Я люблю Киев

КИЕВСКИЙ ФОРУМ
КУЛЬТУРНОГО ОБЩЕНИЯ
FORUMKIEV.COM
Регистрация Правила Новые сообщения Идея Группы Вопросы Админ. FAQ
КИЕВ КАРТА ПОГОДА ССЫЛКИ ИСТОРИЯ ТУРИСТУ ОБЪЯВЛЕНИЯ
N-728-MI-2
Вернуться   Форум Киев | ForumKiev.com > Як тебе не любити, Києве мій... > Справочная Киева > История города > Улицы Киева (лучшие темы раздела)

Топонімічні перейменування в окупованому Києві (1941–1943)

Ответ
 
Опции темы Оценить тему Опции просмотра
Старый 23.02.2017, 19:31   #1
Кот-абармод)))
 Аватар для Фагот!!!
IP:
Сообщений: 21,371
"Спасибок": 58,126
Очки репутации: 205,619
Мнения: 4738
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию Топонімічні перейменування в окупованому Києві (1941–1943)

Наткнулся на любопытный текст. Возможно, будет интересно

Цитата:
Тетяна Себта, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, кандидат історичних наук


Кожна влада, що утверджувалася у Києві, насамперед у минулому столітті, несла з собою зміну найменувань вулиць та площ, що спотворювало історичну топоніміку міста, водночас творячи його історію. Не була винятком у цьому сенсі й нацистська окупаційна влада, ввівши в офіційний обіг та побут киян низку нових назв: від найменувань органів управління — до назв вулиць. Зробимо спробу висвітлити зміни, що відбулися у назвах вулиць і площ Києва під час окупації нацистами у міста у 1941–1943 роках, встановити ініціаторів та час тих змін, визначивши їх особливості та вплив на післявоєнну топоніміку міста.


Історія перейменувань київських вулиць під час нацистської навали — тема не нова. Вперше до її висвітлення долучився відомий києвознавець Дмитро Малаков у фотоальбомах «Київ 1941–1943» та «Київ 1939–1945», оприлюднивши перелік вулиць міста з новими, німецькими назвами[1]. За винятком кількох, ним наведено майже всі перейменовані вулиці. Публікуючи цей перелік, автор, на нашу думку, припустився неточності лише в їх датуванні, стверджуючи: «Не пізніше 19 листопада 1941 р.», пославшись на недатований план центральної частини міста з позначеними на ньому вулицями, які вже мали нові, німецькі назви[2]. Цей план разом із переліками вулиць за районами було підшито до документа із вищезазначеною датою[3], що й дезорієнтувало автора. Насправді ж, підстав відносити план до цього документа не було, оскільки у жодному списку вулиць, підготовлених на 19 листопада 1941 року по кожному району, німецькі назви не значилися. Диференційований (залежно від типу окупаційної влади — військової або цивільної) процес відповідних перейменувань охопив більший проміжок часу.

Наступними кроками в дослідженні історії перейменувань київських вулиць під час нацистської окупації стали публікації планів центральної частини Києва станом на січень-березень 1943 року[4] та всього міста Києва станом на січень-квітень 1943 року[5]. Обидва плани — одне з основних джерел для встановлення топоніміки міста періоду нацистської окупації 1941–1943 років. З точки зору загальної історії проблеми, слід згадати також нові публікації А. О. Кудрявцева[6] та М. В. Стріхи[7].

В історії численних перейменувань київських вулиць під час нацистської окупації чітко розрізняються три аспекти цього процесу, які нерозривно пов’язані один з одним. Це, по-перше, повернення старих історичних найменувань; по-друге, зміна місцевих назв на німецькі; й, по-третє, надання нових, українських. Детально зупинимось на другому і третьому аспектах проблеми, оскільки у стислому огляді неможливо перелічити всі вулиці, яким під час окупації міста нацисти повернули колишні назви.

Зі вступом 19 вересня 1941 року нацистів до Києва влада у місті перейшла до рук військового управління на чолі з комендантом міста генерал-майором Куртом Ебергардом[8]. У наступні дні 20-21[9] вересня 1941 року утворилася Київська міська управа (далі КМУ) на чолі з професором Олександром Оглоблиним[10]. Оскільки військове управління до передачі влади німецькій цивільній адміністрації позиціонувалося як тимчасове, тож у перші місяці окупації зміни у назвах вулиць і площ Києва ініціювала не так німецька влада, як Київська міська управа. Остання, власне, здійснила, насамперед, ті зміни, що стосувалися повернення колишніх, усталених, добільшовицьких назв, а також надання нових найменувань, пов’язаних із видатними постатями української історії і культури.

