Я люблю Киев

КИЕВСКИЙ ФОРУМ
КУЛЬТУРНОГО ОБЩЕНИЯ
FORUMKIEV.COM
Правила Новое Вопросы Ссылки
КИЕВ ПОГОДА ИСТОРИЯ ТУРИСТУ
N-728-MI-2
Вернуться   Киевский форум > Як тебе не любити, Києве мій... > Справочная Киева > История города

Б. А. СЕМАДЕНІ. Будинок на Хрещатику, № 15.

Ответ
 
Опции темы Опции просмотра
Старый 24.06.2007, 00:21   #1
Новичок
 Аватар для Киевлянин
IP:
Сообщений: 321
"Спасибок": 43
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию Б. А. СЕМАДЕНІ. Будинок на Хрещатику, № 15.

Б. А. СЕМАДЕНІ, АБО І3 ШВЕЙЦАРІЇ ДО КИЄВА

Будинок на Хрещатику, № 15.

Тут у різний час знаходилося зимове приміщення Дворянського клубу, Літературно-артистичне товариство, театр О. М. Крамського, а на першому поверсі- кафе-кондитерська і фабрика з виробництва шоколаду Б. А. Семадені (5. 08. 1845 - 17. 10. 1907).

Швейцарський громадянин Бернард Андрійович Семадені з'явився у Киеві в січні 1877 р., переїхавши з Одеси, де разом із Фанконі тримав "Швейцарську кондитерську". Компаньйони купили кондитерський заклад теж швейцарця Иоганна Штіфлера в його будинку по Хрещатику, № 25 і відкрили там "Швейцарську кондитерську Б. Семадені і Фанконі.

Із цього приводу в київських газетах 1877 р. Було повідомлення: "Нова швейцарська кондитерська Б. Семадені і Фанконі. Маємо честь довести до відома київського товариства, що кондитерська, яка була під фірмою Штіфлера і користувалася загальною увагою тутешньої публіки, у даний час придбана нами, причому, вважаємо за необхідне заявити, що фірма наша упродовж багатьох років користується цілковитою прихильністю одеської публіки. Намагаючись, наскільки можливо, задовольнити вимоги тутешнього товариства, ми ввійшли у зносини з кращими закордонними торговими домами, що дало нам змогу мати постійно вищої якості різні напої та інші кондитерські запаси за найпомірнішими цінами і, обладнавши із повним комфортом приміщення, що займає кондитерська, ми тішимо себе надією мати щастя заслужити повну увагу і довіру тутешнього товариства. Кондитерська приймає на себе виконання різноманітних замовлень".

Пізніше Семадені змінив компаньйона, звісно й заклад трохи змінив назву на "Швейцарська кондитерська Семадені і Люрс". Міцно ставши на ноги, Семадені у 80-х роках 19 ст. Став повноцінним єдиним власником кондитерської, відмовившись від компаньйонів. Також Семадені стає єдинимвласником фабрики за адресою Хрещатик, № 15, що була заснована 1878 р. із двадцятьма робітниками і річним оборотом 24,5 тис руб. Фабрика мала філії на Великий Васильківській, № 12 і № 25 і носила назву "фабрика морозива, цукерок і шоколаду", а згодом - "Фабрика какао, шоколаду і цукерок". Фабрика виготовляла цукерки, різні печива, торти, креми, шоколад, морозиво і прохолодні напої. Все це можна було купити у кафе-кондитерській. До послуг відвідувачів був також: буфет із холодними і гарячими закусками, вина і напої місцевого і закордонного виробництва, італійські сигари, виготовлені у Флоренції з гаванського тютюну, більярдна зала із шістьма більярдами, кабінет для читання з російськими і закордонними газетами і часописами.

Господар іноді навіть рекламував свій заклад у віршованій формі, і хоча вірші ці далекі від досконалості, але, віддамо належне, реклама не зовсім звичайна:

Зима.

Зимний вечер… Скучно чтo-то…

И от лампы пали тени…

Мне развлечься есть охота…

Не пойти ли к Семдени

У него зимой уютно

Теплый зал его льет свет,

Почитаю там попутно

Разных множество газет.

Выпью чашку кофе, чая,

Помечтаю там часок,

Проведу я, не скучая,

Зимний скучный вечерок.

Весна

Солнце радостно пыхтит,

Синева небес ясна.

И природа легче дышит-

Возвратилася весна.

