Я люблю Киев

КИЕВСКИЙ ФОРУМ
КУЛЬТУРНОГО ОБЩЕНИЯ
FORUMKIEV.COM
Правила Новое Вопросы Ссылки
КИЕВ ПОГОДА ИСТОРИЯ ТУРИСТУ
N-728-MI-2
Вернуться   Киевский форум > Политический форум > Исторический форум

Міф про миролюбиву Московію. Заповіт Петра І.

Ответ
 
Опции темы Опции просмотра
Старый 25.07.2010, 09:21   #1
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,528
Очки репутации: 0
Мнения: 6511
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию Міф про миролюбиву Московію. Заповіт Петра І.

ЗАПОВІТ ПЕТРА І

Під час повстання поляків під проводом Костюшка 13 квітня 1794 р. у Варшаві було захоплено російські архіви. У цьому повстанні брав участь польський генерал, військовий інженер М.Сокольніцкі. Після подолання Костюшка (12 жовтня 1794) цей генерал опинився у в'язниці переможців, де й просидів два роки. По звільненні Сокольніцкі переїхав до Парижа і працював над згаданими захопленими архівами. На їх підставі та після свідчень багатьох авторитетів у 1797 році Сокольніцкі опублікував працю під заголовком "Тестамент Петра Великого". В своєму заповіті, Петро І подає своїм нащадкам "сміливі" думки про те, як підпорядкувати Європу Росії. Цей документ має бути цікавим і для українців. Наміри Петра І українською мовою звучать так:

"1. Не перебирати в засобах для того, щоб надати руській нації європейські форми і звичаї. З цією метою домагатися споріднення з європейськими дворами, а зокрема приваблювати вчених, купців, архітекторів, заохочуючи їх або матеріальними вигодами, або філантропічними і філософськими ідеями, чи іншими способами.

2. Підтримувати державу в стані безупинної війни, щоб загартувати солдатів, а всю націю тримати напоготові до першої команди вирушати в похід.

3. Всіма можливими засобами розширюватися на північ, уздовж Балтійського моря, і на південь, уздовж Чорного моря.

4. Розпалювати заздрощі Англії, Данії і Бранденбургії проти Швеції: тоді вони заплющать очі на ті узурпації, що їх можна буде зробити стосовно останньої країни, яку ми врешті-решт підпорядкуємо собі.

5. Зацікавити Австрійський дім у вигнанні турків, а з цього приводу тримати постійну армію і створити корабельні на чорноморському побережжі, щоб, поступово посуваючись, підійти під Царгород.

6. У Польщі підтримувати анархію, впливати на королівські вибори; за кожної нагоді дробити її і врешті цілковито підпорядкувати її Росії.

7. Укласти тісний союз з Англією і підтримувати з нею прямі взаємини. За допомогою вигідного торговельного договору дати їй навіть деяку монополію в середині держави, що приведе росіян до зближення з англійськими купцями і моряками та всіляко їх цивілізуватиме; це допоможе зростанню та вдосконаленню нашого флоту. Користуючись ним, треба подумати про володіння на Балтійському й Чорному морях. Це питання капітальне, від нього залежить успіх і швидкість реалізації цілого плану.

8. Будь-якою ціною втручатися в європейські й особливо в німецькі війни, вживаючи для цього всіх засобів: сили, хитрощів, підкупу й підлещування.

9. Завжди прикидатися союзницею Австрії і користуватися найменшим приводом, аби втягати її в руйнівні війни, щоб поступово її ослаблювати; часом навіть виручати її, а потайки створювати в середині Австрійської імперії все нових ворогів і підбурювати проти неї заздрість князів.

Примітка Сокольніцкого:

Цей параграф тим легше виконати, що до цього часу Австрійський двір не переставав себе тішити надією завоювати всесвітню імперію або, щонайменше, відновити Західну Імперію, а для цього треба йому насамперед почати з підпорядкування Німеччини.

10. Завжди вибирати на дружини руських великих князів німецьких принцес і в таким чином скріплювати політичні союзи родинними зв'язками й інтересами. Це збільшить руський вплив у німецькій імперії.

11. Використати вплив релігії на греко-схизматиків, що перебувають у Мадярщині, Туреччині і південних частинах Польщі; притягати їх до себе всіма принадами, домогтися титулу їхнього зверхника і якого-небудь ієрархічного сану. Під цим приводом і через їхню підтримку Туреччина буде підпорядкована, а Польща зачеплена. Тоді завоювання Мадярщини виявиться найменшою справою, але Австрії доведеться пообіцяти винагороду в Німеччині. Решта Польщі, не маючи змоги утримати себе ні власними силами, ні політичними зв'язками, природно сама по собі підпаде загальному поневоленню.

12. Тут кожна хвилина дорога. Щоб нанести рішучий удар, потайки переправити всі гармати, діяти за порядком, з досконалістю, а головне – швидко, що не дозволить Європі опам'ятатися. Треба почати з найдовіренішої пропозиції насамперед Версальському дворові, а потім і Віденському; поділити з одним із них володіння світом, даючи їм зрозуміти, що фактично Росія вже панує над цілим Сходом; вона не набуває нічого нового, крім титулу. Через те ця пропозиція не має видатися підозрілою. Навпаки, немає сумніву, що цілий цей проект для них лише приваба, але він може розпалити між ними смертельну ворожнечу. А беручи до уваги різноманітні й широкі зв'язки та взаємовідносини цих двох дворів, ця ворожнеча скоро перетвориться на загальну колотнечу, змушуючи втрутитися в цей заколот всю решту держав Європи.

13. Посеред цієї загальної метушні до Росії звертатимуться за допомогою то одна, то друга сторона, що воюватиме. Після довгих коливань – щоб дати їм час добре знезсилити одна одну, а собі самій зібратися з силами, – Росія врешті-решт зробить вигляд, що вирішила допомогти Австрії. І в той час вона підсуне свої війська до Рейну. Негайно по п'ятах їх Росія напустить цілі хмари своїх азійських орд, і поки вони рухатимуться Німеччиною, одночасно вийдуть два великих флоти, навантажені тими ж ордами – одна з Озівського моря, а друга з Архангельська – і під прикриттям Чорноморського й Балтійського флоту, несподівано з'являться у Середземному морі й Атлантичному океані. Вони висадять всіх цих номадів, жорстоких та хижих, і затоплять ними Італію, Іспанію й Францію. Частину їх населення вони повбивають, другу заберуть у рабство, щоб заселити ними сибірські пущі. Решту населення приведуть до такої слабкості, що люди не будуть мати сили скинути з себе напасника".

Цілий заповіт слід уважати за коротке резюме політичних подій, що відбулися, з деякими відхиленнями, у XVIII, XIX і XX століттях. Войовнича й загарбницька політика монархів-самодержців Росії проводилася, згідно цим планом, успішно чи з поразками, часом з більшими досягненнями, ніж задумано, а іноді з утратою раніше придбаного. Всі монархи у своїх діях цілковито відповідали заповітам імператора-деспота, Петра І. Його діяльність і безоглядне поводження з переможеними імпонували всім російським імператорам, він був для них зразком.

Московське загарбництво різнобічне, дуже гнучке і використовує багато різноманітних засобів, які доповнювалися та вдосконалювалися наступними московськими правителями. Проаналізувавши тривалу історію експансії Московії, можемо зробити деякі висновки, якими засобами це досягалось:

- через пряму військовою інтервенцією;

- через руйнування усього, що зміцнює силу "ворожої до Москви" держави, зсередини тієї держави і руками її громадян. Для цього підкуповуються, зваблюються, затягуються визначніші, впливовіші, поважніші особи до злочинної, протизаконної дії з метою шантажу в майбутньому та для співпраці в інтересах Московії;

- через встановлення приятельських, дружніх стосунків із продажними, покривдженими, озлобленими на владу і суспільство людьми;

- через злочинний московський світ, який, приходячи до сусідніх держав, творить собі подібних, приносячи аморальність, жорстокість, "беспредел" та "воровские законы и понятия";

- через підконтрольні засоби масової інформації на території іншої країни, в якій поширюються різні чутки, невдоволення, озлоблення, ненависть між групами людей або владою та населенням,

- через протиставлення різних категорій людей, різних мов, релігій та різних поколінь, тобто через різні прояви антагонізму в суспільстві;

- через руйнуванням національних та релігійних традицій, поширення розпусти, пияцтва;

- через протидію та перешкоди всім тим зусиллям "ворожого" суспільства зі зміцнення його національної свідомості, духовності, обороноздатності, незалежності;

- через створенням мережі шпигунства та використання т.зв. "п'ятої колони" у "ворожих" державах;

- через виховання немосковських дітей на московських яничарів;

- через заборону та затримання створення немосковських шкільних книжок, навчальної літератури та перекладів, через засмічування московизмами мови школярів-немосковитів, щоб переконати їх у бідності та безперспективності рідної мови.
лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 25.07.2010, 10:55   #2
Основа форума
 Аватар для golem
IP:
Сообщений: 2,459
"Спасибок": 2,836
Очки репутации: 0
Мнения: -3113
Доп. информация
Восклицание Re: МІФ ПРО МИРОЛЮБИВУ МОСКОВІЮ. ЗАПОВІТ ПЕТРА І.

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
ЗАПОВІТ ПЕТРА І
посвяжее никаких мифов на помойке не завалялось?

Мнимое Завещание Петра I, его история и значение

Цитата:
Кто сфабриковал «завещание Петра I» точно неизвестно. Во всяком случае, оно, несомненно, было составлено лицом, обладавшим самым приблизительным знанием русской политики. Среди массы нелепостей и очевидных выдумок вкраплены и «планы», действительно отражавшие цели политики царского правительства. Но это мог сделать любой кто был сколько-нибудь знаком с дипломатической историей первой половины XVIII века
Цитата:
Первым, кто поставил под сомнение подлинность завещания, был исследователь Берхгольц, который считал, что автором текста был ни много ни мало сам Наполеон Бонапарт. Свою гипотезу Берхгольц пытался доказать текстологическим анализом завещания и работ (в том числе речей) Наполеона. Берхгольц писал: «И тут и там те же общие мысли, те же заключения, а в местах, где биографы цитируют собственные слова императора, те же образы, те же выражения, которые можно найти, и в речах Наполеона и в документах, диктованных им».
golem вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 4 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 25.07.2010, 10:59   #3
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,528
Очки репутации: 0
Мнения: 6511
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию Re: МІФ ПРО МИРОЛЮБИВУ МОСКОВІЮ. ЗАПОВІТ ПЕТРА І.

