Я люблю Киев

КИЕВСКИЙ ФОРУМ
КУЛЬТУРНОГО ОБЩЕНИЯ
FORUMKIEV.COM
Правила Новое Вопросы Ссылки
КИЕВ ПОГОДА ИСТОРИЯ ТУРИСТУ
N-728-MI-2
Вернуться   Киевский форум > Политический форум > Политика Украины

Стереотипы о "свiдомих українцях"

Ответ
 
Опции темы Опции просмотра
Старый 24.04.2012, 13:31   #391
Почетный легион
 Аватар для pit-pasha
IP:
Сообщений: 13,485
"Спасибок": 9,550
Очки репутации: 133,800
Мнения: 2027
Доп. информация
По умолчанию

[quote=Девушка в цвету;1117364]Единого украинского языка, даже разговорного, не существовало до XX в. — диалекты различались между собой настолько, что жители разных частей Украины не понимали друг друга.



Бред!
Это только россияне не понимают ничего, кроме своего диалекта.


И зачем Вы копипастите тут книги? Думаете, это кто-то читает?
Тем более, от Вас?

добавлено через 2 минуты
Цитата:
Сообщение от nsk Посмотреть сообщение
собсна он появился при Петре - 1, когда был циркулярно упрощен церковный - древнеславянский

добавлено через 2 минуты


было 3 приказных украинизации:
1. косиоро-скрыпниками
2. гитлеровцами
3. ющенковцами

так они прошли в пустую ... вказивок понапридумывали, а народ плюнул да растер ... нафига пытаться насаждать то что ни кому не надо?
УКРАИНИЗАЦИИ тут ещё не было.
Это всё ваши выдумки.
Были только отдельные попытки ПОПУЛЯРИЗИРОВАТЬ украинский язык.
Поэтому я и говорю об украинизации по типу русификации- никто бы и плюнуть не посмел.
Вот что вас и напрягает!
___________
Легко по снегу босиком,
Если души чисты.
pit-pasha вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 24.04.2012, 13:40   #392
nsk
Враг народа - ст.58
 Аватар для nsk
IP:
Сообщений: 18,097
"Спасибок": 19,142
Очки репутации: 121,065
Мнения: -2670
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от pit-pasha Посмотреть сообщение
ПОПУЛЯРИЗИРОВАТЬ украинский язык
хи-хи ... в приказном порядке? ... посмотрите распоряжения косиоро-скрыпников, распоряжения ... ну хотя бы головы Харькова при гитлеровцах и распоряжения ющенка .... у них да же пунктик один в один - запретить употребление русского языка ... всем
___________
Я не гривна, не бакс и не рубль ... мне глубоко нас рать на курс рейтинга, основная задача - сохранить свое мнение подкрепленное очевидными фактами и не поддаться стадному мнению !!! :-)
nsk вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 24.04.2012, 13:42   #393
Почетный житель
 Аватар для Девушка в цвету
IP:
Сообщений: 799
"Спасибок": 480
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

[quote=pit-pasha;1117387]
Цитата:
Сообщение от Девушка в цвету Посмотреть сообщение
Единого украинского языка, даже разговорного, не существовало до XX в. — диалекты различались между собой настолько, что жители разных частей Украины не понимали друг друга.



Бред!
Это только россияне не понимают ничего, кроме своего диалекта.


И зачем Вы копипастите тут книги? Думаете, это кто-то читает?
Тем более, от Вас?

добавлено через 2 минуты


УКРАИНИЗАЦИИ тут ещё не было.
Это всё ваши выдумки.
Были только отдельные попытки ПОПУЛЯРИЗИРОВАТЬ украинский язык.
Поэтому я и говорю об украинизации по типу русификации- никто бы и плюнуть не посмел.
Вот что вас и напрягает!
то не книги, а энциклопедии, которые создаются большими авторскими и научными коллективами с привлечением высококвалифицированных рецензентов. Дайте мне ОПРОВЕРГАЮЩИЕ энциклопедические СТАТЬИ, а не свидомые байки и "нестереотипные" мысли свидомых.

«В XIII в. юго-западные княжества Руси, получившие впоследствии название Малая Русь (и только в ХХ в.— Украина), попали под литовское, а в конце XIV в. — под польское господство. Вплоть до начала ХХ в. все население этих земель называло себя «русскими» и свой народный язык — русским языком. На захваченных русских землях хозяйничали польские паны, общаясь со ставшим крепостным и бесправным крестьянством через свою многочисленную челядь на польском языке.
Безграмотность крестьянства и необходимость приспосабливаться к языку новых хозяев способствовало распространению польского языка и деформирования под его влиянием русского преимущественно в сельских местностях (напротив, в городах, где жило много грамотных людей, русский язык сохранил свои позиции). Те же, кто бежал от польской панщины на южную границу, за пороги, присоединялись к местным половцам и превращались в казаков, обогащая свой язык за счет тюркизмов.
Польская культурная и языковая экспансия на юго-западной Руси стала главной причиной возникновения и развития основных протоукраинских диалектных признаков языка. После воссоединения с Россией (1654) влияние польского языка прекратилась, и начался обратный процесс: постепенное вытеснение полонизмов.
Этот процесс шел активнее на левобережье Днепра, где сложился некий усредненный язык, который украинские националисты презрительно называют «суржиком». Правобережье же осталось под значительным влиянием польской элиты и после возвращения Украины в лоно общерусского государства: еще в 1850 г. около 5000 польских землевладельцев имели 90% земли этого региона. И здесь деполонизация языка шла медленно. Кроме того, в XIX в. под влиянием Польши и Австро-Венгрии и на их деньги началось формирование украинского националистического движения, среди задач которого было доказательство тезиса о коренном отличии украинцев от русских, в т. ч. на основе демонстрации несхожести языков.
На основе простонародных, в основном сельских, диалектов западных регионов Малой Руси самостийники практически придумали новый язык и письменность. Появилось большое количество подделок под «национальный эпос», якобы создававшийся на украинском языке: «Дума о дарах Батория», «Дума о чигиринской победе, одержанной Наливайкой над Жолкевским», «Песня о сожжении Могилева» и др., факт фальсификации которых подтверждал даже такой поборник «украинской идеи» как Николай Костомаров (1817–1885)».


