Я люблю Киев

КИЕВСКИЙ ФОРУМ
КУЛЬТУРНОГО ОБЩЕНИЯ
FORUMKIEV.COM
Правила Новое Вопросы Ссылки
КИЕВ ПОГОДА ИСТОРИЯ ТУРИСТУ
N-728-MI-2
Вернуться   Киевский форум > Общий > Основной

Сучасні Герої України

Ответ
 
Опции темы Опции просмотра
Старый 08.05.2015, 18:46   #106
почетный житель
 Аватар для mikl
IP:
Сообщений: 6,207
"Спасибок": 9,130
Очки репутации: 18,603
Мнения: 5788
Доп. информация
По умолчанию

- Война за Украину от деда к внуку. На фото - Эдуард Гориславец и его дед, ветеран Второй мировой войны, генерал-майор Иван Андреевич Жуков. Ветеран освобождал Киев, бил нацистов в Праге, где получил тяжелое ранение. Осколок до сих пор в его легких и все время напоминает о себе. Послушайте, что говорит ветеран:

"Мы доживем до того времени, когда Путина будут судить, как предателя. За то, что пришел на нашу землю, начал войну и убивает невинных", - сказал генерал Жуков, назвав боевиков Путина "пьяницами и наркоманами". "Я воевал с фашистами, а мой внук сейчас воюет с террористами, они - настоящие бандиты", - говорит генерал.

Его внук воюет с захватчиками-россиянами в зоне АТО как доброволец - точно так же, как и он сам в 41-м.

Героям слава.
mikl вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 3 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 15.05.2015, 14:53   #107
пан
 Аватар для Igor_qwe
IP:
Сообщений: 34,406
"Спасибок": 36,883
Очки репутации: 62,092
Мнения: 7809
Доп. информация
По умолчанию

http://m.gordonua.com/news/war/Fotor...rti-80391.html
___________
Давид победил Голиафа да и после этой битвы военная история знает множество подобных примеров.
Одного никогда не было - армия которая не верит в себя никогда не побеждала.
Igor_qwe вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 15.05.2015, 20:37   #108
пан
 Аватар для Igor_qwe
IP:
Сообщений: 34,406
"Спасибок": 36,883
Очки репутации: 62,092
Мнения: 7809
Доп. информация
По умолчанию

Яна Зінкевич, 19 років, Рівненщина. Нагороджена орденом «За військову доблесть»! Витягла з поля бою 128 поранених українських бійців. Ось вона, нова еліта України!


___________
Давид победил Голиафа да и после этой битвы военная история знает множество подобных примеров.
Одного никогда не было - армия которая не верит в себя никогда не побеждала.
Igor_qwe вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 17.05.2015, 00:01   #109
с чего-то очень далекого
 Аватар для Archer
IP:
Сообщений: 25,371
"Спасибок": 35,849
Очки репутации: 141,900
Мнения: 8282
Доп. информация
По умолчанию

___________
Спасем озера от застройки. Группа
https://www.facebook.com/groups/OsokorkyWetlandPark/
Archer вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 22.05.2015, 08:47   #110
пан
 Аватар для Igor_qwe
IP:
Сообщений: 34,406
"Спасибок": 36,883
Очки репутации: 62,092
Мнения: 7809
Доп. информация
По умолчанию