Указ Петра І від 5 жовтня 1720 року.

«Понеже Єго Императорскому Величеству известно учини-лось, что в Киевской й Черниговской типографиях книги пе-чатают несогласно с великороссийскими печатми, но со мно-гою противностию к Восточной Церкви, а имянно: в Черни-гове Учебные Часословы, по желанию расколническому, ко-торое явилось через розыск, калуженином Ерастом Кадми-ним, что он такие Часословы в прошлых годах подряжал печатать происком своим, и продавал оные на ярмарках; в книге Богомыслия, которая печатана в типографии Святотро-ицкой Ильинской в 1710-м году, явилась многая люторская противность; да в Месяцослове, который в 1718-м году Ген-варя 27-го дня печатан в Киевопечерской типографии, в за-главии напечатано, якобы оной монастырь ставропигия все-ленскаго константинополскаго патріарха, чего было печатать не надлежало для того, что Киевопечерской монастырь от многих лет учинен в Ставропигии Святейших российских патриархов, а от константинопольских уволен. Того ради его царское величество указал именоваться Киевопечерскому й Черниговскому монастырям во всех книгах ставропигией российских патриархов, а не константинопольских, а вновь книг никаких, кроме церковних прежних изданий, не печа-тать. А и оныя церковныя старыя книги, для совершеннаго согласия с великороссийскими, с такими ж церковными кни-гами справливать прежде печати с теми великоросскими пе-чатми, дабы никакой розни й особаго наречия во оных не бы-ло. А других никаких книг, ни прежних, ни новых изданей, не обьявя об оных в Духовной Коллегии, и не взяв от оной позволения, в тех монастырях не печатать, дабы не могло в таких книгах никакой в Церкви Восточной противности й с великороссийской печатью несогласия произойти». «Аще кто о чем богословское письмо сочинит, и тое б не печатать, но первое презентовать в Коллегиум. А Коллегиум расмо-треть должно, нет ли каковаго в письме оном прегрешения, учению православному противнаго».

1.Полное собраніе постановленій й распоряженій по Ведомству Православнаго Исповедания Россійской Имперіи.- Спб., 1890.- Т. 7.- С. 23; Русская мысль.- 1905.- Кн. 3.- С. 129.

2.Скабычевский А. М. Очерки истории русской цензури.- Спб. 1892.-С
лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 25.07.2010, 11:23   #4
Основа форума
 Аватар для golem
IP:
Сообщений: 2,459
"Спасибок": 2,836
Очки репутации: 0
Мнения: -3113
Доп. информация
Восклицание Re: МІФ ПРО МИРОЛЮБИВУ МОСКОВІЮ. ЗАПОВІТ ПЕТРА І.

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
Указ Петра І від 5 жовтня 1720 року.

и чё?........
golem вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 25.07.2010, 11:55   #5
...Я не люблю...
 Аватар для Полковник
IP:
Сообщений: 7,181
"Спасибок": 11,091
Очки репутации: 0
Мнения: -2780
Доп. информация
По умолчанию Re: МІФ ПРО МИРОЛЮБИВУ МОСКОВІЮ. ЗАПОВІТ ПЕТРА І.

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
ЗАПОВІТ ПЕТРА І
Как все это смешно, не находите, Господа. Миролюбивость, понятие довольно относительное в то время, когда многие были отгорожены друг от друга предрассудками, религией и границами. Обсуждать эту галиматью с политической точки зрения сегодняшнего дня, все равно что толочь воду в ступе.
___________
Все болезни от нервов и только гонорея и сифилис от удовольствия.
Украина, Россия, Беларусь это и есть Святая Русь!
Полковник вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 25.07.2010, 17:32   #6
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,528
Очки репутации: 0
Мнения: 6511
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию Re: МІФ ПРО МИРОЛЮБИВУ МОСКОВІЮ. ЗАПОВІТ ПЕТРА І.

А в чому полягав «благотворний» вплив Росії на українську освіту й науку? В руйнації «оних». 1720 року Петро І заборонив друк, а потім і викладання українською, «дабы народ малоросийский не почитал себя отличным от великоросийского». Були вилучені з викладання польська й латина. На заборонені й проголошені «єретичними» книжки українських авторів було накладено... «прокляцтво и анафему, не точию сугубо и трегубо, но и многогубо». А при німкені Катерині вже й служби дозволялося правити лише «голосом, свойственным российскому наречию». Натомість просвітницькі сили були забрані до Москви й Петербурга. Так зі славетного наукового центру Академія перетворилася на провінційну школу православної схоластики, щоб у радянські часи і взагалі стати жалюгідним військово-морським училищем.
З Святійшого Синоду Петра і вийшли церковні ієрархи, що співпрацювали з більшовиками на кістках своїх розстріляних і закатованих побратимів. І на руїнах знищених, пограбованих, спаплюжених церков називали Сталіна «Богоданным Вождем» та «Новым Константином», зазначаючи в церковних календарях державні свята поряд з церковними. А передувала створенню Синоду ще одна інституція. Вирісши в Німецькій слободі, ненавидячи церкву і православну віру, Петро І, аби посіяти в народі презирство до церкви, створив «Всешутейший, Всепьянейший и Сумасброднейший Собор» – «орден» періодичних оргій, що збігалися якраз із церковними святами. На цих «соборах» цар і його поплічники топили жах від власних тортур та екзекуцій у горілчаному і сексуальному угарі, перекладаючи церковні ритуали на блюзнірську пародію, а церковнослов’янську мову – на такий рідний сьогоднішньому політичному (і не тільки) і російському і українському сьогоденню МАТ. Російські аристократи – члени «собору» Мєншикови і Ґоловіни, Турґєнєви і Мусін-Пушкіни – мали додаткові імена, що оберталися навколо одного-єдиного слова, нещедрого на нюанси. Тобто країною правили «Починих...» і «Дуйнах...», «Изымайх...» і «Розломих... Траханиотов»...
А якби духовні особи богоспасенної Лаври захотіли переназвати вулицю Мазепи іменем Петра І, то варто пам’ятати, що на цьому «соборі» імператор іменував себе «Пахом-пихайх...».
лесана вне форума  

Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 25.07.2010, 17:47   #7
...Я не люблю...
 Аватар для Полковник
IP:
Сообщений: 7,181
"Спасибок": 11,091
Очки репутации: 0
Мнения: -2780
Доп. информация
По умолчанию Re: МІФ ПРО МИРОЛЮБИВУ МОСКОВІЮ. ЗАПОВІТ ПЕТРА І.

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
А в чому полягав «благотворний» вплив Росії на українську освіту й науку? В руйнації «оних». 1720 року Петро І заборонив друк, а потім і викладання українською, «дабы народ малоросийский не почитал себя отличным от великоросийского». Були вилучені з викладання польська й латина. На заборонені й проголошені «єретичними» книжки українських авторів було накладено... «прокляцтво и анафему, не ....
Комментировать это все равно, что сейчас обсуждать родительские способы воспитания Царем Иваном Грозным своего убиенного дитя.
___________
Все болезни от нервов и только гонорея и сифилис от удовольствия.
Украина, Россия, Беларусь это и есть Святая Русь!
Полковник вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 25.07.2010, 18:21   #8
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,528
Очки репутации: 0
Мнения: 6511
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию Re: МІФ ПРО МИРОЛЮБИВУ МОСКОВІЮ. ЗАПОВІТ ПЕТРА І.

Цитата:
Сообщение от Полковник Посмотреть сообщение
Комментировать это все равно, что сейчас обсуждать родительские способы воспитания Царем Иваном Грозным своего убиенного дитя.
Та чому ж так зневажливо? Це історія Московії, її витоки-як все починалось. Бо хто не знає своєї історії або пробує її перекрутити той не має майбутнього.
ХРОНОЛОГІЯ ЗЛОЧИНІВ МОСКВИ ПРОТИ УКРАЇНИ
1703–1720 pp. Десятки тисяч українських селян та козаків були насильно зігнані на будівництво Петербурга, 25 тисяч загинули від хвороб в тамтешніх болотах.
1704 p. Придушення посланими Московією військами антипольського повстання Семена Палія на правобережній Руси-Україні, яка перебувала під окупацією Польщі.
1708 р. Адміністративна реформа в Росії. На території України утворено дві губернії, Київську та Азовську.
1708 p. Масове нищення українських сіл та міст московитами ще до переходу гетьмана І.Мазепи на бік шведського короля Карла XII.
1708 р. Захоплення і зруйнування столиці Гетьманщини м.Батурина московськими військами, які вирізали усіх мешканців столиці та біженців (15 тис.), переважно жінок та дітей. Церкви та місто пограбували, а потім спалили. «Україна залита кров'ю, зруйнована грабунками й виявляє скрізь страшну картину вар-варства переможців», — доповідав французький посол у Париж (В.Сергійчук. Кого зрадив гетьман Мазепа, К., 1991.С.59).
1709–1734рр. Московщина збільшила податки в Україні на 400%. Податок від «диму»(хати) у Московщині був 49коп. В Україні 1руб.25 коп.
1709 р. Полтавська битва. Початок «цивілізаційної місії Московії в 2-му тисячолітті»
1709р. З церкви св. Василія (13 століття), Московщина зробила військовий склад.
1709 р. Хан-цар Петро Кривавий видав наказ страчу-вати кожного запорожця. Початок руйнування Січі. Після захоплення Січі москалі «…товариству нашому голови обдирали, шиї на плахах рубали, вішали й інші тиранські смерті завдавали, яких і в поганстві за старо-давніх мучителів не водилося — не тільки тих, хто з товариства, а й з домовин мертвих ченців відкопували, голови їм відтинали, шкіру здирали й вішали», — писав свідок, кошовий Стефаненко.
1709 р. Петро Кривавий примусив скоротити число студентів Києво-Могилянської Академії з 2000 до 161, а кращі науково-просвітницькі сили були забрані з Києва до Москви. Серед них були Інокентій Гізель, Іоанникій Галя-товський, Лазар Баранович, Дмитро Ростов-ський (Туптало), Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький та багато інших. Вони відіграли головну роль у розвит-ку культурного життя тодішньої Московії. «Українці принесли з собою всю свою велику культуру, її вплив відбився на Москві на всьому житті: будівлі, малюванні, одежі, співах, музиці, звичаях, на праві, літературі і навіть на самій московській мові. Все життя складалося тоді так, що ставало неможливим прожити без українця. Всяких ремісників до-ставали з України» (І.Огієнко, «Українська культура»). «…Стара московська культура в часи царювання Петра вмерла; та культура, яка відтоді живе й розвивається в Московії, є органічним продовженням не московської, а київської, української культури», визнав пізніше князь М.Трубецькой.
1709 р. Указ про обов'язковість цензурування до друку українських книжок у Москві.
1709 р. Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковнослов'янською мовою, звіряти з російським виданням, щоб у них ніякої різниці не було.
1713 р. Московія наказом Петра Кривавого привласнює собі нашу назву Русь-Русія-Росія. У та-кий спосіб завжди ворожі до Руси-України московити, основу яких складали угрофінські та тюрські племена, підміноють поняття, тобто шахрайством, привласнюють собі нашу тисячолітню історичну та духовну спадщину (Грецька назва Руси звучить як «Росія»).
1716 р. Москва заборонила українцям їздити в Європу по крам.

