Я люблю Киев

КИЕВСКИЙ ФОРУМ
КУЛЬТУРНОГО ОБЩЕНИЯ
FORUMKIEV.COM
Правила Новое Вопросы Ссылки
КИЕВ ПОГОДА ИСТОРИЯ ТУРИСТУ
N-728-MI-2
Вернуться   Киевский форум > Политический форум > Исторический форум

Гоголь - українець

Ответ
 
Опции темы Опции просмотра
Старый 28.04.2012, 23:18   #76
Почетный легион
 Аватар для konotop
IP:
Сообщений: 5,621
"Спасибок": 5,091
Очки репутации: 48,816
Мнения: 5134
Доп. информация
По умолчанию

Микола Рябчук
МІЖ ГОГОЛЕМ І ШЕВЧЕНКОМ:

становлення нової ідентичності

Книжка Юрія Луцького «Між Гоголем і Шевченком» має дещо оманливу назву, оскільки передбачає наявність певного, більш-менш значного хронологічного проміжку між обома письменниками, заповненого тими чи тими історичними подіями й персонажами. Насправді ж, як знаємо, Шевченко народився лише на п'ять, помер на дев'ять років пізніше за Гоголя; його «Кобзар» з'явився через дев'ять років після першої збірки Гоголевих «малоросійських» повістей, але за два роки до його вершинних «Мертвих душ»; з формального погляду вони були, по суті, сучасниками.
Що ж до персонажів «між» ними, то більшість із них виявляється взагалі не «між», а «перед»: формально дослідження Луцького починається 1798 роком, коли з'явився перший великий твір розмовною українською мовою, «Енеїда» Котляревського. А неформально воно сягає ще глибше - в останні десятиліття XVIII ст., коли український «протонаціоналізм» виростає раптом із суто практичних, утилітарних потреб місцевої знаті: нащадки козацької старшини починають жваво цікавитися історією і всіляко ту свою історію героїзувати з вельми конкретною метою - легітимізувати свій статус, себто утвердити свою рівність із російським дворянством, компенсуючи брак родовитості визначними історичними заслугами.
Слово «між» у заголовку набуває таким чином ключового, інтелектуально-провокативного значення: воно розмежовує не тільки й не стільки певні періоди й персоналії, скільки універсальні модуси етнокультурного буття, фундаментальні параметри національно-культурної ідентичності. Фактично, книжка Ю. Луцького присвячена зародженню українського націоналізму, і в цьому розумінні сполучник «між» окреслює велетенський, майже міжгалактичний простір між двома світоглядами - традиційно-ієрархічним і модерно-демократичним, імперсько-регіональним і національним, «малоросійським» і власне українським, - простір, що його український етнос почав був долати у першій половині XIX століття і, властиво, долає ще й досі.
Під цим оглядом праця Юрія Луцького належить не тільки й, може, навіть не стільки до царини літературознавства, скільки до історії й політології. На Заході така ділянка наукових досліджень окреслюється чітким терміном «історія ідей»; в Україні, беручи до уваги традиційну політизованість усіх наук, її можна зарахувати й до літературознавства: головний сюжет даної книги хоч і з'ясовує суто соціологічну проблему - формування національної ідентичності, - побудований усе-таки переважно на літературному матеріалі.
Українському читачеві варто нагадати, що книга Луцького писалася в 60-х роках і побачила світ по-англійськи у 1971, себто задовго до того, як з'явилися такі вже класичні на сьогодні праці з проблем формування національної ідентичності, як, наприклад, «Уявлені спільноти» Бенедикта Андерсона (1983), «Соціальні передумови національного відродження у Європі» Мирослава Гроха (1985) чи «Національна ідентичність» Ентоні Сміта (1991, український переклад 1994). Цікаво, однак, що ні у своїх засновках, ні у висновках, ні в термінології та аналітичному апараті ця книга не є архаїчною. Навпаки, у багатьох випадках вона мовби випереджує відкриття й гіпотези пізніших учених - досить хоч би зіставити андерсонівське означення нації з концепцією «духовної спільноти» (community of spirit), що її з'яву Ю. Луцький досить ретельно простежує у Шевченкових творах:
Цитата:
Шевченко був перший, хто підніс народ (селянство) до рівня нації, членами якої у XVIII столітті вважалася лише шляхта, духовенство й аристократія. Його твори з однаковим ентузіазмом читали усі три групи, долаючи таким чином прірву, яка розділяла їх [на окремі стани], і витворюючи досі незнану духовну спільноту [підкр. моє. - М.Р.].
Не менш проникливе розглядає вчений основні етапи становлення новочасної національної ідентичності, поділені згодом М.Грохом на три фази: (а) «період наукового інтересу»; (б) «період патріотичної агітації»; і (в) «зростання масового національного руху». Тобто йдеться про загальноприйняту нині схему еволюції локального станового протонаціоналізму бездержавних націй у «загальнонародний» етнокультурний націоналізм: від «академічного» етапу до «культурно-просвітницького» і далі - до «політичного», на якому врешті й формулюються вимоги автономії або й незалежності.
