Я люблю Киев

КИЕВСКИЙ ФОРУМ
КУЛЬТУРНОГО ОБЩЕНИЯ
FORUMKIEV.COM
Правила Новое Вопросы Ссылки
КИЕВ ПОГОДА ИСТОРИЯ ТУРИСТУ
N-728-MI-2
Вернуться   Киевский форум > Политический форум > Исторический форум

Російська військова окупація України і аннексія на 70 років.

Ответ
 
Опции темы Опции просмотра
Старый 05.11.2013, 16:10   #91
Почетный житель
 Аватар для дочка лева
IP: Словакия
Сообщений: 542
"Спасибок": 663
Очки репутации: 0
Мнения: 1924
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию

Цитата:
Сообщение от FourA Посмотреть сообщение
В летописях также пишут о палестинских украинах. Так что, древние евреи - тоже украинцы?
Слово украина - в значении - окраина, место на краю чего-то, использовалось в русском языке ещё в 16-м веке. Была такая буква в древнеславянском яхыке О(У). Ещё царь Иван Грозный писал: "а всех юродивых и убогих ссылать на О(У)краину, там им дуракам место"-Из указа царя Ивана Грозного.
На Карте Боплана, где написано слово "Украина2 в латинской транскрипции, дано пояснение на латыни же: (Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis) («Общий план Диких полей, проще говоря Украины. С прилегающими провинциями»).
Ни один народ не назовёт себя - окраинцами, живущими на окраине, как и свою страну - Окраиной...
Это лишний раз показывает, что это название придумали не самии украинцы...
В общем, про Украины в древних летописях заливайте школьникам с укрооборазованием!
Це ваша типова точка зору, яка абсолютно нічого не доказує і абсолютно не відповідає темі. Ви з теми навмисно сходите в бік? Визнала Росія УНР?
___________
Аргументи проти безумства падають з легким шелестінням як осінні листя...
дочка лева вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 05.11.2013, 18:58   #92
Почетный легион
 Аватар для igma
IP:
Сообщений: 19,403
"Спасибок": 14,109
Очки репутации: 50,452
Мнения: -1454
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от дочка лева Посмотреть сообщение
Визнала Росія УНР?
визнала! але це не завадило їй буквально через пів року проголосити в Харкові УРСР і ввести свою окупаційну РККА, повівши її окуповувати УНР!
___________
Коли запала тиша на землі, Європа тішилась, отримавши свободу,
Та довго ще вела важкі бої маленька армія великого народу!
igma вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 05.11.2013, 19:31   #93
Изолирован
 Аватар для FourA
IP:
Сообщений: 4,559
"Спасибок": 6,584
Очки репутации: 0
Мнения: -764
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Тоник Посмотреть сообщение
Сообщение от FourA
Цитата:
Он был русским князем!
не пиши херь.....каким русским??? приведи как пример русским во времена Владимира))) Руський князь, т.е. князь Киевской Руси,не надо тут єтих москальсих перевираний, утомило ваше вранье и попытка примазаться своими угрофинами к Руси)

Да и вообще...не смеши,монеты с украинским гербом называть расейскими
Конечно, смешно пытаться доказать что-то малообразованным свидомым с промытыми до блеска мозгами.
В которые заложили пару - тройку примитивных лжеистин...
Одна из которых - монеты ХI века с украинским гербом...
Покажу пример: как манипулируют вашим сознанием.
!. Тризуб - малый Герб Украины (хотя никто не знает, а как выглядит большой герб). Это истина?
Да, это правда, об этом даже написано в Конституции Украины.
2. Тризуб - родовой знак князей рода Рюриковичей. к которым , в частности, принадлежал Владимир. Это правда?
Да. это правда. Этот знак встречается на многих документах того времени и на монетах , котрые были отчеканены в Киевее при Владимире.
3. Объединив первое и второе заключение делают вывод, что князь Владимир был украинцем. и Украина является наследницей Киевской Руси...
А вот этот вывод противоречит всякой логике...Из первых двух правильных утверждений вовсе не следует, что князь Владимир является украинцем потому, что его родовой знак является тризубом, котрый более тысячи лет спустя украинцы выбрали своим гербом...
ВО "Свобода" тоже использует тризуб в своей символике.
Это вовсе не означает, что князь Влалимир был членом ВО " Свобода". Надеюсь, спорить с этим пунктом никто не будет - это слишком очевидная нелепость...
Точно так же как знак свастики, который использовали немецкие фашисты в своей символике, не делает немцев наследниками древних Индии, Китая и Японии, где издавна использовали этот символ...И не делает немцами и фашистами тех безымянных авторов и художников, рисовавших эти солнечные знаки свастики...
Итак, ещё раз пытаюсь достучаться до сознания свидомых - если государство Украина в 20-м веке выбрало в качестве государственного симворла тризуб, то какое отношение имеют древнерусские князья Владимир, Святослав и другие Рюриковичи, со своим родовым знаком - тризубом - к Украине и к украинскому языкау, которые возникли почти тысячу лет спустя?
Какое отношение пересичный украинец имеет к княжеским знакам?
Он что, тоже является князем из рода Рюриковичей?
Мало ли какой знак выберут тысчу лет спустя представителит какого-то этноса для себя в качестве своей символики?
Князья, использовавшие этотсвой родовой знак, к ним никакого отношения не имеют...
Для "доказателсьтва", что в те времена никто не был украинцем. и сами князья себя таковыми не считали - ни в одном историческом документе не упоминается такой народ или такое племя - украинцы...
Нигде не упоминается такой язык - украинский...
И - главное - когда князь Ярослав Владимирович по прозванию Мудрый, сын князя Владимира, о котором мы здесь писали, создал свод законов для своего государства, он назвал его именно Русской Правдой, но не франузской, не итальянской. не румынской или украинской - а именно Русской Правдой?
Зачем "украинскому" князю Ярославу Володымыровычу, сыну "украинца" Володымымра, называть свой закон - своего рода конституцию своей страны - Русской правдой?
Почему он не назвал его УКРАИНСКОЙ правдой?
FourA вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 05.11.2013, 19:33   #94
Заблокирован
 Аватар для PRAVED
IP:
Сообщений: 3,874
"Спасибок": 2,966
Очки репутации: 0
Мнения: -5946
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от дочка лева Посмотреть сообщение
Володимир-перший почав карбувати українську монету:
Спроси у Ющенка , тот тебе вообще покажет укр.монету 140 000-летней давности. Но даже то , что Кучма разрешил печатать на "червонце" рыло предателя-мазэпы ещё не является доказательством того , что Россия когда -нибудь окупировала Украину !!!
PRAVED вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 3 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 05.11.2013, 19:38   #95
Модератор
 Аватар для Leuwen
IP:
Сообщений: 9,596
"Спасибок": 11,723
Очки репутации: 17,528
Мнения: 5857
Доп. информация
По умолчанию

