Ментальность галичан - запретная тема?

лесана

А чому не згадаєте українську мову? В такому випадку пожалійте себе, як невігласа .

___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.

Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 2 (показать список)

OldFellow

А зачем мне ее згадать ?
Для каких целей ?

Я не чувствую себя плохо ,если кто-то не знает русский язык или знает ,но специально на нем не говорит,думая что таким образом он станет более украиностней.
Мне фиолетово.
Просто мне действительно вас жалко- все у Вас как-то хреново получается,Бандера не герой для Украины,Россия не враг для подавляющего большинства граждан Украины,в НАТО не берут,русский язык возвращается в учебные учреждения,дубляж отменили,в регионах принимают на местном уровне постановления о функционировании русского языка как официального,увеличивается количество русскоязычных школ там где из закрывали,там где не закрывали закрывают укрмовные школы,убрали квоту в радиоэфире........
И это не полный список,как Вам плохо.

Я же нормальный человек,при виде таких переживаний у другого человека,у меня ,естественно возникает чувство жалости к нему.
Это нормально,Лесана.

Сказавших "Спасибо!": 5 (показать список)

nsk

ту на которой из покон веку разговаривали аль ту которую за последние несколько лет придумали?

___________
Я не гривна, не бакс и не рубль ... мне глубоко нас рать на курс рейтинга, основная задача - сохранить свое мнение подкрепленное очевидными фактами и не поддаться стадному мнению !!! :-)

Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)

Попандопуло

с канадейским акцентом как говорят в прямом этере когда вспоминают про эвро в Эвропе...(с) канал СТБ ...ля... повбывав бы

___________
ﷲ اكبر‎‎

Сказавших "Спасибо!": 3 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)

лесана

Для чого вигадувати, те чого немає? Канадський акцент буває тільки в Канаді, а як приклад і доказ прошу ознайомитись з фактами:
Світло «Русалки Дністрової»


170 років тому побачила світ «Русалка Дністровая», перша книжка українською мовою на Галичині. Її видали три побратими — Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький. Вони творили у романтичну епоху, в час культурного й національного відродження України. Це були діячі нової української літератури на західноукраїнських землях, які здійснили справді рішучий і революційний переворот в ідеях та умонастроях галицьких українців, що тоді перебували під колоніальним гнітом Австрійської імперії.
Тоді галичани називали себе «русинами», бо цим хотіли підкреслити, що їхньою матір’ю є давня Русь. Звідти, ще з Київської Русі, коріння етносу, їхньої віри й державності. І цим вони мужньо протистояли твердженням і польської шляхти, що цей край — «споконвічна Польща», і німецьких колонізаторів, що ці землі — «споконвічна Німеччина». Жила в народній пам’яті козацька доба 1569 — 1648 рр., коли Галичина не була повністю відокремлена від України і входила в одне політичне ціле з усіма українськими територіями. Формування національної самосвідомості західних українців ускладнювалося їх недержавним статусом у межах імперії Габсбургів. Більша частина українського народу тоді перебувала під ярмом Росії. Це впливало і на характер розвитку та організацію суспільно-громадського, просвітницького життя, і на стан культури, освіти, письменства і книгодрукування.

добавлено через 2 минуты
Мова: українська
Опис: «Руса́лка Дністро́вая» — перший західноукраїнський альманах, виданий у Будапешті (1837) заходами літературного гуртка «Руська трійця» Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем.

У передмові до «Русалки Дністрової» підкреслена краса української народної мови та народної словесності і поданий список найбільш важливих наддніпрянських літературних і фольклорних видань того часу. Після передмови («Передслів'я») М. Шашкевича матеріал розташований у чотирьох частинах:
* Фольклористична частина «Пісні народні» відкривалася науковою розвідкою І. Вагилевича «Передговор к народним русским пісням», за якою подавалися зразки дум, обрядових, історичних та ліро-епічних пісень, записаних у різних районах краю.
* Оригінальні твори видавців складали другу частину — «Складання», куди ввійшли ліричні поезії М. Шашкевича («Згадка», «Погоня», «Розпука», «Веснівка», «Туга за милою», «Сумрак вечерний»), його ж оповідна казка «Олена», дві поеми («Мадей» та «Жулин і Калина») І. Вагилевича і наслідування народної пісні «Два віночки» Я. Головацького.
* Третій розділ — «Переводи» — подав сербські народні пісні у перекладах М. Шашкевича і Я. Головацького та уривок із чеського «Краледвірського рукопису».
* В історико-літературному розділі «Старина» (з передмовою М. Шашкевича) опубліковані історичні та фольклорні твори, діловий документ та бібліографічну відомість про слов'янські й українські рукописи, що зберігаються в Онуфріївському василіанському монастирі Львова. Тут же — критична рецензія М. Шашкевича на етнографічну розвідку Й. Лозинського «Рускоє весілє».