(Большая актуальная политическая энциклопедия/ Под общ. ред. А. Белякова и О. Матвейчева).
Девушка в цвету вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 24.04.2012, 13:46   #394
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP: Словакия
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,531
Очки репутации: 0
Мнения: 6789
Доп. информация
По умолчанию

[quote=Девушка в цвету;1117396]
Цитата:
Сообщение от pit-pasha Посмотреть сообщение

то не книги, а энциклопедии, которые создаются большими авторскими и научными коллективами с привлечением высококвалифицированных рецензентов. Дайте мне ОПРОВЕРГАЮЩИЕ энциклопедические СТАТЬИ, а не свидомые байки и "нестереотипные" мысли свидомых.

«В XIII в. юго-западные княжества Руси, получившие впоследствии название Малая Русь (и только в ХХ в.— Украина), попали под литовское, а в конце XIV в. — под польское господство. Вплоть до начала ХХ в. все население этих земель называло себя «русскими» и свой народный язык — русским языком. На захваченных русских землях хозяйничали польские паны, общаясь со ставшим крепостным и бесправным крестьянством через свою многочисленную челядь на польском языке.
Безграмотность крестьянства и необходимость приспосабливаться к языку новых хозяев способствовало распространению польского языка и деформирования под его влиянием русского преимущественно в сельских местностях (напротив, в городах, где жило много грамотных людей, русский язык сохранил свои позиции). Те же, кто бежал от польской панщины на южную границу, за пороги, присоединялись к местным половцам и превращались в казаков, обогащая свой язык за счет тюркизмов.
Польская культурная и языковая экспансия на юго-западной Руси стала главной причиной возникновения и развития основных протоукраинских диалектных признаков языка. После воссоединения с Россией (1654) влияние польского языка прекратилась, и начался обратный процесс: постепенное вытеснение полонизмов.
Этот процесс шел активнее на левобережье Днепра, где сложился некий усредненный язык, который украинские националисты презрительно называют «суржиком». Правобережье же осталось под значительным влиянием польской элиты и после возвращения Украины в лоно общерусского государства: еще в 1850 г. около 5000 польских землевладельцев имели 90% земли этого региона. И здесь деполонизация языка шла медленно. Кроме того, в XIX в. под влиянием Польши и Австро-Венгрии и на их деньги началось формирование украинского националистического движения, среди задач которого было доказательство тезиса о коренном отличии украинцев от русских, в т. ч. на основе демонстрации несхожести языков.
На основе простонародных, в основном сельских, диалектов западных регионов Малой Руси самостийники практически придумали новый язык и письменность. Появилось большое количество подделок под «национальный эпос», якобы создававшийся на украинском языке: «Дума о дарах Батория», «Дума о чигиринской победе, одержанной Наливайкой над Жолкевским», «Песня о сожжении Могилева» и др., факт фальсификации которых подтверждал даже такой поборник «украинской идеи» как Николай Костомаров (1817–1885)».


(Большая актуальная политическая энциклопедия/ Под общ. ред. А. Белякова и О. Матвейчева).
Давно не читала подібного маразму, не російська, а руська мова різницю відчуваєте?
12 фактів про давність української мови
Україна близько 700 (семисот) років була розчленована між різними державами, які в такий чи інший спосіб викорінювали мову її автохтонного населення й насаджували свою. Закарпаття від ХІ ст. до сере́дини ХХ ст. входило до складу Угорщини. Галичину й частину Волині в другій половині ХІV ст. загарбала Польща і втримувала їх аж до 1939 р. На решті українських земель, відтіснивши з них у ХІV ст. татаро-монголів, до 1569 р. панувала Литва. Потім ці землі перейшли під владу Польщі, а відтак Росії. І все-таки, незважаючи на несприятливі умови для української мови, нею на початку ХХ ст., як стверджував М.Грушевський у своїй “Історії України-Руси” (т.І), розмовляло понад 40 млн. людей. Тепер тих мільйонів є менше.
Тільки давня мова могла так вистояти. А про давність української мови свідчить чимало як опосередкованих, так і прямих фактів.