FourA, извините, но какое отношение к истории имеет ваше личное отрицание фактов объективной реальности и незнание нашей истории, которую вы тем не менее старательно пытаетесь перекроить под пророссийскую позицию?
Я вас попросил:
а) привести примеры вмешательства немцев в дела гетмана Скоропадского (помимо вопросов по поставкам продовольствия);
б) обосновать чем факт независимости Украины и существования нашей власти с 18го по 20й год в Украине и с 20го по 92й в изгнании менее факт по сравнению с существованием Польши с 18го по 39й год и с 39го по 90й год в изгнании?

И еще, раз уж вы как всегда бросаетесь терминами, которых не понимаете, то расскажите ваше понимание термина "марионеточное государство" а потом сопоставьте значение данного термина и реальные факты из истории украинского государства эпохи революции. Только факты, а не ваши многословные опусы о "банановых республиках", "оперетках", "оккупационной власти Польши" и т.д.
___________
Тон газет все тот же,- высокопарно-площадной жаргон,- все те же угрозы, остервенелое хвастовство, и все так плоско, лживо так явно, что не веришь ни единому слову...
И.А. Бунин "Окаянные дни"
Leuwen вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 06.11.2013, 01:53   #96
Почетный житель
 Аватар для МАПетрович
IP:
Сообщений: 650
"Спасибок": 844
Очки репутации: 0
Мнения: 977
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от дочка лева Посмотреть сообщение
Исходя из взятых на себя Россией обязательств в указанных международных соглашениях, украинское государство мирно развивалось и 2 июля 1918 года был принят Закон о гражданстве Украинской Державы
Увы, Вы не дочка лева, а жена Бебика, если утверждаете, что свободное государство можно построить на штыках чужой армии. Кстати потомок польских шляхтичей Скоропадский очень неплохо охарактеризовал вас- Галичан:


Павел Скоропадский об украинцах, русских и галичанах.

…галичане, которым важно было представить Еntente-i не настоящую картину той Украины, которая действительно существует, то есть имеет резкую грань между галицийской Украиной и нашей. В действительности это две разных страны. Вся культура, религия, мировоззрение жителей у них другие. Галичане же хотят представить Еntente-i картину будто единой Украины, которая вся крайне враждебна к идее России, причем в этой Украине важнейшую роль играли бы сами галичане…

Действительно культурный класс украинцев очень малочисленен. Это является бедой украинского народа. Есть много людей, которые горячо любят Украину и желают ей культурного развития, но сами эти люди российской культуры, и они, заботясь об украинской культуре, нисколько не изменят российской. Это узкое украинство исключительно продукт, привезенный нам из Галиции, культуру которой полностью пересаживать нам нет ни единого смысла: никаких предпосылок к успеху нет и просто преступление, поскольку там, собственно, и культуры нет.

Ведь галичане живут объедками от немецкого и польского стола. Уже один язык их выразительно это отображает, где на пять слов четыре польского и немецкого происхождения.

МАПетрович вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 06.11.2013, 11:58   #97
Почетный житель
 Аватар для дочка лева
IP: Словакия
Сообщений: 542
"Спасибок": 663
Очки репутации: 0
Мнения: 1924
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию

Цитата:
Увы, Вы не дочка лева, а жена Бебика, если утверждаете, что свободное государство можно построить на штыках чужой армии. Кстати потомок польских шляхтичей Скоропадский очень неплохо охарактеризовал вас- Галичан:


Павел Скоропадский об украинцах, русских и галичанах.

…галичане, которым важно было представить Еntente-i не настоящую картину той Украины, которая действительно существует, то есть имеет резкую грань между галицийской Украиной и нашей. В действительности это две разных страны. Вся культура, религия, мировоззрение жителей у них другие. Галичане же хотят представить Еntente-i картину будто единой Украины, которая вся крайне враждебна к идее России, причем в этой Украине важнейшую роль играли бы сами галичане…

Действительно культурный класс украинцев очень малочисленен. Это является бедой украинского народа. Есть много людей, которые горячо любят Украину и желают ей культурного развития, но сами эти люди российской культуры, и они, заботясь об украинской культуре, нисколько не изменят российской. Это узкое украинство исключительно продукт, привезенный нам из Галиции, культуру которой полностью пересаживать нам нет ни единого смысла: никаких предпосылок к успеху нет и просто преступление, поскольку там, собственно, и культуры нет.

Ведь галичане живут объедками от немецкого и польского стола. Уже один язык их выразительно это отображает, где на пять слов четыре польского и немецкого происхождения.

Де ви берете ці фальшивки? В штабі бригадних копірайтерів? Ось правда:

Революційні події в Петрограді призвели до деморалізації армії і поступової її більшовизації. В Україні національний революційний рух очолила соціалістична Центральна Рада. Павло Скоропадський вороже ставився до соціалістичних ідей українських та російських революційних партій. У травні 1917 року у Києві відбувся І-й Всеукраїнський військовий з'їзд, який прийняв рішення про створення української національної армії.
У серпні 1917 року за наказом генерала Корнілова внаслідок українізації 34-й корпус під командуванням Скоропадського перетворено на 1-й український. Генерал Денікін про Скоропадського:
«Я викликав до себе генерала Скоропадського і запропонував йому стримати різкий хід українізації та, зокрема, відновити права командного складу або відпустити його з корпусу. Майбутній гетьман заявив, що про його діяльність склалася мінлива думка, імовірно, за історичним минулим роду Скоропадських; що він істинно російська людина, гвардійський офіцер і зовсім далекий од самостійності, якій сам не співчуває…[Джерело?] »
Повна українізація 20-ти дивізій та кількох десятків запасних полків відбулася згідно зі спільним вересневим наказом Олександра Керенського та Верховного головнокомандувача генерала Духоніна. Така різка зміна у ставленні Тимчасового уряду до «українського питання» відбулася через те, що Центральна Рада під час перевороту на чолі з генералом Корніловим підтримала Тимчасовий уряд. Окрім того, українізація армії ставала перепоною впливу реакційних російських офіцерів та більшовицької пропаганди на армію.
16-17 жовтня 1917 року Скоропадського на з'їзді Вільного козацтва у Чигирині делегати від п'яти українських губерній і Кубані обирають отаманом Вільного козацтва. Серед козаків особа нащадка гетьманського роду, бойового генерала Скоропадського мала неабияку популярність. Пізніше П. Скоропадський втратив весь свій набутий авторитет серед вільного козацтва через згоду балотуватися до Установчих зборів від блоку реакційних російських землевласників.
Після більшовицького перевороту в листопаді 1917 року Скоропадський визнав зверхність наказів Центральної Ради і виконував накази командувача Українського фронту генерал-полковника Дмитра Щербачова, що у свою чергу підпорядковувався Генеральному Секретаріату. У листопаді 1917 року збільшовичений 2-й гвардійський корпус на чолі з Євгенією Бош рушив на Київ для розгону української влади. Скоропадський отримав наказ Петлюри та Щербачова: розігнати заколотників. Оскільки збільшовичені частини мали низький рівень дисципліни, то ліквідація їхнього наступу відбулася без значного кровопролиття. Зокрема, під Вінницею заколотників зустрів Український стрілецький дивізіон Скоропадського. Частини червоних майже без бою були миттєво роззброєні, повантажені до ешелонів і відіслані до Росії.
Скоропадський на той час і не займав ніякої політичної позиції, а обмежував свою діяльність лише турботою про боєздатність свого військового підрозділу. Майбутній гетьман зіткнувся з холодним ставленням до себе з боку Генерального Секретаріату. Ще з літа 1917 року уряд Центральної Ради, занепокоєний великою популярністю аристократа-землевласника генерала Скоропадського, чинив йому перешкоди в керівництві корпусом: припиняв або затримував надходження до 1-го українського корпусу озброєння, одягу, харчів тощо. Наприкінці року через неспрацювання з новим військовим секретарем міністром Миколою Поршем та головнокомандувачем військових сил в Україні полковником Юрієм Капканом та через власні незадоволені амбіції Павло Петрович іде у відставку. Треба зауважити, що відставка в час, коли Батьківщина перебувала в небезпеці, не додала генералові прихильності нащадків.
У січні 1918 року більшовики зайняли Київ, і Скоропадський переховується від репресій.
З поверненням за допомогою німецько-австрійських військ до Києва, Центральна Рада в березні 1918 року оголосила про продовження нею внутрішньої політики соціалізації, що була відображена у ІІІ-ому Універсалі. Селяни не скорялися діям посадовців Центральної Ради і неохоче віддавали зерно та продукти, які Центральна Рада повинна була віддавати німцям як плату за військову допомогу. Окупаційні війська вважали, що українська влада не дотримає взятих на себе зобов'язань щодо передачі німцям продуктів харчування і почали каральні дії для примусового вилучення харчів із залишенням документів про вилучення. У відповідь на каральні дії німецьких та австрійських військ Україною шириться і організовується рух спротиву.
У середині березня 1918 року Павло Скоропадський утвердив опозиційну до Ради політичну організацію, сформовану з військовиків і землевласників, під назвою «Українська Громада» (пізніше «Українська Народна Громада»), яка увійшла в тісний контакт з Українською демократично-хліборобською партією В'ячеслава Липинського та Миколи Міхновського (на той час він вже був в одній команді з Липинським) та Союзом земельних власників з метою домогтися спільними зусиллями зміни уряду і внутрішньо-економічної політики Ради. На хвилі незадоволення політикою Центральної Ради і німецьким окупаційним командуванням «Українська Народна Громада» розпочала підготовку до державного перевороту. На нараді 24 квітня 1918 року з генералом В.Ґренером, фактичним керівником німецького війська в Україні, за підтримку (офіційно німецьке командування в цьому протистоянні зайняло нейтральну позицію) німців у перевороті Скоропадський взяв на себе низку зобов'язань політичного та економічного характеру, які тяжіли на майбутній політиці гетьманського уряду.
29 квітня 1918 року в Києві Всеукраїнський з'їзд хліборобів одностайно закликав проголосити Гетьманом України Павла Скоропадського. Центральну Раду було розігнано німцями, натомість, одразу ж було проголошено про утворення Української Держави на чолі з Гетьманом, який узяв на себе повноваження щодо управління краєм.
Гетьманат[ред.ред. код]

Докладніше: Українська держава

Молебень на київському Софіївському майдані після проголошення Павла Скоропадського гетьманом України, 1918 рік



Гетьман П.Скоропадський та кайзер Вільгельм II під час візиту до Берліна у вересні 1918



Гетьман оглядає Сірожупанників



Гетьман Скоропадський перед своєю резиденцією на вул. Інститутській, 40 де він проводив зустрічі з іноземними послами