Юрій Луцький переконливо показує, як під впливом обставин (те, що вчений називає «сприятливим Zeitgeist'oм» - «духом часу») малоросійська еліта вступає в період «наукового інтересу» - спершу до своєї історії, згодом, під впливом Гердера, до фольклору, звичаїв, мови, а тоді йде ще далі - укладає словники і граматики тої мови, починає, нібито для забави, складати нею вірші й оповідання і навіть пропонує запровадити викладання місцевого «діалекту» у початкових школах (у Російській імперії, щоправда, цю вимогу вдалося реалізувати допіру через сто років). Словом, локальна еліта вступає в період «патріотичної агітації», здебільшого навіть не підозрюючи, що наслідком цих безневинних культурно-освітніх захоплень і сентиментів стає перетворення цілком лояльного щодо імперії регіонального патріотизму в принципово антиімперський політичний націоналізм, а відтак і в «масовий національний рух».
Один із уважних читачів Юрія Луцького Дейвід Сондерс досить влучно окреслив цей парадокс українського протонаціоналізму у своїй праці «Український вплив на російську культуру, 1750-1850» (Едмонтон, 1985). Чимало людей, писав він,
Цитата:
навіть не будучи українськими націоналістами... виражали свою українську ідентичність і викликали відповідну реакцію... Втративши автономію, вони плекали пам'ять про неї. Їхні погляди були консервативні, але саме вони давали матеріал для натхнення пізнішим українським націоналістам.
Молодший колега Ю. Луцького і, судячи з відповідних фрагментів, його послідовник Орест Субтельний дав блискучу характеристику цього переходу від «малоросійства» до українства (від Гоголя до Шевченка!) у своїй «Історії України» (Торонто, 1988):
Цитата:
Виявляючи складові національної ідентичності, українські інтелектуали, подібно до інтелектуалів інших східноєвропейських країн, зосередили увагу на таких неповторних рисах своєї етнічної групи, як історія, фольклор, мова та література. Звичайно, беручись за вивчення цих аспектів, вони не мали якогось загального, заздалегідь розробленого плану створення української національної ідентичності. Коли б їх спитати, що спонукало їх до таких езотеричних занять, як збирання давніх документів, рідкісних народних пісень чи наслідування селянської говірки, чимало інтелектуалів пояснили б це як таке собі хобі, спричинене місцевим патріотизмом та ностальгією за зникаючим світом. Тим не менше, внаслідок цих ранніх, аматорських студій, серед невеличкої групи освічених українців з'являється одностайний погляд на те, що слід вважати основоположними елементами власне української культури. Невдовзі ці висновки стануть основою української національної самосвідомості.
Книжка Юрія Луцького, отже, не випадково завершується 1847 роком - роком розгрому кирило-методіївців і, фактично, рішучої зміни імперської політики щодо безневинного, як здавалося досі, «малоросійського» патріотизму. На домодерному, середньовічному рівні цей регіональний патріотизм міг мирно співіснувати з «загальноруською», імперською лояльністю, входячи в неї, наче менша матрьошка у більшу. Але вже на модерному рівні, в «добу націоналізму» (Ганс Коен) таке співіснування ставало дедалі складнішим, і то не лише тому, що регіональний патріотизм еволюціонував від культурно-освітніх до політичних вимог, а й тому що подібну (тільки у протилежний бік) «націоналістичну» еволюцію переходив патріотизм імперський - від «загальноруської», себто великою мірою наднаціональної, об'єднавчої ідентичності до ідентичності переважно великоруської, «націоналістичної».
Трагедія Гоголя в цьому контексті - це, по суті, трагедія домодерної, архаїчної свідомості у модерному, націоналістичному світі, де лишалося щораз менше місця для подвійної, регіонально-імперської ідентичності і де перед «малоросійською» інтелігенцією дедалі невблаганніше поставала вимога однозначного вибору між суто українським і суто російським. Звідси й знамениті Гоголеві слова про власне «двоєдушшя», які не могли прозвучати у XVIII чи навіть на початку XIX ст., тому що усвідомити цю проблему «малоросійський» письменник міг лише з появою українства, себто Шевченка і його друзів, - тоді як у більш звичному і комфортному для нього донаціональному світі (власне світі імперсько-наднаціональному) такої проблеми просто не існувало: лояльності різних рівнів не суперечили там одна одній, а отже й не створювали відчуття болісної душевної роздвоєності.