Це підтверджує перелік вулиць Києва, підготовлений районними управами міста на 19 листопада 1941 року. На той час КМУ підпорядковувалося 12 райуправ: Богданівська, Володимирська, Дарницька, Залізнична, Київська[11], Куренівська[12], Печерська[13], Подільська, Святошинська, Софіївська, Шевченківська і Ярославська, які було створено за її постановою № 14 від 13 жовтня 1941 року[14].

Повертаючись до списку київських вулиць за станом на 19 листопада 1941 року, зазначимо у ньому не згадується жодної німецької назви[15]. Натомість зустрічаємо ще багато радянських, і подекуди повернутих, за ініціативи районних управ, колишніх найменувань, наприклад: вул. Володимирська, замість Короленка; Микільська, замість Січневого Повстання; Дегтярівська, замість Червоних командирів; Кирилівська, замість Фрунзе і т. д.

При цьому такі довгі вулиці, як сучасні Володимирська, Фрунзе, Саксаганського (колишня Маріїнсько-Благовіщенська) та ін., що пролягали через два райони, могли мати дві назви. В одному районі вже було повернуто стару назву, у іншому ще продовжувала діяти назва радянська. Наприклад, вул. Фрунзе: у Подільському районі вона вже була, за старим звичаєм, Кирилівською, а в Куренівському — ще вулицею Фрунзе[16]. Це — яскраве свідчення того, що перейменування вулиць почалося знизу, з райуправ — найнижчого щабля місцевого врядування у Києві.

Про те, що німецька військова влада також ініціювала перейменування київських вулиць на німецькі, насамперед там, де знаходився її адміністративний центр, — на Печерську, в районі Липок, свідчить той факт, що вже у жовтні 1941 року колишня Левашовська (Шовковична, перед війною — К. Лібкнехта) прибрала назву Горста Весселя[17] [18], а наприкінці листопада того ж року, як зафіксовано в одному з німецьких документів, колишня вул. Рози Люксембург (Липська) називалася Тюрінгерштрас[19]. До перейменованих військовою владою вулиць можна віднести й Липський провулок, що отримав назву Панковервеґ[20].

Які ще вулиці було перейменовано у цей час німецькою владою, за браком документів встановити досить важко. Однак і наведені приклади красномовно свідчать, що німецька військова влада все-таки втручалася у топоніміку міста. Як же співпрацювали у цьому сенсі місцева й окупаційна влади? Чи узгоджувала німецька влада на цьому етапі зміни місцевих топонімів з КМУ? Чи просто вносила зміни одноосібно?

У листопаді 1941 року, приблизно в той самий час, коли німецька військова влада вже встигла надати окремим вулицям на Печерську нові німецькі назви, відділом впорядкування Київської міської управи було розроблено проект перейменування вулиць і майданів міста. Він включав два аспекти змін — повернення старих назв та надання нових — українських і німецьких. Усі пропозиції стосувалися центральної частини міста. Повернути пропонувалося історичні найменування: Андріївський узвіз (колишній — узвіз Лівера), Протасів Яр (колишня — Степана Разіна), вул. Ірининська (колишня — Жореса), Велика Васильківська (Червоноармійська), Львівська (Артема), Володимирська (колишня — Короленка) і т. д.

Крім того, пропонувалося вул. Борохова (Мала Васильківська) перейменувати на В. Антоновича, Повітрофлотське шосе — на шосе Січовиків, вул. Січневого повстання (І. Мазепи) — на І. Вишенського, вул. Комінтерну — на Є. Коновальця, вул. Кірова (М. Грушевського, колишня — Олександрівська) — на І. Мазепи, площу Калініна (Майдан Незалежності) — на Майдан 19 вересня (Визволення України) та ін., а на знак лояльності до нової влади майдан ІІІ Інтернаціоналу (Європейська площа, колишній Царський майдан) пропонувалося перейменувати на майдан А. Гітлера, вул. К. Лібкнехта (Шовковична, колишня — Левашовська) — на Г. Ґерінґа, вул. Р. Люксембург (Липська) — на генерала Райхенау[21] і т. д.[22].

