Я люблю Киев

КИЕВСКИЙ ФОРУМ
КУЛЬТУРНОГО ОБЩЕНИЯ
FORUMKIEV.COM
Правила Новое Вопросы Ссылки
КИЕВ ПОГОДА ИСТОРИЯ ТУРИСТУ
N-728-MI-2
Вернуться   Киевский форум > Як тебе не любити, Києве мій... > Справочная Киева > Справка > Районы Киева

Межигір'я.

Ответ
 
Опции темы Опции просмотра
Старый 25.06.2007, 09:44   #1
Новичок
 Аватар для Киевлянин
IP:
Сообщений: 321
"Спасибок": 43
Очки репутации: 0
Мнения:
Доп. информация
- Автор темы - По умолчанию Межигір'я.

Межигір'я.




Межигір'я - це мабуть одне з найромантичнийших та таємничих місць на Київщині.

Відомості про Межигір'я важко знайти у книжках за радянські часи, бо там після 1934 р. почали створювати літню резиденцію українського радянського уряду.

Саме закладення існуючої колись на цьому місці обителі, за переказам відносять до Х ст. монахами, що прийшли з Візантії з св. Михайлом - першим митрополитом Київським. Можна вважати, що це був 988 р. За іншими переказами у 1164 р. князем Андрієм Боголюбським на місці старої дерев'яної церкви будує нову -Спасо-Преображенську, яка отримала від місцевих мешканців назву Білий Спас. Після трагічного 1240 р. відомостей про цю місцевість майже немає. Тільки у 1523 р. польський король Сигізмунд віддав її ігумену Михайлу Щербині з правом відновити у ньому Спасо-Преображенський монастир. Протягом ХУІ - ХУІІ ст. монастир здобуває багато маєтків, будується, входить у тісні стосунки з Запоріжжям, яка вважає його "своїм козацьким". Після зруйнування Трахтемирівського монастиря, з 1672 р. запорожці влаштовують тут військовий шпиталь переважно для старих або покалічених січовиків, а з 1691 р. підпорядковують Межигір'ю найближчі до Січі монастирі Лебединський, Самарський тощо. З 1683 р. Козацька Рада наголосила запрошувати до Січової Покровської церкви служителів саме з Межегірської обителі. Заможна козацька старшина обдаровувала Межигір'я цінними речами, будувала тут своїм коштом. Ще у 1604 р. під час керівництва ігумена Афанасія, якого вважали "первоначальником" монастиря, була побудована церква Петра і Павла біля дзвіниці над брамою, та у 1611 р. закінчено будівництво соборної церкви в ім'я Преображення Господнього. Але через деякий час вони були перебудовані. А саме у 1690 р. соборний храм на кошти московського патріарха Іоакіма, а друга - Петрапавлівська - у 1774 р. на кошти останнього ватажка запорозького воїнства Петра Конашевича. Монастир викликав до себе повагу та був один з найшанованих у Православному світі аж до 1775 р. Кожен козак вважав за обв'язок побувати тут та одарити обитель цінними дарами. Ті старі та скалічені запорожці, що прощались з світським життям, віддавали своє майно до монастиря. Деякі прочани до Святої Землі починали подорож саме з Межигір'я.

У 1609 р. Межигірський монастир отримав від польського короля та від Константинопольського патріарха ставропігію та титул Лавра, який підтвердив у 1710 р. навіть Петро І. Славою та багатством монастир поступав лише Києво-Печерській лаврі, тому більшість українського старшинства знаходить свій останній притулок саме тут. Існують відомості, що тут були поховані видатні українські лицарі -полковники Семен Палій та Самійло Самусь. Монастир стає великим осередком боротьби з уніатством, особливо при Ісаї Копинському. Одна з найцінніших пам'яток української історіографії -Межигірський літопис було написано саме тут десь у останніх роках ХУІІ ст. Відповідно до характеру, патріотичного настрою і мови, дуже близької до живої народної, можна твердити, що автором його був хтось із запорожців, що доживали в монастирі свого віку.

Але з руйнуванням Запорізької Січи у 1775 р. обитель занепала та після наказу уряду 1786 р. його повинні були перевести до іншого відомства та губернії. У 1787 р. Катерина ІІ, під час перебування у Києві забажала подивитися монастир, але при нез'ясованих обставинах в ту ж ніч він згорів. Ченці розійшлися по різних місцях а від монастирських будівель залишились тільки руїни які нагадували про славетну минувшину. У 1860 р. монастир відновлено та вже неможливо повернути його велич.