1718 р. Москва заборонила вивозити до Європи український тютюн.
1718 p. Московити спалили архіви та книгозбірню Києво-Печерського монастиря (збиралися по-над 700 років), яка витримала навали монголів, поляків, татар, «…численна і найдавніша книгозбірня, зібрана і збагачена великим князем Київським Ярославом Володимировичем і збережена в печерах від усіх ворожих нападів і руїн, але нині,… серед добробуту і тиші полум'ям пожерта. В ній зберігалось багато тисяч рукописних і всіляких дорогоцінних манускриптів, писаних різними мовами, і багато з-поміж них такими, що й ученим тодішнім мужам не були відомі, а особливо всі записки й документи щодо історії правління слов'янських племен та царів стосувались» («Історія Русів», ст.303–304, вид.1956 p.).
1720 р. Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які книги, крім церковних. Наказ хана-царя Петра І: «В Киево-Печерской и Черниговской типографиях вновь книг никаких не печатать… старые книги справливать прежде печати, дабы… особливого наречия в оных не было».
1720 р. Заборона вивозити скляні вироби до Європи.
1720р.20 грудня Петро І видав указ київському губернсь-кому князю Голицину, щоб «…во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные».
1721 р. Наказ про цензурування українських книжок. Накладені штрафи на Київську та Чернігівську друкарні за книжки «не во всем с великороссийскими сходные». Знищення Чернігівської друкарні.
1722–1727 рр. Перша Малоросійська колегія. Штат скла-дався з 6 російських офіцерів та прокурора. Колегія стягувала побори до царської казни, розквартировувала на Україні російські війська, контролювала діяльність Генеральної військової канцелярії тощо.
29.04. 1722 р. Лівобережна Україна із відомства Колегії закордонних справ була переведена під управління Сенату Росії, що мало на меті подальше обмеження самоврядування в Україні.
1722 р. Заборона привозити в Україну західноєвропейські вироби.

1723 р. Заборона українцям продавати до Європи бурштин та поташ.
1724 p. Московська цензура наклала тисячу рублів штрафу на архимандрита Печерської Лаври за те, що там була надрукована церковна книга «Триодь» «не совсем с великороссий-ским сходная», а чернігівську друкарню, окрім такої самої кари, Синод наказав пере-вести в Москву, тобто просто загарбав. За те Київсько-Печерська лавра покаранa штрафом в 1000 крб.
25.04.1725 р. Катерина І надіслала азовському генерал-губернатору Г.Чернишову інструкцію «Про управління губернією», в якій, зокрема, йшлося про ставлення до запорозьких козаків. Інструкція підтверджувала заборону тор-гівлі із козаками, не дозволяла «зрадникам» козакам перетинати кордони Російської імперії, з низовиками заборонялось вести листування, а порушників цих законів переслідувати будь-де «в землях императорского величества». За цим законом загарбання України Росією значно посилювалась.
1726 р. Розпорядження Синоду про заборону друкувати ті книжки, що раніше не друкувалися Санкт-Петербурзькою або Московською синодальною друкарнею.
1726 р. Москва дає дозвіл Київсько-Печерській лаврі на друк «Акафіста Св. Варварі» за умови, що б він був перекладений на великороську мову.
1728 р. Так звані «Решительные пункты» застерігали новообраного гетьмана Д.Апостола, аби він управляв Україною через Генеральну військову канцелярію, раду генеральної старшини і царського резидента.
1729 р. Наказ Петра І про перепис на Україні держав-них постанов і розпоряджень з української мови на російську.
1734 р. Цариця Анна наказувала губернаторові України князю А.Шаховському вживати всіх заходів, щоб женити москвинів в Україні з українками.
1734–1740 pp. Друге скасування гетьманства й утворення Гетьманського Уряду під керівництвом московського намісника.
1735 p. Придушення московськими військами анти-польського повстання Верлана на окупованій Польщею Правобережній Руси-Україні.
1735 р. Імператорським указом київському митрополиту «доручено» вилучити старопечатні книги і пильнувати, щоб церковні служби велися тільки за виправленими текстами.
1736 р. Правителем України Москва призначила кн. Барятинського. Його першими кроками стали арешти міської управи Києва та вивіз архіву до Петербурга бо «з часом кияни забудуть зміст і, не маючи грамот під рукою, не зможуть посилатись на свої вольності».
1735–1739 pp. Біля ста тисяч українських козаків та селян були мобілізовані на московсько-турецьку війну. Загинуло 35 тис. українців. Україна власним коштом утримувала від 50 до 75 москальських полків, що коштувало Гетьманщині 1,5 млн.рублів — в 10 разів більше за її річний бюджет.
1737 р. Московський міністр Б.Волинський звітував цариці Анні «До мого приїзду в Україну я ніколи не припускав, що вона так спльондрована, що так багато люду померло. Наша армія забрала у тутешніх людей все зерно і всю худобу. Багато землі не засіяно, бо нема кому і чим. А треба ще стягнути з них 30 тисяч мір борошна та сіна».

1738 р. Заборона українцям продавати до Європи коней. Тільки до Москви.

1740 р. Заборона українцям продавати до Європи хутра. Тільки до Москви.

1740 р. Московські агенти викрали в Гамбурзі небіжа Гетьмана Мазепи Андрія Войнаровського та вбили його.
1740 р. Російською імператрицею Анною Іоанівною створено правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадження російської мови в діловодстві на території України. Переписи 1740–1748 років свідчать, що в семи полках Гетьманщини на 1094 села припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою.
1743 р. Московщина забрала з українських храмів старі українські церковні книжки та попалила їх.
1748 р. Наказ Московського Синоду, Київському митрополитові Самуїлу Милославському, щоб в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України викладання вести російською мовою. В результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.
1749 р. Заборонаукраїнцям продавати в Європу кожухи, вовну, овець. Тільки до Москви.
1750 р. Придушення московськими військами анти-польського повстання гайдамаків на окупованій Польщею Правобережній Руси-Україні.
1750 р. Після скасування Канцелярії міністерського правління малоросійських справ у м. Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час «розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви», опинились у Московському відділенні загального архіву Головного штабу.
1752 р. На землі запорізьких козаків між річками Дніпром та Синюхою Московія указом від 18 жовтня створює Новосербію і забороняє там селитися українцям. Українські селяни мусили покинуги свої угіддя. В 1760 р. українцям було заборонено також селитися у слободах за межами Новосербії.
1752 р. Із 100 тисяч вільних козацьких господарств залишилося лише 2959, всі інші були відібрані, та передані присланим московитам.

