Я люблю Киев

КИЕВСКИЙ ФОРУМ
КУЛЬТУРНОГО ОБЩЕНИЯ
FORUMKIEV.COM
Регистрация Правила Новые сообщения Идея Группы Вопросы Админ. FAQ
КИЕВ КАРТА ПОГОДА ССЫЛКИ ИСТОРИЯ ТУРИСТУ ОБЪЯВЛЕНИЯ
N-728-MI-2
Вернуться   Форум Киев | ForumKiev.com > Як тебе не любити, Києве мій... > Справочная Киева > История города

Топонімічні перейменування в окупованому Києві (1941–1943)

Ответ
 
Опции темы Опции просмотра
Старый 23.02.2017, 19:31   #1
Geheime Staatspolizei
 Аватар для Фагот!!!
IP:
Сообщений: 24,304
"Спасибок": 61,241
Очки репутации: 227,085
Мнения: 5362
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию Топонімічні перейменування в окупованому Києві (1941–1943)

Наткнулся на любопытный текст. Возможно, будет интересно

Цитата:
Тетяна Себта, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, кандидат історичних наук


Кожна влада, що утверджувалася у Києві, насамперед у минулому столітті, несла з собою зміну найменувань вулиць та площ, що спотворювало історичну топоніміку міста, водночас творячи його історію. Не була винятком у цьому сенсі й нацистська окупаційна влада, ввівши в офіційний обіг та побут киян низку нових назв: від найменувань органів управління — до назв вулиць. Зробимо спробу висвітлити зміни, що відбулися у назвах вулиць і площ Києва під час окупації нацистами у міста у 1941–1943 роках, встановити ініціаторів та час тих змін, визначивши їх особливості та вплив на післявоєнну топоніміку міста.


Історія перейменувань київських вулиць під час нацистської навали — тема не нова. Вперше до її висвітлення долучився відомий києвознавець Дмитро Малаков у фотоальбомах «Київ 1941–1943» та «Київ 1939–1945», оприлюднивши перелік вулиць міста з новими, німецькими назвами[1]. За винятком кількох, ним наведено майже всі перейменовані вулиці. Публікуючи цей перелік, автор, на нашу думку, припустився неточності лише в їх датуванні, стверджуючи: «Не пізніше 19 листопада 1941 р.», пославшись на недатований план центральної частини міста з позначеними на ньому вулицями, які вже мали нові, німецькі назви[2]. Цей план разом із переліками вулиць за районами було підшито до документа із вищезазначеною датою[3], що й дезорієнтувало автора. Насправді ж, підстав відносити план до цього документа не було, оскільки у жодному списку вулиць, підготовлених на 19 листопада 1941 року по кожному району, німецькі назви не значилися. Диференційований (залежно від типу окупаційної влади — військової або цивільної) процес відповідних перейменувань охопив більший проміжок часу.

Наступними кроками в дослідженні історії перейменувань київських вулиць під час нацистської окупації стали публікації планів центральної частини Києва станом на січень-березень 1943 року[4] та всього міста Києва станом на січень-квітень 1943 року[5]. Обидва плани — одне з основних джерел для встановлення топоніміки міста періоду нацистської окупації 1941–1943 років. З точки зору загальної історії проблеми, слід згадати також нові публікації А. О. Кудрявцева[6] та М. В. Стріхи[7].

В історії численних перейменувань київських вулиць під час нацистської окупації чітко розрізняються три аспекти цього процесу, які нерозривно пов’язані один з одним. Це, по-перше, повернення старих історичних найменувань; по-друге, зміна місцевих назв на німецькі; й, по-третє, надання нових, українських. Детально зупинимось на другому і третьому аспектах проблеми, оскільки у стислому огляді неможливо перелічити всі вулиці, яким під час окупації міста нацисти повернули колишні назви.

Зі вступом 19 вересня 1941 року нацистів до Києва влада у місті перейшла до рук військового управління на чолі з комендантом міста генерал-майором Куртом Ебергардом[8]. У наступні дні 20-21[9] вересня 1941 року утворилася Київська міська управа (далі КМУ) на чолі з професором Олександром Оглоблиним[10]. Оскільки військове управління до передачі влади німецькій цивільній адміністрації позиціонувалося як тимчасове, тож у перші місяці окупації зміни у назвах вулиць і площ Києва ініціювала не так німецька влада, як Київська міська управа. Остання, власне, здійснила, насамперед, ті зміни, що стосувалися повернення колишніх, усталених, добільшовицьких назв, а також надання нових найменувань, пов’язаних із видатними постатями української історії і культури.