«Стояти на смерть! Україна понад усе!»
Під час затяжного бою поблизу селища Металіст, що на Луганщині, 17 червня минулого року загинув лучанин, військовослужбовець 24 окремого штурмового батальйону солдат Рустам Шанієзович Хамраєв.
Восени 2014 року Рустаму мало виповнитися 39. Без тата лишився 12-річний син Алішер. Батько загиблого героя — узбек, мама — українка. Сам він був громадянином України, щирим патріотом своєї Батьківщини, відважним борцем за справедливість.
Рустам був активним учасником Євромайдану — членом Самооборони Майдану, бійцем 14 сотні «Вільні люди», згодом перейшов у 38 сотню. У лютому під час вуличних заворушень у Києві Рустам стояв на барикадах, ризикуючи життям під снайперськими обстрілами евакуйовував поранених побратимів, врятував двох медсестер, а сам отримав поранення. Не дочекавшись, щоб загоїлися рани, в березні 2014 року знову повернувся на Майдан.
Коли розпочалася збройна агресія на сході України, Рустам став до строю добровольців батальйону «Айдар». Він героїчно загинув 17 червня 2014 року під час бою в селищі Металіст під Луганськом. Під час останньої розмови з батьком Рустам сказав, що не може розмовляти, бо час іти, обіцяв пізніше зателефонувати. Але цього так і не сталося... Коли прийшло повідомлення, що Рустам з’явився в мережі, до нього подзвонила сестра, та з іншого кінця відповів чужий чоловік і повідомив, що боєць загинув. Передовий загін батальйону, де був Рустам, вступив у бій, щоб визволити з полону групу Надії Савченко та вибити ворога з селища Металіст. Бійці потрапили у засідку. Рустам ще з одним бойовим побратимом залишився прикривати маневр свого підрозділу. Вони стримували наступ противника, але сили були занадто нерівними — українські воїни зі стрілецькою зброєю протистояли добре озброєним бойовикам на бронемашинах. Солдат Рустам Хамраєв до останнього прикривав бійців, надав можливість перегрупуватися і забезпечив їх відхід у безпечне місце. Він врятував загін ціною свого життя. Рустам був розстріляний з крупнокаліберного кулемета. Чоловік помер миттєво.
Він залишився вірним Військовій присязі. У своєму записнику боєць перед героїчною загибеллю написав: «Отримав автомат АКС-74, 4 магазини». І трохи нижче: «Стояти на смерть! Україна понад усе!!!». Він дотримав слова..
___________
Давид победил Голиафа да и после этой битвы военная история знает множество подобных примеров.
Одного никогда не было - армия которая не верит в себя никогда не побеждала.
Igor_qwe вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 23.05.2015, 06:13   #111
с чего-то очень далекого
 Аватар для Archer
IP:
Сообщений: 25,371
"Спасибок": 35,849
Очки репутации: 141,900
Мнения: 8282
Доп. информация
По умолчанию

___________
Спасем озера от застройки. Группа
https://www.facebook.com/groups/OsokorkyWetlandPark/
Archer вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 23.05.2015, 23:53   #112
с чего-то очень далекого
 Аватар для Archer
IP:
Сообщений: 25,371
"Спасибок": 35,849
Очки репутации: 141,900
Мнения: 8282
Доп. информация
По умолчанию

___________
Спасем озера от застройки. Группа
https://www.facebook.com/groups/OsokorkyWetlandPark/
Archer вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 25.05.2015, 21:46   #113
Турист
 Аватар для ИЗ ОДЕССЫ
IP:
Сообщений: 2
"Спасибок": 1
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

26 мая на Лукьяновском кладбище Киева будут хоронить настоящего человека и патриота , луганчанина, Темура Юлдашева. Похороны начнутся в 12:00. Все желающие почтить память военного и спортсмена смогут собраться в 11:30 у входа на кладбище.
ИЗ ОДЕССЫ вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 26.05.2015, 11:49   #114
с чего-то очень далекого
 Аватар для Archer
IP:
Сообщений: 25,371
"Спасибок": 35,849
Очки репутации: 141,900
Мнения: 8282
Доп. информация
По умолчанию

___________
Спасем озера от застройки. Группа
https://www.facebook.com/groups/OsokorkyWetlandPark/
Archer вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 26.05.2015, 17:28   #115
с чего-то очень далекого
 Аватар для Archer
IP:
Сообщений: 25,371
"Спасибок": 35,849
Очки репутации: 141,900
Мнения: 8282
Доп. информация
По умолчанию

