Я люблю Киев

КИЕВСКИЙ ФОРУМ
КУЛЬТУРНОГО ОБЩЕНИЯ
FORUMKIEV.COM
Правила Новое Вопросы Ссылки
КИЕВ ПОГОДА ИСТОРИЯ ТУРИСТУ
N-728-MI-2
Вернуться   Киевский форум > Политический форум > Исторический форум

Куда делся 1 млн. 437 тыс. 151 украинец Кубани?

Ответ
 
Опции темы Опции просмотра
Старый 11.08.2013, 20:19   #1
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,531
Очки репутации: 0
Мнения: 6788
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию Куда делся 1 млн. 437 тыс. 151 украинец Кубани?

По переписи 1926 года на территории будущего Краснодарского края было 1 млн. 580 тыс. 895 украинцев, в 1939-м их там оказалось только 143 тыс. 744 (расчеты российских исследователей по изданиям Всесоюзная перепись населения 1926 г. — М., 1928; Всесоюзная перепись населения 1939 г. Основные итоги. — М., 1992).
Куда делся 1 млн. 437 тыс. 151 украинец? Как считают кубанские исследователи, к этому привели прежде всего коллективизация, репрессии и голод, когда сокращение местного населения (преимущественно украинского) компенсировалось массовыми миграционными потоками из южных и центральных областей России. Так заселяли опустевшие станицы. Вместе с тем мы должны согласиться, что быстрый рост количества русских и соответствующее уменьшение численности украинцев в 30-х годах прошлого столетия в этом регионе связывается и с изменением последними национального самосознания.
Но ведь они сохраняли его почти полтора века! А тут вдруг отказались быть украинцами (те, кто не умер от голода).
Не под влиянием ли целенаправленных антиукраинских репрессий это произошло, начиная с приведенного доноса Проскурина, восклицания на упомянутом ростовском совещании относительно станицы Полтавской и печально известного постановления Кремля от 14 декабря 1932 года?
Ни одна нация в СССР тогда не испытала таких грубых преследований — вплоть до запрета развития ее духовности: постановление от 15 декабря 1932 года за подписями Сталина и Молотова прекращало украинизацию Центрально-Черноземной области, Поволжья, Северного Казахстана, Сибири и Дальнего Востока.
Разве это не прямое свидетельство геноцида украинцев — в придачу к сознательному уничтожению голодом крестьян Украины и Кубани, которым постановлением Кремля от 22 января 1933 года запретили выезжать за продовольствием в другие регионы. Для сравнения: за период с 1926-го по 1939 год население РСФСР возросло на 28%, БССР — на 11%, а в УССР уменьшилось почти на 10%…
Так незамысловато из украинцев на Кубане и Кавказе делали россиян:
___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 6 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.08.2013, 20:20   #2
глянем что там ?
 Аватар для avatara9
IP:
Сообщений: 4,234
"Спасибок": 4,063
Очки репутации: 0
Мнения: 22
Доп. информация
По умолчанию

Усэ з намы гаразд - не хвылюйся ридненька ! :redlol: (в Кубанской раскладке нет украинских букв :ahha: )
___________
Старший кочегар в кузницах Мордора. :redlol:
:ahha:
avatara9 вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 4 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.08.2013, 20:45   #3
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,531
Очки репутации: 0
Мнения: 6788
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию

Іде мужик з Московщини, Лапті протирає. В Україні Батьківщину Для себе шукає. Йде похмурий та голодний, Проситься до хати. В полі ночі вже холодні –Ніде переспати. Стукне в двері, шкрябне в шибку, Жалібно шепоче. "Мне в сарай би алі в сені...", І ще їсти хоче. Запрошує дядько в хату, Місце виділяє. Гість повісив сушить лапті, "Хоть хлєбца", – благає. Враз хазяйка вечеряти На стіл накриває, Ну, й хазяїн вже чарчину Гостю наливає. "Може, цей москаль нежданий Щось ляпнути має, Чого прийшов в Україну, Що він тут шукає?" Гість, хильнувши, борщу миску Як за плечі кинув, Почав згорда поглядати, Навіть шапку скинув. Каші з салом ще вмотавши, Хазяйці моргає. Раптом голосно їй каже: "Пусть он спать лягаєт... Алі в сєнях, аль в сарае... Бо я хроплю дюже". Обурився тут хазяїн: "Що верзеш ти, друже! Чарку випив, повечеряв, Зігрів собі душу... Чого це ти хазяйнуєш? –Запитати мушу". Гість показує на лапті: "Відал... зяїн.., зяїн... –Гдє вісят вот енті лапті, Там я і хазяїн! Гдє Москва павєсіт лапті, Там єсть наш порядок: В лєсу, в поле, в тваєй хатє, І в Центральний Раде! Ти, хахол, хоть абіжайся, –Нікуди не годний: Ні украсть, ні абалґать... Пінжак твой немодний. І в начальство-руководство Савсем не ґадішся: Нєт наглості, не п'янєєш І не матєрішся!.. Кагди лапті не адєнєшь –Не жить в єнтом мірє! Без лаптєй, как прокажонний, Сгнійош ва Сібірє. Нє тєбє, дак твоїм дєтям, Навєшаєм пожжє На язик, на нос, на уші І на мазгі – тоже! Будут вродє – тваі дєті, Но ужо каммуністи... Безбожніки аль і чорті, Каротче – лаптісти! Ти кагда узнаєш єнто, –На судьбу не сетуй: Масква лапті развєшаєт Єшо на полсвєта. Всєх накроєм лаптьом нашім, І белих, і чорних, І хахпов, і чернозадих, І жолтих, і красних! Всє ЧАЕСи, тєрмінали, Школи і бальніци, І газети, і тєянтри... Тут і за граніцей. Било ваше – станєт наше! Сможем всьо зацапать. Ти Царь-пушку, небось, відал? А вот тє – Царь-лапоть!" Не повірив би цій байці, Але ж гляньмо: й нині Розвішані тії "лапті" По всій Україні. Висять вони у столиці, В українській, владі, На вулицях, в магазинах, І в Верховній Раді. Зробили з нас "лаптьожників" Без форми і змісту, Лаптєкрадів, лаптєбрехів, А також –– лаптистів. В лаптях ми, як ті блекотні, В лапті всі пошились. Лапотники нас навчили, Щоб лаптьом хвалились... Щоб ми знали "перематі" Й "мать твою за ногу", Щоб не збили Україну З "лаптєвой" дороги... Я скажу за Маяковським, (Він був українцем); "Москалики!.. Товариші!.. Жиймо поодинці!.. Ну, не скальте на нас зуби, І в лаптях глибоких Не ходіть по хатах наших - Дайте вже нам спокій!
___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 4 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.08.2013, 20:47   #4
глянем что там ?
 Аватар для avatara9
IP:
Сообщений: 4,234
"Спасибок": 4,063
Очки репутации: 0
Мнения: 22
Доп. информация
По умолчанию

странно, а Москва то ту причем ?
___________
Старший кочегар в кузницах Мордора. :redlol:
:ahha:
avatara9 вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 3 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.08.2013, 20:49   #5
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,531
Очки репутации: 0
Мнения: 6788
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию

Цитата:
Сообщение от avatara9 Посмотреть сообщение
странно, а Москва то ту причем ?
Дивно, що Брудна вода(Москва) столиця Рашки?

Сообщение добавлено 11.08.2013 в 19:51.

Дослідник Кубані, український письменник і історик, автор праці «Малиновий клин» Дмитро Білий, батьки якого були вихідцями з Кубані, наводить такі спогади очевидців:
« "Приповзаєш в сусідню хату, опухший від голоду, що-небудь попросиш поїсти, а там усі мертві. Старі на печі, дитя в колисці, хто де. Ховати було нікому. Закопували на цвинтарі сантиметрів на 20 в гли-бину. Копать нікому, люди слабі. Взимку заривали мертвих на цвинтарі прямо в сніг. Як ідеш повз цвинтар, зі снігу стирчать чорні ноги померлих від голоду. Ноги трупів гризли голодні собаки... Люди падали і помирали з голоду на ходу... Один козак упав від голоду — до нього хтось підбіг і закричав: "Води, води швидше!", — а чоловік помирав і ледь, ледь казав: "Хліба, хліба". Влада, станичні активісти в цей час мали твердий (закритого продрозподілення) пайок з білим хлібом, маслом .



« "Смертність така, що ховають не тільки без домовин (дощок нема), а просто викопана величезна яма, куди активісти і солдати звозять опухлих від голодної смерті і закопують — це в місті, а в станицях просто жах — там вмерлі лежать в хатах, поки смердюче повітря не приверне чиєїсь уваги. Хліба нема: в тих станицях, в яких є риба, люди сушать риб'ячі кістки, мелють їх, потім замішують з водою - роблять коржі - це замінює хліб. Ні кішок, ні собак вже давно немає — все це поїли... Стали зникати діти... їх ріжуть, роблять з них холодні котлети і продають, а топлений жир з них голодні купують... В колодязі знайшли кістки з людськими нігтями. В колишніх склепах знайдено засолене людське м'ясо... У нас тиф сипний, живемо без ліків..."