Принципова відмінність між Гоголем і Шевченком полягає, отже, не в різних мовах, якими вони писали свої твори, і навіть не в більшому українському патріотизмі одного чи другого. Як романтики вони однаково палко любили свій край, його звичаї, мову, культуру і, звичайно ж, ідеалізовану історію. Але як представники двох різних епох і двох різних ментальностей, донаціональної й національної, вони бачили майбутнє цього краю абсолютно по-різному. Для Гоголя - Україна пережила свою славу, свій блиск і розквіт, і тепер її чекає лише тихе згасання, шляхетне розчинення у «загальноруському» морі. Для Шевченка - Україна лише поринула в летаргійний сон; наче казкова красуня, вона лише чекає на відважного лицаря, котрий її розбудить і поведе до щасливого й «вольного» життя.
Не без впливу Ю.Луцького, Григорій Грабович блискуче окреслив найголовнішу відмінність між Гоголем і Шевченком у своїй праці «Гоголь і міф України» («Сучасність», 1994, ч. 9-10) як відмінність між двома міфами - «помираючої» і, навпаки, «воскресаючої» України. Грабовичеві ж належить і проникливе спостереження про те, що «протягом майже цілого XIX ст., в кожнім разі до початку її активного переслідування, українська література на терені російської імперії в суспільному і практичному сенсі вписувалась у всеросійську, імперську літературу... Ба більше, на тому етапі функціонально українська література була двомовна і, мабуть, більше російськомовна, ніж україномовна» («Сучасність», 1995, ч.5).
Імпліцитно ця думка є й у Юрія Луцького, а ще раніше, в 1949 році, її висловив Володимир Державин, ствердивши, що до Шевченка українське письменство ще не було «національною літературою, а лише типовим регіоналізмом, на зразок провансальських фелібрів» («Україна і світ», ч.І). Питання про приналежність Гоголя до української чи російської літератури може бути вирішене, отже, парадоксальним чином - через визнання, що ні до російської, ні до української національної літератури він не належав, а був запізнілим (і тому не надто «типовим») «регіоналізмом» - в тому самому і сенсі, що й Котляревський, Сковорода чи, скажімо, Прокопович. Видовою ознакою цього регіоналізму була «малоросійськість», а родовою - «руськість» і «православність» (але не «російськість»), - ієрархія ідентичностей, яку нам, призвичаєним до «національних» категорій, збагнути вкрай важко.
Катастрофа 1847 року не лише фатально затримала перехід українського націоналізму в політичну стадію щонайменше на півстоліття, вона не менш фатально скувала й обмежила розвиток його другої фази, культурно-освітньої, - через що й головні завдання цієї фази - формування нації - не виконані й досі. Юрій Луцький лишає цю проблематику за межами свого дослідження - не тільки тому, що це мало б бути вже цілком інше дослідження, а й тому, що таке дослідження було б дедалі менш літературознавчим і дедалі більш політичним.
http://exlibris.org.ua/riabczuk/r05.html
___________
Гоголь - Максимовичу
СПб. июля 2 <1833>.
Бросьте в самом деле кацапию, да поезжайте в гетьманщину
konotop вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 29.04.2012, 10:12   #77
Почетный житель
 Аватар для Леналена123
IP:
Сообщений: 464
"Спасибок": 328
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от АБВГДЕйкин Посмотреть сообщение
под конец жизни он начал уже подписываться "Микола Питерский".
Стаж, опыт, выслуга = лучшее лекарство против юношеского украйнизма.
Сломали голубчика. Бабло всех ломает, даже тех, кто высокими идеями живет. Прискорбно!
Леналена123 вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 29.04.2012, 18:21   #78
Изолирован
 Аватар для FourA
IP:
Сообщений: 4,559
"Спасибок": 6,584
Очки репутации: 0
Мнения: -764
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Казырный Посмотреть сообщение
Сообщение от Wisdom
Кто любит Украину,тот там и живет.А Гоголь с Шевченко ее так любили...что из Петербурга колом не выгнать было.
Та ладно,в Украине полно людей которые без ума от России,так ты шо предлагаешь им на историческую родину возвращаться?
Вы противоречите самому себе...
По вашим словам, Гоголь не любил Россию, но жил там, потому что там ему хорошо платили...
Вашим оппонентам, которым на Украине платят явно поменьше, чем платят в России, вы предлагаете поэтому уезжать в Россию.
Сама постановка темы - о будто бы нелюбви Гоголя к России, является некорректной.
Гоголь был крайне сложной, неординарной личностью, с чрезвычайно тонкой, чувствительной душой...
Его очень сильно ранили все мерзости бытия, имеющиеся в жизни чиновничьего Петербурга...
Да и вообще, наш мир - не самое лучшее место для тонких, нервных людей...
Но на тот свет, в царствие небесное, где всё очень хорошо, благородно и великолепно, никто почему-то не спешит...
FourA вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 29.04.2012, 18:27   #79
Почетный легион
 Аватар для Казырный
IP:
Сообщений: 6,554
"Спасибок": 5,663
Очки репутации: 16,188
Мнения: 6807
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от FourA Посмотреть сообщение
По вашим словам, Гоголь не любил Россию,
Гоголю было насрать на Россию,а это извините,разные вещи.