___________
Спасем озера от застройки. Группа
https://www.facebook.com/groups/OsokorkyWetlandPark/
Archer вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 26.05.2015, 18:58   #116
с чего-то очень далекого
 Аватар для Archer
IP:
Сообщений: 25,371
"Спасибок": 35,849
Очки репутации: 141,900
Мнения: 8282
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от @ИЗ ОДЕССЫ Посмотреть сообщение
26 мая на Лукьяновском кладбище Киева будут хоронить настоящего человека и патриота , луганчанина, Темура Юлдашева. Похороны начнутся в 12:00. Все желающие почтить память военного и спортсмена смогут собраться в 11:30 у входа на кладбище.
___________
Спасем озера от застройки. Группа
https://www.facebook.com/groups/OsokorkyWetlandPark/
Archer вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 29.05.2015, 11:17   #117
пан
 Аватар для Igor_qwe
IP:
Сообщений: 34,406
"Спасибок": 36,883
Очки репутации: 62,092
Мнения: 7809
Доп. информация
По умолчанию

Сьогодні рік як загинув Генерал Сергій Кульчицький!
Вічна память Герою!

___________
Давид победил Голиафа да и после этой битвы военная история знает множество подобных примеров.
Одного никогда не было - армия которая не верит в себя никогда не побеждала.
Igor_qwe вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 10.06.2015, 22:45   #118
с чего-то очень далекого
 Аватар для Archer
IP:
Сообщений: 25,371
"Спасибок": 35,849
Очки репутации: 141,900
Мнения: 8282
Доп. информация
По умолчанию

22 января в Песках был бой. Ребята из Правого сектора находились в укрытии из красного кирпича. Сепары накрыли позицию и смешалось всё. Мясорубка. Троих двухсотых и пятерых трехсотых повезли в ближайший госпиталь. Рома был среди двухсотых... Когда выжившие поехали опознавать своих друзей, его узнали только по одежде - не такая как у всех разгрузка, необычный ремень...Головы не было, было месиво из мозгов, костей и остатков кирпича. Никто не понимает до сих пор как - но Рома оказался жив!!! Были сделаны первые операции, трепанация черепа, удаление костных обломков. Мозговая жидкость просто вытекала из раны. Вертолетом срочно транспортировали в Днепропетровск. Все это время врачи боролись за его жизнь. Было проведено очень много операций. Очень долго он находился в реанимации. Сейчас состояние стабильно тяжелое. Дышит через трахеостому, питание зондовое. Сказать проще - нет половины головы, что хорошо видно на фото.
Благодаря Вам, мы смогли оплатить все тесты на коре головного мозга, транспортировку из Мечникова и первый месяц нахождения в клинике. Лежать будем долго, полгода точно. Финансов нужно много... Но мы справимся!
Когда я увидела фотографию Ромашки до войны - была в шоке! Такой разницы мне видеть ещё не приходилось.
Сразу попрошу умников и умниц не писать мне о знакомых депутатах, врачах заграницей и народных целителей с пиявками и биополями. Мне просто физически некогда отвечать на Ваши нелепые попытки помочь!

https://www.facebook.com/ksenijapada...78555365550017



___________
Спасем озера от застройки. Группа
https://www.facebook.com/groups/OsokorkyWetlandPark/
Archer вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 15.06.2015, 18:53   #119
пан
 Аватар для Igor_qwe
IP:
Сообщений: 34,406
"Спасибок": 36,883
Очки репутации: 62,092
Мнения: 7809
Доп. информация
По умолчанию

https://www.facebook.com/PozyvnoyAsk...50729698431045


Еще одна годовщина...
Тяжелая...
Очень..
Еще один Герой, который отдал свою Жизнь за мирную и независимую Украину.