29 квітня 1918 року внаслідок державного перевороту Павло Скоропадський взяв владу в Україні. Більшість партій та верств населення відмовили Центральній Раді та її Раді Міністрів у підтримці, тому переворот пройшов майже без пострілів та крові, лише в сутичці із січовими стрільцями загинуло троє вірних гетьманові офіцерів. Головною причиною успішності перевороту був параліч Центральної Ради. В Софіївському соборі єпископ Никодим миропомазав Гетьмана, а на Софіївському майдані відслужили урочистий молебен. Тоді ж було опубліковано «Грамоту до всього українського народу», де Гетьман заявляв, що взяв на себе тимчасово всю повноту влади. Відповідно до цього документу, Центральну Раду й усі земельні комітети розпускали, міністрів та їх товаришів звільняли з посад, а рядовим державним службовцям належало продовжувати роботу. Було відновлено право приватної власності. Гетьман також повідомляв, що незабаром видасть закон про вибори до Українського Сейму. Було обіцяно «забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці». До скликання Сейму в Україні мали діяти «Закони про тимчасовий державний устрій України», видані того ж самого дня. У них були визначені головні напрями діяльності Гетьмана у політичній сфері, організації державного управління, дані гарантії громадянських прав населення, оголошено про встановлення Української Держави замість Української Народної Республіки. Нова держава ґрунтувалася як на республіканських, так і на монархічних засадах. Згідно із «Законами…», вся влада, зокрема й законодавча, зосереджувалася у руках Гетьмана. За формою це була диктаторська влада з атрибутами національної традиції, за політичною суттю — авторитарний режим консервативної частини населення без чітко оформленої моделі побудови нової держави.
Гетьман намагався силою влади й помірними реформами зліквідувати революційні зміни щодо земельного питання, відновити стабільність у суспільстві, але з перших днів йому протидіяли соціалісти-федералісти, соціал-демократи, українські есери та інші партії, які раніше підтримували Центральну Раду. Гетьманська держава здобула міжнародне визнання серед країн, що були в військовому союзі з Німеччиною. Встановивши дипломатичні зв'язки з Німеччиною, яку гетьман відвідав з офіційним візитом у вересні 1918 і де провів успішні переговори з кайзером Вільгельмом II, Україна здобула більшу свободу дій у своїй зовнішній політиці, зокрема згоду німців на розбудову регулярної української армії. Також було встановлено політичні та економічні зносини з Кримом, Доном, Кубанню (велися навіть переговори про входження цих держав до складу України на федеративних засадах), здобуто визнання й підписано перемир'я з Радянською Росією (12 червня 1918 року).
Україна досягла певних успіхів у галузі науки, освіти та культури. Універсалами Скоропадського були створені Українська Академія Наук, українські університети — в Києві та Кам'янці-Подільському, 150 українських гімназій. Також, вийшло друком кілька мільйонів примірників українських підручників; засновано широку мережу загальнокультурних закладів та установ (Національний архів, Національну галерею мистецтв, Національний історичний музей, Національну бібліотеку, Український театр драми та опери, Українську державну капелу, Держаний симфонічний оркестр тощо).
Чимало труднощів виникло при спробі створити збройні сили Гетьманщини замість демобілізованих військових підрозділів Центральної Ради. З попереднього періоду не розформованою залишалася тільки Запорізька дивізія, яка обороняла північно-східні кордони України. У липні 1918 року було створено Сердюцьку дивізію під командуванням полковника Клименка у кількості 5 тисяч вояків, у листопаді того ж року почали формувати Галицько-буковинський курінь Січових стрільців. Універсалом Гетьмана було відновлено стан українського козацтва. Крім того, було створено Генеральний штаб, штабні структури у восьми територіальних корпусах. До збройних сил намагалися залучати лише тих громадян, які продемонстрували «безумовну відданість ідеї незалежної України». Влітку 1918 року в армії України було введено погони та військові звання, затверджено текст урочистої присяги на вірність Гетьману, заборонено політичну діяльність у військах, забезпечено перехід до схеми підготовки офіцерів: кадетський корпус — загальна козацька військова школа — Академія Генерального штабу. Загалом же ж, уряду так і не вдалося створити дієвої армії — з одного боку урядовці побоювалися, що загальна мобілізація може привести до армії збільшовичені елементи, а з другого справу створення збройних сил гальмували німецька воєнна адміністрація.
Усе ще потребувало вирішення земельного питання. 29 квітня 1918 року Гетьман скасував закони Центральної Ради про конфіскацію великих маєтків, але план їхнього викупу та розподілу між селянами було ухвалено лише в листопаді (його так і не вдалося виконати). З перших днів діяльності гетьманський уряд вживав заходів щодо нормалізації становища на селі, яке потрясали невдоволення, суперечності, ексцеси. Для підготовки нового аграрного закону й полагодження конфліктів між землевласниками й селянами було створено губернські й повітові комісії. Тимчасові правила про земельні комісії зобов'язували селян повернути поміщицьке майно й відшкодувати збитки, яких вони завдали великим землевласникам. На початку листопада підготували проект аграрної реформи, що передбачав примусовий викуп державою великих земельних володінь і розподіл їх між селянами — не більше 25 десятин на двір.