Цитата:
Сообщение от FourA Посмотреть сообщение
Вашим оппонентам, которым на Украине платят явно поменьше, чем платят в России, вы предлагаете поэтому уезжать в Россию.

Опять врешь,я сказал : шо им приходится возвращатся на Россию,бо в Луганске щас работы нема.

Цитата:
Сообщение от FourA Посмотреть сообщение
Сама постановка темы - о будто бы нелюбви Гоголя к России, является некорректной.
Ты название темы читал? - "Гоголь - украинец",при чем здесь "нелюбовь к России"?
___________
Список игнорирования : кацапня.
Казырный вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 29.04.2012, 18:38   #80
Изолирован
 Аватар для FourA
IP:
Сообщений: 4,559
"Спасибок": 6,584
Очки репутации: 0
Мнения: -764
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Казырный Посмотреть сообщение
Сообщение от FourA
Цитата:
По вашим словам, Гоголь не любил Россию,
Гоголю было насрать на Россию,а это извините,разные вещи.
Смею полагать, у Вас имеются ссылки на такое отношение Н.В.Гоголя к России?
Или вы непосредственно разговаривали с его духом, вызванным на спиритическом сеансе?
Ваше мнение, конечно, очень ценно для Вас - но не для специалистов по истории литературы...
Цитата:
Сообщение от Казырный Посмотреть сообщение
Сообщение от FourA
Цитата:
Вашим оппонентам, которым на Украине платят явно поменьше, чем платят в России, вы предлагаете поэтому уезжать в Россию.
Опять врешь,я сказал : шо им приходится возвращатся на Россию,бо в Луганске щас работы нема.
Вы опять неправы - я не имею привычки врать..
Возможно, это Вам свойственно, шановный, - меня воспитывали в иных принципах...
Согласно которым, кстати, незнаком людям не говорят - ТЫ..
Мы с вами, шановный, вместе не учились...И не брудершафт не пили...
Название темы я читал - а вот читали ли вы, шановный, посты по теме7
уже в первом из них написано следующее:
Цитата:
Сообщение от Бронислав Посмотреть сообщение
Гоголя не любили в Росії, бо героїчною і красивою показував він Україну, а нерозумною і дикою Московщину. “Киньмо Московщину… Для кого ми працюємо?… Поїдемо до Києва, адже він наш, не їхній”, – писав він у листі до другого українця – Михайла Максимовича, видатного нашого вченого-природознавця, історика, філософа, фольклориста.
И далее - идёт такая же муть...О его будто бы нелюбви к России...
FourA вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 29.04.2012, 18:41   #81
Почетный легион
 Аватар для Казырный
IP:
Сообщений: 6,554
"Спасибок": 5,663
Очки репутации: 16,188
Мнения: 6807
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от FourA Посмотреть сообщение
Название темы я читал - а вот читали ли вы, шановный, посты по теме7 уже в первом из них написано следующее:
Ты русский язык понимаешь?.....название темы : "Гоголь - украинец".....так шо заканчивай троллить....