Сообщение добавлено 11.08.2013 в 19:53.

Голодомор як елемент терору

По станицях спалаху-вали повстання, які жорстоко придушувалися. Найбільш непокірною виявилася станиця Полтавська, козаки якої завжди відрізнялися взаємодопомогою, високим рівнем культури і національною свідомістю. З нею влада розпра-вилася найбільш жорстоко. Ще в 1922–1930 рр. з 5600 родин, що заселяли станицю, 300 було вислано, а 250 чоловік розстріляно. У 1930–1932 рр. багато козаків станиці заарештували у зв'язку зі справою СВУ. В грудні 1932 р. в станиці Полтавській доведені до відчаю люди підняли повстання. Тільки великі військові підрозділи після трива-лих боїв придушили його.
Особливою постановою ЦК ВКП(б) та РНК СРСР про хлібозаготівлі в Україні, Північному Кавказі та Західних областях від 14 грудня 1932 р. наказувалося:
« "Враховуючи те, що в значній частині районів Кубані контрреволюційні елементи-кулаки, колишні офіцери, петлюрівці, прихильники Кубанської Ради та інші прийшли у колгоспи як голови або впливові члени правління, рахівники, комірники, бригадири у молотарці й т.і., зуміли проникнути у сільради, зіморгани, кооперації.. ЦК ВКП{6) та СНК СРСР зобов'язують ЦК КП(б)у Північно-Кавказькому районі, СНК України і крайвиконком Північно-Кавказького краю рішуче викорінювати ці контрреволюційні елементи шляхом арештів, заслання до концтаборів на тривалий строк, не зупиняючись перед застосуванням вищої міри покарання до особливо злісних із них... Висилати в найкоротший строк до інших областей СРСР зі станиць... Із Полтавської, як найбільш контрреволюційної, - усіх мешканців за винятком дійсно відданих Радянській владі... і заселити цю станицю добросовісними колгоспниками-червоноармійцями, що працюють умовах малоземелля і на незручних землях в інших краях, передавши їм всі землі та озимі посіви, будови, інвентар та худобу виселених". » Та невеличка купка козаків, яким вдалося уникнути виселення, ще деякий час продовжувала збройну боротьбу, але була знищена. Станицю заселили вихідці з Росії, Білорусі і перейменували у Красноармійську. Така доля спіткала багато станиць. Станиця Уманська перейменована була на Ленінградську. Станиця Брюховецька до колекти-візації мала 20 тисяч чоловік, після голоду, повстань і виселення повністю спустіла. «Тільки деінде по хатах лежали мерлі від голоду люди». Роберт Конквест, англійський дослідник Голодомору, автор книги «Жнива Скорботи» наводить спогади військового-очевидця, який побачив Брюховецьку після придушеного повстання і голоду:
« Як і в інших місцях, кілька місяців тому придушили спробу повстання й усіх уцілілих — чоловіків і жінок, дітей та інвалідів — депортували, за винятком якоїсь старої пари. На вулиці виріс бур'ян висотою з дерево, а зруйновані та покинуті хати ледь було видно. Він увійшов у дім : "За півхвилини, що я провів там, я побачив два людських трупи. Стара жінка сиділа на підлозі, і голова з сивим нечесаним волоссям упала їй на груди. Вона похилилася на ліжко, широко розставивши ноги. Її мертві руки схрещувалися на грудях. Вона вмерла саме так, віддавши Богові душу, і як хрестилася, так і застигла навіки. Чиясь жовта рука простяглася з ліжка і лежала на голові жінки. На ліжку виднілося тіло старого чоловіка в домотканій сорочці та штанях. Старі підошви ніг стирчали над краєм ліжка, і видно було, що ці ноги багато ходили по землі. Я не міг бачити обличчя чоловіка, воно було обернуте до стіни. З соромом мушу признатися, мені було справді страшно. Чомусь та рука, що лежала на голові старої, особливо вразила мене. Можливо, в останньому зусиллі старий опустив руку на голову своєї мертвої жінки, і так вони обоє й померли. Коли це сталося — тиждень тому чи два ?" Але все ж таки там була одна жива душа. Голий чоловік із довгим волоссям і бородою воював зі зграєю кішок під акацією за володіння мертвим голубом. Він збожеволів, але оповідач зміг поєднати в одне ціле його історію. Той був комуніст і голова місцевої сільради, але з початку колективізації розірвав свій партквиток і приєднався до повстанців. Їх у більшості розстріляли, але йому вдалося заховатися в малярійних болотах поблизу річки Кубані. Його жінка та діти були серед депортованих. Чоловікові якось удалося пережити зиму, а тоді він повернувся до свого старого дому — останній мешканець того, що колись було великим і заможним селищем...
___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 3 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.08.2013, 20:54   #6
Почетный легион
 Аватар для boroda
IP:
Сообщений: 12,290
"Спасибок": 15,007
Очки репутации: 0
Мнения: 690
Доп. информация
По умолчанию