Усього, за проектом нових найменувань вулиць і площ міста Києва, підготовленого на 21 листопада 1941 року відділом впорядкування КМУ, передбачалося повернути старі назви 32-м вулицям, а 45-ти — надати нові українські назви, і лише п’ятьом вулицям та одному майдану з політичних міркувань планувалося надати імена провідних діячів нацистського та фашистських рухів у Європі. Крім вищезазначених, це — імена генерал-фельдмаршала Браухіча[23] (вул. Садова), Беніто Муссоліні (Петровська алея), Анте Павелича[24] (вул. Мечникова, колишня — Кловський бульвар). З цього переліку випадав лише німецький поет і драматург Фрідріх Шіллер, ім’ям якого передбачалося назвати вул. Пугачова (колишню Макарівську)[25].

Як бачимо, у планах КМУ жодним словом не згадувалися німецькі назви, надані окремим вулицям Печерська німецькою військовою владою. Це свідчить лише про те, що військова влада не втручалася у плани КМУ щодо перейменування місцевих назв, однак і не вважала за потрібне повідомляти її про свої наміри щодо зміни місцевих топонімів.

Планам Київської міської управи щодо зміни місцевих назв не судилося здійснитися. З 1 грудня 1941 року влада у Києві повністю перейшла від військового до органів німецького цивільного управління[26], яке взяло під жорсткий контроль діяльність КМУ, у тому числі й у питанні перейменувань. За свідченням Я. Шумелди, керівника відділу скарг і пропозицій КМУ, у 1941 році з приїздом до Києва емісарів райхскомісара України Е. Коха одразу помітним став тиск з боку німців на різні ділянки місцевого врядування[27]. Це означало, що до міста прибули його справжні господарі.

Київ стає осідком трьох цивільних нацистських адміністрацій — міського комісара (штадткомісар), окружного і генерального комісарів (гебітскомісар і генералкомісар). Окружний комісар не мав впливу на життя міста, оскільки опікувався Київською сільською округою, до якої входили Бишівський, Бородянський, Київський та Макарівський райони[28]. Реальною німецькою цивільною владою у Києві був міський комісар[29], діяльність якого, тимчасом, підпорядковувалася генеральному комісару[30], який очолював Київську генеральну округу. Остання з 1 вересня 1942 року охоплювала територію двох колишніх областей — Київської і Полтавської — та мала у своєму складі 25 округ, із них одну — міську — місто Київ[31].

З утвердженням у місті двох німецьких цивільних адміністрацій — генерального і міського комісарів — КМУ не лише втратила відносну свободу дій, якою користувалася за військової адміністрації, а й опинилася між двох вогнів. їй доводилося лавірувати між ними, як Одіссею між Сциллою і Харибдою. Вони вимагали від неї беззастережного виконання їхніх рішень, які досить часто суперечили одне одному. Особливо це давалося взнаки на початку діяльності обох німецьких цивільних адміністрацій, що в січні 1942 року змусило заступника міського голови Ревюка Миколу Петровича (1914–?) звернутися до міського комісара Фрідріха Роґауша з письмовим проханням подавати вже узгодженими з адміністрацією генерального комісара термінові розпорядження[32].

Зміна влади і неузгодженість дій між двома гілками німецької цивільної влади у Києві позначилися, відповідно, й на справі перейменування вулиць і площ у місті. Перейменування у перші місяці діяльності цивільної окупаційної влади не були такими масовими, як можна було очікувати, а, головне — абсолютно не було затверджено зміни у топоніміці міста, здійснені у вересні-листопаді 1941 року не лише КМУ, а й німецькою військовою владою. Вносячи свої зміни у топоніміку міста, німецька цивільна влада відштовхувалася від її довоєнного стану. Тому перші офіційні перейменування вулиць і площ Києва відбулися з початком діяльності органів німецької цивільної влади наприкінці 1941 — на початку 1942 років. їх об’єктом стали, насамперед, ті вулиці, де розміщувалися органи німецького цивільного управління.

Масові ж офіційні перейменування вулиць та площ, пов’язані з поверненням історичних назв, наданням нових німецьких, відбулися у Києві, як і в інших населених пунктах Райхскомісаріату Україна, на нашу думку, у другій половині 1942 року і були ініційовані наказом райхскомісара України Е. Коха від 16 червня 1942 р. щодо перейменування вулиць та площ, оприлюдненим у центральному віснику райхскомісара України. У наказі вимагалося замінювати лише більшовицькі й марксистські назви і заборонялося називати вулиці та площі іменами фюрера, живих нацистських вождів та інших відомих німецьких діячів[33].