Невизначеність становища селян та поміщиків викликала невдоволення з обох боків. Крім того, до своїх маєтків поверталися російські поміщики, відбираючи у селян землю з допомогою збройних загонів гетьмана. Водночас через залежність гетьманської влади від Німеччини та Австро-Угорщини туди вивозилася величезна кількість українського зерна, м'яса та цукру. Врешті, невирішеність аграрного питання разом з поразкою держав центрального блоку призвели до краху Гетьманату.
Сім з половиною місяців Української Держави переважна більшість спостерігачів оцінює як період соціального і громадського спокою. Сучасники Павла Скоропадського та історики констатують факт певного економічного піднесення України цього періоду. Цьому сприяли відновлення приватної власності, підтримка Гетьманом вільного підприємництва, можливість промислових та торговельних кіл суттєво впливати на економічну політику влади, широкий збут товарів до Німеччини та Австро-Угорщини. У цей час було налагоджено грошовий обіг, вдосконалено грошову систему, створено державний бюджет, відкрито кілька українських банків, засновано нові акціонерні компанії. Поступово було відроджено залізничний рух. Зовнішньою запорукою цього була, безперечно, окупаційна австро-німецька армія, що припинила стан громадянської війни і вторгнення в Україну російських військ. В цих питаннях цілі автрійсько-німецьких військ і гетьмана збігалися.
Поряд із рядом конкретних досягнень, незважаючи на помітні позитивні зрушення в суспільному житті, гетьманський режим допустив фатальні прорахунки, а Павлу Скоропадському не вдалося надовго втримати владу. Гарантом стабільності у державі фактично виступала зовнішня сила — окупаційні війська Німеччини та Австро-Угорщини. Реставрація старих порядків Російської імперії, спроби повернути поміщикам землю, обов'язкова передача селянами врожаю у розпорядження держави, збільшення тривалості робочого дня на промислових підприємствах до 12 годин, заборона страйків сприяли формуванню опозиції. У липні-серпні 1918 року піднімається антигетьманська хвиля страйкового руху. У цей же час на Київщині, Чернігівщині та Катеринославщині активізується селянська боротьба проти окупантів та гетьманщини. Повстанські загони налічували у своїх лавах понад 40 тисяч осіб. Також мали місце саботажі (вибухи й пожежі в Києві, Одесі тощо), атентати (вбивство фельдмаршала Г. Айхгорна) тощо, що спричинило репресії з боку гетьманського уряду й німецько-австрійської військової влади.
Листопадові революції 1918 року в Австро-Угорщині та Німеччині ліквідували зовнішню запоруку стабільності гетьманської влади. З іншого боку, представники Англії, Франції, США та Італії обіцяли допомогу тільки за умови проголошення курсу на федерацію з білою Росією, який врешті-решт, так як і новий (з листопада 1918 року) проросійський кабінет міністрів С. М. Гербеля, виявився самовбивчим для Гетьмана[Джерело?].
Через політичні розбіжності розколовся кабінет міністрів Гетьмана. Намагаючись розрядити атмосферу, Павло Скоропадський 14 листопада 1918 року підписав Грамоту-маніфест до українського народу, який фактично зліквідовував ідею побудови незалежної України напротивагу розбудові Всеросійської федерації, складовою частиною якої повинна була стати Україна. Цим Гетьман відвернув від себе українців і не зміг привернути російські кола. Курс на повалення влади Скоропадського взяли представники КП(б) України, проросійські шовіністичні кола. Водночас ідеологи антигетьманського спротиву М. Шаповал та В. Винниченко готували повстання, налагоджуючи стосунки з українськими військовими колами. 13 листопада 1918 року у Києві, в будинку Міністерства шляхів зібралися представники соціалістичних партій та обрали Директорію, до якої увійшли В. Винниченко (Голова Директорії), С.Петлюра, Ф.Швець, А.Макаренко, П.Андрієвський. У відозві Директорії до населення йшлося про те, що гетьманська влада має бути «дощенту» знищена, а Гетьман є «поза законом». С.Петлюра у Білій Церкві видав Універсал до народу із закликом до повстання. За кілька тижнів боїв війська Директорії, 14 грудня 1918 року, оволоділи столицею Української Держави. Обставини, що унеможливлювали подальше перебування Скоропадського у ролі гетьмана змусили його зректися того ж дня гетьманства та втекти з Києва. Директорія оголосила про відновлення Української Народної Республіки. Більшість керівництва Директорії стояла фактично на соціалістичній платформі. Декрети гетьманського уряду було анульовано. Права участі в політичному житті країни нова влада позбавила не лише поміщиків та капіталістів, а й інтелігенцію. Боротьба з наслідками гетьманату інколи набирала форм, які не могли не викликати протесту. Існувала, наприклад, ідея ліквідації Української Академії наук як «витвору гетьманату».
___________
Аргументи проти безумства падають з легким шелестінням як осінні листя...
дочка лева вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 3 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 07.11.2013, 23:56   #98
Заблокирован
 Аватар для PRAVED
IP:
Сообщений: 3,874
"Спасибок": 2,966
Очки репутации: 0
Мнения: -5946
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от дочка лева Посмотреть сообщение
Де ви берете ці фальшивки? В штабі бригадних копірайтерів? Ось правда:
Оффтоп:
PRAVED вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 08.11.2013, 22:04   #99
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,531
Очки репутации: 0
Мнения: 6789
Доп. информация
По умолчанию