Це підтверджує перелік вулиць Києва, підготовлений районними управами міста на 19 листопада 1941 року. На той час КМУ підпорядковувалося 12 райуправ: Богданівська, Володимирська, Дарницька, Залізнична, Київська[11], Куренівська[12], Печерська[13], Подільська, Святошинська, Софіївська, Шевченківська і Ярославська, які було створено за її постановою № 14 від 13 жовтня 1941 року[14].

Повертаючись до списку київських вулиць за станом на 19 листопада 1941 року, зазначимо у ньому не згадується жодної німецької назви[15]. Натомість зустрічаємо ще багато радянських, і подекуди повернутих, за ініціативи районних управ, колишніх найменувань, наприклад: вул. Володимирська, замість Короленка; Микільська, замість Січневого Повстання; Дегтярівська, замість Червоних командирів; Кирилівська, замість Фрунзе і т. д.

При цьому такі довгі вулиці, як сучасні Володимирська, Фрунзе, Саксаганського (колишня Маріїнсько-Благовіщенська) та ін., що пролягали через два райони, могли мати дві назви. В одному районі вже було повернуто стару назву, у іншому ще продовжувала діяти назва радянська. Наприклад, вул. Фрунзе: у Подільському районі вона вже була, за старим звичаєм, Кирилівською, а в Куренівському — ще вулицею Фрунзе[16]. Це — яскраве свідчення того, що перейменування вулиць почалося знизу, з райуправ — найнижчого щабля місцевого врядування у Києві.

Про те, що німецька військова влада також ініціювала перейменування київських вулиць на німецькі, насамперед там, де знаходився її адміністративний центр, — на Печерську, в районі Липок, свідчить той факт, що вже у жовтні 1941 року колишня Левашовська (Шовковична, перед війною — К. Лібкнехта) прибрала назву Горста Весселя[17] [18], а наприкінці листопада того ж року, як зафіксовано в одному з німецьких документів, колишня вул. Рози Люксембург (Липська) називалася Тюрінгерштрас[19]. До перейменованих військовою владою вулиць можна віднести й Липський провулок, що отримав назву Панковервеґ[20].

Які ще вулиці було перейменовано у цей час німецькою владою, за браком документів встановити досить важко. Однак і наведені приклади красномовно свідчать, що німецька військова влада все-таки втручалася у топоніміку міста. Як же співпрацювали у цьому сенсі місцева й окупаційна влади? Чи узгоджувала німецька влада на цьому етапі зміни місцевих топонімів з КМУ? Чи просто вносила зміни одноосібно?

У листопаді 1941 року, приблизно в той самий час, коли німецька військова влада вже встигла надати окремим вулицям на Печерську нові німецькі назви, відділом впорядкування Київської міської управи було розроблено проект перейменування вулиць і майданів міста. Він включав два аспекти змін — повернення старих назв та надання нових — українських і німецьких. Усі пропозиції стосувалися центральної частини міста. Повернути пропонувалося історичні найменування: Андріївський узвіз (колишній — узвіз Лівера), Протасів Яр (колишня — Степана Разіна), вул. Ірининська (колишня — Жореса), Велика Васильківська (Червоноармійська), Львівська (Артема), Володимирська (колишня — Короленка) і т. д.

Крім того, пропонувалося вул. Борохова (Мала Васильківська) перейменувати на В. Антоновича, Повітрофлотське шосе — на шосе Січовиків, вул. Січневого повстання (І. Мазепи) — на І. Вишенського, вул. Комінтерну — на Є. Коновальця, вул. Кірова (М. Грушевського, колишня — Олександрівська) — на І. Мазепи, площу Калініна (Майдан Незалежності) — на Майдан 19 вересня (Визволення України) та ін., а на знак лояльності до нової влади майдан ІІІ Інтернаціоналу (Європейська площа, колишній Царський майдан) пропонувалося перейменувати на майдан А. Гітлера, вул. К. Лібкнехта (Шовковична, колишня — Левашовська) — на Г. Ґерінґа, вул. Р. Люксембург (Липська) — на генерала Райхенау[21] і т. д.[22].