13.06.2014 . пос.Хрестище. Славянск.Трасса Изюм- Славянск.На боевом задании экипаж ( бортовые номера 622, 422)
13.25. - из засады открыт огонь по нашим БТРам из РПГ и стрелкового оружия.
Бой..
Снаряд РПГ попадает в б22-й... кумулятивная струя пробивает броню и выходит через триплекс . Внутри БТРа возникает пожар.
Экипаж - мл.л-т Бабский - командир , ст. солдат Хартник - наводчик, ст.солдат Николайчук, и ..водитель боец ГОЛЯЧЕНКО АЛЕКСАНДР...
Внутри БРТ возник пожар. Ребята горели, но стреляли.
На водителе машины, Саше Голяченко горела не только форма.. ОН САМ ГОРЕЛ.. НО , не смотря на боль, понимание того, что сейчас последние минуты его жизни, он не оставил руль БТРа и отвел машину на 600 м,съехав в лесопосу, спасая жизни ребят.
Спас.
Ценой своей жизни.
Саша сгорел...заживо..он умер в 4 клинической больнице Харькова
..16.06.14.. в 7.40 утра.

Командир экипажа, Сережа Бабский, тело которого обгорело на 40%,сам еще помогал эвакуировать экипаж, вытаскивая раненных и Сашу Голяченко.
Еще успел дать команду занять оборону и .. потерял сознание.
Ему 7 июня присвоено звание Народного Героя Украины.

Сережа Хартник , несмотря на осколочное ранение в живот, тяжелое, помогал доставать из БТР обгоревшего Сашу Голяченко.
Такие у нас ребята.
В прошедшую субботу мы ездили помянуть товарища, Героя..в Черняховский район, село Славив.
О подвигах наших ребят во время этой войны , уверен, еще будут писать книги и снимать фильмы.
Журналист Виталий Гайдукевич написал, что уже его сын играет во дворе в "войнушку" и ребята принимают на себя имена наших Героев.
Дай Бог, пусть видят войну только так, а не иначе.

Да, Украина сейчас болью, кровью пишет свою историю.
Надеюсь, новую.
СВОЮ.
И подвиг ребят будет не напрасным.
А виновные наказаны.
Слава ребятам, вечная память нашим воинам.





___________
Давид победил Голиафа да и после этой битвы военная история знает множество подобных примеров.
Одного никогда не было - армия которая не верит в себя никогда не побеждала.
Igor_qwe вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 17.06.2015, 12:51   #120
пан
 Аватар для Igor_qwe
IP:
Сообщений: 34,406
"Спасибок": 36,883
Очки репутации: 62,092
Мнения: 7809
Доп. информация
По умолчанию

Танковий таран старшого лейтенанта Абрамовича

Неподалік російського кордону біля села Никифорове в Донецькій області стоять два понівечені танки, що зіткнулися лоб у лоб: український Т-64 та російський Т-72. Як кажуть, до них місцеві мешканці досі носять квіти, хоч ця подія і сталася ще в середині серпня минулого року. Історія наших танкістів, які загинули в цьому бою, до кінця не з’ясована. Але після того як двоє з них нарешті упокоїлись на батьківщині, розповісти про неї вже можна.
Українським Т-64 командував 24-річний житомирянин Артем Абрамович, життєрадісний, привітний юнак. Іще під час навчання в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного він був одним із перших на курсі. По закінченні її потрапив до 30-ї окремої механізованої бригади, де його призначили командиром танкового взводу.
Від весни 2014 року частини бригади дислокувалися на Півдні України, охороняючи цей напрямок від можливого вторгнення диверсійних загонів із боку Криму. Певний час танковий взвод Артема стояв біля Бердянська. Саме тут 14 липня хлопець давав коментар «Телевізійній службі новин», який вийшов у ефір наступного дня і є в інтернеті: «Наше завдання – прикриття цієї дороги. Ми завжди будемо готові їх зустріти, прийняти бій, відбити атаку, не пустити ворога до міста».
27 липня частини бригади перекинули в район Савур-могили визволяти з котлів війська, які там опинилися після спроби взяти під контроль українсько-російський кордон та їх розстрілу «Градами» й артилерією з території РФ. Спочатку операція розвивалася більш-менш успішно: наші війська зламали опір сепаратистів неподалік села Степанівка в підніжжі Савур-могили і швидко рухалися далі на схід. Щоправда, заходили вони в те саме вузьке «гирло» між містами Торез – Сніжне – Красний Луч, що їх захопили терористи, й російською територією, з якого щойно з такими великими проблемами почали вибиратись «оточенці». 5 серпня підрозділ бригади у складі трьох бойових машин піхоти й одного танка зайняв висоту біля Никифорового. Керував тамтешнім блокпостом старший лейтенант Артем Абрамович. За кілька кілометрів звідти діяли ще два блокпости, там теж були командирами лейтенанти й старші лейтенанти, юнаки 22–24 років.
Усі штаби з генералами, полковниками та підполковниками залишилися десь позаду, а ударний кулак бригади на чолі з одним бойовим майором пішов наперед, до містечка Міусинськ, і далі на Боково-Платове. Блокпости лейтенантів «бовталися» між штабами та основними силами.