У 1796 р. біля монастиря німецький інженер Краніх знайшов копалини каолінової глини придатної для виготовлення посуду. Були зроблено деякий посуд та з 1798 р. почала свою діяльність одна з найцікавіших фаянсових фабрик світу. Перебувала вона спочатку у відданні Київського магістрату, а з 1822 р. - імператорського кабінету. Фабрика виготовляла чайний та столовий посуд, вази, декоративні писанки та тарілки, скульптурні вироби тощо. Починаючи з 30 -х років ХІХ ст. почала виготовляти тарілки з сюжетними розписами та рельєфними зображеннями(зокрема з видами Києва та Межигір'я, батальними сценами подій війни 1812 р. портретами Т.Шевченка та П.Куліша). Підприємство не раз виконувала замовлення для оздоблювання палаців, Севрського порцелянового заводу(Франція), для британських замовників (у Британському музеї існує зала з великою колекцією творів Межигір'я). Продукція фабрики експонується у багатьох музеях та є особливою гордістю приватних зібрань. З появою поруч монастиря фабрика занепала та у 1884 р. була закрита.

З 1894 р. тут почав діяти жіночий монастир який перестав існувати у перші роки радянської влади.

У березні 1919 р. на ІІІ Всеукраїнському з'їзді Рад було прийнято постанову про відкриття в Межигір'ї керамічної школи майстерні, яка відкрилась у 1920 р. З Глинської(що на Сумщині) керамічної школи перевели 60 учнів та декількох викладачів. З 1921 р. почалось нове життя цього учбового закладу. Сюди приїхали на стажування студенти-випусники Української Академії мистецтв з майстерні Михайла Бойчука. Це великі майстри, які незабаром уславили українське мистецтво - Василь Седляр, Оксана Павленко, Павло Іванченко, Іван Падалка. Стажування переросло у самостійну діяльність, але учні продовжували працювати на засадах відродження та становлення нового прогресивного мистецтва. "Бойчуківці", - як вони себе називали допомогли зробити видатну школу художньої кераміки, самі продовжували створювати художні твори світового рівня на своїх напрямках. Вони жили в колишніх келіях монастиря однією творчою "комуною". Вже у 1922 -23 рр. твори учнів експонувались на художніх виставках у Празі, Венеції, Берліні. Але справжнє захоплення викликала представлена експозиція на Всесоюзній виставці у Москві 1923 р. Після цього школу, директором якої був В.Седляр, реорганізовано у технікум, а з 1928 р. у інститут, який перевели до Києва у 1931 р., та згодом влили у КПІ. "Бойчуківці" у 1937 р. майже усі були репресовані.

У 1930 р. вважали, що на території Межигір'я треба влаштувати Державний Культурно-історичний заповідник. Але доля повернула трохи не так. У 1934 р., враховуючи живописне розташування, чудові та старі виняткові насадження саме тут створено зону відпочинку партійної номенклатури.

Тому головну церкву, побудовану у 1676 - 90 рр., тринавного типу, з чудової різьби іконостасом; Братерський корпус 1766 р. побудований видатним архітектором І.Григоровичем-Барським, та добудований у класичному стилі у 1816-17 рр. Іваном Кедриним; колишній "станковий" корпус фабрики 1817 р. І.Кедрина; велична брама з дзвіницею 1774 р., де був цінний музей виробів технікуму за короткий час руйнують вщент. Існують ствердження, що коли при руйнації знаходили цінні предмети та книги то їх замуровували не даючи навіть дослідити. На місці цих історичних будівель будують корпуса для відпочинку.

У історії Межигір'я якось дивно стає завжди якимось осередком: спочатку ченців, потім козаків та освітян. Створюється виняткове виробництво фаянсів, яке збирають в усіх країнах, а потім громада "бойчуківців". Все це під якоюсь загадковою пелериною. Але саме інтригуюче існування Межигір'я зараз, бо з скасуванням партійної таємничості Межигір'я й до сьогодення залишається "дачною зоною" закритою для людей.

Віктор Киркевич

www.oldkiev.info




Киевлянин вне форума  

Ответить с цитированием Вверх

Ответ

Опции темы
Опции просмотра

Ваши права в разделе

Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.

Похожие темы
Тема Автор Раздел Ответов Последнее сообщение
Медиа пространство будущего Alex LM Наука и техника 1 13.04.2010 10:39


Часовой пояс GMT +3, время: 17:27.


Работает на vBulletin® Версия форума 3.х.х. Copyright ©2000 - 2009, Jelsoft Enterprises Ltd.

© ForumKiev.com 2007 - 2021