1753 р. Прислали з Московії 40 тисяч селян і роздали їм задарма землі над Дністром, які були відібрані від українців.
1753 р. Царський указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській Академії.
1754 р. Цариця Єлизавета видала наказ про те щоб, Гетьман повідомляв Москву про стан українського державного скарбу.
1755, 1766, 1775, 1786 pp. Заборона Петербурзького Синоду друкувати українські книжки. Протягом другої половини 18 ст. та першої половини 19 ст. видавнича справа в Україні була спаралізована. Як наслідок, у 1847 р. в Україні була на-друкована лише одна книжка, у 1848 -3, у 1849 — 2, у 1850 — 1, у 1851 — 2, у 1856 — 5. Обмеженнями та заборонами книгодрукування Московія намагалася понизити рівень освіти та науки в Україні, знищити національний дух української культури, побуту, суспільних відносин.
1755 р. Московський Синод наказав Києво-Печерській лаврі перероблювати по-московськи «Четы-Мины» Св. Д.Ростовського та Києво-Печерський Патерик.
1759 р. Синод видав розпорядження про вилучення зі шкіл українських букварів.
1760 р. Царський указ про обмеження вільних пере-ходів селян.
1762 р. Катерина ІІ закликала європейців оселюватися в південній Україні.
1762–1763 pp. Московська цариця Катерина II, видала два маніфести про іноземну колонізацію Руси-України: вербувалися серби, болгари, молдавани, німці з Прусії, Австрії та інших країн. Іноземцям надавали по 65 десятин землі на душу, звільняли від податків. Українці зобов'язані були безкоштовно виділяти підводи для перевезення своїх майбутніх поміщиків. «Запорозька земля німіла від наруги, кривди і болю. Як чорні ненаситні круки зліталися сюди поміщики й генерали, сановники й німці-чужинці. На козацькії могили… На козацьку кров… (М.Киценко. Хортиця в героїці і легендах. Дніпропетровськ, «Січ», 1991, стор.70).
1763 р. Указ Катерини II про заборону викладання українською мовою у Києво-Могилянській Академії.
1763 р. Указом Сенату створено «Коммисию по слободским полкам» на чолі з гвардії секунд-майором Є.Щербиніним. Комісія мала підготувати цілковиту ліквідацію полкового устрою на Слобожанщині.
10.11.1764 р. Остаточно ліквідувавши на Україні інститут гетаманства Катерина II надає призначеному генерал-губернатору П.Рум'янцеву «секретну інструкцію» щодо управління краєм, щоб місцеві жителі «обрусіли і перестали дивити-ся мов вовки у ліс».
1764 р. Інструкція Катерини II князю О.Вяземському про русифікацію України, Прибалтики, Фінляндії та Смоленщини. Коли ж у Малоросії не буде гетьмана, то треба намагится, щоб час і назва гетьманів зникли…»
1764 р. Скасування Катериною II українського гетьманства, а з ним — ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади українськомовних чиновників.
1764 р. Скасування української держави Гетьманщини.
1765 р. Ліквідація Катериною II козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.
17.02.1765 р. Катерина II наказує: «Із малоросійських єпархій та з монастирів у Великоросію без указу Св. Синоду і без нагальної потреби не випускати і в великоросійські єпархії не приймати».
1766 р. Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні друкуються та апробовані Синодом.
20.07.1767 р. Катерина II ліквідовує слобідське козацтво. Більшість заможних козаків переводились в гусари, а решту — в селянський стан. Замість полкових запроваджувались губернські канцелярії та створено Слобідсько-Українську губернію.
10.04.1768 р. Катерина II своїм указом ліквідовує в Україні монастирські землеволодіння, а на утримання монастирів надає «милостивий штат».
1768 p. Придушення московськими військами анти-польського повстання на правобережній Руси-Україні під проводом Ґонти і Залізняка, відомого під назвою «Коліївщина», після підступного і зрадницького захоплення їх москалями. Москаль полковник Гур'єв, виконуючи завдання старшого москаля Кречетнікова, з'явився до повстанців з полком донських козаків як спільник у боротьбі з ляхами, увійшов у дружбу з ватажками повстання, запевняв у єдности дій, влаштував веселу пиятику, а темної ночі з шостого на сьоме липня підступно перев'язав у своєму наметі старшину і захопив у таборі 900 повстанців. Москалі та ляхи киями били українців до оголення кісток, з живих здирали шкіру, палили, саджали на палі, четвертували. Ліквідація української Гетьманської держави на Правобережжі.
1768 р. Св. Синод наказує київському митрополиту С.Миславському, щоб в книжках, що їх друкує Лавра, в порівнянні з московськими «ніякої різниці і прибавок… не було».
1769 р. Синод Російської Православної церкви заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.
1769 р. Заборона Синоду Російської православної Церкви на друкування та використання українського «Букваря».
1772 р. Дипломат Бакунін розробив план заселення кримських степів українцями, на обжиті ними місця переселити росіян із центральної Росії, а татар «вон из Крыма». Активну участь у цьому процесі брав відомий полководець А.Суворов, що за короткий час із півдня сучасної України виселив 32 тис. душ чоловічої статі.
1775 р. Підступний напад московських військ на Запорізьку Січ і зруйнування її після вирішальної допомоги запорожців москалям у московсько-турецькій війні.
1775 р. Заборона українцям продавати в Європу сіль іт.д і т.д.. Все це Україна мусила везти до Московщини, де воно купувалося за півціни, а потім вивозилося московитами до Європи.
1768–74 pp. Пограбування козаків, захоплення їх майна та висилка багатьох з них у Сибір. Закриття українських шкіл при полкових канцеляріях. Двадцятип'ятирічне ув'язнення на Соловках кошового гетьмана Петра Калнишевського.
1775 р Травень. Рада «при височайшему Дворі» постановила: «истребить кошевих Козаков как гнездо их своевольства» …Близько 40 полків зага-льною кількістю сто тисяч чоловік оточили Запорозьку Січ. І це тоді, коли за вказівкою того ж царського командування значна час-тина козаків перебувала далеко від коша …(М.Киценко, стор.64). Скасування міської автономії за Магдебурзьким правом по Ли-товському статуту.

1776 р. Московщина відібрала у 25 тисяч заможних козаків землю (перше розкоркуленя) і роздала московитам.
1777 р. Після смерти 13 березня від переслідувань та злигоднів геніального українського композитора, академіка Болонської музичної академії Максима Березовського (нар.1745 р у Слухо-ві) московська влада забороняє виконувати його твори й знищує багато його рукописів.
1780 — 1783 pp. Перше закріпачення українських селян на окупованих Московією землях Руси-України (порівняйте: в 1771 р. у Криму татари ска-сували рабство; 1780 р. була відмінена пан-щина в Австрійській імперії).
1780 р. Спалення книгозбірні Києво-Могилянської Академії, що збиралася понад 150 років і бу-ла однією з найбагатших бібліотек Руси-України.
1781 р. Царським маніфестом знищено решток коза-цького самоврядування на Лівобережжі та введеня суто московської системи: намісни-цтва.
1781 р. В Україну прислали 50 тисяч московитів, які отримали безкоштовно землю.
1783 р Запровадження загальномосковської системи управління в Україні.
1782 р. Катериною II створено комісію для заведення в Росії народних училищ, завданням якої бу-ло запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах ім-перії.
1783 р. Закріпачення селян Лівобережної України.
1784 р. Переведення викладання у Києво-Могилянсь-кій Академії на російську мову.
1784 р. За розпорядженням Синоду київський митро-полит С.Миславський наказав, аби в усіх цер-квах дяки та священники читали молитви та правили службу Божу «голосом свойствен-нымъ россійскому наречію». Те ж саме було заведено і в школах Руси-України. У 1747 р. на території семи полків Гетьманщини (про три не збереглося відомостей) було 866 українських шкіл, тобто, на кожну тисячу душ населення припадала одна школа. Під кінець століття кількість населення зросла утричі, а кількість шкіл зменчилася удвічі, серед них українських не було жодної.
1784 р. Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів і звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської Академії за відхід від російської мови.
1785 р. Наказ Катерини II по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова заведена по всіх школах України.
1786 р. Синод знову наказує митрополитові Київсь-кому контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московським виданням не бу-ло, а в Києво-Могилянській Академії негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.
1787 р. Московський губернатор в Україні Г.Потьом-кін доповідав Катерині ІІ «Наша армія забирає свавільно у тутешніх людей зерно, худобу, харчі, одяг, взуття тощо. Хто протестує, того б'ють нещадно, часом смертельно».
1789 р. У Петербурзі з ініціативи Катерини II видано «Порівняльний словник усіх мов», у якому українська мова значиться як російська, спотворена польською.
1793 р. Москалі придушили повстання в селі Турбаї і жорстоко розправилися з селянами: понад два десятка селян померли, не витримавши катувань, або були розстріляні, решту після покарання батогами вислали до Сибіру, або в інші губернії.
1797 р. В Україні запроваджено призов до царської армії. 25 років українські рекрути змушені були воювати на імперіалістичних війнах за своїх ворогів-москалів.
1797 р. Від хвороб, голоду та на полі бою загинуло кілька тисяч кубанських козаків, проливаючи «кров добру нечорну, не за Україну, а за її ката», яких москалі погнали на завоювання Персії.
18 ст. Московщина вивезла до себе всі найліпші ткальні разом з майстрами, і з їхньою допомогою розбудувала в Московській, Костромській, Владимирських губерніях ткацьку промисловість.
Закрили Мистецьку академію в Харкові, а всіх професорів забрали до Московщини, де заснували там потім «Строгановскоє училище живописи».
Великі порцелянові мануфактури з Глухова, Волошків та інш. вивезено разом з майстрами до Московщини, при цьому все зруйнувавши в Україні.
1800 р. Наказ Павла І про заборону будівництва церков в Україні в дусі козацького барокко, а лише у московському синодальному стилі.
1804 р. Було видано царський указ, який забороняв навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначилися на стані освіти в Україні. Уже перепис 1897 року показав, що на 100 осіб було тільки 13 письменних.
1806 р. Був ув'язнений та таємно вбитий у в'язниці геніальний український композитор А.Ведель.
1807 р. Учитель Харківської гімназії Т.Сєліванов хвастався: «Мы застали в училищах самого Харькова учителей, что так и резали поукраински с учениками; да мы, то-есть новоприбывшие из семинарии учителя, по распоряжению начальства сломили их и приучили говорить по-русски» («Слово Просвіти», 1998, ч.З, стор. 10).
1808 р. Закриття Руського інституту Львівського університету, на двох факультетах якого (філософському і богословському) низка предметів викладалася українською мовою.
1811 р. Закриття Києво-Могилянської Академії.
1812 р. Пообіцявши козакам повернути самоврядування, московити закликали їх виступити проти Наполеона. Українці сформували 15 кінних полків, які поповнювали і забезпечували своїм коштом два роки. Але після перемоги над французами московити не виконали своїх обіцянок і повернули козаків у підневільний стан. (На сусідніх землях донські козаки мали певні свободи).
1819–1829 pp. На початку 19 ст. посилюється феодальний гніт закріпачених українців. Селяни відповідають багаточисельними повстаннями, які жорстоко придушуються москалями. Ось лише три з них. Після придушення Чугуївського повстання (1819) до суду було віддано 363 чоловіка, з яких 273 засуджено до смерт-ної кари, решту відправлено до Сибіру. Після придушення Уманського повстання (1826) до суду віддано й жорстоко покарано 150 чоло-вік. Центр Шебелинського повстання (Слобожанщина, 1829) москалі оточують дивізією військ, проти беззбройних селян застосову-ють артилерію. 109 селян вбито, 143 віддано до суду, багатьох страчено або відправлено до Сибіру.
1824 р. Міністр освіти А.Шишков видав розпорядження: «Воспітаніє народнеє по всєй імперії, не-смотря на разность вер і язиков, должно бить чісто «русское»». «Цензурний режим в отношеніі малоросійськой пісмєнності» зобов'язував: «Подвергать запрету всякое малоросійскоє слово как по существу вредное і опасное для государственного єдінства» (ж.»Україна», ч.26, 27, 1993 p.).
1830 p. Під час польського повстання москалі звер-нулися до козаків, знову даючи їм надію на повернення автономії. Українці сформували 8 кінних полків. Польське повстання приду-шили, а козаків знову обдурили. Більше того, їхня готовність іти на жертви заради повер-нення давнього устрою викликала підозру. Два полки після придушення польського пов-стання відправили на Кавказ, але розселили не на Кубані серед українців, а серед моско-витів.
1830–1835 pp. Жорстоке придушення москалями руху украї-нців Поділля, Київщини та Бессарабії на чолі з Ус. Кармалюком проти московської кріпа-цької системи. Підступне вбивство українсь-кого народного героя 22 жовтня 1835р.
1832 р. Губернатор України А.Лєвашов наказав ви-рубати великий 200-річний липовий гай, що його насадив митрополит П.Могила, а також тополі, що прикрашали вулиці Києва, без нія-кої на те потреби.(В 1863 кияни знову його засадили). Наступник А.Лєвашова М.Анєн-ков наказав вирубати природний гай на київ-ських горах знову.
1833 p. Московські солдати за наказом з Петербурга в один і той же день в усіх мечетях Криму конфіскували всі письмові документи, книги, історичні манускрипти татарською, турецькою та арабською мовами, серед яких було багато матеріалів, що стосувалися Руси-України та її відносин з південними народа-ми. На центральних площах запалали багаття. «…В XVIII столітті Дике Поле затопило Крим новою хвилею варварів… Ці варвари — московити..,» (Максиміліан Волошин).
1834 р. Заснування Київського університету з метою «русифікації юго-западного края».
1839 p. Ліквідація української греко-католицької Церкви на окупованих Московією Право-бережній Україні. Сотні християн і багато священників було вбито, а 593 з них заслано до Сибіру. Замість них було прислано мо-сковських «батюшок», чиновників-наглядачів в рясах.
1842 р. Київ почав відбудовувати свою найстарішу, ще Володимира Великого, Десятинну церк-ву. По рішенню Петербурської академії мис-тецтв були знищенні всі залишки цієї церкви, серед них безцінні для науки написи, фрески, прикраси.(Не надо увлекаться южнорусской стариной).