Читайте також: Подвиг батальйону «Донбас»
Спочатку лейтенантам казали, що їхня місія полягає лише в тому, аби прикрити відступ наших військ, деморалізованих та розстріляних у котлах. Начебто слідом за цими частинами мали зніматись і вони – прикривати відступ. Потім просто наказали залишатися на місці без якогось конкретного завдання.
Загалом зв’язок зі штабами був надзвичайно поганий. Навіть їжу доводилося здобувати десь «на стороні», бо сухпайки швидко закінчилися. Спершу продовольство та воду залишали колони, які виходили з котлів, потім продукти привозив командир сусіднього блокпосту, котрий діяв у селі, – хлопці купували все за свій кошт. Невдовзі ситуація погіршилася: навколо нишпорили диверсійно-розвідувальні загони ворога, і довелося перебиватися тим, що зосталося. Так, воду хлопці знайшли тільки… на сусідньому сільському кладовищі. Переливали із бляшанок, що там стояли, й кип’ятили.
Із російської території пагорб біля Никифорового обстрілювала далекобійна артилерія, а із села били міномети: там розташовувалися загони сепаратистів. Відкрити вогонь у відповідь хлопці не мали змоги: за їхніми спостереженнями, міномети були на території жіночої колонії.
12 серпня все почалося… На блокпост біля пагорба відійшли сусіди – один танк і дві БМП, які охороняли переправу через річку Міус. Хлопці були трохи налякані: чули й бачили великі сили ворога, зокрема танки.
Читайте також: «Відбили б до Ростова»
Спробували сконтактувати по рації зі штабами, але жодних конкретних наказів не дістали (мобільний зв’язок у цьому районі був уже виведений із ладу). Провели «нараду лейтенантів» і вирішили відступати до Міусинська, до основних сил бригади. Швидко знялися з висоти й невдовзі прибули на місце. Зустріли там місцевого командира, свого товариша, старшого лейтенанта, який суворо наказав повернутися захищати тили. Що вдієш? Пішли назад, на свою висоту біля Никифорового. Щойно зайняли старі позиції, як побачили: з півдня запрацювали «Гради»… Було страшно, але ракети пролетіли повз хлопців буквально за сотню метрів – не влучили. Потім із російського боку знов обізвалася далекобійна артилерія, а ще було добре чути гуркіт танків, котрі насувалися знову-таки з півдня. Лейтенанти запросили по рації у штабів артилерійську підтримку, але почули несподівану відповідь: «Снарядів немає».
Невдовзі побачили чотири танки, що мчали на блокпост із шаленою швидкістю. Один із них був Т-64 з білими смугами, як в українських військ (вочевидь, трофейний). Саме тому наші солдати першими вогонь не відкривали. Танки почали бити по техніці на блокпосту, лише після цього хлопці зрозуміли, що перед ними ворог. Інші три машини, коли їх роздивились, виявилися світло-зеленуватими Т-72, тоді як українська військова техніка темнішого кольору. Таких танків у нас на озброєнні немає. Вочевидь, вони були російськими.
Позиції українських військ почали обстрілювати із двох інших напрямків: як пізніше виявилося, звідти наступали загони ворога. Майже відразу було підбито дві бойові машини. Українські танки дали залп, але в одного потім заклинило гармату – він вийшов із бою
Продовжували бій лише танк Артема та кілька піхотинців. Комусь із них вдалося підбити один російський Т-72, що насувався ліворуч від дороги. Інші хлопці були контужені, поранені або в нервовому шоку. Зважаючи на ситуацію, старший лейтенант Абрамович наказав бійцям відходити, а сам із екіпажем вирішив прикривати відступ.
Поранені й контужені шви-дко повантажилися на вцілілі бойові машини і взяли курс на Міусинськ. Танк Абрамовича мав рухатися за ними. Він розвертався, щоб виїхати на дорогу, і тут на нього на шаленій швидкості вискочив один із російських Т-72. Як усе далі сталося, ніхто з бійців достеменно не пам’ятає. Танки зіткнулись майже лоб у лоб.
Читайте також: Боєць батальйону ОУН: Воюємо як в Першу світову
Є версія, що обидва екіпажі якісь хвилини залишалися живими й намагались урятуватися. Абрамович навіть устиг витягнути крізь нижній люк механіка-водія – немолодого, дещо кремезного солдата, і поліз назад по свого навідника. Але тут стався вибух: здетонував боєкомплект, башта відскочила на землю, а всередині танка все охопило полум’я.
Більше шансів уціліти було в російських танкістів: їхня машина не вибухнула, хоча солдати могли сильно забитися через потужне зіткнення. Але Т-72 теж зазнав «невиліковних» ушкоджень. Пізніше його підірвав хтось із ворожої сторони.
Тривалий час жевріла надія, що Артем Абрамович у полоні. Наприкінці серпня в інтернеті з’явилося відео із бранцями – українськими солдатами, один із яких нагадував старшого лейтенанта зовні. Мати хлопця поїхала шукати його на територію самопроголошеної «ДНР», де пробула три місяці. Зустрічалася навіть із Захарченком, спілкувалася з місцевими мешканцями, обшукала майже кожен сантиметр поля, де згорів танк сина, але все намарно.

