Я люблю Киев

КИЕВСКИЙ ФОРУМ
КУЛЬТУРНОГО ОБЩЕНИЯ
FORUMKIEV.COM
Правила Новое Вопросы Ссылки
КИЕВ ПОГОДА ИСТОРИЯ ТУРИСТУ
N-728-MI-2
Вернуться   Киевский форум > Як тебе не любити, Києве мій... > Справочная Киева > История города

Дещо про Шулявку.

Ответ
 
Опции темы Опции просмотра
Старый 24.06.2007, 01:34   #1
Новичок
 Аватар для Киевлянин
IP:
Сообщений: 321
"Спасибок": 43
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию Дещо про Шулявку.

Дещо про Шулявку.
Коли на карті міста у 1923 р. з'явилися назва Повітряно-флотський проспект та Повітряно-флотський міст, а на честь героїв-стратонавтов П.Федосенко, А.Васенко та І.Усикина у 1934 р. проспект отримав назву Героїв Стратосфери, то ніхто навіть у думках не підозрював, наскільки далеко, майже на півтора сторіччя, йде обґрунтування цього найменування.

Ще з епохи Олександра І у пам'яті киян залишилась подія 21 квітня 1807 року. Київський митрополит Серапіон Александровський з гістьми очікував у себе на Шулявці прибуття з Палацевого саду повітряної кулі; але вона там не злетіла. Спробу повторили через місяць 21 травня, але вже в Шулявському гаю - резиденції митрополитів київських, у присутності його самого, князя М.І. Кутузова, безлічі цікавих до усього незвичайного дам "пущал кулю цесарец". Апарат "легше повітря" піднявся сажень на сто, пролетів близько 10 хвилин та спустився на шляху біля гаю, який пізніше отримав назву Кадетський. "Цесарцями" на той час називали поданих Австрії.

Історична місцевість Шулявка, до якої відносили і Кадетський гай, отримала назву від давнього "шелев борком", тобто низького лісочка з безліччю галявин (борок-лісок), хоча існує думка, що і від птаха шуляка.

Найстаріші звістки про Шулявку відносять до ХІІ сторіччя. У 1146 році тут вирішувалася доля Київської Русі та її "стольного граду". Онук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславович, погодившись з киянами, що не любили Ольговичів, які займали "київський стіл", підступав до Києва. Ольговичі мусили втікати, але Ігор Ольгович, не встиг втекти, - загруз з конем у болоті, та був захоплений у полон. Місцевість, де доля зіграла з князем злу послугу, так й звалася у літопису "Шелвов борк". Микола Карамзин та Михайло Максимович вважають, що це й була Шулявка. Літопис ще раз згадує сільце під Шелвовим борком, де тодішній князь Київський Ростислав Мстиславович частував своїх чернігівських родичів Олега та Святослав, небожів вже згаданого Ігоря Олеговича. Отже це село й стало пізнішою Шулявкою.

Якщо взяти альманах "Кіевлянинъ" за 1841 рік, який займає почесне місце на моєї книжкової полиці, то там можна знайти свідчення шановного першого ректора Київського університету М.О. Максимовича: "…Шулявщина. Там теперь находится загородный митрополичий дом и Шулявская роща, которая лет за десять перед сим была густа и тениста. Ежегодно 1-го мая собираются туда киевские жители на гуляние. Но многие ли из гуляющих знают и вспоминают о том, кто за 115 лет посадил эту рощу и основал здешний загородный дом, - о злополучном Киевском архиепископе Варлааме Ванатовиче?"