Факт перший. Коли українську мову зіставляти з найдавнішими індоєвропейськими мовами, зокрема з латинською, впадає в очі її, так би мовити, “архаїчність”, тобто наявність у ній великої кількості прадавніх, індоєвропейських елементів.
Фонетична система української мови, якість її звуків напрочуд близькі до латинської (і, зауважимо, до іспанської та італійської ― її найближчих спадкоємниць). В обидвох мовах майже однакова система голосних звуків. І в латинській, і в українській розрізняються звуки ґ і г (g i h): в латинській genus “рід” (споріднене з нашим жінка) і hostis “чужинець, ворог” (споріднене з нашим гість). В обох мовах відбувається чергування звуків у і в: лат. nauta “моряк” i navis “корабель”, як наше наука і навча́ння. Так само в обидвох мовах є випадний звук е: в латинській aperapri (“вепр —вепра”), як в українській вітер — вітру (випадає звук е).
В архаїчній, тобто найдавнішій латині було вісім відмінків, у тому числі кличний і два місцеві. В українській мові і всі ці відмінки, за винятком одного місцевого, і в основному їхнє значення збереглися. Навіть закінчення в деяких відмінках ті самі. Наприклад, однакове закінчення виступає в називному відмінку однини багатьох іменників жіночого роду, як arena (арена), summa (сума) в одній і другій мовах; у кличному відмінку іменників чоловічого роду: Brute (Бруте) — відомий латинський вислів “Et tu Brute contra me(І ти, Бруте, проти мене) майже зрозумілий і без перекладу; такі самі закінчення в називному множини мають іменники чоловічого роду: muri (мури), numeri (номери); іменники середнього роду: maria (моря), nomina (імена).
Латинська й українська мови розрізняють три ро́ди: чоловічий, жіночий і середній. І знаменно, що найдавніші українські іменники в більшості випадків мають навіть той самий рід, що й латинські. Так, однаково до чоловічого роду належать, наприклад, іменники латинське hortus “сад” і наше город, pulvis і пил, ventus і вітер, mensis і місяць, sucus і сік, somnus і сон, dolor і біль, nasus і ніс;. до жіночого роду іменники nox і ніч, mors і смерть, res і річ, voluntas і воля, securis і сокира, lana і вовна, barba і борода, casa і хата; до середнього роду іменники cor і серце, nomen і ім’я, aratrum і орало, semen “насіння” і сí́м’я, lac і молоко, vinum і вино тощо. У латинській мові іменник domus жіночого роду, в українській дім ― чоловічого, але, виявляється, і в українській мові він часом буває жіночого роду: Куди ж я піду, коли в мене немає своєї доми? — читаємо в І.Нечуя-Левицького.
Ще більшу тотожність спостерігаємо в особових закінченнях дієслів, особливо при зіставленні українських форм з формами архаїчної, тобто найдавнішої латині: sedeti ― сидить, sedemos ― сидимо, sedetes ― сидите. Того самого походження суфікс для утворення вищого ступеня порівняння прикметників в українській мові -іш- і в архаїчній латині -ios-: новий новіший, novus ― novios; лівий ― лівіший, laevus ― laevios.
Дитячі слова української мови часто співвідносяться з латинськими: тато і tata, мама і mamma, папа “хліб” і panis “хліб”, вава “болить” і vapulare “бути побитим”, куку “шукай” і occultare “ховатися” (у цих словах по-дитячому повторено перший склад), кака “брудне, погане” і cacare “випорожнятися” тощо.
Усі ці та багато інших збігів з латинською мовою можуть свідчити лише про одне: українська мова в окремих своїх рисах почала формуватися ще дві з половиною — три тисячі років тому́, можливо, водночас із латинською, якщо не раніше. Адже українська мова зберегла багато чого, що вже класична латинь утратила.

Факт другий. Візантійський мандрівник і історик Пріск Панійський 448 р., перебуваючи в таборі гуннського вождя Аттіли, на території сучасної України записав слова мед і страва ― це вже українські слова.

Факт третій. Коли в VІ ―VІІ ст. н.е. предки сучасних сербів і хорватів переселилися з України на Балкани, вони вже понесли з собою багато елементів, властивих і сучасній українській мові.
Зокрема в сербській і-хорватській мовах перед звуком е приголосні вимовляються так само твердо, як і в українській: земља “земля”, весело. Не пом’якшуються приголосні й перед звуком и: липа “липа”, тихи “тихий”, вабити “вабити”. У деяких діалектах хорватської мови так само, як і в українській, на місці колишнього звука, що позначався буквою h, звучить і: dilo “діло”, lito “літо”, did “дід”. Так само відбувається чергування г, к, х із з, ц, с: у сербській і хорватській мовах: ноганози, рукаруци, мухамуси. Однаково звучить кличний відмінок в українській і сербській та хорватській мовах: ИванИване, орачорачу, сестрасестро, сестрицасестрице, лекарлекару, другдруже, jунак “герой”― jуначе.
Дієслова в першій особі множини дійсного способу мають кінцівку -мо (як і в українській, в архаїчній латині та ще в італійській та іспанській мовах): чуjемо, оремо, ходимо, стоjимо. Майже однаково в обох мовах змінюються дієслова в наказовому способі, наприклад, у сербській і хорватській мовах: пиши, пишимо, пишите; чекаj, чекаjмо, чекаjте.
Чимало слів, які, здавалося б, є специфічно українськими, зустрічаємо також у сербській та хорватській мовах у майже однаковому звучанні і з тим самим значенням: вир, гаj, ка́љужа, квочка, китица, кожух, кољиво “коливо”, крок, кут, ку́њати, крхки “крихкий”, кутњи (зуб), мршав “миршавий”, на́опако “навпаки”, снага, треба, и пого́тово “і поготів”. Такі самі, як і українські, назви місяців у хорватській мові мають, проте, інше значення: травањ ― це “квітень”, липањ ― “червень”, српањ ― “липень”, листопад ― “жовтень”, але сечањ ― “січень”.
Усе це незаперечно свідчить, що вже півтори тисячі років тому́ (коли серби й хорвати переселялися з України на Балкани) мова наших предків мала багато тих специфічних рис, які становлять визначальні особливості сучасної української мови. Це вже була українська мова, хоч так вона, зрозуміла річ, тоді ще не називалася.

Факт четвертий. У VІІІ — Х ст. русичі підпорядкували собі частину литовських племен на північ від Прип’яті, з яких пізніше постала білоруська народність. Білоруська мова, яка сформувалася внаслідок цього, мало чим відрізняється від сучасної української, лише фонетика, манера вимовляння звуків, у ній залишилася литовська: дзекання, цекання, акання, м’яка вимова. Останнім 983 року Володимир Великий завоював литовське плем’я ятвягів. Мова їхніх нащадків повністю українська — це сучасна Берестейщина.
Підкореним уже після 988 року, тобто після прийняття християнства, а з ним як елітної й староболгарської мови, угро-фінським племенам на північному сході було занесено вже українсько-старослов’янську суміш, яка й започаткувала сучасну російську мову.

Факт п’ятий. Безперечно українським є напис “коваль Людота” на мечі з ХІ ст., знайденому на Полтавщині, як і значною мірою напис на келихові чернігівського князя Володимира Давидовича, зроблений не пізніше 1151 р.: “А се чара кня[зя] Володимерова Давыдовча, кто из неh пь тому на здоровье а хваля Бога свого осподаря великого кня[зя]”.