Удостоверение какое то левое...Начнем с того что печать там где есть, нет даты и года...Это раз...Второй нюанс, что то фотка так и кричит что ее смонтировали в рамку....
И три, если брать год 1938 , то откуда в то время на военных были погоны?:3:
___________
жмем и делаем....http://button.dekel.ru/
boroda вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 6 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.08.2013, 20:56   #7
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,531
Очки репутации: 0
Мнения: 6788
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию

Цитата:
Сообщение от boroda Посмотреть сообщение
Удостоверение какое то левое...Начнем с того что печать там где есть, нет даты и года...Это раз...Второй нюанс, что то фотка так и кричит что ее смонтировали в рамку....
И три, если брать год 1938 , то откуда в то время на военных были погоны?:3:
Фотка з штампиком, це раз, а по-друге покажи но нам Борода як має виглядати посвідчення?

Сообщение добавлено 11.08.2013 в 19:58.

Дмитро БІЛИЙ, 45 років, доктор історичних наук. Народився в місті Макіївка. На Донбас батьки переїхали з Кубані. Закінчив історичний факультет Донецького державного університету. З 1989-го до 1997-го працював там викладачем. Від 1997 року – викладач історії в Донецькому юридичному інституті. 2010-го захистив дисертацію ”Українці Кубані в 1792 – 1921 роках. Еволюція соціальних ідентичностей”. Викладає в Донецькому юридичному інституті. Автор романів ”Басаврюк XX”, ”Заложна душа”, ”Чорне крило”, ”Козацький Оберіг”, ”Шлях Срібного Яструба”. Член Донецького літературного об’єднання ”OST” та Асоціації українських письменників. Володіє українською, англійською, німецькою, польською та російською мовами. Одружений. Має двох дітей – 18-річну Любов та 5-річного Олексу 220 років тому на Кубань прибула перша партія українських переселенців. Як колишні запорожці спочатку стали чорноморцями, а потім – кубанськими козаками? Чому колонізовані ними землі не були приєднані до України? Розповідає історик Дмитро Білий із Донецька, кубанець за походженням.
– Після ліквідації Запорізької Січі декілька козацьких старшин – Антон Головатий, Захарій Чепіга і Сава Білий – дочекалися моменту, коли князь Григорій Потьомкін додав собі до титулу слово "гетьман". Він сам – один із учасників руйнування Січі. Але це вже був час перед наступним поділом Речі Посполитої і потребувалась піар-акція, щоб показати Правобережній Україні: мовляв, у нас козацтво відроджується.
З іншого боку, Потьомкін сам-один володів величезною причорноморською територією – так званою "Новоро-сією", і йому було потрібно на когось там опиратися. Старшини колишнього Війська Запорозького звернулися до Потьомкіна з петицією: запропонували створити з запорожців "охоче-комонні" – добровільні – -команди, які стали б його опорою. Навзамін він мав повернути їм колишні права та вольності. Поступово ці -команди набирали силу.
А далі надійшла Російсько-турецька війна 1787–1792 років. Її ареною, окрім Західного Кавказу, було Придунав'я: Росія здобувала рештки нинішньої Південної України. Потрібна була кавалерія, якої росіяни не мали, легка кавалерія, пластуни-розвідники, люди, що добре знали місцевість. Почали набирали колишніх запорожців. Їх під час тієї війни оформили як Чорноморське козацьке військо. Воно отримало від цариці Катерини II клейноди – і з ними офіційний статус.
Як і коли ці колишні запорожці, а тепер чорноморці, опинилися на Кубані? Чому Катерина вирішила подарувати їм саме ці землі?
– Це не вона так вирішила, вони самі їх добилися. -Після війни їм надали територію нинішнього -Придністров'я – Слободзея, Кам'янка й інші поселення. Вони мали там жити, відновити свої паланки й розбудовувати структуру. Бо повернутися над Дніпро вже не могли – колишні січові землі розподілили між собою російські вельможі. Але швидко по війні виникло декілька проблем. -Придністров'я виявилося затісне, та й не було певності, що й ці землі в козаків не заберуть. І найголовніше – помер сам Григорій Потьомкін, їхній покровитель. Козаки обрали кошовим Захарія Чепігу й, за висловом історика Федора Щербини, вирішили "шукати собі земель у Петербурзі".
На той час брат Потьомкіна був намісником Кавказу, який Росія отримала після ліквідації Кримського ханства. На лівому березі річки Кубань жили черкеси – або -адиги, як вони себе називали. А правий треба було освоювати. От чорноморці й зацікавилися правами на правобережну Кубань, щоб можна було розпочати її колонізацію. -Спершу вивідали все про ту територію. Відправили таку собі козацьку наукову експедицію на чолі з осавулом Мокієм -Гуликом. Ті ретельно обстежили край і подали чорноморській старшині докладний статистичний звіт про нього – ґрунти, клімат, якість води, рослини, тварини тощо.
Козацькі отамани, очолювані Антоном Головатим, у березні 1792 року прибули до Петербурга й за великі хабарі добилися аудієнції в імператриці Катерини ІІ. Перед нею Головатий з бандурою почав казати промову: дякував за відродження козацького війська, натякнув на його теперішнє нужденне становище і що варто б йому виділити землі на Тамані – півострові на правобережній Кубані. А потім заспівав пісню про покійного царициного фаворита Григорія Потьомкіна: "Встань, Грицьку, -промов за нас слово". Катерина розчулилася. І виписала грамоту, якою передавала Чорноморському козацькому війську "Тамань з околицями". А там "околиці" – 28 тисяч квадратних верст! І почали чорноморці готуватися до переселення.