Про те, які саме зміни внесла німецька цивільна влада у топоніміку міста, свідчить німецькомовний перелік вулиць Києва, датований 13 жовтня 1942 року[34]. Як зазначено на останній, зворотній сторінці цього списку, його було складено на основі плану Києва (масштаб 1:25) за 1941 рік. До переліку вулиць за цим планом німецька цивільна влада з грудня 1941 до жовтня 1942 року встигла внести свої корективи, не надто зважаючи на перейменування попередньої військової влади, не кажучи вже про напрацювання і побажання Київської міської управи.

Яскравий приклад того — дві німецькі назви колишньої вул. Рози Люксембург (Липська). За німецької військової влади вона називалася Тюрінгерштрасе[35], а за цивільної — Дойчештрасе[36]. Або, наприклад, сучасний Липський провулок: за німецької військової влади — Панковервеґ, а за цивільної — Поліцайвеґ[37].

У цілому німецькомовний перелік вулиць і майданів Києва від 13 жовтня 1942 року містить 11 вулиць з новими німецькими назвами, ідентифікувати які допомогли опубліковані плани Києва за січень-квітень 1943 року[38] та перелік перейменованих вулиць міста, складений Д. Малаковим[39]. Усі вулиці з новими німецькими назвами були центральними і знаходилися, як уже зазначалося, на Липках у Печерському районі.

Проте найбільше у цьому переліку вражає значна перевага радянських назв. На той час збереглися такі найменування, як вул. Леніна (Б. Хмельницького), Менжинського (Дмитрівська), Калініна (Софіївська); здавалося б, неприпустимі, з точки зору нацистської ідеології, — К. Маркса (Городецького), Шолом Алейхема (Костянтинівська)[40]. При цьому багато вулиць, яким 1941 року було повернуто Київською міською управою історичні назви, за списком від 13 жовтня 1942 року носять знову радянські назви. Наприклад: вул. Фрунзе, замість Кирилівської; узвіз Лівера, замість Андріївського узвозу; вул. Короленка, замість Володимирської і т. д. Найменування районів також залишилися радянськими, наприклад, Сталінський район[41] (колишній Деміївський). Цікаво, що без змін залишилася і назва площі ІІІ Інтернаціоналу (Європейська площа), яку 1941 року планувалося перейменувати на майдан А. Гітлера.

У переліку від 13 жовтня 1942 року подекуди зустрічаються й історичні найменування вулиць, які було повернуто. Оскільки їх дуже мало, наведемо їх усі. Це вулиці: Велика Васильківська, Лютеранська, Мала Підвальна, Михайлівська, Московська і Протасів Яр[42].

Підсумовуючи, зазначимо, що цивільна окупаційна влада проігнорувала нововведення і пропозиції КМУ 1941 року щодо повернення колишніх історичних та надання нових назв, а також зміни, проведені німецькою військовою владою. Вона здійснила, головним чином, перейменування лише центральних вулиць на німецькі, задовольняючи власні потреби, амбіції та бажання, створюючи для себе у Києві невеликий куточок Німеччини.

Себта Т. Топонімічні перейменування в окупованому Києві // Київ і кияни. Матеріали щорічної науково-практичної конференції (Музей історії міста Києва). — К.: Кий, 2010. — Вип. 10. — С. 195–213.
___________
Даешь "Лебединое озеро" по всем российским каналам!
Фагот!!! вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх



Ответ

Метки
киев в годы оккупации, переименование

Опции темы
Опции просмотра Оценка этой теме
Оценка этой теме:

Ваши права в разделе

Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.

Похожие темы
Тема Автор Раздел Ответов Последнее сообщение
"1941 рік. Заборонена правда" ФЕОД. Історія з присмаком політики 3023 23.06.2017 12:35
А если бы Фашисты в 1941 – 42 г.г. победили, что тогда было бы? Фрэнк Кристофер Тайк Історія з присмаком політики 358 16.09.2016 22:19
С Томом Крузом теперь можно пообщаться в "ВКонтакте" King Интернет 0 24.03.2013 02:49
Аерофотознімання Києва, 1943 рік. st.gans Интересный Киев 0 30.11.2010 01:45
В августе 1941 konotop Історія з присмаком політики 57 12.10.2010 00:24


Часовой пояс GMT +3, время: 01:35.


Работает на vBulletin® Версия форума 3.х.х. Copyright ©2000 - 2009, Jelsoft Enterprises Ltd.

© ForumKiev.com 2007 - 2017