На Крещатике гуляют

Дамы, барышни-и все

Пред весною щеголяют

Во всей красе

И покинув тяжесть лени,

Чтоб забыться как-нибудь

Направляюсь к Семадени

И хочу там отдохнуть.

Фабрика славилася, головним чином, виробництвом художніх кондитерських виробів за особливими замовленнями: тортів у вигляді квіткових кошиків, пірамід, веж тощо. Приймалися замовлення на постачання солодощами весіль, балів, вечорів та ін. Пропонувався великий вибір бомбоньерок із цукерками від 60 коп. До 2 руб. і київського сухого варення по ціні 1 руб. за фунт, морозиво на замовлення, марсельських фруктів, американських ананасів, туринських маронів, шоколаду "Міньйон" та інших оригінальних виробів, фабрика Б. А. СемаденІ виготовляла карамель "Кетті Бос ", заправлену екстрактами з різноманітних лікарських трав, яка продавалась як ліки при кашлі і різноманітних хвороба" горла.

На Київській виставці 1897 р. понад 20 власників експонували сушені фрукти, варення, мармелад, пастилу, печиво, цукерки та інші кондитерські вироби. Експоненти відділу кондитерських виробів розподілялися на три категорії:

1) садовласники, що вважають вигіднішим продавати свої фрукти у вигляді варення або мармеладу, ніж збувати їх у свіжому вигляді;

2) фабриканти, що готують різні цукерки за правилами кондитерського мистецтва;

3)напівкустарні-напівпромислові підприємства, які виготовляють домашніми засобами цукерки і варення з фруктів, що купуються у садовласників, і приготування з яких кондитерських виробів потребує, насамперед, фруктів, цукру і шоколаду.

Найскладнішим і таким, що потребує сучасних і дорогих машин і апаратів, виробництвом є готування шоколаду і шоколадних цукерок із насіння какао. Фабриками у повному розумінні цього слова, що виготовляли цукерки всіх родів і збували їх у більш-менш великому районі, у Києві наприкінці XIX ст. були фабрики Горовиця, Семадені і Франсуа.

Фабрика І. І. Горовиця (Верхній Вал, № 24, пізніше — Притиско-Микільська, № 3) існувала з 1879 р. Тут виготовляли сухе і сиропне варення, угорський чорнослив, шоколад, цукерки, карамель, мармелад, монпансьє та Інші вироби на суму до 150 тис руб. на рік. Фабрика була нагороджена медалями на виставках у Києві, Петербурзі, Парижі, Херсоні, Кишинові, Катеринославі. Кондитерська фабрика цукерок і шоколаду "Франсуа" існувала в Києві з 1872 р. (Фундуклеївська, № 17) із реалізацією продукції на суму до 60 тьіс. руб. на рік.

Цукеркова, кондитерська І шоколадна фабрика і кафе Жоржа Дортенмана (або просто «Жоржа») знаходилась на Хрещатику, № 28. На фабриці працювало 13 робітників, вироблялося щорічно: цукерок — 2000 пудів; шоколаду — 500 пудів, варення, тістечка. З цією метою перероблялося: цукру — 2000 пудів, мигдалю — 150 пудів, горіхів — 100 пудів, фруктів і ягід — 700 пудів. Вся сировина купувалася в Києві, лише 100 пудів какао — у Гамбурзі. Матеріалів для пакування закуповувалося на суму 2000 руб. Річний обсяг виробництва становив 70000 руб. (усі дані — на початок 80-х рр. XIX ст.).

На виставці 1897 р. у Києві фірма «Франсуа» розмістила свої експонати... у невеличкому кіоску. Експонувалося і сухе варення А. М. Балабухи.

Проте усіх перевершив Б. А. Семадені (річне виробництво до 100 тис руб.). Він розмістив вироби своєї фабрики у двоповерховому павільйоні, побудованому у давньошвейцарському стилі, показав виробництво шоколаду, де всі млинки приводилися у рух електродвигуном. Фірма Б. А. Семадені була визнана гідною на виставці Великої срібної медалі. Популярність кафе, розташованого в ідеальному місці — центрі міста, напроти Думи і поруч із Біржею, — була великою.