Як вони облаштовувалися на нових землях?
– Перша партія переселенців прибула на Кубань 220 років тому: 25 серпня 1792-го до півострова Тамань причалив десант із козацької веслової флотилії – п'ять десятків суден із понад трьома тисячами людей. -Обминувши Крим, вони прибули до берегів Кубані. Вів козацьку ескадру полковник Сава Білий. Три інші колони рухалися з Придністров'я суходолом. Одну з них вів -отаман -Захарій Чепіга. Це була епічна картина – на Кубань пере-селялися 18 тисяч людей: похідні церкви, вантажі, народ-жуються дорогою діти, їх хрестять, хтось помирає. Усе було організовано дуже ретельно. Перший, головний, етап переселення закінчився 1794-го – за два роки.
Однією з умов вступу до Чорноморського війська було одруження. Хоча вже останні запорожці мали родини, кістяк ще залишався "холостяцький". Був створений проект інтеграції козацького війська до мілітарної структури Російської імперії. Щоб були одружені та володіли землями на договірних правах. Заборонили козакам обирати кошових отаманів – їх мали затверджувати в Санкт-Петербурзі. Але, якби не було притоку наступних колон переселенців з України, ті з першої хвилі там би й вимерли. Бо що таке 18 тисяч? Бійців із них – зо п'ять тисяч. Необхідно було освоювати землю в нових кліматичних умовах.
Українці розселялися вздовж річки Кубань, утворюючи курені, які скоріше нагадували фортеці, оточені валами, із гарматами. Та й над самою Кубанню спорудили оборонну лінію з форпостами й вишками. Сам Катеринодар – нинішній Краснодар – був заснований як Нова Січ. І будували його по типу Запорозької Січі – із куренями, провели ралом борозну, звели церкву. Де була та перша вулиця вздовж борозни – там зараз вулиця Красна. Але вже не можна було будувати за принципом єдиного центру-фортеці. І назву Нова Січ російська адміністрація не дозволила, термін "запорожець" був офіційно заборонений. Курені розкидали територією Кубані. Їхні назви, за найменуваннями колишніх запорозьких, – це зараз назви станиць: Канівська, Уманська, Полтавська, Ведмедівська, Новодерев'янківська тощо. До 1842 року вони звалися "куренями", пізніше "слободами", а опісля російський уряд запровадив уніфіковану назву для всіх козацьких поселень – "станиці".
Після 1794 року було ще кілька великих хвиль української колонізації Північного Кавказу: як стихійне переселення окремих родин і відчайдухів, що тікали від кріпацтва, так і організовані владою у 1809 – 1811 роках, 1821 – 1822 роках, 1848-го, коли з України переселилися 100 тисяч осіб. Головним чином із Полтавської та Чернігівської губерній і Слобожанщини. І це були саме козаки – за метриками до кінця ХІХ століття "малоросійськими козаками" числилися близько мільйона осіб.
Отже, переселялися в Чорноморію – так спочатку українські поселенці називали Кубань – особи з козаць-кого стану, хоча чимало і звичайних селян прибувало. Але з другої половини 1860-х уряд заборонив переводити селян, що діставалися на Кубань, у козаки. Хвилі колонізації й далі йшли, але новоприбулі не входили до козацьких станичних громад, а -ставали вже "іногородніми", "городовиками". Це – українці, -селяни, які не могли ставати козаками і оселятися у станицях. За різними -даними, не менш як 200 тисяч українців -опинилися на Кубані впродовж ХІХ – початку ХХ століття.
Які були стосунки між українцями на Кубані та -їхніми -новими сусідами – черкесами? Чи на кубанських -козаках теж лежить провина за етноцид цього народу – коли до 1860-х майже мільйон черкесів вигнали з батьківщини до Османської імперії? Бо ж потім українська -колонізація поширилася й на колишні черкеські землі.
– Ні! Це навіть було образливо, коли Іван Дзюба нещодавно у своєму дослідженні про поему Тараса -Шевченка "Кавказ" написав, що чорноморці в цьому винні. Це не відповідає дійсності. Стосунки козаків з адигами спочатку були хороші. Бо будувалися на взаємовигідних умовах. Чорноморці не мали лісу, але мали сіль. А черкеси – навпаки. Тож торгівля між ними точилася дуже жвава.
Хоч були й взаємні набіги. Адже ці звичаї притаманні як козакам, так і горцям. Треба відзначити, що "адиге хабзе" – закони, за якими жили адиги, – забороняли під час нападу, наприклад, спалювати житло чи посіви. Тобто існувала певна культура, якої дотримувались і запорожці, – так, ми б'ємося, але це не тотальна війна. Коли генерал Олексій Єрмолов став намісником на Кавказі й 1816 року оголосив економічну блокаду регіону, де жили горці, саме українська Чорноморія відмови-лася підтримати цю облогу черкесів.
Спротив адигів "приборкував" Кавказький корпус російської армії. Війна тривала понад 60 років. Росія утримувала на Кавказі більш як 500 тисяч солдатів. Чорноморці теж брали участь у боях, але їхня -кількість була незначною. Та й вели вони переважно оборонну -війну – проти набігів адигів. Потім підрахували, що солдатів та офіцерів Кавказького корпусу загинуло близько 77 тисяч. А козаків – близько 20 тисяч. Якщо називати українців винними у вигнанні адигів, то так само в цьому можна звинуватити й поляків. Бо до Кавказького корпусу на службу як покарання відправляли поляків після їхніх повстань 1831-го та 1863 років. І вони становили там значну частину.