Факт шостий. До нашого часу дійшли писані на пергаменті два Ізборники Святослава 1073 і 1076 років. Перший — це копія з болгарського оригіналу. І все-таки український переписувач примудрився наробити чимало помилок. У кількох словах замість закономірної в старослов’янській мові букви h він ужив букву и: нимая, си́мя, исцили, видома, пламениє (тобто пломеніє); сплутував и з ы: выны (замість вины), трызны (замість тризны), просты (замість прости), помыслы (замість помысли ― наказовий спосіб); написав чоловhка (замість человhка), Илля (замість Илия), ходъ (замість годъ ― так він передав український звук h), он є давъ, уставивъ (замість старослов’янського далъ, уставилъ), пьємо замість пиємъ, помагає (замість помогаєтъ) тощо.
У складеному за болгарськими зразками українським автором Ізборнику Святослава 1076 р. є такі сучасні українські слова: ворогъ (вжито один раз, а 21 раз написано врагъ), морокъ, полонъ, вhтрила, лу́ка (“ділянка, поросла травою”), краса, свита, гърньць (горнець), въчинити, сваритися, дивися, лишися тощо.

Факт сьомий. Важливим найдавнішим свідченням про мову Київської Русі є графіті (видряпані написи) на стінах Київської Софії з ХІ—ХІV ст. (будівництво собору було завершено 1037 р. за часів Ярослава Мудрого). Ці написи, як правило, дуже лаконічні і являють собою переважно молитовні звернення до Бога та святих з різних приводів. Написані вони старослов’янською мовою: вживається тільки займенник азъ, у прикметниках скрізь виступає закінчення аго (зълаго, грhшнаго), вживаються форми помози (наказовий спосіб), храбрый тощо. Але майже всі чоловічі імена в давальному відмінку мають закінчення –ові, -еві: Петрови, Дъмитръви, Павълови (ХІ ст.), Василеви, Борисови, Иванови, попови Ивану (ХІІ ст.) і т.д. У звертаннях послідовно вживається кличний відмінок: святый Фоко, свята Софиє и святый Онуфриє, Андрониче, небоже. Вживаються чоловічі імена на –о: Михалько, Марко (ХІ ст.), Дмитро (ХІІ ст.), Гаврило. Двічі наводиться ім’я Володимир, в ХІ і ХІІ ст., і обидва рази з повноголоссям –оло-.
Звертає на себе увагу форма орудного відмінка имямъ (ХІІ ст.) замість старослов’янської форми именьмъ. У тому ж ХІІ ст. один з авторів утворив присвійний прикметник від імені Янъка цілком за правилами сучасної української мови: Янъчынъ. У написах з ХІІІ ст. подибуємо сучасну форму дієслова в минулому часі чоловічого роду з суфіксом –в, а не –л: азъ моливъ. Поряд з помилуй мя в ХІІІ ст. трапилося також помилуй мене. В ХІ ― ХІІ ст. зустрічаємо цілком сучасні українські слова в сучасному звучанні: хрест, не хотячи, геть, порося.

Факт восьмий. Багатий і переконливий матеріал про український характер мови Київської Русі дають новгородські берестяні́ грамоти ХІ ― ХV ст., яких виявлено й опубліковано понад 700. Це переважно приватне ділове листування, писане, звичайно, тодішньою літературною старослов’янською мовою.
Але вже від початку ХІІ тут спостерігається написання и замість h: тоби, съби, нимечкий, клить, дижя, помитка, дидъ, михъ, сино, на рицици “на річці”, не смиємъ, єси велилъ, роздилилъ, диялось, приихавъ, ихалы, поихалы, не надийся, сидити, ото всихъ селянъ, отъ всихъ сиротъ тощо. В них відбито також перехід е в о після шиплячих: чого, чоловhкъ, жона моя, чоло́мъ; м’який звук ц: отьць “отець”, куницю, сороцицю, пшеници; префікс роз-: роздилилъ, розумно.
Звертання вживаються переважно в кличному відмінку: куме, господине, Онсифоре, дhво; іменники чоловічого роду в давальному відмінку однини мають закінчення –ові, -еві: Стоянови, синови, Василеви, мужеви; у родовому відмінку однини в іменниках чоловічого роду трапляється закінчення –у там, де мало б бути –а: гороху, пудъ меду, горсти лену, восъку, шолку, дару, лову. Прикметники в родовому відмінку однини чоловічого роду мають майже повсюдно закінчення -ого: доброго, великого, жолтого; рідко закінчення –аго: луцьшаго. Трапляються такі українські форми займенників: тоби, от нього, к ньому, с тыми, на тыхъ, хто, с кимъ.
Явно український характер мають багато дієслівних форм: грамоту с тобою спишемо, молотимо да сыплемо, язъ къ тоби берость написавъ, пришьлить, възмить.
Імена новгородців звучать переважно як сучасні українські (тут завчена книжна старослов’янська мова дає себе знати якнайменше): Олекса, Олексии, Олександр, Онисимъ, Олисей, Остафий, Олена, Микыта, Михайло, Ма́рко, Василь, Василко, Юрко, Иванко, Пан[ь]ко, Рад[ь]ко, Степанець, Федорець, Костянтинъ, Хрьстина. То тут, то там в берестяни́х грамотах прохоплюються слова, характерні саме для української мови: господыня, господарь, батко, паробокъ, наимитъ, госпо́да “домівка”, година, кожухъ, свита, глекъ, соромъ, досыть, куды, абы, та (сполучник) тощо.

Факт дев’ятий — це мова “Слова о полку Ігоревім”, опублікованого 1800 року. Поема, як вважають вчені, складена в 1185 ― 1187 рр., а відомий список її зроблено, можливо, в ХV ― ХVІ ст., під час так званого другого південнослов’янського впливу, коли в текстах посилено виправлялися відхилення від старослов’янської мови. “Слово о полку Ігоревім” теж, очевидно, виправлене. На таку думку наштовхують ті поодинокі пропущені українізми, які трапляються тут. Наприклад, в усьому тексті вживається старослов’янська форма імені Владимиръ, але один раз ― Володимиръ; так само скрізь ― храбрый, і раптом: хороброє гнhздо; п’ять разів слова дhвиця, дhва написані через h, а шостий ― через и: красною дивицею; через h написані слова полетhти, одолhти, разумhти, але написано через и: помолодити (А чи диво ся братіє стару помолодити?); дев’ятнадцять разів ужито в прикметниках закінчення -аго (стараго, великаго), а двадцятий раз проскакує -ого: поганого Кощея; у двох третіх випадків (65 разів) у кінці дієслів 3-ї особи однини й множини стоїть твердий -тъ (кличетъ, велитъ), але в решті випадків (31 раз) виступає –ть: комони ржуть за Сулою; звенить слава в Кыєвh; трубы трубять в Новhградh; стоять стязи в Путивлh.
Зовсім не старослов’янські й такі вислови, слова та форми слів, як : лисици брешутъ на щиты, другаго дни велми рано, дhти бhсови, уже бо братіє невеселая година въстала, уже княже туга умь полонила, заступивъ королеви путь, подъ тыи мечи харалужныи, загородите полю ворота, оксамиты, кожу́хы, стягъ, звонячи в прадhднюю славу тощо.