Великая Октябрьская, говорите?


На фотографии семья рыбинского купца Л.Л.Попенова с семьей.
Все изображенные на снимке люди, были расстреляны 4-5 сентября 1918 года во время акции красного террора.
В августе 1918 года, после покушения на Ленина и убийства Урицкого, большевики объявили в стране акцию возмездия - красный террор. Не остался в стороне и Рыбинск. 4 сентября 1918 года в газете "Известия Рыбинского совета рабочих, солдатских и красноармейских депутатов появилось грозное извещение Рыбинского уездного военного комиссариата: "Всем, живущим на капитал, эксплуатирующим чужой труд, объявляется красный кровавый террор! Суд над изменниками, будет краток и беспощаден - в 24 часа приговор и расстрел!"
Рыбинская уездная чрезвычайная комиссия составила "плановый наряд" на расстрелы. Массовые расстрелы продолжались в течение двух суток. Производились как одиночные, так и массовые расстрелы. Под расстрел попали семьи рыбинских купцов Попеновых, Дурдиных, Жеребцовых, Садовых и других.
Механизм проведения красного террора был следующим. Председатель Рыбинской уездной ЧК П. Голышков вызывал к себе подчиненных и давал задание расстрел конкретных лиц. Собиралась расстрельная команда из 4-5 чекистов. Эта группа шла по конкретному адресу, производился обыск с конфискацией ценного имущества. Затем хозяин дома или несколько членов семьи выводились из дома под предлогом их направления в ЧК для допроса. Однако, арестованных вели не в ЧК, а в лес или сарай и там расстреливали. Часть имущества убиенных делились между членами расстрельной команды, а часть сдавалась в ЧК. По пути от места расстрела до ЧК члены расстрельной команды заходили в дом одного из чекистов, где напивались до сильного алкогольного опьянения. Подобным же образом действовали красноармейцы из военкомата, также участвовавшие в проведении акции красного террора.
___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 4 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 08.11.2013, 22:24   #100
Житель
 Аватар для земляк
IP:
Сообщений: 382
"Спасибок": 636
Очки репутации: 0
Мнения: -2014
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
Все изображенные на снимке люди, были расстреляны 4-5 сентября 1918 года во время акции красного террора.
лесана, пишите гневные письма мелким почерком "На Америку дедушке Ротшильду с Рокфеллером", кто финансировал русскую революцию, приводил к власти большевиков, разваливал и грабил страну. И кто до сих пор продолжает свое подлое дело. Моё вам в этом одобрение!
земляк вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 08.11.2013, 22:30   #101
Почетный легион
 Аватар для Govard UA
IP:
Сообщений: 9,610
"Спасибок": 9,555
Очки репутации: 5,816
Мнения: 6782
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от земляк Посмотреть сообщение
пишите гневные письма мелким почерком "На Америку дедушке Ротшильду с Рокфеллером", кто финансировал русскую революцию, приводил к власти большевиков, разваливал и грабил страну.
Оффтоп:
___________
Уходя гасите всех.
Govard UA вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 08.11.2013, 23:22   #102
Изолирован
 Аватар для FourA
IP:
Сообщений: 4,559
"Спасибок": 6,584
Очки репутации: 0
Мнения: -764
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от дочка лева Посмотреть сообщение
Де ви берете ці фальшивки?
Эти " фальшивки" взяты из книги П.Скоропадского "Вочпоминания"..
Могу процитровать отрывок из этой книги:
Цитата:
Украинцы все говорят о том, что я пользовался русскими силами для создания Украины. Да почому, что одними украинскими силами нельзя было создать ничего серьезного. Культурный действительно класс украинцев очень малочислен. Это и является бедой украинского народа. Есть много людей, горячо любящих Украину и желающих ей культурного развития, но сами-то эти люди русской культуры, и они, заботясь об украинской культуре, нисколько ие изменят русской. Это узкое украинство исключительно продукт, привезенный нам из Галиции, культуру каковой целиком пересаживать нам не имеет никакого смысла: никаких данных иа успех нет и является просто преступлением, так как там, собственно, и культуры нет,
Ведь галичане живут объедками от немецкого и польского стола. Уже один язык их ясно это отражает, где иа пять слов 4 польского и немецкого происхождения. Я галичан очень уважаю и ценю за то, что они глубоко преданы своей родине, а также и за то, что они действительно демократы, понимающие, что быть демократом - ие значит действовать по-большевистски, как это, к нашему стыду, происходит у нас. У них все-таки есть свой образованный класс, что дает, уверенность, что галичане сумеют сохранить свою народность. ,
Великороссы и наши украинцы создали общими усилиями русскую науку, русскую литературу, музыку и художество, и отказываться от этого своего высокого и хорошего для того, чтобы взять то убожество, которое нам, украинцам, так наивно любезно предлагают галичане, просто смешно и немыслимо. Нельзя упрекнуть Шевченко, что ои не любил Украины, но пусть мне галичане или кто-нибудь из наших украинских шовинистов скажет по совести, что, если бы он был теперь жив, отказался бы от русской культуры, от Пушкина, Гоголя и тому подобных и признал бы лишь галицийскую культуру; несомненно, что он, пи минуты не задумываясь, сказал бы, что он никогда от русской культуры отказаться не может и не желает, чтобы украинцы от нее отказались. Но одновременно с этим он бы работал над развитием своей собственной, украинской, если бы условия давали бы ему возможность это делать.
http://mnib.malorus.org/ocrsloj/177/222.html#blok
Там полностью приведена эта книга - хотя там много ошибок при переводе её в цифровой вид...
Ещё одна интересная цитата из книги:
Цитата:
С австрийцами, с легкой руки майора Флейшмапа, с первого же дня начавшего какую-то сложнейшую интригу, у меня установились чрезвычайно вежливые отношения, при полном, сознаюсь, моем недоверии к ним, что вскоре и оправдалось.
Ко мне начали поступать донесения наших агентов, что в Алек- сандровске австрийским полком, состоящим из украинцев250, командует эрцгерцог Вильгельм, который при помощи окружающих лиц, особенно какого-то полковника, ведет усиленную агитацию в свою пользу с целью быть гетманом. Из истории Украины мы знаем, что такой фарс - вещь обыкновенная, но время для этого я считал неподходящим и потому этому сообщению не поверил.
Но, однако, через несколько времени подобные сообщения участились. Это возбудило во мне уже интерес. Я послал проверить, и оказалось, что все это действительно было верно, причем іуда стекались все недовольные новым режимом элементы.
Австрийский эрцгерцог Вильгельм выдавал себя за преданнейшего украинца, называл себя Василько, говорил только по-украииски, носил украинскую рубашку. Его эмиссары разъезжали по Украине, уже были некоторые части, с которыми они завели сношения, в дивизии Натиева без ведома последнего составилось совершенно определенное ядро приверженцев эрцгерцога, были разветвления этой конспирации и в больших городах. Я очень недоверчиво отношусь к сведениям, получаемым агентурным путем, ио тут из целого ряда сопоставлений и мелких фактов оказывается, [что] все было согласно с сообщениями. Из всех полученных данных оказалось, что немцы не были в курсе, австрийское же официальное командование и граф Форгач говорили, что они ничего ие знают и ие сочувствуют этому. В дальнейшем же выяснилось, что все это дело поддерживалось и субсидировалось австрийским двором и другими кругами. Я решительно попросил Тренера и Мумма прийти мне на помощь. Через некоторое время эрцгерцога убрали.
http://mnib.malorus.org/ocrsloj/177/228.html#blok
Вы побольше читайте первоисточники, а не то. чем вам промывают мозги!
FourA вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 3 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 08.11.2013, 23:55   #103
Почетный легион
 Аватар для Govard UA
IP:
Сообщений: 9,610
"Спасибок": 9,555
Очки репутации: 5,816
Мнения: 6782
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от FourA Посмотреть сообщение
взяты из книги П.Скоропадского
...и фамилия такая подходящая...да я Вам приведу десятки цитат из трудов русских классиков..где поносят Россию..и её тупость и невежество...взять хотя бы знаменитое :..вставай немытая Россия.....и что это значит???? Но ты продолжай свои рассуждения на тему россия-Украина..доставай какие -то цитаты...общая картина всёравно тебе недоступна...ибо дальтоники видят только черное и белое...максимум серое...и как говорил классик...большое им не по плечу...
___________
Уходя гасите всех.
Govard UA вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 09.11.2013, 12:14   #104
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP:
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,531
Очки репутации: 0
Мнения: 6789
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от FourA Посмотреть сообщение
Эти " фальшивки" взяты из книги П.Скоропадского "Вочпоминания"..
Могу процитровать отрывок из этой книги:
http://mnib.malorus.org/ocrsloj/177/222.html#blok
Там полностью приведена эта книга - хотя там много ошибок при переводе её в цифровой вид...
Ещё одна интересная цитата из книги:

http://mnib.malorus.org/ocrsloj/177/228.html#blok
Вы побольше читайте первоисточники, а не то. чем вам промывают мозги!
Ну, що ж якщо вже згадали Василя Вишиваного, він же Герцог Вільгельм, я знаю про нього:

Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний) про українське воїнство



Я взагалі уважаю Українців найкращими жовнірами. В наступі нема кращих... Вони рвуться вперед так, що часом аж вимикаються з рук команди. Супроти добрих офіцерів, які дбають за своїх людей, український жовнір вірний до смерти.