добавлено через 1 минуту
Цитата:
Сообщение от Wisdom Посмотреть сообщение
А такая,что для детей,а уж тем более внуков,родной дом-Луганщина.

Ага,вот и для Гоголя родной дом Украина.
___________
Список игнорирования : кацапня.
Казырный вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 29.04.2012, 18:45   #82
Почетный житель
 Аватар для Wisdom
IP:
Сообщений: 916
"Спасибок": 529
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Казырный Посмотреть сообщение
Ага,вот и для Гоголя родной дом Украина.
___________
А почему жил в России и писал на русском?
Wisdom вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 29.04.2012, 18:50   #83
Основа форума
 Аватар для Посредник
IP:
Сообщений: 3,867
"Спасибок": 6,357
Очки репутации: 0
Мнения: 2959
Доп. информация
По умолчанию

На русском (в оригинале):

Эх, тройка! птица тройка, кто тебя выдумал? знать, у бойкого народа ты могла только родиться, в той земле, что не любит шутить, а ровнем-гладнем разметнулась на полсвета, да и ступай считать версты, пока не зарябит тебе в очи. И не хитрый, кажись, дорожный снаряд, не железным схвачен винтом, а наскоро живьем с одним топором да молотом снарядил и собрал тебя ярославский расторопный мужик. Не в немецких ботфортах ямщик: борода да рукавицы, и сидит черт знает на чем; а привстал, да замахнулся, да затянул песню - кони вихрем, спицы в колесах смешались в один гладкий круг, только дрогнула дорога, да вскрикнул в испуге остановившийся пешеход - и вон она понеслась, понеслась, понеслась!.. И вон уже видно вдали, как что-то пылит и сверлит воздух.

Не так ли и ты, Русь, что бойкая необгонимая тройка несешься? Дымом дымится под тобою дорога, гремят мосты, все отстает и остается позади. Остановился пораженный божьим чудом созерцатель: не молния ли это, сброшенная с неба? что значит это наводящее ужас движение? и что за неведомая сила заключена в сих неведомых светом конях? Эх, кони, кони, что за кони! Вихри ли сидят в ваших гривах? Чуткое ли ухо горит во всякой вашей жилке? Заслышали с вышины знакомую песню, дружно и разом напрягли медные груди и, почти не тронув копытами земли, превратились в одни вытянутые линии, летящие по воздуху, и мчится вся вдохновенная богом!.. Русь, куда ж несешься ты? дай ответ. Не дает ответа. Чудным звоном заливается колокольчик; гремит и становится ветром разорванный в куски воздух; летит мимо все, что ни есть на земли, и, косясь, постораниваются и дают ей дорогу другие народы и государства.

На украинском:

Ех, трійка! птах трійка, хто тебе вигадав? знати, у жвавого народу ти могла тільки народитися, в тій землі, що не любить жартувати, а рівно-Гладнєв разметнулась на півсвіту, та й іди вважати версти, поки не зарябіє тобі в очі. І не хитрий, кажись, дорожній снаряд, не залізним схоплений гвинтом, а нашвидкуруч живцем з одним сокирою та молотом спорядив і зібрав тебе ярославський розторопний мужик. Не в німецьких ботфортах ямщик: борода та рукавиці, і сидить чорт знає на чому; а підвівся, та замахнувся, та затягнув пісню - коні вихором, спиці в колесах змішалися в один гладкий круг, лише здригнулася дорога, та скрикнув з переляку зупинився пішохід - і он вона помчала, помчала, помчала! .. І он уже видно вдалині, як щось пилить і свердлить повітря.

Чи не так і ти, Русь, що жвава необгонімая трійка несешся? Димом димить під тобою дорога, гримлять мости, все відстає і залишається позаду. Зупинився вражений божим чудом споглядач: не блискавка це, скинута з неба? що означає це наводить жах рух? і що за невідома сила міститься в цих невідомих світлом конях? Ех, коні, коні, що за коні! Вихри чи сидять в ваших гривах? Чуйне чи вухо горить у всякій вашій жилці? Зачули з високості знайому пісню, дружно і разом напружили мідні грудей і, майже не торкнувши копитами землі, перетворилися на одні витягнуті лінії, що летять по повітрю, і мчить вся натхненна богом! .. Русь, куди ж несешся ти? дай відповідь. Не дає відповіді. Дивний дзвоном заливається дзвіночок, гримить і стає вітром розірваний в шматки повітря; летить повз усе, що тільки є на землі, і, скоса поглядаючи, постораниваются і дають їй дорогу інші народи і держави.