1846 р. Московщина зрівняла з землею залишки руїн церкви св. Ірини, хоч Київ поставив огорожу навколо руїн церкви св. Ірини, як пам'ятник першого сторіччя християнства на Русі з ціл-лю відбудувати в майбутньому.

1847 р. Московщина позабирала з книгарень в Украї-ні все друковане українською мовою і по-палила.

1847 р. Імперський міністр граф А.Орлов у своєму звіті цареві радив покарати Т.Шевченко
як найтяжче, бо він може стати батьком української незалежної держави.
1847 р. Розгром Кирило-Мефодіївського товариства і наказ цензорам суворо слідувати за українсь-кими письменниками «не давая перевеса любви к родине над любовью к отечеству».
4.07.1847 р. В розпорядженні полтавського губернатора зазначається: «Государь император высоча-йше повелеть соизволил напечатанные сочинения: Шевченки — «Кобзарь», Кулиша — «Повесть об украинском народе» «Украйна» й «Михайло Чернышенко», Костомарова — «Украинские баллады» и «Ветка» — запретить и изъять из продажи, об исполнении чего и последовало ко мне предписание г. министра внутренних дел от 19 минувшего июня».
1847–1857 pp. Десятирічна солдатська каторга із «забороною малювати і писати» геніального поета, маляра і мислителя Тараса Шевченка. А ось що писав про Тараса Шевченка «революцій-ний демократ», «нєістовий» В.Бєлінській в грудні 1847 р.: «Здравий смисл в Шевченкє должен відєть осла, дурака і подлеца,… Етот хохлацкій радікал напісал два пасквіля — одін на государя імператора, другой — на государиню імпєратріцу…». Москаль — завжди -------, і дуже важко побачити різницю між «революційним демократом», знавіснілим шовіністом і лісовим дикуном.
1853 р. Спотворено видання «Літопису» Граб'янки.
1853 р. Міністр народної освіти виніс сувору догану цензору, який дозволив надрукувати у газеті «Чернигивские губернские ведомости» добір-ку українських історичних прислів‘їв та при-казок, бо це, мовляв, може послужитися роз-палюванню ворожнечі між великоросами і малоросами.
1862 р. Закриття українських безкоштовних недільних шкіл для навчання дорослих, організова-них українською інтелігенцією. За «україно-фільську діяльність» на сім років москалі ви-селяють з Руси-України до Архангельська і Павла Чубинського. Припинилося видання українського літературного та науково-попу-лярного журналу «Основа».
1863 р. Циркуляр міністра внутрішніх справ П.Валуєва про заборону видавати підручники, літе-ратуру для народного читання та книжки релігійного змісту українською мовою, якої «не было, нет и быть не может». Цього ж року заборонено ввіз і поширення в російській імперії львівської газети «Мета».
Циркуляр міністра внутрішніх справ П.Валуєва про заборону української мови (16 липня 1863):
«Давно вже йде суперечка в нашій пресі про можливість існування самостійної малорусь-кої літератури. Приводом до цієї суперечки були твори деяких письменників, які відзна-чилися більш чи менш чудовим талантом або своєю оригінальністю. За останній час питан-ня про малоруську літературу набуло іншого характеру, внаслідок обставин чисто політич-них, що не мають ніякого відношення до ін-тересів власне літературних. Попередні твори малоруською мовою були розраховані лише на освічені класи південної Росії, а тепер прихильники малоруської народності звернули свої погляди на масу неосвічену, і ті з тих, які прагнуть здійснити свої політичні задуми, взялися, під приводом поширення грамотності і освіти видавати книги для початкового читання, букварів, граматик, географій і т.д. В числі подібних діячів було багато осіб, про злочинні дії яких проводилась слідча справа в особливій комісії. В С.-Петербурзі навіть збираються пожертви для видання дешевих книг на південноруському наріччі. Багато з цих книг надійшли вже на розгляд в С.Петер-бургський цензурний комітет. Не мало таких же книг буде представлено і в Київський цензурний комітет. Цей останній відчуває деякі утруднення з розглядом згаданих видань через такі обставини: навчання в усіх без винятку училищах проводиться загальноруською мовою і вживання в училищах малоруської мови ніде не допущено; саме питання про користь і можливості вживання в школах цього наріччя не тільки не розв‘язане, але навіть порушення цього питання прийнято більшістю малоросіян з обуренням, яке часто висло-влюється в пресі. Вони досить грунтовно доводять, що ніякої окремої малоруської мови не було, немає і не може бути, і що наріччя їх, яке вживається простолюдом, є та ж російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі, що загальноруська мова так само зрозуміла для малоросів, як і для великоросів, і навіть значно зрозуміліша, ніж тепер ство-рювана для них деякими малоросами, і особ-ливо поляками, так звана українська мова. Особам того гуртка, який намагається довести протилежне, більшість самих малоросів докоряє в сепаратиських задумах, ворожих Росії і згубних для Малоросії. Беручи до уваги, з одного боку, теперішнє тривожне становище суспільства, яке хвилюють політичні події, а з другого боку, маючи на увазі, що питання про навчання грамотності на місце-вих наріччях не дістало ще достатнього роз-в‘язання в законодавчому порядку, міністр внутрішніх справ визнав за необхідне, надалі до полагодження з міністром народної освіти, оберпрокурором св. синода і шефом жандармів щодо друкування книг малоруською мовою, дати по цензурному відомству розпорядження, щоб до друку дозволялись тільки такі твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства; пропускання ж книг малоруською мовою як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити… Це розпорядження було передано на височайше государя імператора розгляд і його величності бажано було удостоїти оноє монаршого схва-лення». (Хрестоматія з історії України. — К., 1993. — С. 141–142.)
1863 р. Заборонено ввіз і поширення в імперії львівської газети «Мета».
«… всякий Німець вдесятеро кращий за Суздальського слов'янина, Турок ніколи так підло не душить Сербів, Монгол стільки зла не робив нашій народності, скільки тепер ро-бить Петербургський уряд та Великоруське общество… Як тільки хто примітив, що ви Українець, вас зараз же беруть під надзор поліції, а запримітить дуже легко: як по пошті перехватять письмо, писане по-українськи, як ви співаєте українську пісню, або як заговорите зі знакомим або зі сім'єю на улиці по-українськи. Після того кожного року вибирають чоловік 10 або й більше, і без всякої вини й суду висилають у Сибір. Так сего року вислали: учитель Стромин, інженер Лобода, адвокат Кониський, учитель Шевич, кандидат Чубинський і багато інших. Робиться се без суду, і вини не об'являють… 18-літній хлопець Володимир Синегуб сидить уже півроку в тюрмі за те, що учив на селі парубків співати старі козацькі пісні. Більша часть журналів Московських те й робить, що топтає в грязь Українців за те тілько, що вони Українці…, п'яна перекупка не видумає того, що московські редактори видумають і напишуть, авідповідать їм не можна, бо цензура нічого не пустить… За українську одежу посадять вас у поліцію або поб'ють на улиці. За українську мову не да-дуть вам ніколи служби… Скажіть, чи є де земля од Китая до Патагонії, од нової Гол-ландії до Канади, де було б преступленієм говорити своєю мовою, де було б заборонено писати книжки і учити дітей тією мовою, якою у сім'ї говорить 14 млн. народу?… 3 нашого приміру учіться розпізнавати, що таке Москва…» (Українець. З України. «Слово». — 1863р., 4.85. Цитовано за В.Лизанчуком, с.95–97). Цей лист аноніма зі Східної Украї-ни, цей крик душі краще за всі наукові теорії свідчить, що москалі ще в 19 ст. залишалися дикунами, що у своєму розвитку вони відстали на тисячоліття.
1864 р. Статут про початкову школу: навчання має проводитись лише московським наріччям.
1864 р. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи 1864 року. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонської та Чернігівської губерній.
1869, 1886 pp. Укази про доплату російським чиновникам за русифікацію України «в десяти Юго-Западных губерниях лицам русского происхождения, исключая, однако, местных уроженцев, производятся прибавки к содержанию…».
1870 p. Вказівка міністра освіти Московії Д.Толстого про те, що «…кінцевою метою освіти всіх іно-родців, що проживають в межах нашої вітчизни, має бути обрусіння». Отже, українців відносили до «інородців». В умовах постійного протиукраїнського терору багато талановитих українців (зокрема, М.Гоголь, В.Короленко, А.Чехов, П.Чайковський) змушені були своєю творчістю збагачувати чужу культуру. Інших московити приписали собі (математик М.Остроградський, маляр І.Рєпін та багато інших), як і нашу історичну та культурну спадщину.
1874 р. Москалі видали новий статут про початкові народні школи, у якому підтверджено, що навчання має проводитись лише московським наріччям.
1876 р. Таємний (Емський) указ Олександра II про заборону ввезення до імперії будь-яких кни-жок і брошур «малоросійським наріччям», заборону друкування оригінальних творів і перекладів, крім історичних документів та творів художньої літератури, в яких «не допускати жодних відхилень від загальновизнаного російського правопису». Заборонялися та-кож сценічні вистави, спів, читання та друку-вання текстів до неї українською мовою. Емський указ, як і чимало інших, був таємним. Очевидно, відали обрусителі що творять, і боялись розголосу. Прийняття таємних указів «з одного боку було протизаконним і злочинним, а з другого — таємністю громадя-ни позбавлялися можливості оскаржень» (С. Шелухин).
1876 р. Москвофіли Галичини привітали указ року про заборону української мови. Було за що: Росія взялась таємно субсидувати москво-фільську газету «Слово» — «для протиставлен-ня в Галичині українофільському напрямку ідей». (В. Міяковський). Москвофілів вико-ристовували для боротьби з українством у Галичині і польські шовіністи. Так, М. Здзє-ховський закликав «порозумітися з українця-ми-русофілами для того, щоб задушити укра-їнський дух, який не дає спокою галицьким полякам».
«Госуд. імп. в 18/30 день минулого травня ви-сочайше наказав:
1) Не допускати ввозу в межі імперії без ок-ремого на те дозволу Головн. упр. яких би то не було книг і брошур, що видаються за кор-доном на малоруському наріччі.
2) Друкування і видання в Імперії оригіналь-них творів і перекладів на тому ж наріччі за-боронити, за винятком тільки: а) історич-них документів і пам'яток і б) творів красного письменства, але з тим, що при друкуванні історичних пам'яток безумовно додержувати правопису оригіналів; у творах же красного письменства не допускати ніяких відступів від загальноприйнятого російського правопису і щоб дозвіл на друкування творів красного письменства давати тільки після розгляду рукописів у Головн. управл.
3) Заборонити також різні сценічні вистави і читання на малоруському наріччі, а також і друкування на ньому текстів до музикальних нот.
4) Припинити видання газети «Киевский Телеграф». Про цю височайшу волю пропо-ную Головн. упр. до належного виконання.» (Історія України: Документи. Матеріали. Посібник /Уклад., комент. В.Ю.Короля… -С.212–213)
1876 р. Указ про зобов'язання «прийняти як загальне правило», щоб в Руси-Україні призначати вчителів-московитів, а українців посилати до Петербурзької, Казанської і Оренбурзької округ. Це «загальне правило» діяло і за правління комуністів до проголошення Україною незалежности в 1991 р. Як наслідок, за 100 років з Руси-України у такий спосіб було виселено кілька мільйонів української інтелігенції, а в Україну направлено стільки ж москвинів.
1876–1880 pp. Українських учених та педагогів М.Драгоманова, П.Житецького та багатьох інших звільнили з роботи за наукові праці з українознавства, а П.Лободоцького — лише за переклад одного речення з Євангелія українською мо-вою. «Немедленно вислать із края Драгоманова і Чубінского, как нєісправних і положітельно врєдних в крає агітаторов… с воспрє-щенієм в'єзда в Южн.губ. і століци, под сєк-рєтноє наблюдєніє».
1881 р. Заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українсь-кою мовою.
М.Костомаров у статті «Малорусское слово (Вестник Европы, 1881. — №1)» писав, що із забороною церковних проповідей українсь-кою мовою «скрізь між малоросами поширю-ється у відчужені до церкви… якесь вороже ставлення до духовенства». Народ прагне сприймати святе у рідних йому, природних формах.
1881 р. Закон про дозвіл на друк словників українсь-кою мовою, але російським правописом, а по-становка українських вистав залежить від місцевого начальства.
1881 р. Міністр М.Ігнатьєв погрожував смертною ка-рою своїм урядовцям за «малєйшеє отступ-лєниє от указа 1876 года».