Якою була національна самосвідомість кубанців – ким вони себе вважали? Як ставилися до "материкових" українців?
– Ще на початку ХХ століття український композитор Олександр Кошиць збирав на прохання наказного отамана Кубанського козацького війська Якова Малами народні козацькі пісні чорноморців. За його розповідями, всі старі козаки розповідали про Кубань як про "нашу Україну". -Тобто, вони не вважали себе виселеними з України, для них Кубань була її частиною. Отаман Яків Кухаренко писав на заслання Тарасові Шевченку: "Приїжджай на нашу Чорноморську Україну". Таке було уявлення. Зберігалася й українська мова, бо свідчила про належність до стану: я – козак, отже розмовляю козацькою мовою. Це був дуже сильний стимул. І не тільки для збереження мови, а й культури загалом.
Кавказький намісник у 1844–1856 роках граф Михайло Воронцов писав у Петербург, що козаки-чорноморці вважають себе окремою нацією, ненавидять москалів-кацапів, треба їх розбавити великоруським елементом – лінійними. Останні – нащадки донських і гребенських козаків, серед яких українців було відсотків 15–20. І розбавили: під час створення 1860-го Кубанського козацького війська – доти воно називалося Чорноморським – українських козаків об'єднали з лінійними.
Чому не вдалося приєднати Кубань до Української РСР? Але при тому дозволили там українізацію?
– У 1920-х хотіли або створити українську автономію у складі Росії, або приєднатися до України. Адже -перепис 1926 року засвідчив, що на Кубані більшість становлять саме українці. Взагалі, згідно з цим переписом, у Північно-Кавказькому краї українців було три мільйони 106 тисяч осіб. Скажімо, у Кубанській окрузі вони становили 62,2 відсотка населення, а в її колишній "чорноморській частині" – близько 80 відсотків.
Тодішній народний комісар Радянської України Микола Скрипник спеціально їздив до Москви, вів перемовини про приєднання Кубані. Після 1925 року він добився початку "коренізації", а по суті, українізації, у регіоні. Стихійна "українізація" в чорноморських станицях розпочалася ще 1918 року – за рішеннями громад школи переводили на українську мову навчання. До 1925-го влада це сильно гальмувала. А ось із того року дозволили "українізацію". На Кубані відкрили близько тисячі українських шкіл, 16 українських педагогічних технікумів, українські газети, радіомовлення. Українською вели офіційну документацію, друкували книжки. Нинішній Краснодарський університет, наприклад, – це колишній Північно-Кавказький український педагогічний інститут імені Скрипника.
Але територіальні зміни робити боялися. По-перше, в Москві усвідомлювали, що Кубань у 1920-х, як і "материкова" Україна, – центр антибільшовицького руху. Були тисячі повстанців і агітаторів проти радянської влади. Ясно, що приєднання Кубані до УРСР лише посилило б цей рух. По-друге, це було б досягненням націонал-комуністів в Україні, чого Сталін не міг допустити. І, по-третє, приєднання Кубані, або навіть створення української автономії на Північному Кавказі, закривало Росії вихід до Чорного моря.
А потім, як і в Україні, були колективізація, Голодомор.
– На Кубані, особливо в її "чорноморській" частині, вимерли від 25 до 30 відсотків населення, а в деяких поселеннях – і до 60–70 відсотків. Деякі ж станиці, як, наприклад, Уманську та Полтавську, у повному складі виселили до Сибіру за "петлюрівські" настрої. Паралельно пішла тотальна русифікація. Усі українські книжки реквізували, українські навчальні заклади позакривали, українських викладачів репресували. Кубанський український педагогічний інститут, наприклад, одного дня оточили солдати й усіх викладачів та студентів заарештували й відправили в табори.
Коли ж у 1932–1933 роках проводили паспортизацію, на Кубані всіх українців просто записали росіянами. Тоді -ніхто вже навіть не питав про національність. Якщо за переписом 1926-го на Північному Кавказі українців було понад три мільйони, то під час перепису 1947 року їх нарахували близько 100 тисяч. І то – тільки тих, які переїхали з України. Автохтонне населення українцями вже не визнавали. Навіть змінювали прізвища при переписі. У мене є родичі, які мали прізвище Гас. Коли їм давали паспорт, питають: що це таке? Те, що горить, відповідають. Ну, будете Полєновими.
Нині на Кубані гостро стоїть проблема самоідентифікації, національної ідентичності. Ось я виростав у станиці й із 18–19 років уже свідомо казав: я – кубанський козак. Не росіянин, не українець, а кубанець. Лише потім, почавши -вивчати історію, усвідомив, що це спільний етнос з українцями. Там розмовляють "балачкою" – місцевою говіркою, вона – українська. Водночас, офіційна мова – російська. Люди знають, що їхні предки з України. Казати, що вони "русскіє" – не можуть, бо "москалів" там досі недолюблюють. Ця регіональна ідентичність є. Ми ніби й росіяни, але водночас і відрізняємось суттєво, маємо іншу історію, -культуру, мову, традиції. Ототожнювати себе з людиною в косоворотці і з балалайкою кубанці не хочуть.
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/history-journal/_na-kubani-vsih-ukrajinciv-zapisali-rosiyanami/451859">Gazeta.ua</a>
___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 3 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.08.2013, 20:58   #8
глянем что там ?
 Аватар для avatara9
IP:
Сообщений: 4,234
"Спасибок": 4,063
Очки репутации: 0
Мнения: 22
Доп. информация
По умолчанию