Факт десятий. Єврейський теолог Соломон Іцхакі (ХІ ст.) в коментарі до П’ятикнижжя, пояснюючи деякі слова з мови євреїв, що жили тоді в Київській Русі, називає слово сніг — саме із звуками і та г: сніг. І це в ХІ столітті. Інший єврейський теолог Ісаак бен-Моїсей (писав у сере́дині ХІІІ ст.) у коментарі до Талмуду дає таке пояснення: “Дерева (або колоди), зв’язані у великій кількості, що в Біблії називається рафсодот…, по-німецькому влос (Floss), а руською мовою пліт”. Виходить, що чергування о з і (пліт — плоту) в українській мові відбулося ще десь до сере́дини ХІІІ ст., а не аж у ХV ст., як це засвідчують найдавніші українські пам’ятки.

Факт одинадцятий. Найкраще відбили мову ще дохристиянської Русі українські народні пісні. Відразу слід зазначити, що народні пісні не перекладаються, вони можуть лише редагуватися, доповнюватися або скорочуватися. Але ось ця щедрівка, яку й тепер співають з 13 на 14 січня в Доброгостові Львівської області, не редагувалася:
Чи спиш, чи чуєш,
Господаречку,
У своїм домочку
На Новий рік, на Новий рік?
Підем орати, підем сіяти
Яру пшеницю
На Новий рік, на Новий рік.

На перший погляд незрозуміло, як це можна сіяти яру пшеницю в січні. Але річ у тім, що на Русі до прийняття християнства Новий рік зустрічали не в січні, а наприкінці березня, коли й справді можна починати весняну сівбу. Володимир Великий початок року переніс на вересень. А щедрівка залишилася без змін.
Такою ж давньою, дохристиянською є й ця купальська пісня, записана на Івано-Франківщині й відома в інших краях України:
Гей, око Лада, Леле Ладове,
Гей, око Ладове, ніч пропадає,
Бо око Лада з води виходить,
Ладове свято нам приносить.
Гей, Ладо! А ти, Перуне,
Дай дочекати Ладі Купала.
Усе тут ― і особливий ритм, й імена поганських божеств ― старовинне, тільки не мова.
Можливо, ще давніші погляди наших предків відбиває ця веснянка, записана на Волині:
Ой ти, соловейку, ти ранній пташку,
Ой чого так рано із вир’їчка вийшов?
Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав,
З правої ручейки й ключики видав,
З правої ручейки ― літо відмикати,
З лівої ручейки ― зиму замикати.

У цій пісні, як і в попередніх, відбилося світобачення наших далеких пращурів у всій своїй первозданності: і уявлення про сонце як Ладове око, що поринає у воду й виринає з неї; і переконання, що на зиму пташки ховаються під річку, де був вирій, тобто рай, туди не треба було відлітати, туди просто заходили і звідти виходили; і поділ року на зиму, літо й осінь (без весни). Давність цієї пісні, як і багатьох інших, не тільки наведених тут, безперечна. А мова їхня ― природна, жива, українська, ніби вони недавно складені.

Факт дванадцятий. Пращури українців живуть споконвіку на цій землі, що тепер зветься Україною, тобто вкраяною долею, Богом. Як вважає більшість славістів, епіцентром, звідки поширювалися слов’янські мови, була Україна. “Те, що слов’янська прабатьківщина була між Карпатами, Придніпров’ям (заходячи далеко на лівий берег Дніпра) і Пінськими болота́ми, на території, де з найдавніших часів панує чисто слов’янська топоніміка, є в наш час загальновизнаним”, ― стверджує російський мовознавець В.Кипарський. “Найвірогіднішою, на наш погляд, є гіпотеза про середньодніпровську-західнобузьку прабатьківщину слов’ян”, ― уточнює інший російський мовознавець Ф.Філін. Це дає підстави припускати, що українська мова, як автохтонна, найбільшою мірою і в найбільш чистому вигляді успадкувала й зберегла риси тієї мови, яка лягла в основу всіх слов’янських мов. Бо ж саме з цієї території йшла слов’янська експансія, а отже, й поширювалася слов’янська мова, яка, стикаючись з іншими мовами інших племен, набувала відмінних рис і започатковувала нові слов’янські мови.

Підсумок. Українська мова формувалася тисячоліттями. Її основні елементи були започатковані ще в часи, співвідносні з виникненням латинської мови, або й раніше. У VІ ― VІІ ст. вона вже мала окреслено сучасні обриси, про що засвідчують сербська й хорватська мови. Ще до створення Київської держави українська мова опанувала великі простори центрально-східної Європи. Нею розмовляло населення Київської Русі.
Звичайно, за цей тривалий час українська мова зазнавала різних сторонніх впливів. Для неї не минулися безслідно і грецька колонізація Чорноморського узбережжя, і нуртування скіфських племен у VІІ ст. до н.е. ― ІІ ст. н.е., і вторгнення готів на південь України в ІІІ ― ІV ст., й існування могутньої гунської імперії в ІV ― V ст., і жорстоке панування тюркомовних аварів (літописних обрів) у VІ ― VІІІ ст., і зіткнення з хозарами, уграми, печенігами впродовж VІІІ ― Х ст. Щось в українській мові залишилося від мов цих народів і племен. Щось привнесли в неї старослов’янська, польська, російська мови. Це лише збагатило її, але не зруйнувало. Ніякі впливи й лихоліття не могли порушити її цілісності, стрункості.
Українська мова зараз одна з найбагатших і найрозвиненіших мов світу. І ми, українці, повинні захистити її від посягань різних зайд і перевертнів, як її досі захистили наші предки. Житиме наша рідна мова — житиме й наш народ.
___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 24.04.2012, 13:52   #395
Почетный житель
 Аватар для Девушка в цвету
IP:
Сообщений: 799
"Спасибок": 480
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

ЛЕСАНА:Как называется Ваш ЭНЦИКЛОПЕДИЧЕСКИЙ ИСТОЧНИК? Меня не интересуют нестереотипы вашего мышления. Меня интересует ЭН- ЦИ-КЛО-ПЕ-ДИ-Я.