Альманах «Русалка Дністровая» вийшов замість приготованого 1834, але забороненого віденською цензурою (на основі думки церковної влади у Львові) збірки «Зоря». Альманах і його видавці зазнали переслідувань місцевих церковних і світських властей. Із 1000 надрукованих примірників «Русалки Дністрової» 800 сконфіскувала львівська поліція.

Девізом книги стали слова Я. Коллара: «Не тоді, коли очі сумні, а коли руки дільні, розцвітає надія». Своїм поворотом до народної мови й уведеним її упорядниками правописом «Русалка Дністровая» мала великий вплив на українське національне відродження і на розвиток української літератури в Галичині. За словами І. Франка, збірка «була свого часу явищем наскрізь революційним». «Русалка Дністровая» була передрукована 1910-го року в Тернополі й офсетом у Києві (1950, з вступною статтею Олександра Білецького) та у Філадельфії (1961).
Автори: Шашкевич Я., Головацький Я., Вагилевич І.

___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.

Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)

Попандопуло

а кто выдумает? включите новости на "СТБ" и послушайте
- папа, а правда, что канадский акцент бывает только в Канаде?
- нет, сынок, это фантастика

э-э-э... а причем ситуация в Украине сегодня к ситуации, которая была 170 лет назад?
это примерно так?

в принципе все про Украину и украинцев


писали б толковое - не запретили бы

___________
ﷲ اكبر‎‎

Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)

nsk

ну вот - знов брехня

а побратимами они были ..... в и напечатана да же с украинскими ошибками вместо "i" ..... русское "и" (чудный памятник народного суржика)

http://pge.rastko.net/dirs/pge/pge05...0/e100100.html

а пани читали?

ну немножко тексту:
а де Украина?

___________
Я не гривна, не бакс и не рубль ... мне глубоко нас рать на курс рейтинга, основная задача - сохранить свое мнение подкрепленное очевидными фактами и не поддаться стадному мнению !!! :-)

Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)

лесана

Уважніше читаємо ще раз : Отже Русь і Україна-це синоніми, а Росія- велике непорозуміння.

добавлено через 4 минуты
Андрій Слюсарчук: «Мозок можна накачати, як будь-який м’яз»