1882 р. Московський уряд наказав цензорам не давати дозволу на друкування книжок українською мовою, а особливо дитячих.

1883 р. Заборона київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українсь-кою мовою.
театральних вввии
1884 р. Заборона українських театральних вистав у всіх губерніях Малоросії.
1887 р. Рукопис граматики української мови цензор повернув не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.
1888 р. Указ Олександра III «Про заборону вживання в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами».
1888 р. Указ Олександра ІІІ про заборону проводити хрещення українськими іменами.
1889 р. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
1890 р. «Московские ведомости» писали: « Ми, Москвини, і наша Московія створили велику Російську імперію. На нас, москвинах вона стояла і стояти буде доти, доки уряд даватиме першість Московщині і москвинам у всьому й усюди, доки буде розбудовуватися проми-словість лише в Московщині і не буде дозво-лятися її розбудовування на немосковських землях».
1892 р. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українсь-ких літературних перекладів з російської мови.
1894 р. Заборона ввозу українських книг з-за кордону.
1895 p. Головне управління у справах друку заборо-нило видавати українською мовою книжки для дитячого читання, «… хотя бы по сущест-ву содержания и представлялись благонаме-ренными». Збірку дитячих оповідань цензор заборонив з допискою: «Написано очевидно для детей, но они должны учиться по-русски. — Воспретить». На українській граматиці, на-писаній московською мовою, цензор написав: «Наивно было бы надеяться на дозволение печатать грамматику того языка, который не должен существовать». (В.Лизанчук,стор.105).
Відомо, що в Росії законів ніколи не дотримувались у повному обсязі. Що ж до заборони української мови, то вони навіть перевиконувалися. Цензурний режим «вільно міг переходити і на практиці постійно пеходив указані правилами рамки» (П. Стеб-ницький).
1896 р. Б.Грінченко в одному із часописів писав: «Величезна більшість учителів соромить дітей їх українською мовою говорити. Українські національні загадки, українську історію викинено з читанок шкільних… А замість історії вкраїнської скрізь історія мо-сковська викладається так, мов би вона нашо-му чоловікові рідна. Та ще й яка історія! Що стукнеш, то скрізь хвали та гімни земним божкам: Павлови, Миколі, Катерині, Петрові; хвали Суворовим, Корниловим, Скобелєвим і всій російській солдатчині! Тут усякі «подви-ги»рабської вірности».(В.Лизанчук,стор.107).
1900 p. - і наступні роки цензурою виключаються такі слова як «козак», «москаль», «Україна», «укра-їнський», «Січ», «Запоріжжя» та інші, які ма-ють український національно-символічний зміст.
1903 p. Заборона користуватися українською мовою для проголошення наукових доповідей та промов на археологічному з'їзді у Києві та на відкритті пам'ятника Котляревському у Полтаві.
19 ст. Московський уряд та банкіри Рябушинський, Путілов, Авдаков, Плотніков, домовившись з французькими банкірами, створили господа-рчу кризу в Україні. Московський уряд провів грошову реформу і пограбував українців на 75%. Засновник Харківського банку, укра-їнський патріот П.Алчевський застрелився.
Початок 20-ст. 90% всього експорту пшениці з Російської імперії вирощувалось в Україні.
1901 р. Підчас ремонту порталу Успенського собору Києво-Печерської Лаври, за рекомендацією Московської академії мистецтв, були знищенні всі «нежелательные следы латинского влияния», а це фрески, образи засновників, київських князів, полковників, гетьманів, за-малювали стародавній роспис, знищили висо-кої мистецької вартості барокковий іконостас і т.д.

1905 р. Кабінет Міністрів Росії відкинув прохання Київського та Харківського університетів про відміну заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.

1905 р. Під упливом революції 1905 року, був скасо-ваний закон 1876 року, (Емський Указ), але прем'єр П.Столипін відразу звернувся з протестом до царя; «Наш уряд, починаючи з 17 століття, послідовно і постійно боровся проти українського руху. Тому, з позиції наших імперських вимог, є вкрай небажаним теперішнє полегшення цензури на українське друковане видання».
1905–1912 pp. Міністерство освіти Московії (Куратор ос-віти П.Зілов) закрило 12 приватних гімназій, звільнило 32 директорів та 972 учителів, 822 учителів «перевело» до інших шкіл за нама-гання вводити у викладання українознавчу тематику.
1905 р. Студенти Київського університету подали пе-тицію з вимовою відкрити в університеті 4 кафедри україністики з українською мовою викладання. У відповідь ректор заявив, що університет — це «загальнодержавна інсти-туція» і в його стінах не може бути жодної мови, окрім російської.
1906 - 1907 рр. Закриття «Просвіт» в Одесі та Миколаєві.
1907 р. Закриття царським урядом української пе-ріодичної преси, репресії проти діячів укра-їнської культури. Конфіскація та знищення української літератури.
1908 p. Указом Сенату Російської імперії українсь-комовна культура і освітня діяльність оголо-шена шкідливою, бо «може викликати на-слідки, що загрожують спокоєві і безпеці» Росії.
1908 р. Товариство московської «прогресивної інте-легенції» «Лига Просвєщєния» на своєму з'їзді ухвалила більшістю голосів протест проти запровадження української мови в початкових школах в Україні.
1910 р. Уряд П.Столипіна виданим циркуляром зарахував українців до «іновєрцев» і забо-ронив будь-які українські організації. Боро-тьба з рухом за відродження Руси-України є історичним завданням московської держав-ности, вважав Столипін.
1910, 1911, 1914 pp. Закриття колоніальною владою «Просві-ти» у Києві, Чернігові, Катеринославі (нині Дніпропетровськ).