" Параллельно формированию оригинальной письменности на Украине шел процесс придумывания «многовековой украинской литературы». Одной из задач было объяснение полного разрыва между новой украинской литературой и литературой Киевской Руси, которую нагло объявили «украинской». Затруднение заключалось в том, что филологам не известен ни один древний памятник письменности на «украинском языке».
Автор вышедшей во Львове 1887–89 гг. двухтомной «Истории литературы русской» О. Огоновский объяснял это тем, что в Древней Руси существовало 2 несхожих между собой языка — «мертвый» официальный, который развивался «наперекор культурным стремлениям неграмотного люда… не оживляясь тою живою речью, которою говорила вся живая Русь», и «живой» народный — он же украинский, изначально дискриминировавшийся писарями, летописцами, «стеснявшимися» писать на родном языке.
Эта концепция не вызывает у ученых ничего кроме смеха. Создатели «русской письменности» Кирилл и Мефодий имели миссионерские цели, и естественно, их переводы Евангелия на славянский язык (который сейчас называется церковнославянским) преследовали только одну цель: он должен быть понятен тем, для кого эти переводы и осуществлялись, т. е. простому народу. Писать на «официальном и мертвом языке» было бы просто бессмысленно! Именно на этом языке и писались первые великие творения древнерусской литературы «Слово о законе и благодати» Иллариона, «Повесть временных лет» Нестора, «Слово о полку Игореве», «Русская правда» и проч.
Этот древнерусский язык, по единодушному признанию ученых-филологов, имеет абсолютное сходство и родство с современным русским языком, в этих памятниках литературы отсутствуют именно характерные для «украинского языка» особенности".


(Большая актуальная политическая энциклопедия/ Под общ. ред. А. Белякова и О. Матвейчева).
Девушка в цвету вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 24.04.2012, 13:55   #396
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP: Словакия
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,531
Очки репутации: 0
Мнения: 6789
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Девушка в цвету Посмотреть сообщение
ЛЕСАНА:Как называется Ваш ЭНЦИКЛОПЕДИЧЕСКИЙ ИСТОЧНИК? Меня не интересуют нестереотипы вашего мышления. Меня интересует ЭН- ЦИ-КЛО-ПЕ-ДИ-Я.

" Параллельно формированию оригинальной письменности на Украине шел процесс придумывания «многовековой украинской литературы». Одной из задач было объяснение полного разрыва между новой украинской литературой и литературой Киевской Руси, которую нагло объявили «украинской». Затруднение заключалось в том, что филологам не известен ни один древний памятник письменности на «украинском языке».
Автор вышедшей во Львове 1887–89 гг. двухтомной «Истории литературы русской» О. Огоновский объяснял это тем, что в Древней Руси существовало 2 несхожих между собой языка — «мертвый» официальный, который развивался «наперекор культурным стремлениям неграмотного люда… не оживляясь тою живою речью, которою говорила вся живая Русь», и «живой» народный — он же украинский, изначально дискриминировавшийся писарями, летописцами, «стеснявшимися» писать на родном языке.
Эта концепция не вызывает у ученых ничего кроме смеха. Создатели «русской письменности» Кирилл и Мефодий имели миссионерские цели, и естественно, их переводы Евангелия на славянский язык (который сейчас называется церковнославянским) преследовали только одну цель: он должен быть понятен тем, для кого эти переводы и осуществлялись, т. е. простому народу. Писать на «официальном и мертвом языке» было бы просто бессмысленно! Именно на этом языке и писались первые великие творения древнерусской литературы «Слово о законе и благодати» Иллариона, «Повесть временных лет» Нестора, «Слово о полку Игореве», «Русская правда» и проч.
Этот древнерусский язык, по единодушному признанию ученых-филологов, имеет абсолютное сходство и родство с современным русским языком, в этих памятниках литературы отсутствуют именно характерные для «украинского языка» особенности".


(Большая актуальная политическая энциклопедия/ Под общ. ред. А. Белякова и О. Матвейчева).
Ваші совецькі енциклопедії не цікавлять нікого крім вас, невже не зрозуміло? Це була суцільна маразматична фальсифікація.

Історія української мови веде свій початок від праслов'янської мовної єдності (до VI ст. н. е.). Писемність на східнослов'янських землях існує ще до запровадження християнства (свідчення Костянтина (Кирила) Філософа; висновки болгарського проповідника і письменника Чорноризця Храбра). Про існування писемності на Русі свідчать також договори з греками, писані руською мовою 911 і 944 рр., тексти яких вміщено в "Повісті временних літ". Літописець зазначив, що в руських послів були грамоти, підписані князем.

Основою багатьох слов"янських алфавітів, зокрема й давньоруського, стала кирилиця. Підгрунтям літературної мови Київської Русі були живі давньоруські говори. Давньоруська мова почала вироблятися протягом VI-X ст. із праслов"янської і запроваджувалася в усному, згодом і писемному варіантах задовго до запровадження християнства.

Розвиток письменства Київської Русі припадає на кінець X — середину XIII ст. Для всього православного півдня й сходу Європи єдиними були біблійна, богослужбова, проповідницька, агіографічна, церковноісторична, природничо-наукова та часткова світська історіографічна й повістева літератури.

