые ополячивали насильно национальные меньшинства до войны, не имеют никакого отношения.
___________
Можно просто пройти весь Киев и не увидеть и половины того, что покажу Вам я. Elkinkiev.com
Jolka вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 19:15   #497
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP: Словакия
Сообщений: 3,923
"Спасибок": 4,527
Очки репутации: 0
Мнения: 5031
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Jolka Посмотреть сообщение
Это все хорошо, но это история Речи Посполитой, Польши, а где там Украина?

Если даже допустить, что перепись не соответствовала действительности, то после войны во Львове осталось 5% из довоенного населения, остальные пришлые. И к достижениям тех поляков, которые ополячивали насильно национальные меньшинства до войны, не имеют никакого отношения.
Якщо ви заперечуєте історію України, то в мене питань більше немає. Шкода, я думала буде адекват.
___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 19:33   #498
Страх улюлюка
 Аватар для Poloz
IP:
Сообщений: 815
"Спасибок": 629
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
Якщо ви заперечуєте історію України, то в мене питань більше немає. Шкода, я думала буде адекват.
А я думал будет последовательность (послідовність)
___________
Когда украинец родился - еврей заплакал. И думаю то были не слёзы радости и умиления.
Poloz вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 19:37   #499
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP: Словакия
Сообщений: 3,923
"Спасибок": 4,527
Очки репутации: 0
Мнения: 5031
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Poloz Посмотреть сообщение
А я думал будет последовательность (послідовність)
Переписи населення в Україні: карти, цифри, міфи та їх спростування