В Полтавской то шумели, не без этого. Только вот станицами не вымерали, это пздж. Работали тяжело - было, ели не досыта - было. А в остальном сорри, бро, хз как там на западной Украине а на Кубани такого не было. Обсуждали мы эту тему в свое время с ребятами со всего края, расспрашивали стариков, извини, ничем помочь не могу.
___________
Старший кочегар в кузницах Мордора. :redlol:
:ahha:
avatara9 вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 4 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.08.2013, 20:59   #9
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,531
Очки репутации: 0
Мнения: 6788
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию



Сообщение добавлено 11.08.2013 в 20:00.

Цитата:
Сообщение от avatara9 Посмотреть сообщение
В Полтавской то шумели, не без этого. Только вот станицами не вымерали, это пздж. Работали тяжело - было, ели не досыта - было. А в остальном сорри, бро, хз как там на западной Украине а на Кубани такого не было. Обсуждали мы эту тему в свое время с ребятами со всего края, расспрашивали стариков, извини, ничем помочь не могу.
Пурга бездоказова, а доказів і в мене досить.
___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.08.2013, 21:01   #10
глянем что там ?
 Аватар для avatara9
IP:
Сообщений: 4,234
"Спасибок": 4,063
Очки репутации: 0
Мнения: 22
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от boroda Посмотреть сообщение
Второй нюанс, что то фотка так и кричит что ее смонтировали в рамку....
Дык там за кадром бендеровцы и Гансы с автоматами. :redlol:
___________
Старший кочегар в кузницах Мордора. :redlol:
:ahha:
avatara9 вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 4 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.08.2013, 21:02   #11
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,531
Очки репутации: 0
Мнения: 6788
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию

___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.08.2013, 21:03   #12
глянем что там ?
 Аватар для avatara9
IP:
Сообщений: 4,234
"Спасибок": 4,063
Очки репутации: 0
Мнения: 22
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение

Пурга бездоказова, а доказів і в мене досить.
Такую табличку я могу прикрутить под каждым вашим постом :redlol:
зы. я тут живу, здесь жил мой дед и прадед, а вы мне тут затираете.
___________
Старший кочегар в кузницах Мордора. :redlol:
:ahha:
avatara9 вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 6 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.08.2013, 21:06   #13
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,531
Очки репутации: 0
Мнения: 6788
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию

Цитата:
Сообщение от avatara9 Посмотреть сообщение
Такую табличку я могу прикрутить под каждым вашим постом :redlol:
зы. я тут живу, здесь жил мой дед и прадед, а вы мне тут затираете.
Безграмотне в разнос оф-топити пішло. Що ж- повідомлення!

Покажи свого дєда і прадєда фото, а ми подумаємо хто це.

Сообщение добавлено 11.08.2013 в 20:08.

Якщо увімкнути в Інтернеті будь-яку пошукову систему і поставити питання: "Де в Росії живе найбільше українців?", то ми отримаємо відповідь, що найбільше етнічних українців станом на 2010 рік проживає в Тюменській області (157,3 тис. осіб), Москві (154,1 тис.) та Московській області (119,5 тис.). У 34-х (з 83-х) суб'єктах Російської Федерації українці в структурі населення займають 2-е місце після росіян, зокрема й містах Москва і Санкт-Петербург. А найбільша питома вага українців спостерігається в основному в північних регіонах: Ямало-Ненецькому АО (9,7%), Магаданській області (6,5%), Ханти-Мансійському АО (6,4%), Чукотському АО (6,0%), Мурманській області (4,8%), республіці Комі (4,2%).
Хто ці люди і як вони там опинилися? Абсолютна більшість із них – це емігранти (мігранти за часів СССР) з України, люди котрі народилися й отримали освіту в Україні. Про це ж нам говорить і географія розселення українців, - столичні міста і столична область, північні регіони з великими покладами корисних копалин і великими зарплатами та пенсіями. Де живуть українці згідно з офіційною статистикою? Може, вони живуть у селах, на своїй етнічній території? Ні, вони живуть у містах і робітничих селищах далеко від кордонів України. Які умови створені там для нормального духовного життя і розвитку етнічних українців? Може, там є україномовна освіта, ЗМІ, заклади культури тощо? – Жодних умов для збереження української ідентичності в Росії немає навіть формально, зважаючи на те, що створювати такі умови емігрантам ніхто не зобов'язаний, та й до того ж у жодній адміністративно-територіальній одиниці українці не становлять навіть 10%. Отож, нащадки цих переселенців вже в першому поколінні приречені стати етнічними росіянами…
___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.08.2013, 21:09   #14
Основа форума
 Аватар для PoVi
IP:
Сообщений: 3,775
"Спасибок": 3,999
Очки репутации: 156,375
Мнения: 6048
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
http://www.youtube.com/watch?v=gaDNB0K_aWc
Лесана,нафига вы постите Кубанский хор?Там нет украинцев.
PoVi вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.08.2013, 21:10   #15
Почетный легион
 Аватар для nazri
IP:
Сообщений: 5,941
"Спасибок": 5,869
Очки репутации: 0
Мнения: -2924
Доп. информация
По умолчанию

...на Кубани... "По переписи 1926 года на территории будущего Краснодарского края было 1 млн. 580 тыс. 895 украинцев"... а Казаков?
___________
...возвращаются все, кроме лучших друзей...
nazri вне форума  

Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх

Ответ

Метки
голодомор

Опции темы
Опции просмотра

Ваши права в разделе

Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.

Похожие темы
Тема Автор Раздел Ответов Последнее сообщение
Должен ли украинец любить Украину, и почему? Казырный Политика Украины 121 20.09.2013 09:29
Марш за присоединение Кубани к Украине Akella27 Основной 2 16.01.2013 19:59
Украинец не желает возвращать кредит МВФ TIXIIomut Основной 17 02.02.2011 14:45
Малоросс - это украинец? Асмен Политика Украины 7 11.10.2010 12:09


Часовой пояс GMT +3, время: 18:21.


Работает на vBulletin® Версия форума 3.х.х. Copyright ©2000 - 2009, Jelsoft Enterprises Ltd.

© ForumKiev.com 2007 - 2020