Усього, за проектом нових найменувань вулиць і площ міста Києва, підготовленого на 21 листопада 1941 року відділом впорядкування КМУ, передбачалося повернути старі назви 32-м вулицям, а 45-ти — надати нові українські назви, і лише п’ятьом вулицям та одному майдану з політичних міркувань планувалося надати імена провідних діячів нацистського та фашистських рухів у Європі. Крім вищезазначених, це — імена генерал-фельдмаршала Браухіча[23] (вул. Садова), Беніто Муссоліні (Петровська алея), Анте Павелича[24] (вул. Мечникова, колишня — Кловський бульвар). З цього переліку випадав лише німецький поет і драматург Фрідріх Шіллер, ім’ям якого передбачалося назвати вул. Пугачова (колишню Макарівську)[25].

Як бачимо, у планах КМУ жодним словом не згадувалися німецькі назви, надані окремим вулицям Печерська німецькою військовою владою. Це свідчить лише про те, що військова влада не втручалася у плани КМУ щодо перейменування місцевих назв, однак і не вважала за потрібне повідомляти її про свої наміри щодо зміни місцевих топонімів.

Планам Київської міської управи щодо зміни місцевих назв не судилося здійснитися. З 1 грудня 1941 року влада у Києві повністю перейшла від військового до органів німецького цивільного управління[26], яке взяло під жорсткий контроль діяльність КМУ, у тому числі й у питанні перейменувань. За свідченням Я. Шумелди, керівника відділу скарг і пропозицій КМУ, у 1941 році з приїздом до Києва емісарів райхскомісара України Е. Коха одразу помітним став тиск з боку німців на різні ділянки місцевого врядування[27]. Це означало, що до міста прибули його справжні господарі.

Київ стає осідком трьох цивільних нацистських адміністрацій — міського комісара (штадткомісар), окружного і генерального комісарів (гебітскомісар і генералкомісар). Окружний комісар не мав впливу на життя міста, оскільки опікувався Київською сільською округою, до якої входили Бишівський, Бородянський, Київський та Макарівський райони[28]. Реальною німецькою цивільною владою у Києві був міський комісар[29], діяльність якого, тимчасом, підпорядковувалася генеральному комісару[30], який очолював Київську генеральну округу. Остання з 1 вересня 1942 року охоплювала територію двох колишніх областей — Київської і Полтавської — та мала у своєму складі 25 округ, із них одну — міську — місто Київ[31].

З утвердженням у місті двох німецьких цивільних адміністрацій — генерального і міського комісарів — КМУ не лише втратила відносну свободу дій, якою користувалася за військової адміністрації, а й опинилася між двох вогнів. їй доводилося лавірувати між ними, як Одіссею між Сциллою і Харибдою. Вони вимагали від неї беззастережного виконання їхніх рішень, які досить часто суперечили одне одному. Особливо це давалося взнаки на початку діяльності обох німецьких цивільних адміністрацій, що в січні 1942 року змусило заступника міського голови Ревюка Миколу Петровича (1914–?) звернутися до міського комісара Фрідріха Роґауша з письмовим проханням подавати вже узгодженими з адміністрацією генерального комісара термінові розпорядження[32].

Зміна влади і неузгодженість дій між двома гілками німецької цивільної влади у Києві позначилися, відповідно, й на справі перейменування вулиць і площ у місті. Перейменування у перші місяці діяльності цивільної окупаційної влади не були такими масовими, як можна було очікувати, а, головне — абсолютно не було затверджено зміни у топоніміці міста, здійснені у вересні-листопаді 1941 року не лише КМУ, а й німецькою військовою владою. Вносячи свої зміни у топоніміку міста, німецька цивільна влада відштовхувалася від її довоєнного стану. Тому перші офіційні перейменування вулиць і площ Києва відбулися з початком діяльності органів німецької цивільної влади наприкінці 1941 — на початку 1942 років. їх об’єктом стали, насамперед, ті вулиці, де розміщувалися органи німецького цивільного управління.

Масові ж офіційні перейменування вулиць та площ, пов’язані з поверненням історичних назв, наданням нових німецьких, відбулися у Києві, як і в інших населених пунктах Райхскомісаріату Україна, на нашу думку, у другій половині 1942 року і були ініційовані наказом райхскомісара України Е. Коха від 16 червня 1942 р. щодо перейменування вулиць та площ, оприлюдненим у центральному віснику райхскомісара України. У наказі вимагалося замінювати лише більшовицькі й марксистські назви і заборонялося називати вулиці та площі іменами фюрера, живих нацистських вождів та інших відомих німецьких діячів[33].