Н.В. Гоголь
Посредник вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 29.04.2012, 18:50   #84
Почетный легион
 Аватар для Казырный
IP:
Сообщений: 6,554
"Спасибок": 5,663
Очки репутации: 16,188
Мнения: 6807
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Wisdom Посмотреть сообщение
А почему жил в России и писал на русском?
А ты спроси у тех кто после ВОВ в Украину ехали - почему в Украину?......за баблом.
___________
Список игнорирования : кацапня.
Казырный вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 29.04.2012, 19:04   #85
Почетный житель
 Аватар для Wisdom
IP:
Сообщений: 916
"Спасибок": 529
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от FourA Посмотреть сообщение
Действительно, не надо троллить!
Да нет,тут троллинга нет,просто выясняли почему Гоголь жил в Питере,а не Киеве,раз он так не любил первый в отличии от последнего.И выяснили,что Николай Васильевич примитивный заробитчанин а его луганские "коллеги" это просто пример.
Wisdom вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 29.04.2012, 19:11   #86
Почетный житель
 Аватар для Wisdom
IP:
Сообщений: 916
"Спасибок": 529
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Казырный Посмотреть сообщение
А ты спроси у тех кто после ВОВ в Украину ехали - почему в Украину?......за баблом.
Пример мягко говоря не корректный.После того,как Гоголь стал известным писателем,он мог жить и работать в любой из малороссийских губерний,а издаваться в столице.Но ведь он сцуко и умереть то сподобился в Москве.
Wisdom вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 29.04.2012, 19:11   #87
Основа форума
 Аватар для Посредник
IP:
Сообщений: 3,867
"Спасибок": 6,357
Очки репутации: 0
Мнения: 2959
Доп. информация
По умолчанию

Я, вот, заметил, что на украинском это как-то мелодичнее, красивее звучит. Но это для любителя. Я про приведённую цитату из Николая Васильевича.
Посредник вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 29.04.2012, 23:01   #88
Житель
 Аватар для Гэтьман
IP:
Сообщений: 309
"Спасибок": 307
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

Гоголь один из моих любимых писателей, все остальное вторично.
___________
Житель Малороссии!
Гэтьман вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 30.04.2012, 09:18   #89
Почетный легион
 Аватар для Казырный
IP:
Сообщений: 6,554
"Спасибок": 5,663
Очки репутации: 16,188
Мнения: 6807
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Wisdom Посмотреть сообщение
После того,как Гоголь стал известным писателем,он мог жить и работать в любой из малороссийских губерний,а издаваться в столице.Но ведь он сцуко и умереть то сподобился в Москве.
Я тебе еще раз,на русском языке повторю : Да,Гоголь работал на России,там ему платили хорошие гонорары,и умер он фактически на рабочем месте.
Вот ты как думаешь почему Гоголь предчувствуя близкую кончину,спалил 2-й том "Мертвых душ"?.....я считаю,шо Гоголь не хотел отдавать свою роботу россиянам,зная шо гонорар ему уже не пригодится.
___________
Список игнорирования : кацапня.
Казырный вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 30.04.2012, 09:30   #90
Почетный житель
 Аватар для Wisdom
IP:
Сообщений: 916
"Спасибок": 529
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Казырный Посмотреть сообщение
Да,Гоголь работал на России,там ему платили хорошие гонорары
А я тебе еще раз повторяю-жить при этом он мог на Украине,а рукописи просто отсылать издателям и получать те же самые гонорары,тем более что цены в провинции наверняка были ниже столичных.
Wisdom вне форума  

Ответить с цитированием Вверх

Ответ

Опции темы
Опции просмотра

Ваши права в разделе

Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.

Похожие темы
Тема Автор Раздел Ответов Последнее сообщение
Вирок-українець! лесана Исторический форум 10 14.02.2013 17:15
Українець зобов'язаний знати тільки українську мову justvis Основной 238 20.10.2011 22:10
Українець без рідної мови Арніка Политика Украины 163 30.11.2010 00:18
Наш Великий Українець ! sindikat777 Политика Украины 4 20.11.2007 19:34


Часовой пояс GMT +3, время: 10:49.


Работает на vBulletin® Версия форума 3.х.х. Copyright ©2000 - 2009, Jelsoft Enterprises Ltd.

© ForumKiev.com 2007 - 2020