Моя сотня, зложена тільки з Українців, безумовно мала національну українську свідомість, але боялася виявляти її, бо тоді кождого Українця уважали політичне підозрілим. Між собою жили в згоді. Старшини в сотні були самі Німці (був один Поляк, але я усунув його). Страх Українців перед переслідуванням доходив до того, що деякі признавалися до польської народности. За це я лаяв страшенно і казав їм, що коли я признаюся до українського народу, то і вони можуть це сміло робити. Це помогало і переносилося скоро до сусідніх сотень.
Військова і моральна вартість моєї сотні представлялася дуже добре. Я взагалі уважаю Українців найкращими жовнірами. Тільки вони трохи подібні до овець: як мають провід, котрому вірять, то підуть в огонь і в воду, та й виконають навіть річи, які виглядають неможливими до виконання. Мав я одного трубача. Називався Лука Бойко і походив з с.Бучини (Брідщина). Він під час одного бою в Карпатах дістав сильний шрапнельний постріл, який розстріскав йому праву руку. Мимо того Бойко вискочив з окопів і побіг, щоб притягнути раненого товариша, який лежав перед дротами. Я кричу: "Бойку, не йди туди, бо погибнеш". Але він мимо того пішов, притягнув товариша і тоді зімлів з упливу крови. Я зараз вислав його до шпиталю. Там прокинулася йому гангрена. Йому хотіли врізати цілу руку. Тоді він утік зі шпиталю до мене. Здав я його до дівізійного шпиталю, де йому надрізали руку. Він виздоровів.
Таких випадків дійсної самопосвяти й геройства золотого українського жовніра міг би я подати безліч. Згадаю тільки з моєї служби при УСС старшого десятника Михайла Атаманюка з Киношова (Рогатинщина), який в ріжних часах був шість разів ранений, Юру Бендейчука, молодого Гуцула з Жабяго, незвичайно відважного хлопця, якого уважаю просто своїм приятелем і и[н.].
Що до моралі тих людей, то вона, як я сказав, дуже висока. Говорю це на підставі порівняння з жовнірами инших народів. Одну тільки хибу має український жовнір: він занадто добродушний і в тім уступає перед жовнірами инших народів, які знаю. На цю надмірну добродушність українського жовніра, яка доводить його до того, що він, навіть покривжденний, не протестує і не жалується, не міг я спокійно дивитися. Я просто підбурював їх в таких випадках. Не раз прикликав я побитого польським офіцером жовніра, як тільки довідався про це і наказував йому зголоситись до рапорту в тій справі і заявить своєму командантові, що робить це на мій приказ. Опісля, розуміється, пильнував я, щоб справа не загирилася (Загирилася - загубилася.).
Це була також одна з причин, із за яких прозивали мене "соціялістом" і т. и[н.]. До характеристики українського жовніра скажу ще одно: він має такі нерви, які Гіндербург (Гінденбург Пауль фон (1847 - 1934) - німецький військовий і державний діяч, генерал-фельдмаршал. Під час Першої світової війни від листопада 1914 р. - командувач військ Східного фронту, від серпня 1916 р. - начальник Генерального штабу, фактично головнокомандувач, У 1925-1934 pp. - президент Веймарської республіки.) уважає необхідними для жовніра першої якости. Про це переконався я багато разів. Наведу один такий випадок: коло села Кадубиськ (повіт Броди) в осени 1917 р. лежали ми в окопах. Було досить спокійно. Нараз почали Москалі стріляти гранатами. Один гранат упав в окопи між двох українських жовнірів, які лежали собі. І не вибух. Мабуть, не багато знайдеться таких людей, які не скочили б на рівні ноги по такім гостинці від ворога. Одначе оба українські жовніри тільки мов на команду крикнули свою відому улюблену лайку і ані ворохнулися. Лежали спокійно дальше. Таких випадків міг би я теж безліч оповісти. Словом, уважаю українського жовніра за першорядний матеріял в світі.
Український жовнір дуже витривалий на голод і нужду, на труди і невигоди. В тім перевисшають Українців тільки одні Серби, більш, мабуть, ніхто. В наступі нема кращих жовнірів, як Українці. Вони рвуться вперед так, що часом аж вимикаються з рук команди. Зате в обороні вони гірші (найтугіще бороняться пруські Німці). Найслабше місце в душі українського жовніра як жовніра - це недостача власної ініціятиви. Але за те на приказ все виконають. Особливо розвинений у них орієнтаційний змисл (Змисл - чуття.). Він - просто казочно сильний у них. Навіть в ночі. Супроти добрих офіцерів, які дбають за своїх людей, український жовнір вірний до смерти.
Українці люблять співати. Я люблю слухати, як вони співають. Обовязково казав я співати "Не пора", "Ще не вмерла Україна", "Верховино" і "Над Прутом у лузі". Я особисто і по товариськи говорив їм про гноблення України Росією, ніколи при тім не підчеркуючи, що в Австрії інакше, бо уважав це не смачним. За таке відношення до Австрії мусів я раз навіть ставати до рапорту. Я при рапорті заявив отверто, що почуваю себе Українцем і інтереси України для мене на першім місці. Мені відповіли, що це противиться моїм обовязкам і на тім скінчилося досить комічно: мене також почали уважати "політично-підозрілим" (з чого я мав сто потіх).

Сообщение добавлено 09.11.2013 в 12:16.