Про те, які саме зміни внесла німецька цивільна влада у топоніміку міста, свідчить німецькомовний перелік вулиць Києва, датований 13 жовтня 1942 року[34]. Як зазначено на останній, зворотній сторінці цього списку, його було складено на основі плану Києва (масштаб 1:25) за 1941 рік. До переліку вулиць за цим планом німецька цивільна влада з грудня 1941 до жовтня 1942 року встигла внести свої корективи, не надто зважаючи на перейменування попередньої військової влади, не кажучи вже про напрацювання і побажання Київської міської управи.

Яскравий приклад того — дві німецькі назви колишньої вул. Рози Люксембург (Липська). За німецької військової влади вона називалася Тюрінгерштрасе[35], а за цивільної — Дойчештрасе[36]. Або, наприклад, сучасний Липський провулок: за німецької військової влади — Панковервеґ, а за цивільної — Поліцайвеґ[37].

У цілому німецькомовний перелік вулиць і майданів Києва від 13 жовтня 1942 року містить 11 вулиць з новими німецькими назвами, ідентифікувати які допомогли опубліковані плани Києва за січень-квітень 1943 року[38] та перелік перейменованих вулиць міста, складений Д. Малаковим[39]. Усі вулиці з новими німецькими назвами були центральними і знаходилися, як уже зазначалося, на Липках у Печерському районі.

Проте найбільше у цьому переліку вражає значна перевага радянських назв. На той час збереглися такі найменування, як вул. Леніна (Б. Хмельницького), Менжинського (Дмитрівська), Калініна (Софіївська); здавалося б, неприпустимі, з точки зору нацистської ідеології, — К. Маркса (Городецького), Шолом Алейхема (Костянтинівська)[40]. При цьому багато вулиць, яким 1941 року було повернуто Київською міською управою історичні назви, за списком від 13 жовтня 1942 року носять знову радянські назви. Наприклад: вул. Фрунзе, замість Кирилівської; узвіз Лівера, замість Андріївського узвозу; вул. Короленка, замість Володимирської і т. д. Найменування районів також залишилися радянськими, наприклад, Сталінський район[41] (колишній Деміївський). Цікаво, що без змін залишилася і назва площі ІІІ Інтернаціоналу (Європейська площа), яку 1941 року планувалося перейменувати на майдан А. Гітлера.

У переліку від 13 жовтня 1942 року подекуди зустрічаються й історичні найменування вулиць, які було повернуто. Оскільки їх дуже мало, наведемо їх усі. Це вулиці: Велика Васильківська, Лютеранська, Мала Підвальна, Михайлівська, Московська і Протасів Яр[42].

Підсумовуючи, зазначимо, що цивільна окупаційна влада проігнорувала нововведення і пропозиції КМУ 1941 року щодо повернення колишніх історичних та надання нових назв, а також зміни, проведені німецькою військовою владою. Вона здійснила, головним чином, перейменування лише центральних вулиць на німецькі, задовольняючи власні потреби, амбіції та бажання, створюючи для себе у Києві невеликий куточок Німеччини.

Себта Т. Топонімічні перейменування в окупованому Києві // Київ і кияни. Матеріали щорічної науково-практичної конференції (Музей історії міста Києва). — К.: Кий, 2010. — Вип. 10. — С. 195–213.
___________
Какие прекрасные русские лица! Какие раскрытые ясные взоры!
Грабитель. Угонщик. Насильник. Убийца. Растлитель. И воры, и воры, и воры. (С)
Фагот!!! вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх



Ответ

Метки
киев в годы оккупации, переименование

Опции темы
Опции просмотра

Ваши права в разделе

Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.

Похожие темы
Тема Автор Раздел Ответов Последнее сообщение
"1941 рік. Заборонена правда" ФЕОД. Исторический форум 4767 28.11.2018 12:51
А если бы Фашисты в 1941 – 42 г.г. победили, что тогда было бы? Фрэнк Кристофер Тайк Исторический форум 386 29.05.2018 10:26
С Томом Крузом теперь можно пообщаться в "ВКонтакте" King Компьютер 0 24.03.2013 02:49
Аерофотознімання Києва, 1943 рік. st.gans История города 0 30.11.2010 01:45
В августе 1941 konotop Исторический форум 57 12.10.2010 00:24


Часовой пояс GMT +3, время: 08:30.


Работает на vBulletin® Версия форума 3.х.х. Copyright ©2000 - 2009, Jelsoft Enterprises Ltd.

© ForumKiev.com 2007 - 2018