1913 р. За попередні 30–40 років інвестиції в україн-ську промисловість давали в середньому 23%-57% щорічно, тоді як в Московії 10–12%, а в Європі 5–6%, але все це вивозилось до Московії. Так державний бюджет Моско-вії в 1885 році був 765 млн.руб., то в 1913 році вже 3240 млн.руб.(українська частка була 1800млн.руб).
1914 р. Указ московського царя Ніколая II про забо-рону української преси.
1914 p. Заборона московською владою святкування на окупованій Московією частині Руси-України 100-річчя від дня народження Т.Шевченка.
1914 p. Заборона друкування книг, га-зет, журналів українською мовою в окупованій російською армією Галичині і на Буковині, розгром товариства «Просвіта», гоніння на Українсь-ку Церкву. Губернатор Галичини Бобринсь-кий заявляв: «Східна Галичина і Лемківщина — невіддільна частина єдиної великої Росії; на цих землях місцеве населення завжди було російське, тому їхня адміністрація має бути основана на російських началах. Я буду тут заводити російську мову, закон і порядки». Було організовано курси російської мови для вчителів, бо всі українські школи мали бути переведені на російську мову викладання, а для початку їх було просто закрито. Звільни-ли тих вчителів, які не могли або не хотіли нею викладати; вислали у московщину сто тисяч українців, головним чином вчителів, священників, вчених, активістів «Просвіти», Пласту та інших українських організацій. Багато українців загинуло по дорозі до Сибіру від голоду, холоду та хвороб. Коли брусиловські війська у 1914 році захопили Львів, козача команда відразу поскакала до бібліотеки Наукового товариства імені Т.Шевченка — і вона була знищена. Звертає на себе увагу той факт, що російська військова адміністрація в Галичині і на Буковині заборонила всю українську пресу, навчальні заклади тощо, однак вона не чіпала німецьких, польських, єврейських інституцій. Воістину дивна, на перший погляд, російська любов до України! А річ у тому, що «Український рух є для Росії більш небезпечним, ніж усі інші національні рухи, взяті разом», як писала газета «Киевлянинъ» у 1914 році.
лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 25.07.2010, 18:51   #9
...Я не люблю...
 Аватар для Полковник
IP:
Сообщений: 7,181
"Спасибок": 11,091
Очки репутации: 0
Мнения: -2780
Доп. информация
По умолчанию Re: МІФ ПРО МИРОЛЮБИВУ МОСКОВІЮ. ЗАПОВІТ ПЕТРА І.

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
Бо хто не знає своєї історії або пробує її перекрутити той не має майбутнього. ХРОНОЛОГІЯ ЗЛОЧИНІВ МОСКВИ ПРОТИ УКРАЇНИ
Так Вы же видите историю даже не своими глазами сегодняшнего дня, а глазами ющеновской недоделанной, ой извините, переделанной истории шовинизма, я уже Вам писал, что история не может быть по объективным законам развития только черного цвета, у Вас же все только так и не как не иначе, а это, извините, однобокая зашоренность, а отсюда и веры Вам нету.
___________
Все болезни от нервов и только гонорея и сифилис от удовольствия.
Украина, Россия, Беларусь это и есть Святая Русь!
Полковник вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 5 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 26.07.2010, 09:46   #10
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,528
Очки репутации: 0
Мнения: 6511
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию Re: МІФ ПРО МИРОЛЮБИВУ МОСКОВІЮ. ЗАПОВІТ ПЕТРА І.

Цитата:
Сообщение от Полковник Посмотреть сообщение
Так Вы же видите историю даже не своими глазами сегодняшнего дня, а глазами ющеновской недоделанной, ой извините, переделанной истории шовинизма, я уже Вам писал, что история не может быть по объективным законам развития только черного цвета, у Вас же все только так и не как не иначе, а это, извините, однобокая зашоренность, а отсюда и веры Вам нету.
Ваша провокація про мою зашореність, переігруєте полковник!
Я навела історичні факти, причому хронологічно по датах і безпристрасно. Факти, які свідчать про вороже відношення Московії до України, її історії, мови і культури. Якщо ви не вірите історичним фактам, які досить легко перевірити, отже ви не хочете бачити очевидного.
Вам подобається роль провокатора на цьому форумі? Жаль я була кращої думки про вашу об'єктивність!
лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 26.07.2010, 10:31   #11
...Я не люблю...
 Аватар для Полковник
IP:
Сообщений: 7,181
"Спасибок": 11,091
Очки репутации: 0
Мнения: -2780
Доп. информация
По умолчанию Re: МІФ ПРО МИРОЛЮБИВУ МОСКОВІЮ. ЗАПОВІТ ПЕТРА І.

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
Я навела історичні факти, причому хронологічно по датах і безпристрасно.
А сделайте над собой усилие и найдите противоположные факты.

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
Вам подобається роль провокатора на цьому форумі?
Большое спасибо за это определение, если националисты меня называют этим словом, значит я мыслю правильно, еще раз огромное Вам спасибо, Вы развеяли мои сомнения.

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
Жаль я була кращої думки про вашу об'єктивність!
Ваша думка о моей объективности, крайне субъективна.
___________
Все болезни от нервов и только гонорея и сифилис от удовольствия.
Украина, Россия, Беларусь это и есть Святая Русь!
Полковник вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 26.07.2010, 11:38   #12
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,528
Очки репутации: 0
Мнения: 6511
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию Re: МІФ ПРО МИРОЛЮБИВУ МОСКОВІЮ. ЗАПОВІТ ПЕТРА І.

Цитата:
Сообщение от Полковник Посмотреть сообщение
А сделайте над собой усилие и найдите противоположные факты.

Якщо ви не змогли знайти протилежні факти, тобто по темі факти, що свідчать про дружність Московії до сусідніх держав, то мабуть таких просто немає, полковнику? Марно намагались!

Імідж провокатора ви заслужили не завдяки мені, але виключно більшості. Продовжуйте в тому ж дусі-ви мені непогано сприяєте своєю негативною поведінкою.
лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 26.07.2010, 13:21   #13
...Я не люблю...
 Аватар для Полковник
IP:
Сообщений: 7,181
"Спасибок": 11,091
Очки репутации: 0
Мнения: -2780
Доп. информация
По умолчанию Re: МІФ ПРО МИРОЛЮБИВУ МОСКОВІЮ. ЗАПОВІТ ПЕТРА І.

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
Якщо ви не змогли знайти протилежні факти, тобто по темі факти,
А я их не искал, ни хороших ни плохих, мне это совсем не нужно, ибо я знаю в жизни, как в семье бывает все, и хорошее и плохое, а уж в тысячелетний истории тем более. Усвойте наконец-то эту непреложную истину и будет Вам счастье.

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
Імідж провокатора ви заслужили не завдяки мені, але виключно більшості
А какая разница, Вы и такие как Вы для меня на одно лицо критерий здесь один, извиняюсь, та чернь, которая идет из Ваших и вам подобных уст. Вы не способны видеть мир в цвете, для националистов-шовинистов все только в двух цветах, как мне вас всех жаль. Из ваших ртов определение для меня это высшая похвала. Еще раз большое спасибо за оценку моей работы, продолжайте в том же духе.
___________
Все болезни от нервов и только гонорея и сифилис от удовольствия.
Украина, Россия, Беларусь это и есть Святая Русь!
Полковник вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 26.07.2010, 14:00   #14
Основа форума
 Аватар для golem
IP:
Сообщений: 2,459
"Спасибок": 2,836
Очки репутации: 0
Мнения: -3113
Доп. информация
Восклицание Re: МІФ ПРО МИРОЛЮБИВУ МОСКОВІЮ. ЗАПОВІТ ПЕТРА І.

в списке Лесаны не хватает одного очень важного события...

как кровожадный Пётр предательски разбил под Полтавой войска Карла XII, который нёс народу Украины свободу, просвещение и ценности европейской цивилизации....
golem вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 26.07.2010, 14:21   #15
Почетный легион
 Аватар для Gidra2009
IP:
Сообщений: 22,041
"Спасибок": 30,755
Очки репутации: 0
Мнения: 12948
Доп. информация
По умолчанию Re: МІФ ПРО МИРОЛЮБИВУ МОСКОВІЮ. ЗАПОВІТ ПЕТРА І.