Вишивана сорочка під одностроєм австрійського старшини




Вільгельм Франц фон Га́бсбурґ-Лотрі́нґен (Васи́ль Вишива́ний) (нім. Wilhelm Franz von Habsburg-Lothringen) (* 10 лютого 1895 — † 18 серпня 1948) — український військовий діяч, політик, дипломат, поет, австрійський архікнязь (ерцгерцог), полковник Легіону Українських Січових Стрільців.
Вільгельм - Франц Габсбург - Льотринген це - повне ім’я австрійського архикнязя, українського патріота, воїна і поета Василя Вишиваного.
Драматична доля цієї дивовижної шляхетної людини, непересічної яскравої особистості.
У 1915 році Вільгельм фон Габсбург закінчив навчання у Військовій Академії імені Марії-Терези і в чині лейтенанта вступив на австрійську військову службу до 13 полку уланів, який складався з українців, переважно із Золочівщини. З ними у Вільгельма склалися приятельські стосунки. Один із вояків подарував Вільгельму вишивану сорочку, яку той залюбки вдягав під однострій австрійського старшини. За любов до українства отримав українське ім’я Василь Вишиваний. Вже тоді сам носив і обстоював національну синьо-жовту відзнаку українських вояків, хоча в Австрії це заборонялося. Він казав: “Коли я признаюся до українського народу, то й вони можуть сміло це робити”. Слухаючи українських пісень, які були йому дуже до вподоби, Василь Вишиваний навчився української мови. Першою українською книжкою, яку він прочитав, була “Мала історія України” Михайла Грушевського. Захоплювався Шевченком, Франком, Федьковичем, Ходкевичем...
Василь Вишиваний вважав українців найкращими воїнами, витривалими на холод і нужду, цінував їхні високі моральні якості. Як про недолік писав про їхню добродушність, навіть покривджені вони не протестують і не жаліються...
Зв’язки Вільгельма Габсбурга із українськими січовими стрільцями ведуть початок із 1917 року. Їхні спільні наради щодо майбутнього стрілецтва відбувалися в митрополичих палатах на Святоюрській горі разом із митрополитом Андреєм Шептицьким. Відстоював інтереси українців перед вищою австрійською владою. Неодноразово звертався до австрійського імператора Карла І, свого дядька, якого знав з дитячих років, з пропозицією утворення в Східній Галичині і Буковині окремого українського коронного краю. Був прихильником федералізації Австрії.
9 лютого 1918 року за Берестейським договором Українську Народну Республіку визнали суверенною державою Австро-Угорщина, Німеччина, Туреччина, Болгарія. Як війська союзних держав німецькі і австрійські війська увійшли в Україну, щоб разом із військами УНР звільнити її від більшовиків.
Вільгельма фон Габсбурга було призначено комендантом австрійської “Групи архикнязя Вільгельма”, до якої входив курінь УССів. Група воювала з більшовиками на півдні України. Із запеклими боями пройшла через Одесу, Нікополь, Великий Луг до Олександрівська, де здобула перемогу над більшовиками і затрималася на два місяці. Між стрільцями і місцевими селянами була щира приязнь. Разом відновлювали громадське життя, організовували “Просвіту”, видавали тижневик “Січ”. Тим часом до Олександрівська прибула українська Запорізька дивізія. З великою шаною вояки дивізії ставилися до Василя Вишиваного. І коли відбулася зустріч наддніпрянського вояцтва з УССами, і з’їхалася велика громада людей із запорізької землі, вояки дивізії запросили до царської золотої карети, яку вони привезли з Криму, Василя Вишиваного. Шестеро коней мчали його в супроводі запорізької кінноти Великим Лугом. І звучало величне і радісне “Слава”...
Після того, як в результаті перевороту прийшов до влади гетьман Скоропадський, і поміщикам повернули землю, в Україні прокотилася хвиля селянських повстань. Німецьке командування вимагало від групи Вільгельма, яка в той час знаходилася на Єлисаветчині, каральних операцій. Січові стрільці співчували повстанцям, рятували від кривавих екзекуцій. За них заступався Василь Вишиваний. Діяв в супереч волі німецького і австрійського командування.
Політичні діячі Одеси, сподіваючись на підтримку селянства і політичних партій, а також командування Запорізької дивізії, висували Василя Вишиваного на гетьмана України. На таку пропозицію Василь Вишиваний відповів: “Я щиро полюбив український народ і сам почуваюсь українцем, але я ніколи не думав про якусь кар’єру в Україні. Очевидно, коли буде воля українського народу, то я стану на чолі його держави”. Проте висування Василя Вишиваного на гетьмана було небезпечним для України, оскільки Німеччина не потерпіла б австрійського ставленика.
Присутність військової групи Василя Вишиваного була небажаною в Україні. І легіон за наказом вищого австрійського командування передислокували на Буковину — в Чернівці.
Після укладання договору між урядами С. Петлюри і Ю. Пілсудського, противником якого був Василь Вишиваний, на знак протесту він виходить із уряду Директорії і згодом виїздить до Відня. У Відні публікує статтю антипольського характеру, що стало причиною повного розриву з батьком і домом Габсбургів.
У 1921 році вийшла збірка поезій Василя Вишиваного “Минають дні...” українською мовою з посвятою “Борцям, що впали за волю України”. Поет закликає стрільців об’єднатися для боротьби, зворушливо оспівує Карпати, за якими тужить і сумує. На початку 30-х років він видає газету “Соборна Україна”.
У міжвоєнний період Василь Вишиваний багато подорожує Європою. Продовжує цікавитися українськими справами: зустрічається з українськими емігрантами різної політичної орієнтації, підтримує стосунки з січовими стрільцями.
Друга світова війна застала Василя Вишиваного у Відні. Після того, як він відмовився співпрацювати із гітлерівською Німеччиною, змушений був щоденно зголошуватися до гестапо. Гітлерівці хотіли, щоб він допомагав їм у зв’язку з подіями у Карпатській Україні, на що отримали відповідь: “Я почуваюся українцем і лише для добра України можу співпрацювати”. А про плани німців повідомив українське підпілля і радив не ставати на німецьку сторону.
З 1944 року Василь Вишиваний жив у Відні. Винаймав дві кімнати у господині. Сам порядкував своє помешкання. Хворів на легені. Заснував три малих підприємства. Зустрівся із українцями, які називали його полковник Вішій.
26 серпня 1947 року Василь Вишиваний вийшов на обід і не повернувся додому. Його було схоплено агентами радянської контррозвідки і таємно вивезено до Києва.
Довго залишалася невідомою доля Василя Вишиваного, і лише в останні роки, коли стали доступними для вивчення архіви, дослідники знайшли справу Вишиваного, записи допитів. Стало відомо, що його звинуватили у зв’язках із ОУН, з англійською і французькою розвідками і засудили до 25 років тюремного ув’язнення.
Помер Василь Вишиваний 18 серпня 1948 року у лікарні Лук’янівської тюрми від загострення туберкульозу. Точне місце захоронення залишилося невідомим...
___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  

Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 09.11.2013, 15:12   #105
Alt
Старожил
 Аватар для Alt
IP:
Сообщений: 1,801
"Спасибок": 1,235
Очки репутации: 0
Мнения: -3301
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Govard UA Посмотреть сообщение
...и фамилия такая подходящая...да я Вам приведу десятки цитат из трудов русских классиков..где поносят Россию..и её тупость и невежество...взять хотя бы знаменитое :..вставай немытая Россия.....и что это значит???? Но ты продолжай свои рассуждения на тему россия-Украина..доставай какие -то цитаты...общая картина всёравно тебе недоступна...ибо дальтоники видят только черное и белое...максимум серое...и как говорил классик...большое им не по плечу...
Это было бы смешно. если бы не было так грустно.
Alt вне форума  

Ответить с цитированием Вверх

Ответ

Метки
окупація україни

Опции темы
Опции просмотра

Ваши права в разделе

Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.

Похожие темы
Тема Автор Раздел Ответов Последнее сообщение
Як РФ буде розраховуватись з Україною за спричинені збитки під час окупації та анексії Криму. Deimos_mdg Политика Украины 5 04.04.2014 17:59
Російська пропаганда проти України на Євроньюс лесана Политика Украины и России 8 25.10.2012 17:28
Янукович пустить в Україну іноземні війська Tavi Политика Украины 4 12.05.2010 23:19


Часовой пояс GMT +3, время: 01:28.


Работает на vBulletin® Версия форума 3.х.х. Copyright ©2000 - 2009, Jelsoft Enterprises Ltd.

© ForumKiev.com 2007 - 2020