Перекладне мистецтво в часи Київської Русі досягло високого рівня. У Київській Русі під впливом цієї літератури та в основі власної усної словесності розвиваються оригінальне літописання, проповідництво, оригінальне агіографія і паломницьке письменство.

У процесі християнизації на Русі поширюється книжна церковно-слов'янська мова. Впродовж доволі тривалого часу вона співіснувала з давньоруською. До XVIII ст. церковнослов'янська мова була засобом міжслов'янського літературного спілкування.

У складних і суперечливих умовах відбувався подальший розвиток культури української літературної мови, на що вплинуло виникнення козацтва та заснування Запорізької Січі як форми української державності.

У XV-XVI ст. на території Великого князівства Литовського цей різновид літературної мови виробився в своєрідну українсько-білоруську чи білорусько-українську писемну мову. Українська література названого періоду вдається також до грецької, латинської, польської мов. Однак морфологічна структура української мови свідчить про закріплення в ній наявних ще в давньоруський період форм; активно функціонують давні короткі форми прикметників. Основу словникового складу української мови становить південнослов'янська лексична спадщина.

___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 24.04.2012, 13:55   #397
Страх улюлюка
 Аватар для Poloz
IP:
Сообщений: 822
"Спасибок": 632
Очки репутации: 31,724
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
Та іноземці тут свої стереотипи викладають, а ми регочемо та нехай собі...
Как раз иноземцы это жители западных регионов ибо это вас присоединили к основной территории Украины, а вы тут свои права диктовать пробуете... Приняли вас в семью, вот и будьте тихонечко, без разжиганий конфликтов и россказней как неправильно мы жили и живём и какие неэпически правильные вы.
Цитата:
Ваші совецькі енциклопедії не цікавлять нікого крім вас, невже не зрозуміло? Це була суцільна маразматична фальсифікація.
То есть маразм, но другой угодный вам должен нас устроить? Ну уж нет.
___________
Когда украинец родился - еврей заплакал. И думаю то были не слёзы радости и умиления.
Poloz вне форума  

Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 24.04.2012, 13:56   #398
Почетный легион
 Аватар для pit-pasha
IP:
Сообщений: 13,485
"Спасибок": 9,550
Очки репутации: 133,800
Мнения: 2027
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от nsk Посмотреть сообщение
хи-хи ... в приказном порядке? ... посмотрите распоряжения косиоро-скрыпников, распоряжения ... ну хотя бы головы Харькова при гитлеровцах и распоряжения ющенка .... у них да же пунктик один в один - запретить употребление русского языка ... всем
Запретили?
Значит, так запрещали.
Однако же да, кость нуждающимся бросили, да.

добавлено через 2 минуты
[QUOTE=Девушка в цвету;1117406]ЛЕСАНА:Как называется Ваш ЭНЦИКЛОПЕДИЧЕСКИЙ ИСТОЧНИК? Меня не интересуют нестереотипы вашего мышления. Меня интересует ЭН- ЦИ-КЛО-ПЕ-ДИ-Я.

Отлично!
Это именно тот человек, который приводил цитаты из ЭНЦИКЛОПЕДИЙ- Луркмора да Русской цивилизации!
Ну не смешите народ!
___________
Легко по снегу босиком,
Если души чисты.
pit-pasha вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 24.04.2012, 14:00   #399
Київська русинка
 Аватар для лесана
IP: Словакия
Сообщений: 3,922
"Спасибок": 4,531
Очки репутации: 0
Мнения: 6789
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Poloz Посмотреть сообщение
Как раз иноземцы это жители западных регионов ибо это вас присоединили к основной территории Украины, а вы тут свои права диктовать пробуете... Приняли вас в семью, вот и будьте тихонечко, без разжиганий конфликтов и россказней как неправильно мы жили и живём и какие неэпически правильные вы.
То есть маразм, но другой угодный вам должен нас устроить? Ну уж нет.

То есть маразм, но другой угодный вам должен нас устроить? Ну уж нет

То есть маразм, но другой угодный вам должен нас устроить? Ну уж нет

То есть маразм, но другой угодный вам должен нас устроить? Ну уж нет

Хоч подумав, що написав?
Фантазія вичерпалась!?
___________
Коли ж у вас серця телячі,
Зробіть намордники собачі.


лесана вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 24.04.2012, 14:01   #400
Почетный легион
 Аватар для pit-pasha
IP:
Сообщений: 13,485
"Спасибок": 9,550
Очки репутации: 133,800
Мнения: 2027
Доп. информация
По умолчанию

[QUOTE=Poloz;1117413]Как раз иноземцы это жители западных регионов ибо это вас присоединили к основной территории Украины,..


Присоединили.
Однако, историю, хоть и ненавидимого Вами народа, если уж бросаетесь подобными заявами, хорошо бы знать.
___________
Легко по снегу босиком,
Если души чисты.
pit-pasha вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 24.04.2012, 14:03   #401
Почетный житель
 Аватар для Девушка в цвету
IP:
Сообщений: 799
"Спасибок": 480
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
То есть маразм, но другой угодный вам должен нас устроить? Ну уж нет

То есть маразм, но другой угодный вам должен нас устроить? Ну уж нет

То есть маразм, но другой угодный вам должен нас устроить? Ну уж нет

Хоч подумав, що написав?
Фантазія вичерпалась!?
ДОКАЖИТЕ. Не надо свидомых стереотипов. Дайте ЭНЦИКЛОПЕДИЮ со ссылками. Слово "маразм" оставьте при себе: мы все люди с высшими образованиями, степенями и т.д. как и Вы, надеюсь.
Девушка в цвету вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Сказавших "Фууу!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 24.04.2012, 14:11   #402
Страх улюлюка
 Аватар для Poloz
IP:
Сообщений: 822
"Спасибок": 632
Очки репутации: 31,724
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

