Під час весільної подорожі ми з чоловіком їхали в купе із компанією "топів" з "Оболоні", розбалакалися, познайомилися, почаркувалися. І один із них, якийсь там директор чогось, років 35 порадив не відкладати із народженням дитини, бо його словами "кар'єра затягує", щисоредно жалкував, що вони з дружиною не зважилися на цей крок одразу після весілля, а почали разом будувати свої кар'єри і вже просто не можуть уявити своє життя іншим - з маленькою дитиною, пелюшками, новими клопотами.
Для мене, затятої кар'єристки, також важко було відмовитись від роботи, звичного способу життя, бурхливих гулянок із друзями, але коли дитя родилося, я зрозуміла, що ось саме це - справжнє життя, ось ради цього варто жити і власне життя, а все інше - штучні, навіяні цінності, суєта.
І маленький офтоп по темі: сьогодні моя фіндиректор (42 роки) народила двійко дівчаток, а першому вже 17 =) От так, всупереч кар'єрі і всім модним та "прогресивним" ненависникам роду людського.
|