Наталія Тимошенко «Дзеркало тижня. Україна» №15, 22 Квітень 2011, 19:40





Як стало щойно відомо, група українських учених — професорів і доцентів Львівської політехніки — розробила нові освітні технології, які при грамотному впровадженні в життя здатні здійснити справжній «Український прорив». Але не той, ефемерний, про який говорили свого часу збанкрутілі згодом політики, а справжній, живий, відчутний. Той, який просуне українську науково-освітню галузь далеко вперед. Якщо, звичайно, ніхто не встромлятиме палиць у колеса, як часто в нас трапляється. У двох словах, наукова робота львівських учених, висунута, до речі, на здобуття Державної премії України в галузі освіти, стосується новітніх технологій подання, запам’ятовування та обробки інформації у навчальному процесі.
Щоб широка громадськість зрозуміла, що це таке, 27 квітня у Президент-палаці відбудеться щось на зразок презентації — демонстраційний сеанс того, чого можна досягти, користуючись винайденими методиками. Відомий нейрохірург, нейрофізіолог і клінічний психоаналітик Андрій Слюсарчук, який неодноразово доводив і демонстрував на практиці необмежені можливості людського мозку, продемонструє наступний крок у розвитку своєї унікальної спроможності запам’ятовувати неймовірні обсяги інформації. Це буде зроблено на прикладі шахової гри.
Слюсарчук, який спеціалізується на вивченні мозку і розробці технологій поглиблення пам’яті, планує обіграти шахову програму Rybka-4 — за рахунок вивчення комбінаторики гри, «записавши» у пам’ять кілька мільярдів комбінацій шахових дебютів, а також завдяки миттєвому інтелектуальному аналізові і роботі з інформацією в реальному часі.
Принагідно слід зазначити, що грати в шахи Слюсарчук почав лише півроку тому. За ці кілька місяців, завдяки своїм розробкам (у рамках згаданої наукової роботи), він досяг рівня гросмейстерів із шаховим стажем у кілька десятиліть, із чим вони (гросмейстери) змушені погодитися. Комп’ютерну програму Rybka-4, винайдену кілька років тому майстром міжнародного класу Васіком Райліхом, не вдалося здолати жодному гросмейстеру — навіть зі світовим ім’ям.
На прагнення професора перемогти комп’ютерний мозок можна було б дивитися досить скептично, якби він уже не продемонстрував це на попередній (пробній) грі у вузькому колі фахівців, які досі не можуть оговтатися від шоку. Слюсарчук не просто обіграв «Рибку» без будь-якої фори, він зробив це всліпу! Попередньо будучи буквально обшуканим металошукачем — на предмет можливих допоміжних пристроїв. До речі, під час «Гри століття» 27 квітня, де будуть присутні всі шахові і наукові світила, журналісти і (нарешті!) представники влади, теж застосують безпрецедентні засоби безпеки — всі радіочастоти, які могли б уплинути на чистоту наукового експерименту (саме так називає Андрій Тихонович цю демонстраційну гру), будуть заглушені, а комп’ютери, задіяні у грі, не матимуть модемів та інших модулів забезпечення зв’язку.
Хоча говорити про якусь можливу допомогу ззовні в цій ситуації, напевно, не має сенсу. «Ми можемо відкинути будь-які підозри у нечесності чи підказках — це повна маячня, — зазначив після закінчення тієї — попередньої — гри присутній на ній почесний віце-президент ФШУ, міжнародний арбітр Леонід Боданкін. — Адже маємо справу з такою нестандартною грою, що будь-яка «допомога» просто виключена. Комп’ютер так не грає, але… так не грають і професійні шахісти! Для нас найцікавіше тепер те, як він думає, як приймає рішення, яку логіку гри застосовує… Бо те, що ми бачили, — унікально і дуже цікаво з погляду світової шахової науки, принаймні досі з таким явищем шаховий світ іще не стикався».
Нам теж стало цікаво, як і що думає геніальний український учений з приводу свого чергового рекорду.
— Андрію Тихоновичу, скажіть чесно, як вам це вдається? Весь секрет у вашій феноменальній пам’яті? Всі ж пам’ятають, як ви ставили рекорди, запам’ятовуючи тридцять мільйонів цифр числа Пі і цитували будь-який уривок з 20 тисяч прочитаних вами книжок…
— До речі, в процесі підготовки до гри я прочитав і запам’ятав іще 2600 книжок — з історії і теорії шахів, — усміхається Слюсарчук. — Ні, річ тут не лише у пам’яті. Звичайно, пам’ять відіграє неоціненну роль, але до її можливостей підключається здатність миттєвого аналізу. Я запам’ятав мільярди комбінацій і варіантів розвитку ситуації. Але з усіх цих мільярдів треба обрати єдино правильний варіант. Таким чином, до феномену пам’яті підключається аналітичний сегмент. Моя мета — показати, наскільки людський мозок може бути ефективнішим від «машинного». І, зрозумійте правильно, — тут справа не лише в моїх здібностях. Я користуюся власними технологіями тренування мозку, і цей науковий експеримент — саме доказ того, що мозок можна накачувати, як будь-які м’язи, можна навчати його вирішувати нові надскладні завдання.