3 жовтня 2014 року на місці колишнього танкового бою працювали слідопити Союзу «Народна пам’ять» були виявлені останки жертв. Через півтора місяця група знову виїхала в той район – забрала рештки тіл іще кількох бійців. Тести ДНК показали: серед полеглих – старший лейтенант Артем Абрамович та навідник Петро Барбух. Вдалося знайти й двох загиблих із бойової машини піхоти, що була підбита ворожими танками в першу мить бою. Наразі все ще невідомою є доля механіка-водія.
Група, яку прикривав танк Абрамовича, успішно дісталася до Міусинська. Більшість хлопців – учасників бою під Никифоровим залишилися живими й кілька місяців тому повернулися додому. Лише Артема привезли пізніше за всіх. Його поховали в Житомирі 23 травня 2015 року.

Cело Никифорове. Місце танкового бою, у якому загинули старший лейтенант Артем Абрамович і його побратими


http://m.tyzhden.ua/Society/138318
___________
Давид победил Голиафа да и после этой битвы военная история знает множество подобных примеров.
Одного никогда не было - армия которая не верит в себя никогда не побеждала.
Igor_qwe вне форума  

Ответить с цитированием Вверх

Ответ

Метки
герої, героям слава!, слава украине.

Опции темы
Опции просмотра

Ваши права в разделе

Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.

Похожие темы
Тема Автор Раздел Ответов Последнее сообщение
Українська героїчна пісня konotop Музыка 66 24.12.2019 22:52
Герої Крут justvis Исторический форум 205 05.04.2013 09:01
Батьківщина збирає підписи що до визнання Тимошенко Героєм України, та визволення її з СІЗО kazanova Политика Украины 66 03.04.2012 17:14
Трохі про героїв росії Залізний Основной 0 25.08.2010 13:45
Доказ Героїзму УПА Ліщук Исторический форум 715 18.07.2010 17:16


Часовой пояс GMT +3, время: 17:24.


Работает на vBulletin® Версия форума 3.х.х. Copyright ©2000 - 2009, Jelsoft Enterprises Ltd.

© ForumKiev.com 2007 - 2020