Про цього дуже поважного архієпископа треба сказати особо, бо він завжди стояв на сторожі давніх привілеїв та незалежності. Цей архієпископ, - наступник Йоасафа Кроковського, що за зносини з Мазепою був покликаний до Петербургу, але дорогою помер у Твері, скоріше від отрути. Ванатович вже не достав титулу митрополита, а мав сан архієпископа Київського. Це була людина дуже енергійна та працьовита. Він багато будував, та особливо о його діяльності нагадують величезні будівлі у садибі Софійського собору - митрополичі покої, та трапезна церква, підземні ходи біля неї, гарна брама у мурі, яким обведено садибу собору, з боку Володимирської вулиці. На Шулявці він збудував двоповерхового дерев'яного будинку для літнього відпочинку та посадив біля нього березовий гайок, з якого розвинулась згодом Кадетська роща. Зберігся "спеціальний план" цієї дачі, датований 1788 роком. Більшу частину дачі заповнює гай, з будинком митрополита посередині, до якого веде довгенька стежина, обсаджена обабіч деревами. Далі селянські хати, городи, і ще далі річка Либідь з двома ставками, на яких два млини.

Михайло Максимович мав рацію, коли назвав архієпископа Ванатовича "злополучним". Цариця Ганна Іоаннівна погано ставилась до духовенства нашого краю. Архієпископ Варлаам був незвичайно енергійним діячем. Але хтось у Петербурзі мовив "Слово і діло!", владику визвали до Тайної канцелярії, звинуваючі його, що не відправив молебну у якийсь табельний день, лишили сана та відправили звичайним ченцем до Кирило-Білозерського монастиря, там він провів десятиріччя до правління Лізавети Петрівни, котра не вагаючись його звільнила, повернула сан єпископа, дозволила повернутися до Києва, та очолити кафедру. Але владика не схотів, бо вже прийняв схиму. Фактичні причині цього дивного арешту по сей день, не з'ясовані, окрім фантазії забутого В.Пикуля.

Малюнок будинку Ванатовича приводить у свої книжці дослідник київської старовини Володимир Щербина. У заміській оселі київських митрополитів, розташоване на ставку, утвореного заводдю р. Либідь після Ванатовича, ставши знову митрополитами, - були Рафаїл Забаровський, Тимофій Щербацький та Арсеній Могилянський. Останній згадуваний висадив навколо резиденції гарний садок, а в самому будинку влаштував домову церкву. Але шановних ієрархів треба було доглядати, тому поруч оселились декілька монахів, потім ще з десяток осель монастирських кріпаків та іншої обслуги. Так з'явилась слобода, яку так і назвали Шулявщина. З 1847 р. ця місцевість стає власністю держави, яку заселяють робітники. А митрополитам передають село Совки. Не зважаючи, що 1 травня привертає до Кадетського гаю силу народу, сама Шулявка залишалася передмістям з невеличкими хатками та городами. Тільки з будівництвом Політехнічного інституту цією землею стали цікавитись, та вона почала поступово зростати у ціні.

До складу міста Шулявка входила поступово, до 1912 р. Під час революції 1905 р. була створена "Шулявська республіка", де вперше селищами керував Рада робочих депутатів. Ця своєрідна робоча республіка, де не було ніяких представників влади, була жорстоко розгромлена царськими військами. Забудова продовжилася ще й під час 1-ої Світової війни, навіть й після Громадянської війни, окраса Шулявки Кадетський гайпоступова став зникати та занапастився. У газеті "Пролетарська Правда", що з 1920-х років виходила у Києві, 14 квітня з'явилась замітка-заклик "Создадим пролетарскую рощу", у який написано: "В дни разрухи роща погибла. Вековые дубы, развесистые грабы и молодые березки - все было уничтожено. В течении одной зимы прекрасный лес превратился в голый пустырь…" Далі автор закликає громадян "приближается неделя леса. И киевский пролетариат должен в эти дни воскресить прекрасную рощу, если не для себя, то для своих детей".

Тепер на місці резиденції митрополита, затишного гаю - заправки, швидкісний трамвай, шляхопроводи, та ніде немає місця, де можна було посадити навіть повітряну кулю!

автор: Киркевич Віктор.
Киевлянин вне форума  

Ответить с цитированием Вверх

Ответ

Опции темы
Опции просмотра

Ваши права в разделе

Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.


Часовой пояс GMT +3, время: 10:09.


Работает на vBulletin® Версия форума 3.х.х. Copyright ©2000 - 2009, Jelsoft Enterprises Ltd.

© ForumKiev.com 2007 - 2021