— Саме тому на вас так «запали» освітяни?
— Очевидно, вони побачили, що за цими технологіями — майбутнє. Адже я, під час нашої наукової роботи, започаткував реалізацію ініціативної освітньої науково-дослідної програми «Крок за горизонт», у рамках якої вперше провів дослідження і отримав експериментальні підтвердження напрацьованих наукових гіпотез, розроблених принципів та наукових методик розширення ресурсів людського мозку для запам’ятовування та опрацювання надвеликих обсягів інформації, дослідив особливості використання цих інформаційних технологій у процесах навчання. Окрім того, провів наукову розробку освітніх методик, які не мають аналогів та прототипів. Без зайвої скромності скажу, що вперше у світовій практиці розроблено наукові концепції та освітні методики запам’ятовування людиною надвеликих обсягів інформації на основі нейролінгвістичного підходу до когнітивної функції пам’яті як психічного феномену, проведено визначення місця психічної функції у процесі запам’ятовування та відтворення інформації.
— А чи правда, що людський мозок використовується всього на десять відсотків?
— Ні, це міф, і я неодноразово вже про це говорив. Ще раз повторюю: мозок можна накачати, як будь-який м’яз, це так. Але, на жаль, нейробіологи поки що не знайшли в ньому якогось невичерпного резерву. Скажу більше. Дослідження показали, що жоден з так званих стимуляторів розумової діяльності не викликає надто тривалої працездатності мозку. Тому припущення, ніби всі 90 відсотків мозку в людини відпочивають, у мене завжди викликало сумніви. По-перше, це було б надто неекономно і нераціонально з погляду матінки-природи, а вона зазвичай знає, що робить. По-друге, можна подивитися на численні факти з галузі клінічної неврології та нейрохірургії. Втрата навіть невеликої частини мозку має для організму катастрофічні наслідки. В головному мозку немає, здається, жодної структури, пошкодження якої — скажімо, в результаті травми чи інсульту — не викликало б у людини серйозного фізіологічного порушення. І, між іншим, електрична стимуляція різних ділянок головного мозку під час нейрохірургічних операцій також не змогла виявити якихось «сплячих» чи не задіяних областей.
— Добре, підійдімо з іншого боку. Повернімося до пам’яті. Людина ж не пам’ятає абсолютно все, що з нею колись було. Куди дівається інформація, що не залишилась у пам’яті? Утилізується? Чи, може, все-таки осідає саме на тих незадіяних ділянках, щоб колись сплисти — адже й таке буває?
— Трапляється. Але зі «сплячими» ділянками мозку це не має аніякісінького зв’язку. Це зовсім з іншої опери. Ось дивіться. Після серії експериментів над людським мозком ми відкрили механізм роботи пам’яті. Виявилося, що людина нічого не забуває. Тобто — зовсім нічого. Все, що ми колись бачили, чули, відчували, зберігається, як у банку даних, у скроневих частках сірої речовини і, теоретично, може бути викликане знову. Швидкість відновлення інформації у відповідальних за пам’ять ділянках кори мозку в кілька разів повільніша, ніж її запам’ятовування, і тому інформаційний потік, як ви сказали, ніби осідає в голові. Показові в цьому сенсі випадки, коли люди опиняються на межі життя і смерті. Багато хто каже, що в такі моменти — а від початку процесу до його завершення минають лічені секунди — в пам’яті ніби розкручується кінострічка, але тільки у зворотний бік. Людина бачить своє життя до самого дитинства, часто згадуючи подробиці, про які давно забула. Таким чином мозок в екстремальній ситуації шукає серед усього життєвого досвіду подібні моменти, аби знайти єдино правильне рішення для врятування організму. Схоже навіть на те, що за необхідності мозок прискорює свій внутрішній «біологічний» час — у пошуках відповіді. Я дійшов думки, що мозок не просто функціонує, як інші органи, а живе своїм життям. А проте людина може за власним бажанням викликати з пам’яті абсолютно все, що з нею відбувалося. Однак чим ми старші, тим важче це зробити. З роками пам’ять стає вибірковою — наприклад, літні люди добре пам’ятають дитинство, але не можуть пригадати, що з ними було напередодні. Коли таємниці пам’яті будуть розгадані, я впевнений, що з такими хворобами як склероз, людство розпрощається назавжди.
— А ви самі не намагалися розкрити ці таємниці?