Есть и такое мнение....
"...В официальной истории России трудно найти такие термины как «колонизация», «захват чужих территорий», «оккупация», «агрессия», «колониальные войны»: В ее историографии, как правило, пользуются лишь такими выражениями, как «освоение новых земель», «мирное вхождение в состав русского государства», «воссоединение», «мирные деяния русских землепроходцев». На всевозможных «круглых столах», диспутах, посвященных становлению России, спасительным, дежурным заявлением для фашиствующих русофилов стало голословное утверждение, что «... единственная страна в мире, не знавшая колоний, это- Россия!».
Сия открытая великодержавная ложь стала краеугольным камнем-фундаментом национальной политики, проводимой и на сегодняшний день правителями всех ветвей власти современной России.
Другой державной ложью в российской историй, заслуживающей особого внимания и ждущей своего часа окончательного разоблачения, является чудовищный миф о так называемом «татаро-монгольском иге» на Руси. Странное оно было, это иго, на период которого приходится небывалый до того времени экономический, культурный расцвет и политическая консолидация на Руси, когда она, находясь под «игом», успевала вести захватнические войны, расширяя свои владения, когда велась оживленная торговля с заморскими странами, когда строились великолепные комплексы православных храмов и монастырей - шедевры «Золотого кольца», в которых совершались молебны во славу Руси. Русь вдохновенно справляла религиозные обряды православия под «малиновый» звон колоколов... Да, странное иго, не правда ли, иго, при котором произошли объединение удельных княжеств, централизация власти и возникновение (впервые в истории!) государственности Руси...
Без сомнения, этот бредовый миф был создан русским самодержавием для сокрытия своих преступлений, неисчислимых злодеяний, совершенных Россией против соседних нерусских народов в ходе своих колониальных войн.
Живучесть этого мифа в сознании русского народа можно объяснить только беспрерывной реанимацией этой лжи на государственном уровне. Это, к сожалению, продолжается и по сей день.
Политические деятели России, пытаясь отвергнуть любой ценой суверенитет национальных республик, утверждают, что на безбрежных просторах Евразии к моменту их захвата русскими, якобы не было государственных образований, не было народов - носителей устоявшихся традиций, бродили там, в «диком поле» кочевые, полудикие племена, поклонявшиеся идолам и огню. Особенно настойчивы попытки применить эту махрово-расистскую теорию в отношении территорий Поволжья, Урала, Казахстана и Сибири.
История же однозначно гласит, что в этих регионах к моменту русского нашествия существовало множество государств: Казанское, Астраханское, Калмыцкое, Сибирское и другие ханства. Кстати, Сибирское ханство простиралось от отрогов Урала до берегов Тихого океана.
Политические деятели России настойчиво пытаются внушить общественности и руководителям Запада мысль о якобы правомерности имперской концепции о «единой, неделимой» России. Но, увы, об обратном свидетельствуют исторические факты, события. Иное утверждает и хронология, составленная по данным Исторической, Большой и Малой энциклопедий. Эту краткую хронологию иначе не назовешь, как летопись зарождения, становления, безудержного расползания Российской империи - тюрьмы народов, империи зла и лжи.
Итак, для полной иллюстрации представляю вниманию читателя краткие выписки из этих энциклопедий:
1346 год - земли Коми края оказались под гнетом Московского княжества.
1478 год - Карелия вошла в состав русского государства.
1489 год - Северная Удмуртия присоединена к Московии.
1552 год - уничтожено Казанское ханство.
«30 августа 1552 года - русская армия произвела окружение Казани». Это было восьмое нападение русских войск на Казань с конца XV века: (1469, 1487, 1506, 1524, 1530,1545, 1550). Сражение было окончено 2 октября 1552 года. «В городе была произведена страшная резня, так как русское командование распорядилось произвести поголовное избиение всех мужчин. «В полон имати жен идети, ратных избивати всех « (Царств. Книга, стр.308). Город представлял страшное зрелище: пылали пожары, дома были разграблены, улицы завалены трупами, везде реки крови. «Побитых во граде толикое множество лежаще, яко по всему граду не бе, где ступати не на мертвых; за царев же двором, где на бегство предалися, и с стен градских и по улицам костры (груды) мертвых лежаще с стенами равно» (Царств, Книга, стр. 308-309).
Такова, была жестокая расправа победителей с побежденными. Все мужское население громадного города было истреблено. Из мужчин остался в живых лишь один - хан Ядыгар. С женщинами поступили не менее жестоко: независимо от возраста, начиная с малолетних, были отданы пьяным мародерам - солдатам 150-тысячной русской армии.
«Чудовищное избиение жителей взятой Казани составляет одну из самых тяжелых страниц русской истории. Такою колоссальною гекотомбою (бессмысленное преднамеренное умерщвление огромного количества людей) человеческих жертв закончился «крестовый поход» христолюбивого воинства против казанцев. Это первое вступление русского государства на путь территориальных завоеваний». (М.Худяков, «Очерки по истории Казанского ханства», стр.151-153, Казань, фонд ТЭК, 1990год).
После падения Казани, дабы устрашить народы сопредельных государств, сломать их волю к сопротивлению, облегчить их колонизацию, русское командование предприняло акт чудовищного вандализма: были сплавлены вниз по Волге плоты с горами трупов поверженных защитников Казани.
Судьбы марийского, чувашского, мордовского и других коренных народов Поволжья были не менее трагичны. Унизительная насильственная христианизация, тотальная жесточайшая русификация, дополненные колониальным грабежом, стали уделом этих народов в течение столетий, включая и Период коммунистического беззакония.
«Падение Казанского ханства создало условия для широкой колонизации Сибири» (МСЭ, т. VIII, с.457). И начались продолжавшиеся столетиями нашествия русских до Аляски - на востоке, до современных границ - на юге и западе. На своем пути русские войска «огнем, мечом и крестом» сметали целые государства, народы, венчая свои грабежи и невиданный в истории человечества кровавый разгул насильственным крещением народов под угрозой поголовного уничтожения непокорных.
Чудовищные преступления русских войск были столь потрясающими и необычными даже для того времени жестокого средневековья, что вынудило Папу Римского обратиться к русскому царю с посланием о недопустимости для
христиан совершения столь немыслимых, жестоких злодеяний.
Но это обращение не изменило положения...
1556 год- «Астраханское ханство легко было завоевано и присоединено к русскому государству». (МСЭ, т.1, с.609)
1557 год - Башкирия, потрясенная трагической судьбой Казани, «добровольно» приняла русское подданство, а вскоре, «вкусив прелести» этого подданства, поднялась на борьбу с русскими захватчиками. Мощная волна
национально-освободительного движения башкир в течение столетий вошла в историю как «Башкирские восстания». (БСЭ, т. 111, с.60).
1557 год - Удмуртия полностью присоединена к русскому царству.
- Адыгея захвачена русскими войсками.
1558 год - «...наступление русских войск привело к разгрому Сибирского ханства». (МСЭ, т. 111, с.455).
1630 год - «В 30-40 г.г. XVII века началось проникновение русских войск в Прибайкалье. Присоединение Бурятии завершилось в 1630 году, что было оформлено Нерчинским договором в 1689 году». (БСЭ, т.1У,с.146).
Якутия занята русскими войсками. (БСЭ, т.ЗО.с.49).
1654 год - провозглашение Переяславской Радой о «добровольном» вхождении Украины в лоно русского государства. В результате русско-польской войны 1654-1667 г.г. по Андрусскому перемирию в 1667 году левобережная Украина и Киев с прилегающими территориями закреплены за русским престолом.
1721 год- Эстония, а также Видземе, согласно Ништадтскому «мирному» договору, присоединились к России, а после раздела Речи Посполитой к ней отошли также остатки территории Латвии.
Дорого же обошлось народам Прибалтики «окно в Европу», прорубленное Петром I в результате более чем 20-летней захватнической Северной войны ради выхода России к морю. И сколь обильно это «окно» было омыто кровью и слезами прибалтов. Потребовалось более чем 200 лет для ликвидации трагических последствий Северной войны, усугубленных впоследствии сделкой Риббентропа-Молотова.
1731 год- в бескрайных казахских степях появились русские войска и началось «добровольное вхождение» казахского народа в русскую империю. В 60-х годах XVIII столетия завершилось завоевание Россией всех земель казахов.
А в недрах русской, православной церкви настойчиво вынашивался чудовищный план тотального насильственного крещения казахов с последующим образованием нового региона России- Желтороссии. И только начало первой империалистической войны спасло казахский народ от морально-нравственного, духовного геноцида, сорвало осуществление этого изуверского намерения русского самодержавия.
1742 год-Каракалпакстан подпал под протекторат, а в 1873 году вошел в состав России.
1756 год- Горный Алтай, «удовлетворяя волю своих народов», присоединился к России.
1771 год- прекратило свое существование Калмыцкое ханство, «проглоченное Астраханской губернией России».
1772 год- Белорусские земли отошли к России в результате трех разделов Речи Посполитой. (БСЭ, т. 111, с. 131).
1774 год- Северная Осетия, Большая и Малая Кабарда захвачены русскими войсками.
1783 год- завоеван Крым.
- Грузия оказалась под протекторатом России.
1793 год- левобережная Молдавия отошла к России по Яссинскому договору после раздела Речи Посполитой.
1795 год- большая часть Литвы захвачена русскими войсками.
1801 год- Восточная и большая часть Западной Грузии вошли в состав России. (БСЭ, т.ХШ, с.40).
- Началось завоевание русскими войсками Восточной Армении.
- Южная Осетия оказалась во власти русского престола.
1805 год - Карабахское ханство присоединено к России.
1810 год - Ингушетия завоевана Россией.
1812. год- Бессарабия отошла к России по Бухарестскому договору.
1813 год - в ходе колониальных войн России против независимых народов Закавказья Бакинское, Гянджинское, Ширванское, Кубинское, Тебризское, Дагестанское и ряд других ханств отошли к России по Гюлистанскому договору..."
Gidra2009 вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх

Ответ

Опции темы
Опции просмотра

Ваши права в разделе

Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.

Похожие темы
Тема Автор Раздел Ответов Последнее сообщение
sockless или без носков кисана Женский форум 27 28.10.2015 12:09
Світові ізгої. КНДР, Сирія, Московія... Яка їх доля? роман степанович Политика Украины 2 16.03.2014 20:42
Московия до Петра I считала себя частью исламского мира лесана Исторический форум 36 16.11.2013 16:57
Фальшування історії Московією лесана Исторический форум 54 21.07.2010 19:12
Инструкция по стирке носков Chizhune4ka Юмор 11 18.04.2010 07:00


Часовой пояс GMT +3, время: 06:38.


Работает на vBulletin® Версия форума 3.х.х. Copyright ©2000 - 2009, Jelsoft Enterprises Ltd.

© ForumKiev.com 2007 - 2020