лесана, Ну я понимаю в Питере мухоморы-галлюциногены едят...
Цитата:
У процесі християнизації на Русі поширюється книжна церковно-слов'янська мова. Впродовж доволі тривалого часу вона співіснувала з давньоруською. До XVIII ст. церковнослов'янська мова була засобом міжслов'янського літературного спілкування.
Украинский где???
Цитата:
У складних і суперечливих умовах відбувався подальший розвиток культури української літературної мови, на що вплинуло виникнення козацтва та заснування Запорізької Січі як форми української державності.
XVI по XVIII вв между прочим.То есть, не было украинского, но вдруг откуда ни возьмись... И сразу стал матерью языков русских...
Цитата:
У XV-XVI ст. на території Великого князівства Литовського цей різновид літературної мови виробився в своєрідну українсько-білоруську чи білорусько-українську писемну мову. Українська література названого періоду вдається також до грецької, латинської, польської мов. Однак морфологічна структура української мови свідчить про закріплення в ній наявних ще в давньоруський період форм; активно функціонують давні короткі форми прикметників. Основу словникового складу української мови становить південнослов'янська лексична спадщина.
Фигассе конгломерат... И всё равно украинский основной?
а вот что пишут другие источники
Цитата:
Делопроизводство велось преимущественно на западнорусском письменном языке, образовавшемся в результате взаимодействия старославянского языка и местных элементов русинского языка[18]. На собственно литовском языке делопроизводство не велось. Документы на западнорусском языке составляют абсолютное большинство официальных документов Великого княжества Литовского[22]. В XIV—XV веках западнорусский письменный язык стал основным языком канцелярии Великого Княжества Литовского, сохранив преобладающие позиции до середины XVII века[18], когда он был вытеснен из делопроизводства польским языком, ставшим со временем и языком общения привилегированного сословия (шляхты).
Согласно литовским исследователям, западнорусский письменный язык нельзя назвать государственным, так как он сохранял известную дистанцию по отношению к разговорным языкам. В связи с этим в литовской историографии западнорусский письменный язык называют канцелярским языком Великого княжества Литовского[18]. В белорусской же историографии западнорусский письменный язык, называемый старобелорусским, являлся государственным языком, что не исключает использование в делопроизводстве и других языков[23]. Также отмечается, что государственный статус западнорусского языка закреплён Статутами Великого княжества Литовского[
Я так понимаю западнорусский типа украинский? Ну тогда переводить ни тебе ни мне не нужно следующий отрывок:
Цитата:
Полска квитнет лациною,
Литва квитнет русчизною:
Без той в Полсце не пребудешь,
Без сей в Литве блазном будешь.
Той лацина езык дает,
Та без Руси не вытрвает.
Ведзь же юж, Русь, иж тва хвала
По всем свете юж дойзралаж
Весели ж се ты, Русине,
Тва слава никгды не згине!
добавлено через 48 секунд
[quote=pit-pasha;1117423]
Цитата:
Сообщение от Poloz Посмотреть сообщение
Как раз иноземцы это жители западных регионов ибо это вас присоединили к основной территории Украины,..


Присоединили.
Однако, историю, хоть и ненавидимого Вами народа, если уж бросаетесь подобными заявами, хорошо бы знать.
Почему ненавистный, я украинец, живу в Украине...
___________
Когда украинец родился - еврей заплакал. И думаю то были не слёзы радости и умиления.
Poloz вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Ответить с цитированием Вверх
Старый 24.04.2012, 14:12   #403
Почетный легион
 Аватар для Antonio81
IP:
Сообщений: 5,175
"Спасибок": 5,078
Очки репутации: 17,180
Мнения: 3719
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от nsk Посмотреть сообщение
какой культуры бум придерживаться .... западной или восточной? вышиванки то похожи, а вот менталитетец различен
а тут вопрос собсно и не в культуре. Есть государство, есть интересы государства, есть определенная линия и вектор развития, которой надо придерживаться. И менталитет не должен влиять на это. Кто считает, что у него менталитет пророссийский, то на севере находится соседнее государство, которое примет таких людей с рапростертыми объятьями.

добавлено через 1 минуту
Цитата:
Сообщение от YFP Посмотреть сообщение
Да, с "исторической справедливостью" надо поосторожнее. А то придётся поотдавать половину территории Украины, а то и больше. Не буди лиха, как говорится.
только после того как РФ раздаст свои территории.
Antonio81 вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 24.04.2012, 14:14   #404
Почетный легион
 Аватар для pit-pasha
IP:
Сообщений: 13,485
"Спасибок": 9,550
Очки репутации: 133,800
Мнения: 2027
Доп. информация
По умолчанию

[quote=Poloz;1117435][b]

добавлено через 48 секунд
Цитата:
Сообщение от pit-pasha Посмотреть сообщение
Почему ненавистный, я украинец, живу в Украине...
И что это меняет?
___________
Легко по снегу босиком,
Если души чисты.
pit-pasha вне форума  

Ответить с цитированием Вверх
Старый 24.04.2012, 14:15   #405
Страх улюлюка
 Аватар для Poloz
IP:
Сообщений: 822
"Спасибок": 632
Очки репутации: 31,724
Мнения:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от лесана Посмотреть сообщение
То есть маразм, но другой угодный вам должен нас устроить? Ну уж нет

Хоч подумав, що написав?
Фантазія вичерпалась!?
Моея фантазия неисчерпаема, ничуть не меньше чем чьи то иллюзии, а тем более маразматичные иллюзии.
___________
Когда украинец родился - еврей заплакал. И думаю то были не слёзы радости и умиления.
Poloz вне форума  

Ответить с цитированием Вверх

Ответ

Опции темы
Опции просмотра

Ваши права в разделе

Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.

Похожие темы
Тема Автор Раздел Ответов Последнее сообщение
Українська мова і українська ідентичність це бомби під "Русский Мир" и "Историческую Россию". лесана Исторический форум 7 28.06.2020 14:09
Резонансне розкриття Саакашвілі "головних корупціонерів" України a68 Политика Украины 106 29.06.2017 11:33


Часовой пояс GMT +3, время: 14:45.


Работает на vBulletin® Версия форума 3.х.х. Copyright ©2000 - 2009, Jelsoft Enterprises Ltd.

© ForumKiev.com 2007 - 2020