Я люблю Киев

КИЕВСКИЙ ФОРУМ
КУЛЬТУРНОГО ОБЩЕНИЯ
FORUMKIEV.COM
Правила Новое Вопросы Ссылки
КИЕВ ПОГОДА ИСТОРИЯ ТУРИСТУ
N-728-MI-2
Вернуться   Киевский форум > Як тебе не любити, Києве мій... > Справочная Киева > История города

Кукушка, чи Козлівка?

Ответ
 
Опции темы Опции просмотра
Старый 24.06.2007, 00:07   #1
Новичок
 Аватар для Киевлянин
IP:
Сообщений: 321
"Спасибок": 43
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию Кукушка, чи Козлівка?

Кукушка, чи Козлівка?




Що може бути цікавіше, ніж розповіді про історію київських місцевостей? Мабуть тільки прогулянки по ним.

Особливість мого рідного міста у тому, що можна безпосередньо із жвавої столичної вулиці, чи майдану через декілька хвилин потрапити у тихе місце, та залишитись у самоті. Візьмемо, наприклад Петровську алею.

Уявимо собі ту частину Києва, де зараз стадіон "Динамо", та тенісні корти, перетинає Петровська алея, сто років тому. На місці колонади входу до стадіону, де послідовно змінювались написи: "ім.Балицького", "ім.Єжова", "Динамо", "Дойч стадіон", потім ще раз "Динамо", стояв чепурний будинок кафе шантану "Шато-де-флер". Далі паркове господарство якогось Петровського. Дніпро затуляла величезна гора. Місцевість за нею звалася "Проваллям". Ним проходила тільки одна поганенька та брудна вуличка Козловська, яку кияни називали "Козлівка". Заїхати на неї можна було лише з боку Дніпровського узвозу, минаючи Аскольдову могилу.

У 1912 р. міська Дума вирішала прокласти ще один узвіз, по якому через парники можна було схилом гори достатись Дніпра. На горі без риштувань, за проектом молодого тоді випускника політехнічного інституту Євгена Патона спорудили пішохідний місток, про який багато написано. Користуючись нагодою, лише згадаємо, що це мабуть єдиний у світі міст, який спочатку склали на гребені гори, а вже потім з-під нього вибрали грунт. Цей процес можна простежити по листівкам початку сторіччя. На деяких вмонтовано колаж-панораму Дніпра, на тлі невибраної породи.

Так Петровська вулиця з'єдналася з "Козлівкою" та перебрала на себе її назву. Велика територія схилів Дніпра від Аскольдової могили до Нижнього пам'ятника князеву Володимиру густо порізана ярами, ровами, вибалками, урвищами та рясно вкрита дрімучим лісом. Угорі - розложисті крони величезних дерев, внизу - непролазні хащі чагарників. А далі - чарівні краєвиди на Дніпро та його околиці. Кращого місця для дач не знайти. Ліс вирубали під час громадянської війни.

Цю чарівну місцевість і облюбували для своїх помешкань "кукушки" та дрібні злочинці. Майже під кожним великим деревом був "особняк" у вигляді чепурненького курінця. Двері таких помешкань завжди були відкрити для мисливців "за клубничкою". "Кукушками" у Києві називали повій останнього гатунку, а місце розташування їхніх дач міцно увійшло в історію Києва під назвою "Кукушкіни дачи". А жінки таку назву отримали тому, що закликали своїх клієнтів кокетливим "Ку-ку…ку-ку!" з-за дерев.

Щоліта тут, майже у центрі міста жила велика кількість людей, яки не визнавали ні офіційних законів, ні життєвих забобонів. Вони для місцевої влади та поліції були майже недосяжні. Тут гуртувались повії та сутенери, дрібні злодії та розчаровані мрійники, жебраки та невдахи, революціонери та карні злочинці. Усі хотіли їсти-пити, та ніхто з них не мав нахилу до праці. Дивовижний світ незвичайних "дачників" жив за своїми законами та морально-етичними канонами. Об'єднала їх усіх бідність.

Горе тому, хто з "чуграїв" (тобто чужих) потрапляв до зони "кукушчиних дач": не залежно від часу доби з нього здирали усе. На мові мешканців цього дивного району це звучало, як "обдерти козла". Звідки пішла назва "Козлівка", яка перетворилась пізніше на Козлівську вулицю.

Час від часу збирали майже усю поліцію та навіть залучали військових, для проведення облав. У одну з таких, необачно потрапив видатний письменник Олександр Купрін. Він частенько перебував на них, щоби поповнювати свою колекцію "Київських типів". Затриманий Олександр Іванович тільки у центральному жандармському відділку (Володимирська, 15), куди його з стусанами привели, мав можливість звернутись до полковника, керуючого цією акцією:

  - Звільніть мене, я Купрін!

  - Тут усі купріни, - зареготав той, давши наказ відправити письменника разом з усіма до кутузки. Лише вранці охоронці до тямкували, що тримали відомого письменника.

Перед революцією на "Козловці" було з десяток хат, лише один двоповерховий кам'яний будинок та лікарня імені С.А.Лихарьової. Член "человеколюбивого общества", вона на свої кошти створила лікарню для хронічно хворих дітей. Цьому гуманітарному закладу дали ім'я фундаторки, потім була лікарня № 13 та далі інші медичні заклади…

Щоб захистити своїх співробітників від відчайдушних мешканців цього району, Софія Андріївна щомісяця відраховувала отаманові "Кукушчиних дач" 50 карбованців. За довгі роки існування цієї конвенції обидві сторони конвенції умови не порушували.

Минуло чимало років. Якійсь мудреці з "Ресторантресту", почувши про "Кукушку", довго не думаючі вліпили гучну назву затишному, на свіжому повітрі, просто неба, ресторанові, назву "Кукушка", що на старокиївському жаргоні означало повія. Над дахом було зображення … ні, тільки птахи.

Тепер на місці Козловської вулиці - Паркова алея. Споруджено Зелений театр з використанням бастіонів та мурів Печерської фортеці. Зробили спортмайданчики та атракціони, побудували ще ресторан "Курені", до речі схожий на ті "особнячки", до яких запрошували колись дівчата. Побудували чепурні сходи до Верховної Ради.

Початок вулиці Петровської прикрашає пам'ятник Всеукраїнському старості - Григорія Петровського. Цим мали намір втокмачити киянам, що вулиця носить його ім'я. Але на листівці початку сторіччя напис "Новая вулиця Петра Великого". Треба сказати, що й будівництво музею Леніна на Володимирської горці мало під собою далекосяжні підступні наміри колишньої влади: пам'ятник Рівноапостольному князю Володимиру збиралися перенести до Києво-Печерської лаври. У 1982 році одна з відповідальних за культуру міських начальниць просила мені написати мені історичну довідку, та геологічне обгрунтування, що розташування пам'ятника а горці вважалось б недоцільним. Дивися і невдовзі вважалося б, що назва Володимирської гірки походить від імені вождя світової революції. На щастя цього не сталося.

Але Кукушка та Петровська алея сьогодні одне з мальовничих місць мого рідного Києва.

автор: Киркевич Віктор Геннадійович




Киевлянин вне форума  

Ответить с цитированием Вверх

Ответ

Опции темы
Опции просмотра

Ваши права в разделе

Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.


Часовой пояс GMT +3, время: 09:23.


Работает на vBulletin® Версия форума 3.х.х. Copyright ©2000 - 2009, Jelsoft Enterprises Ltd.

© ForumKiev.com 2007 - 2021