Чому Сталін скасував перепис 1937 року? Скільки українців було у Львові "за поляків"? Які області русифікувались якнайсильніше? Чи була насильницька українізація? Ці та інші дражливі, майже політичні, питання - у матеріалах обліку населення від 1897 до 2001 років.
Рівно 10 років тому, 5 грудня 2001 року в Україні відбувся перший Всеукраїнський перепис населення. Наступний призначений на 2012 рік.
Переписи населення завжди, для будь-якої влади були важливі не лише тому, що показували кільсть наявного населення, але й тому, що характеризували його: за національними, мовними, релігійними, соціальними та іншими ознаками. У багатьох країнах переписи проводяться регулярно – раз на 10 років.
Перший повноцінний перепис населення, що проживало на території України, відбувся у січні 1897 року. Це був "Перший загальний всеросійський перепис населення", який охопив українську людність, що знаходилась у межах Російської імперії.
Імперська медаль переписчикам
Українці, котрі проживали на території Австро-Угорської імперії, були переписані у 1900 році.
Всього з 1897 по 2001 роки на нашій території відбулося 13 переписів населення:
1897 Російська імперія
1900 Австро-Угорська імперія
1926 Радянський Союз
1930 Румунія
1930 Чехословаччина
1931 Польща
1937 Радянський Союз
1939 Радянський Союз
1959 Радянський Союз
1970 Радянський Союз
1979 Радянський Союз
1989 Радянський Союз
2001 Україна
Ми зупинимося на найцікавіших моментах минулих переписів населення, що іноді відкривають маловідомі факти, а іноді розвінчують історичні міфи.
"Національність" як даність і як вибір
1897 і 1900
На тлі перепису населення 1897 року відомий російський письменник Борис Акунін описує події своєї повісті "Перед концом света" - і те, що відомий письменник звернувся до подій 100-річної давнини, ще раз підтверджує, що перепис 1897 року був подією.
Проведений він був на досить високому рівні, а його результати цікаві нам і сьогодні.
Зокрема питання про рідну мову, що було у переписі (при чому розрізнялися малорусскоє і вєлікорусскоє "наречия"), за яким і визначалася національність.
В австро-Угорському переписі питання про рідну мову не було, і національна належність визначалася за релігійною ознакою. На нашу думку, найбільш цікавим є саме релігійний склад населення того часу:
Тг Інфографіка: Ігор Дудник
Цікаві два моменти:
1) кількість іудеїв на Херсонщині й Київщині не менша ніж на Поділлі, а на Волині навіть більша, хоча сьогодні, завдяки активності хасидів, складається враження, що саме на Поділлі проживала велика кількість іудеїв;
2) майже 10% римо-католиків на Волині. І це через століття послідовної та наполегливої русифікації та православізації.
Як Сагайдачний урятував православну церкву
Очевидне спростування міфу про "православну Волинь".
Виникає також питання, який відсоток греко-католиків був на Волині у кінці 18 століття, і де вони поділися на кінець 19-го?
Логічно припустити, що після поділу першої Речі Посполитої ті уніати, які опинилися у Російській імперії, були переведені у православ'я, а ті, які увійшли до Австрії, залишилися греко-католиками.
Для порівняння – поглянемо на Крим, де 120 років тому (Кримське ханство було приєднане до Російської імперії у 1775 році) навряд чи було 73% православних християн.
Одна з перших депортацій імперії. Як кримськими греками заселили Дике Поле
1926-1931
Перший перепис населення у Радянському Союзі був проведений у 1926 році, і досі вважається найкраще організованим і професійно проведеним. Але дані перепису досить важко порівнювати з наступними переписами, адже адміністративно-територіальний поділ УСРР був тоді відмінний від сьогоднішнього:
Українська РСР у 1927 році
Результати перепису 1926 року нам цікаві ще й тому, що вже три роки тривала українізація, і хоча її сенс був лише у зобов’язанні держслужбовців знати українську мову (під загрозою звільнення з роботи), хоча українофоби стверджують, що результатом українізації було насильницьке записування в українці.
Давайте розглянемо округи, які тепер складають найсхідніші Донецьку і Луганську області:
Бачимо, що в північно-західних округах відсоток українців значно більший: у Артемівській - 72,5%, у Старобільській – 89,3%. У південно-східних – українців трохи більше 50%.
У Луганській і Сталінській округах великий відсоток складають росіяни – 42,7% та 34,2%, відповідно.
У Маріупольській – росіяни (18,5%) і греки (15,5%).
Українська РСР. Мапа 1932 року (надіслав автор ІП Валерій Кравченко з Бердянська)
І ніяка українізація не змусила греків чи росіян записуватися українцями, тобто ніякої "насильницької українізації" не було, була лише вимога до чиновників знати українську мову, що, до речі, актуально і тепер.
"Русский Крым"? Національний склад регіону у 1897, 1926, 2001 рр.
Ще один міф: у Львові до Другої Світової війни проживали виключно поляки, що Львів є "польським містом", а українців заселив до Львова Сталін із околишніх сіл після війни.
Давайте поглянемо на результати польського перепису 1931 року. Питання "національність" у переписі не було, але були питання "рідна мова" та "конфесійна належність".
Ось результати по місту Львову:
Бачимо, що конфесійні дані більш точно відображають національний склад, адже частина іудеїв та греко-католиків, які обрали рідною мовою польську, навряд чи були етнічними поляками.
Майже 16% українського населення в умовах тотальної полонізації – то показник. До речі, австро-угорський перепис 1900 року показує кількість українців у місті Львові – 19,9%.
1937 і 1939
Наступний радянський перепис відбувся у 1937 році. Результати його були оголошені сфальсифікованими, а фахівці (які, до речі, проводили і перепис 1926 року) у більшості своїй розстріляні.
Чому так сталося, пояснюють двома причинами: 1) надзвичайно високий відсоток "віруючих", що показувало провал атеїстичної політики; 2) надзвичайно низький показник українського населення, що було свідченням людських втрат під час голоду 1932-1933 років.
Через два роки – у 1939-му був проведений повторний перепис населення, результати якого визналися правдивими.
Давайте порівняємо кількість українського населення СРСР за трьома переписами:
Роки і кількість громадян
Як бачимо, у 1939 році кількість українського населення "збільшилася" на півтора мільйони порівняно з 1937-им, але все одно є на мільйон осіб меншою, ніж у 1926 році. Як же цю різницю пояснять ті, хто стверджує, що масового голоду в 1932-1933 роках не було?
Але, очевидно, якщо радянська влада не побоялася показати мільйонне зменшення українського населення у 1939-му, то напевно і результати 1937-го потрапили в опалу не за це.
Облікові картки УПА-Північ - "перепис" українських повстанців
Поглянемо ж, скільки людей визнали себе віруючими у 1937 році: 55,3 млн., або 56,7% населення СРСР старше 16 років (таке вікове обмеження було для релігійного питання).
А якщо згадати, що за рік до проведення перепису, у 1936 році була прийнята нова Конституція СРСР, що декларувала побудову нового суспільства, можна припустити, що дані перепису 1937 року були визнані "дефектними" саме через релігійне питання.
1959-1989
Далі, починаючи з 1959 року, з інтервалом у 10 років у СРСР регулярно проводились переписи населення. Їх легко і зручно порівнювати між собою, бо адміністративно-територіальний поділ України у 1959 році вже співпадає з сучасним.
Але дані цих переписів суттєво не різняться: населення збільшується, освіта покращується, добробут росте.
Єдине негативне, що кидається в очі - це результати русифікації. Порівняймо українське населення 1959 і 1989 років:
Бачимо, що практично по всій Україні українське населення скорочувалося. Лише у Києві спостерігаємо значне зростання. Це можна пояснити притоком до столиці великої кількості сільського населення. А чим пояснити зменшення українців на п’ять з половиною відсотків у, скажімо, Полтавській області?
"Подарунок" Хрущова. Як Українська РСР відбудовувала Крим
Якщо ж ми порівняємо поширення української мови у 1959 і 1989 роках, ми побачимо не менш сумну картину:
Як бачимо, найбільше русифікація торкнулася Луганщини: за 30 років більше 15% населення області змінили мовну ідентифікацію.
Луганська влада "рекомендує" вивішувати червоні прапори УСІМ
Зворотній процес, хоч і не в таких масштабах, відбувся з постанням Української держави у 1991 році, що показав перепис 2001 року, з результатами якого можна ознайомитись на сайті "Всеукраїнський перепис населення'2001".
Яку картину нам покаже наступний всеукраїнський перепис, що має відбутися у наступному році? Побачимо, але безумовно, з його результатів буде зрозуміло, куди рухається українське суспільство.
ЛІТЕРАТУРА і ДЖЕРЕЛА:
"Итоги всесоюзной переписи населения 1959 года", Москва, "Госстатиздат", 1962
"Всесоюзная перепись населения 1939 года. Основные итоги", Москва, «Наука", 1992
Наулко В. "Хто і відколи живе в Україні", Киїів, 1998
Чорний С. "Національний склад населення України", Киів, "Картографія", 2001
Голотик С., Минаев В. "Население и власть. Очерки демографической истории СССР 1930-х годов", Москва, "Издательство Ипполитова", 2004
___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.04.2012, 19:42   #500
Страх улюлюка
 Аватар для Poloz
IP:
Сообщений: 815
"Спасибок": 629
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

лесана, я вашпе про мототранвай спрашував... каким буем он и галычаны?
___________
Когда украинец родился - еврей заплакал. И думаю то были не слёзы радости и умиления.
Poloz вне форума  

Ответить с цитированием Вверх

Ответ

Опции темы
Опции просмотра Оценка этой теме
Оценка этой теме:

Ваши права в разделе

Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.

Похожие темы
Тема Автор Раздел Ответов Последнее сообщение
Ментальность населения " Восточных Пределов "- запретная тема... Gidra2009 Политика Украины 2388 27.02.2018 10:45
Стокгольмский синдром как ядро галичанской идентификации и причина стремления галичан в Евросоюз YFP Історія з присмаком політики 64 03.12.2013 20:59
Ментальность маленьких украинцев чемберлен Политика Украины 31 25.07.2013 15:44
Ментальность Киевлян, запретная тема, продолжаем попугаить... kazanova Украина 6 19.04.2011 16:30


Часовой пояс GMT +3, время: 20:34.


Работает на vBulletin® Версия форума 3.х.х. Copyright ©2000 - 2009, Jelsoft Enterprises Ltd.

© ForumKiev.com 2007 - 2018