Кафе стало неофіційною київською біржею, де з ранку до вечора юрмилися київські маклери. Його опис знайдемо й у художній літературі. Герой повісті великого сатирика Шолом-Алейхема, не знаходячи занять у містечку і, почувши, що у великому місті Єгупці (так автор називає Київ) люди роблять великі справи, кидається туди, сповнений «найрайдужніших» надій. Сторч головою він кидається у вир різних оборудок, але раз-по-раз зазнає невдачі. І Самотній і безпорадний він запекло видряпується нагору соціальними сходами, судорожно тягнеться до мерехтливого золотого дощу, але знову і знову зривається з уявних висот. Повість побудована на листуванні героя з дружиною: «Я втерся в компанію маклерів,— пише герой дружині,— і сам став із божою поміччю не з останніх, сиджу вже в Семадені нарівні з усіма за білим мармуровим столиком, як в Одесі, і п'ю каву зі здобними булочками. Отут, у Семадені, і є сама біржа. Сюди збираються маклери з усіх кінців світу. Тут завжди лемент, шум, гам, не так, як у синагозі: усі говорять, сміються, розмахують руками, іншим разом сваряться, сперечаються, потім позиваються, тому що при поділі куртажу вічно виникають непорозуміння і претензії; без суду сторонніх осіб, без прокльонів, дуль і ляпасів ніколи ні в кого — у тому числі й у мене — не обходиться».

Після чергового краху герой знову пише дружині: «Вже давно я перестав бувати в Семадені (не Симе-Дина, як ти говориш). Це взагалі не жінка, а чоловік... А перестав я бувати не тому, що я з ним посварився, а просто остогидла мені кава з булочками, та й грошей немає при собі...» У наступних своїх листах Менахем-Мендл пише дружині що «більше не ходжу до Семадені: відтіля виганяють, і я кинув усі справи! Докінчено з біржею, із Семадені, із маклерством, — усе це шахрайство, суєта, ганьба, чорт знає що!»

К. Г. Паустовський — на початку XX ст. гімназист 1-ої Ки- ївської гімназії, у «Повести о жизни» описує, як у «сухопутному» Києві він побачив на вулиці моряка-гардемарина в чорній формі, із палашом і, захоплений його виглядом, пішов слідом. Зрештою, моряк бачачи це, зупинився, підкликав хлопчика до себе і після короткої бесіди запросив до кафе. «На Хрещатику,— пише К. Паустовский,— гардемарин зайшов зі мною у кав'ярню Семадені, замовив дві порції фісташкового морозива і два стакани води. Нам подали морозиво на маленький триногий столик із мармуру. Він був дуже холодний і весь пописаний цифрами: у Семадені збиралися біржові ділки і підраховували на столиках свої прибутки і збитки. Ми мовчки з' їли морозиво... Після того, як гардемарин пішов, я посидів ще трохи, поки на мене не почали оглядатися пітні сусіди в канотьє. Тоді я ніяково вийшов і побіг у Марийський парк».

Завсідники кафе потрапили і на театральні підмостки. 1923 р. у київському театрі мініатюр «Мозаїка» йшла музична сатира П. Г. Григор'єва «Наші непмани у Семадені», де персонажі були взяті просто з вулиці.

Що ж до подальшої долі знаменитої фірми, то була вона такою.

Б. А. Семадені був одружений двічі. Після його смерті фірма перейшла до другої дружини — Е. Г. Семадені (перша дружина, Катерина Антонівна, померла у 1892 р.) і синів А. Б. та О. Б. Семадені. Син фундатора Отто Бернардович Семадені помер у Києві в січні 1919 р. Фірма ж працювала й у радянський час, очевидно, НЕП дав їй новий поштовх. Останні дані про неї нале- жать до 1925 р. Ось рекламне оголошення:

«Б. А. Семадені. Київ. Карамель від кашлю «Кетти-Босс».

Фабричне виробництво всіляких кондитерських виробів. Шо- колад, карамель, цукерки та інше».

Проте незабаром усе пішло у небуття, і від фірми, що ко- лись процвітала, залишилася тільки назва...

литература "Хрещатик відомий і невідомий"

фотоматериалы www.oldkiev.info




Киевлянин вне форума  

Ответить с цитированием Вверх

Ответ

Опции темы
Опции просмотра

Ваши права в разделе

Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.

Похожие темы
Тема Автор Раздел Ответов Последнее сообщение
Як в Цюріху пересунули 123-літній будинок! Анріал! |bastard| Основной 0 26.02.2013 14:52
Шоколадний Семадені Киевлянин История города 0 24.06.2007 11:35


Часовой пояс GMT +3, время: 21:28.


Работает на vBulletin® Версия форума 3.х.х. Copyright ©2000 - 2009, Jelsoft Enterprises Ltd.

© ForumKiev.com 2007 - 2021