— Звичайно, намагався. І не полишаю своїх спроб. Я взагалі працюю зараз над багатьма темами. Одне з найбільших бажань — зрозуміти, які механізми роботи мозку лежать в основі нашої когнітивної поведінки. От, скажімо, я попрошу вас розповісти про якийсь епізод з минулого — приміром про ваше студентське життя — розповідь, мабуть, займе кілька вечорів. То де зберігаються всі ці тонни інформації в мозку, як ми знаходимо потрібні файли і зв’язуємо їх разом? Відповідь проста. Десь у глибинах нашого мозку існує певна «лампочка», яка загоряється завжди, коли нам треба щось згадати. Вона відкидає нас у минуле і відтворює в деталях той часовий інтервал, де відбулася згадувана подія. Якщо говорити мовою нейрофізіології, ця «лампочка» освітлює саме той ансамбль нейронів у мозку, з якого поступово вимальовується знімок події — об’єкта нашої згадки. Всі його просторово-часові і навіть емоційно-когнітивні деталі. Теоретично це може тривати безконечно — одна історія чіпляється за іншу, а та — ще за десять. Що тут є дивовижнішим? Якщо повністю обмежити вхід будь-якої інформації ззовні до нашого мозку, ця «лампочка» все одно загорятиметься і спонтанно запускатиме ланцюжки нейронних ансамблів з минулого. Без цього неможливий жоден когнітивний акт. Ось ці питання ми й намагаємося нині вивчати. Але поки що, на жаль, у цьому сенсі похвалитися нічим. Самі лише гіпотези…
— А чи не є ця спонтанна активність мозку, так би мовити, шумовою перешкодою для «реальної» життєво важливої діяльності?
— Я бачу, ви вже майже в темі. Що ж, багато хто з учених розглядає це як проблему. Вони кажуть: «Спонтанна активність мозку — шум, який не несе жодної корисної інформації і тому має бути відфільтрований мозком при здійсненні обчислювальних операцій». А для мене цей «шум» — найцікавіша частина когнітивної діяльності мозку, потенційне джерело нашого інтелекту.
— Андрію Тихоновичу, ви ще сподіваєтеся, що в Україні буде створено Інститут мозку?
— Створення Інституту мозку — головна мета мого життя. Я вже дуже багато про це говорив — для чого й навіщо він потрібен, не хочу повторюватися. Якби не сподівався (незважаючи ні на що), мабуть, уже виїхав би звідси, логічно? Надія, як відомо, вмирає останньою. Може, й дочекаюсь...
— Готуючись до інтерв’ю, я «погортала» Інтернет, і, знаєте, у вас таки багато недоброзичливців. Зокрема з приводу цього шахового матчу, що має відбутися… Хтось каже про трюки, про фокуси, про те, що у вас освіти немає…
— Ви мої дипломи бачили?
— Геть усі. Але ж, знаєте, як у тому анекдоті: «доведи тепер, що в тебе немає дочки»…
— Я вже втомився щось комусь доводити. Хто захоче — сам усе побачить. Що я можу ще сказати? Бог їм суддя. Я завжди йду з відкритим заборолом, ніколи не ховаюся під незрозумілими ніками на інтернет-форумах. Якщо хтось має сумніви в моїй чесності чи моєму вмінні — нехай стає поруч, позмагаємось інтелектами. Я ж не ховаюся ні від кого і не приховую своїх намірів. Я хочу лише одного — щоб мої знання і мій талант у цій країні були затребувані. Я хочу приносити користь тут, а не десь на чужині,
це ж нормально. Ну а ті, хто намагається мене цькувати чи вішати на мене якихось собак, — очевидно, хочуть чогось іншого…
Андрій Слюсарчук — професор-нейрохірург, клінічний психоаналітик, нейропсихолог. Народився в родині лікарів у Вінниці. Школу закінчив у дев’ять років, прочитав і запам’ятав велику кількість медичної літератури. Після трагічної загибелі батьків опинився у дитячому будинку. У 12 років був зарахований до Московського медуніверситету ім. Пирогова. Закінчив його в 17 років. У двадцять сім захистив докторську дисертацію. Нині проводить складні нейрохірургічні операції в Україні та за її межами, вивчає на особистому прикладі феномен людської пам’яті. Останній рекорд, поставлений ним 2009 року, — 30 мільйонів цифр числа Пі. Пам’ятає тексти 20 тисяч книжок. Розробляє технології лікування епілепсії, хвороби Альцгеймера, різних видів залежностей.

___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.

Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)

Попандопуло

___________
ﷲ اكبر‎‎

Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)

Govard UA

добавлено через 3 минуты
[OFF]Да уж.../OFF]

Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)

Попандопуло

___________
ﷲ اكبر‎‎

nsk

от то хлопична вже качнув (як шо двлячись на погляд) ..... "вумный аж страшно" (За 2 зайцами)

шютка

___________
Я не гривна, не бакс и не рубль ... мне глубоко нас рать на курс рейтинга, основная задача - сохранить свое мнение подкрепленное очевидными фактами и не поддаться стадному мнению !!! :-)

Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)

Попандопуло

было как-то так:
а "язычие" как известно не является самостоятельным языком

а также
следовательно я тоже не вижу взаимосвязи

дык под них шифроваццо начали

___________
ﷲ اكبر‎‎

Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)

тов. Сталин

вот в этом-то, скорее всего, и проявляется галицийская ментальность, явно позаимствованная у кукушат из мира пернатых: втереться в доверие, прикинуться своими, урвать кусок пожирнее - а на десерт полностью захватить не ими освоенное гнездо.

Сказавших "Спасибо!": 6 (показать список)

ЯПУС

___________
Я Понад УCэ!

Сказавших "Спасибо!": 3 (показать список)